Розробки уроків - Українська мова та читання Частина 1 - 2 клас I семестр - Володимир Наумчук 2021

Таємниці природи. (Читання)
Користування правилами переносу слів

Матеріал до уроку. А. Кислій «Про що розповів вітер».

Мета. Розвивати творчу уяву дітей, удосконалювати навички свідомого читання, виховувати почуття любові до природи.

Дидактико-методичне забезпечення. Медіаресурси.

План-конспект

1. Організація учнів до уроку.

2. Відгадування загадок.

✵ У садочок залетів,

Яблука там обтрусив,

Позривав листки з тополі

І майнув у чисте поле. (Вітер)

✵ Він без крил усюди літає,

Сильним і слабким буває,

Гне дерева, свище, плаче,

Та ніхто його не бачить. (Вітер)

- Про яке явище природи ці загадки? Які ще явища природи ви знаєте? А що таке вітер? (Рух повітря у природі). Яким може бути вітер? Чи буває він ніжним? Коли? Чи може бути він сухим, за якої умови? Коли вітер буває приємним? А свіжим? Чи буває він грізним? Поміркуйте, про який вітер кажуть «буревій», «суховій», «прохолодний»?

3. Повідомлення теми уроку.

4. Робота над текстом А. Кислія «Про що розповів вітер».

4.1. - Пофантазуйте, чи може бути вітер казковим героєм. Яким ви його уявляєте? Казковий вітер може бути турботливим? А допитливим? Він може «ходити», «літати», «розмовляти»? А як ви вважаєте, шум листочків - це «розмова» вітру з деревами? У Тараса Шевченка є рядки: «...вітер з гаєм розмовляє...» Як ви їх розумієте?

4.2. Ознайомлення зі змістом твору. (Учитель читає твір, поставивши перед учнями завдання: «Чи видалася вам поведінка Андрійка таємничою? Чим?» Відповідь на запитання діти дадуть після прослуховування змісту твору).

Про що розповів вітер

(казка)

Осінній вечір тихо підійшов до вікна і в усіх кімнатах засвітив світло. На вулицях теж спалахнули ліхтарі. Пожовкле листя на деревах від того світла ще дужче заяскравіло.

Андрійко зупинився і прислухався. В саду шумів вітер.

«Це знову вітер турбується про птахів», — подумав хлопчик, заходячи до хати.

За столом батько лагодив старий приймач.

— Нагулявся? Сідай, спочинь трохи, — сказав батько. — Я зараз закінчу роботу.

Хлопчик вмостився на канапі, розгорнув книжку і почав роздивлятися малюнки. Але раптом сторінки перестали шелестіти, і батько побачив, як Андрійко підійшов до вікна й став до чогось прислухатися.

— Сину, що там за вікном?

— Тс-с-с-с! Не заважай, — таємничо прошепотів хлопчик.

— «Не заважай»? А хіба ти щось робиш?

— А ти нікому не скажеш?

— Нікому.

— Я тут, — зам'явся Андрійко, — я слухаю, про що говорить вітер.

— А де ж він? — і собі таємниче спитав батько, встаючи з-за столу.

— Он там, за вікном. Це він до нас прилетів.

Батько підійшов до Андрійка і побачив, що біля вікна гойдаються віти клена.

— Я його слухаю, тату. — Андрійко притулився вухом до холодного скла. Батько й собі нахиляється до шибки.

— Чуєш, тату?

— Гм-м... Нічого не чую!

— Ти просто налякав його, і він тепер притих.

— А ми почекаємо. Може, він знову заговорить.

Вони тихо стояли біля вікна. Через якусь мить знову зашумів клен листям жовтим.

— Тепер чую. Вітер, здається, й справді про щось розповідає, тільки-от не можу зрозуміти, про що.

-- От бачиш! Я ж казав! — радісно заплескав Андрійко в долоні. — Ходімо сюди, я тобі про все розповім.

І він потягнув батька за руку на канапу.

— Розумієш, тату, як тільки настає осінь і починає листя жовтіти, всі птахи відлітають у теплі краї. Ті краї лежать за горами і лісами, за ріками й морями. Там ніколи не буває зими. Отуди кожної осені відлітають дикі гуси і лебеді, ластівки і лелеки, і ще багато-багато всяких птахів. Тяжко їм покидати рідні місця, довго вони кружляють над своїми гніздами. Потім злітають високо в небо, повільно махають крилами, і від того здіймається вітер. Він літає над деревами, попід дахами, заглядає у пташині гнізда. Дивиться, чи не залишилась якась пташечка, чи не забула вона, що вже час летіти в теплі краї. Бо скоро настане зима, і тоді замерзнути можна.

Андрійко замовк, а потім раптом стрепенувся:

— Тату, а наші ластівки полетіли?

Він зривається з канапи і біжить до балкона, на якому видніється ластівчине гніздо. Батько поспішає за сином.

— Полетіли, — радісно шепоче Андрійко. — Чого ж це знову вітер прилітав до нас?

— То він, Андрійку, мабуть, для певності перевіряв, чи не забув про когось часом, — посміхається батько до сина.

А за вікном кленові листки про щось шепочуть, шелестять. Мабуть, про Андрійка і доброго вітра.

Анатолій Кислій

4.3. Аналіз змісту твору за запитаннями, вміщеними в кінці тексту.

- Чи сподобалася вам казка? Чим?

- Чи зростав Андрійко допитливим хлопчиком?

- Чому ви так вважаєте?

- Чи можна тата й сина назвати друзями? Що вас переконало в цьому?

4.4. Виконання різнорівневих завдань з наступною їх перевіркою.

- Прочитайте перший абзац казки. Які почуття викликав у вас його зміст? Який зі смайликів відображає ваші емоції?

- Пригадайте, якою «таємницею» поділився Андрійко з татом. За ланцюжком слів розкажіть частину казки: я слухаю -- говорить вітер -- гойдаються віти -- ти налякав -- ми почекаємо — клен зашумів — я розповім.

- Поміркуйте, чому автор назвав вітра «добрим». А як вважаєте ви? Обґрунтуйте свою думку. Що вас найбільше вразило в казці? Поділіться своїми думками з однокласниками.

5. Розвиток творчої уяви учнів.

- Уявіть собі, що вітер з казки завітав до нашого шкільного подвір'я. Як ви думаєте, про що він захоче вам розповісти? Про що запитаєте його ви? Які почуття та емоції виникнуть у вас від змісту вашої розмови? Чому?

6. Підсумок уроку.

- Яку частину тексту вам би хотілося перечитати? Хто з вас, дітки, прочитає діалог між батьком і сином? Розкажіть, якою інформацією поділився Андрійко з татом? Чи була щирою розповідь Андрійка? Чому ви так вважаєте? Як ви вважаєте, якою є основна думка твору?