Формування комунікативної компетентності молодших школярів у процесі навчання української мови - К. І. Пономарьова 2019
2.6. Робота з медіатекстами у процесі навчання української мови
2. Методика формування комунікативної компетентності учнів початкової школи
Якщо проаналізувати, з яких джерел діти черпають знання про оточуючий світ, то можна із впевненістю констатувати, що значна частина цих знань поступає із засобів масової інформації. Адже сьогоднішнє життя важко уявити без медіа. Вони проникли в усі сфери людської життєдіяльності і посідають вагоме місце в інформаційному спілкуванні між людьми, у навчанні, вихованні, соціалізації молоді і мають великий вплив на формування свідомості і життєвих цінностей особистості. Варто зазначити, що цей вплив має як позитивні, так і негативні наслідки. Тому на часі стоїть важлива проблема - сформувати в дітей критичне ставлення до медіапродукції, навчити оцінювати медіатексти й адекватно реагувати на них. Роботу в цьому напрямі варто розпочинати вже в початковій школі.
Сучасні молодші школярі сприймають медіапродукти як форму відпочинку і розваг. Завдання школи - грамотно використати ці засоби для навчання і виховання.
Аналіз досліджень [5, 16, 36], присвячених формуванню медіаграмотності школярів, дає підстави стверджувати, що медіаосвіта покликана допомогти підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах. Зокрема, навчити дітей осмислювати й аналізувати медіапродукти, розвивати і виховувати культуру їх розуміння, навчити розбиратися в достовірності інформації, яку вони несуть, усвідомлювати наслідки їх впливу на психіку і здоров’я людини. Для досягнення зазначених завдань необхідно використовувати інформаційно -комунікаційні технології в освітньому процесі, сприяючи всебічному розвитку молодших школярів і формуванню їх медіаграмотності.
На реалізацію цієї актуальної проблеми націлюють нормативні документи Нової української школи. У Державному стандарті початкової освіти [17] зазначено, що одним із завдань мовно-літературної освітньої галузі є формування в молодших школярів уміння сприймати, аналізувати, інтерпретувати, критично оцінювати інформацію в медіатекстах та використовувати її для збагачення свого досвіду. У типовій освітній програмі мовно-літературної галузі [40] визначено змістову лінію «Досліджуємо медіа», якою передбачено сприймання простих медіатекстів, виявлення в них очевидних ідей та прихованої інформації, висловлення власного ставлення до медіаповідомлень та створення простих медіапродуктів.
Для реалізації задекларованих у нормативних документах завдань необхідно вирішити такі завдання: 1) визначити актуальні для дітей молодшого шкільного віку медіапродукти; 2) з’ясувати, які види роботи з ними можливі в початковій школі; 3) визначити напрями використання медіапродуктів у процесі навчання української мови.
Актуальні, цікаві і доступні для дітей молодшого шкільного віку медіапродукти визначено в типовій освітній програмі мовно-літературної галузі. Їх рекомендовано використовувати в процесі навчання учнів початкової школи української мови. До переліку таких медіапродуктів належать візуальні медіа (малюнок, світлина, комікс, колаж, книжка, журнал, газета), аудіальні медіа (звукозаписи, радіо), аудіовізуальні медіа (телевізійні програми, мультфільми, фільми), інтернет (комп’ютерні ігри, інтернет-ресурси для дітей), реклама у друкованих виданнях, на радіо та телебаченні.
Види роботи з медіапродуктами в початкових класах визначила Л. М. Баженова [5] Зокрема, дослідниця виділяє в роботі з медіа чотири основних види діяльності:
1) формування навичок сприймання медіапродуктів;
2) інтерпретація результатів сприймання, оцінка побаченого, почутого;
3) отримання знань про кожний засіб комунікації, його мову, засоби виразності;
4) творча діяльність на основі використання різних медіапродуктів, створення власного медіапродукту.
У процесі навчання молодших школярів української мови робота з медіа здійснюється за трьома напрямами. А саме:
1) використання медіапродуктів для розвитку різних видів мовленнєвої діяльності;
2) дослідження медіатекстів;
3) створення простих медіапродуктів.
Перший напрям передбачає слухання аудіальних медіа (звукозаписів) у процесі формування аудіативних умінь, використання візуальних медіа (книжок, журналів, газет) для вдосконалення навички читання, складання розповідей, описів, есе, міркувань за візуальними медіапродуктами (малюнком, світлиною, картиною, коміксами) та аудіовізуальними (мультфільмом, телепередачею, фільмом) з метою розвитку усного та писемного мовлення молодших школярів.
Другий напрям охоплює сприймання, аналіз, інтерпретацію простих медіапродуктів, визначення їх мети й адресата, правдоподібності описаних у медіатексті подій і тверджень, виходячи з власного досвіду, пояснення ролі елементів форми медіапродукту (голосу, музичного супроводу, фонових шумів, кольорів, спецефектів тощо) для розуміння їх змісту, виокремлення цікавої для себе інформації, опис вражень від змісту і форми медіапродукту, висловлення власних поглядів на події, явища, предмети, цінності, представлені в простому медіатексті, оцінку впливу окремих елементів медіапродукту на власне сприйняття, пояснення, чи змінилося під впливом медіапродукту власне уявлення або думки про предмет повідомлення і як саме.
Третій напрям - це створення і презентація молодшими школярами самостійно та в групі простих аудіальних медіапродуктів (презентація роботи групи, оголошення зі сцени, повідомлення новин через гучномовець тощо), простих візуальних медіапродуктів (світлин, листівок, коміксів, книжечок, стіннівок, колажів тощо), простих аудіовізуальних медіатекстів (відеозаписів виступу, вистав, екскурсій, інтерв’ю) з допомогою педагога, враховуючи мету й аудиторію, використання різних форм презентації простих медіатекстів. Крім того, цей напрям передбачає розвиток мовленнєво- творчих здібностей молодших школярів на основі використання медіапродуктів (складання усних і письмових монологічних висловлень - розповідей, описів, есе, міркувань).
Розглянемо, які методичні прийоми доцільно використовувати в роботі з конкретними медіапродуктами у процесі навчання молодших школярів української мови.
Розпочнемо з візуальних медіа. Вони найчастіше використовуються в практиці шкільного навчання. До них належать: малюнки, комікси, світлини, фотоколажі, листівки, книжки, журнали, газети тощо.
Малюнок - найпоширеніший візуальний засіб навчання. Його застосування дуже різноманітне. У процесі навчання української мови використовують предметні і сюжетні малюнки та їх серії.
Предметні малюнки замінюють предмети, яких немає можливості продемонструвати учням на занятті. Їх широко застосовують у період навчання грамоти для розвитку пізнавальних здібностей першокласників (уміння порівнювати предмети, вилучати «зайвий» із групи предметів, об’єднаних за певною ознакою, доповнювати групу предметів, встановлювати відповідність між предметами і схемами слів тощо), для звуко-буквеного аналізу слів, формування уміння ділити слова на склади, називати ознаки предметів, дії, які вони виконують або виконують ними, будувати словосполучення і речення зі словами - назвами предметів тощо. Наведемо зразки завдань з використанням предметних малюнків:
1. З’єднай стрілочками предмети однакового кольору.
2. З’єднай малюнки і слова.
Актуальним є використання предметних малюнків у процесі навчання молодших школярів української мови в 2-4 класах, зокрема, під час вивчення мовних одиниць і явищ, засвоєння правил орфоепії та орфографії. Наведемо зразки таких завдань.
1. Склади й запиши речення, замінивши малюнки словами.
2. Розглянь малюнки. З’єднай лініями ті, які мають однакову назву. Про одну пару малюнків склади й запиши два речення
Ефективним є використання предметних малюнків під час словникових диктантів, які передбачають записування слів, що містять орфограми.
Наприклад: Запиши назви зображених плодів. Перевір написання цих слів за словником.
Використання сюжетних малюнків на уроках української мови здійснюється з метою розвитку зв’язного мовлення молодших школярів. А саме, для складання словосполучень, різних за метою висловлювання та інтонацією речень, діалогів, а також усних і письмових монологічних висловлень - розповідей, описів, міркувань, есе.
Продемонструємо зразки завдань, складених на основі сюжетних малюнків.
1. Склади питальні речення за поданими малюнками.
2. Розглянь малюнок. Запиши, де знаходиться кожне кошеня. Підкресли службові слова.
Для формування умінь логічно викладати свої думки в процесі побудови зв’язних висловлень доречним є використання серій малюнків, кожний з яких фіксує певну мить у розгортанні події. Наприклад:
1. Розглянь малюнки. Розкажи, як починає свій день Андрійко.
Аналогічне призначення мають комікси - серії сюжетних малюнків з короткими репліками, які передають думки персонажів і створюють певну зв’язну розповідь.
Особлива роль коміксів у навчальному процесі полягає в тому, що вони забезпечують унікальний спосіб розповісти історію образно, просто й емоційно, дають можливість донести важливі ідеї, не перевантажуючи малого читача великими обсягами тексту. Зацікавленість коміксами пробуджує в дітей інтерес до книжки і читання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити учнів розуміти і розказувати історію у формі монологу або відтворити її у форматі діалогу (інсценування).
Робота з коміксами передбачає такі етапи:
1) розглядання й обговорення змісту серії сюжетних малюнків;
2) складання за малюнками зв’язної розповіді;
3) читання реплік персонажів;
4) розігрування діалогу з коміксу.
Наприклад:
1. Розглянь комікси. Придумай клички тваринам і склади розповідь про їхню пригоду.
Цікавим і посильним для молодших школярів є створення коміксів. Для цієї роботи варто дібрати серію з 2-3 малюнків, на яких розгортається певна комічна подія, і запропонувати учням спочатку розглянути й обговорити їх. Потім скласти розповідь за ними, придумуючи короткі репліки кожному персонажу. Після цього діти мають записати ці репліки на окремих вирізаних з білого паперу клаптиках у вигляді баблів і наклеїти їх на малюнки коміксу.
Паралельно з малюнками широке застосування в навчальному процесі мають світлини (фотографії) - один із найпростіших і найпоширеніших медіатекстів. Молодші школярі сприймають їх як картинки. Той контекст фото, з яким найчастіше стикаються діти, пов’язаний в основному з ілюстрацією в підручниках, посібниках, рекламними знімками в журналах, аматорськими фото, зробленими в сім’ї, школі, з друзями тощо.
Найпоширенішою вербальною реакцією молодших школярів на переглянуту світлину є, здебільшого, короткі фрази: «красиво - некрасиво», «подобається - не подобається». Тому важливо навчити їх уважно розглядати фотознімки, висловлювати свої враження від зображення. Аналіз фотографії здійснюється подібно до того, як під час роботи над твором за картиною. Зокрема, доцільно пропонувати школярам розказати про зміст світлини, пофантазувати, що було до цього моменту, що буде потім, придумати долю персонажів тощо.
Варто також знати, які світлини доцільно використовувати в початковій школі. Доцільно добирати знімки різних жанрів: пейзажні, сюжетні, портрети, натюрморти.
На пейзажних фото зображено живу природу - ліс, поле, море, гори, ріки, а також створені людиною міста, села, мости, дороги тощо. Ці світлини можна використовувати для опису того, що на них зображено.
Сюжетні фотографії дають можливість поговорити про зображений на них сюжет, пофантазувати, вигадати історію розгортання подій тощо.
Портрет передає індивідуальні риси зовнішності людини, а також її характер, настрій у даний момент. На це варто звертати увагу школярів під час складання опису за портретом.
Натюрморт фіксує набір предметів, які випадково опинилися поруч або спеціально поставлені для фотографування. Натюрморт виражає певну авторську думку, передає настрій. Прочитати цей настрій, побачити за звичайними речами щось цікаве - це ті завдання, які варто ставити перед учнями.
У роботі зі світлинами слід обов’язково використовувати сімейні фото. Адже дітям молодшого шкільного віку дуже цікаво бачити на знімку рідних людей, розповідати про них, про те, де коли і ким була зроблена світлина, які спогади і почуття викликає. Це вони роблять з великим бажанням і задоволенням, адже особисте для кожної людини викликає неабиякий інтерес.
Для творчої роботи зі світлинами можна запропонувати учням такі завдання:
1) зробити світлини на певну тематику і виготовити з них фотоальбом або стенд;
2) оформити фотовиставку, присвячену певній темі (наприклад, «Осінні пейзажі», «Перший сніг», «Первоцвіти» тощо);
3) зробити фото своєї сім’ї за певним заняттям і підписати його;
4) розказати про свою сім’ю, ілюструючи свою розповідь світлинами;
5) зробити «подорож» по сімейному альбому;
6) оформити фотоколаж - композиційну фотографію за допомогою розрізання інших фотографій і склеювання цих частин в одне фотографічне зображення;
7) дібрати світлину - ілюстрацію до тексту;
8) скласти розповідь чи опис за світлиною.
Напередодні свят з’являється добра нагода попрацювати зі ще одним візуальним медіапродуктом - листівкою.
Робота з листівками передбачає розглядання й аналіз зображення та написів на них, виявлення ознак, які символізують свято, якому ця листівка присвячена, підписування вітальних листівок рідним та друзям, а також створення власних листівок. Крім того необхідно, щоб учні засвоїли, яким чином можна доставити листівку адресатові - вручити особисто або надіслати поштою. У другому випадку потрібно обов’язково правильно написати адресу одержувача, індекс та наклеїти поштову марку.
Під час роботи з візуальними медіа на уроках української мови можна використовувати афішу - повідомлення інформації про культурну подію з рекламною метою. Насамперед, слід навчити молодших школярів читати афішу. Під час цієї роботи учні засвоюють, яку інформацію містить цей медіапродукт. Зокрема, в афіші зазначаються назва заходу, дата, час та місце його проведення, а також вартість вхідного квитка, якщо захід платний. Афіша може інформувати про святкове дійство, театральну виставу, концерт, циркову програму, спортивні змагання тощо. Вона обов’язково має бути великих розмірів і яскрава.
Після формування уміння читати афіші доцільно залучати молодших школярів до їх створення. Це можуть бути афіші, що інформують про дитячий ранок, виставу, спортивні змагання, інші святкові чи видовищні дійства, які організовують самі учні.
У процесі навчання молодших школярів української мови необхідно використовувати аудіальні медіа. До них належать звукозаписи. У повсякденному житті діти стикаються з такими із них, як радіопередачі та записи на цифрових аудіальних засобах (телефоні, планшеті, плеєрі).
Робота зі звукозаписами здійснюється в двох напрямах. Перший передбачає прослуховування учнями з навчальною метою фрагментів радіопередач, казок, музичних творів, віршів та обговорення їх. Після слухання дітям варто дати можливість висловити свої враження від почутого, запитати, що вони уявляють під час звучання запису. Можна запропонувати намалювати те, що вони уявили.
Другий напрям передбачає творчу діяльність - дітям пропонується записати на диктофон читання віршів, бесіду з однокласниками чи друзями на важливу тему, інсценізацію уривків з художніх текстів тощо. Під час прослуховування власних звукозаписів варто обговорити, чи виразно й цікаво прочитаний вірш. Слухаючи власні репліки під час бесіди чи інсценізації фрагменту художнього твору, школярі впізнають свій голос, помічають допущені помилки в наголошуванні слів, правильній їх вимові, аналізують виразність мовлення кожного учасника розмови. Записування на диктофон декламування віршів, інсценування фрагментів художнього твору мотивує учнів вдосконалювати навичку читання, зокрема, такі її характеристики, як правильність, виразність, усвідомленість.
До аудіовізуальних медіа, які можна використовувати в процесі навчання молодших школярів української мови, відносимо фрагменти телевізійних програм, мультфільмів, фільмів. Роботу з цими медіа варто проводити з урахуванням глядацького досвіду та уподобань дітей молодшого шкільного віку.
Добираючи для перегляду фрагменти телепередач, мультфільмів і фільмів, варто брати до уваги їх дидактичну цінність. Зокрема, чи виконують вони виховну, пізнавальну і розвивальну функції, чи розширюють обізнаність дітей про довкілля, чи формують уявлення про добро і зло, еталони хорошої і поганої поведінки, чи демонструють соціальні норми, правила, гендерні ролі, цінності й моделі поведінки, чи сприяють розвитку мовлення дітей.
Матеріалом для уроку мають бути фрагменти телепередач, які зазвичай дивляться діти: розважальні, пізнавальні, спортивні, новини, рекламні ролики тощо. Під час їх аналізу варто з’ясувати, яка мета телепередачі, на кого вона розрахована, які реквізити використовуються, показати учням роль ведучого. Обов’язково слід запитати про те, що подобається дітям у цій передачі, чи хотілося б їм взяти у ній участь.
Після перегляду й аналізу фрагменту телепередачі варто запропонувати школярам підготувати і провести подібну передачу в класі. Для цього розподілити обов’язки між учнями класу: хтось готуватиме реквізити, хтось сценарій, хтось буде ведучим і т.п.
Фрагменти мультфільмів і фільмів, що використовуються в процесі навчання молодших школярів української мови, мають відповідати таким дидактичним вимогам:
а) фрагмент мультфільму чи фільму повинен мати виховну й естетичну цінність;
б) основою фрагмента, призначеного для розвитку мовлення, має бути комунікативна ситуація;
в) фрагмент потрібно брати з відомого дітям мультфільму чи фільму;
г) сюжет фрагмента має відповідати віковим особливостям дітей.
У процесі роботи з фрагментами мультфільмів та фільмів необхідно формувати в учнів такі уміння:
- організовано й усвідомлено сприймати медіапродукт;
- аналізувати зміст і форму медіапродукту;
- усно висловлювати думки щодо побаченого;
- писати твори за змістом переглянутого мультфільму чи фільму.
Особливої уваги потребує опрацювання такого медіапродукту, як реклама. Адже вона має неабиякий виховний вплив на свідомість, уподобання молодших школярів та на формування їх особистості.
Реклама - це спеціальна інформація про послуги, товари, видовища, щоб привернути увагу споживачів. Вона існує в різних джерелах - у друкованих виданнях, на радіо, телебаченні, в інтернеті.
Майже кожний школяр може назвати чимало рекламних фраз, однак далеко не кожний спроможний пояснити до чого вони спонукають. Тому завдання педагога - навчити школярів розуміти зміст реклами та основні її форми. Для цього варто переглянути й проаналізувати кілька рекламних роликів. У процесі перегляду й обговорення діти мають зрозуміти, що рекламується, яким способом до цього привертають увагу, хто пропонує цей товар. Під час бесіди варто з’ясувати, чи купували діти або їх рідні рекламовані товари, чи траплялося розчарування цією покупкою. Якщо учні не пригадають випадок розбіжності між якістю товару й інформацією про нього в рекламі, то з навчальною метою педагог має сам навести такий приклад, аби довести, що реклама не завжди буває чесною та об’єктивною. Тому, слухаючи чи переглядаючи рекламний текст, слід аналізувати його зміст і форму, критично оцінювати, робити висновки для себе і приймати правильне рішення щодо придбання рекламованого товару.
Зміст роботи з рекламою зводиться до двох важливих аспектів: обговорення впливу реклами на поведінку людини та як захистити себе від небажаного впливу цього медіапродукту.
У процесі роботи над рекламою варто дотримуватись таких етапів:
1) обговорення змісту реклами (Про що? Що саме? Для кого? Для чого?);
2) обговорення форми реклами (розміру, матеріалу, кольору, музики, анімації);
3) обмін враженнями;
4) критична оцінку продукту;
5) висловлення власного ставлення до нього.
Для творчої роботи доцільно пропонувати учням виготовити власну рекламу добре відомого їм товару чи послуги. Бажано виконувати цю роботу в парі чи невеликій групі.
Розглянемо поетапність роботи над виготовленням цього медіапродукту на прикладі створення реклами йогурту. Розпочинати варто з придумування назви йогурту. Потім слід обговорити зміст реклами та її оформлення. Далі необхідно написати про властивості йогурту - який він на смак, яку приносить користь. Після цього кожний учасник творчої групи одержує конкретне завдання з підготовки реклами: хтось займається написанням рекламного тексту, хтось - художнім оформленням.
Підсумовуючи, варто сказати про важливість творчих завдань з виготовлення власних медіапродуктів. Адже діти краще засвоюють особливість того чи іншого медіапродукту не тоді, коли їм про нього розповідає педагог, а в процесі роботи над власним виробом.