Українська мова (навчання грамоти) 1 клас - Частина 2 - Н. М. Кравцова 2019

Урок 199. Читаю лічилки
Післябуквений період

Мета: закріплювати вміння учнів читати тексти з вивченими буквами; удосконалювати навички читання, поскладове промовляння лічилок; учити працювати в парах і групах; розвивати пізнавальні та творчі здібності школярів, усне мовлення, увагу, спостережливість, фантазію; виховувати любов до рідної мови.

Обладнання: ілюстрації музичних інструментів.

Тип уроку: комбінований урок.

Освітні галузі: мовно-літературна, соціальна.

Хід уроку

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організація класу

Наче вулик, наша школа,

Вся вона гуде, як рій,

І здається, що довкола

Розквітають квіти мрій.

Бігають, сміються діти,

Та лиш дзвоник задзвенить —

Стане тихо, ніби в квіти

Поховались бджоли вмить.

Дмитро Павличко

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Повторення вивченого матеріалу

1) Гра «З якої пісеньки?».

·    У цій пісеньці використано багато ніжних слів — таких, як сонечко, полечко, зіллячко, подвір'ячко, квіточки. («Вийди, вийди, сонечко».)

·    Працьовиті птахи молотили горох, а маленький синок грав на музичному інструменті. («Два півники».)

·    Один полохливий звірок збирає квітки у гайку. («Зайчику, зайчику, де ти бував?».)

2) Гра «Встановіть відповідність».

2. Актуалізація опорних знань

— Усі люблять гратися: ведмежата й вовченята, котики й собачки. Та чи не найбільше полюбляють гру дітки: хлопчики й дівчатка, чорняві та біляві, високі та низенькі, маленькі й не дуже... «Як дитина бігає і грається, так її здоров'я усміхається», — стверджує прислів'я.

І так ведеться з давніх-давен. Любили гратися і наші батьки, так само, як батьки наших батьків, тобто бабусі та дідусі. І навіть дідусі та бабусі наших дідусів і бабусь теж любили погратися. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє.

Адже гра — це не просто забавка, а водночас і весела школа життя.

В іграх закладено мудрість народну. Вони не лише розвивають фантазію, кмітливість, спритність, а й учать справедливості, чесності, ознайомлюють нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.

Колись діти збиралися і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато лічилок.

Стратегія «Перемішайтесь! — Завмріть! — Об'єднайтесь в пари!»

Учні вільно ходять класом, коли чують команду вчителя: «Розійдіться!». Потім учитель просить учнів зупинитися, об'єднатися в пари й обговорити разом проблему: «Навіщо нам потрібні лічилки? Допоможіть відповісти на це запитання». Учитель дає команду, — учні починають рухатися класом. Учитель дає команду «Завмріть!», діти тиснуть руку тому, хто стоїть найближче до них, об'єднуються з цим учнем у пару і діляться думками. Через 30 секунд учитель знову подає сигнал, діти проводять обговорення в нових парах.

— Лічилки нам потрібні для того, аби не виникало суперечок між дітьми, хто буде ведучим.

Вправа «Квест-цікавинка»

— А чи знаєте ви, що таке лічилка?

Лічилка — невеликий віршований твір, зазвичай дитячий, за допомогою якого визначають роль і місце у колективній грі кожного учасника. Лічилку промовляють по складах.

Вправа «Кластер»

3. Повідомлення теми та мети уроку

— Сьогодні ми поговоримо про лічилки.

4. Вивчення нового матеріалу (с. 84)

1) Робота над лічилкою.

Вправа «Передбачення»

Діти розглядають малюнок та роблять передбачення за ним.

— Прочитайте лічилки, дотримуючи промовляння по складах.

— Прочитайте в парах. («Щоденні 5». Читання для друга.)

2) Робота над лічилкою Лесі Вознюк.

·    Читання лічилки вчителем.

·    Читання учнями.

Вправа для розслаблення очей «Чи знаєш ти свій клас?»

— Покладіть руки на парти і заплющте очі. Я називатиму предмет, що є в нашому класі, а ви показуєте на нього рукою. Якщо я скажу: «Розплющте очі!», ви побачите, чи правильно показали.

·    Конкурс на кращого читача лічилки.

·    Дискусійна сітка Елвермана, або «павутинка» дискусії.

— Які тварини згадуються у цій лічилці?

·    Гра «Спіймай оплесками комахи, які є в лічилці»

— Бджілка, вуж, жучок, невтомний павучок, швидка білка, бабка спритна, сонечко привітне, ведмедик косолапий, потішний світлячок, весела мавпочка, джмелик-дивачок, бджілка-трудівниця, мушка-танцівниця, котик-муркотик, коник-стрибунець.

Фізкультхвилинка

Хлопчики й дівчатка!

Колони підрівняйте.

Й розминку-веселинку

Зі мною починайте.

Раз — підняти руки вгору,

Два — нагнутися додолу.

Три, чотири — прямо стати.

Будем знову починати.

Руки в боки, руки так,

Руки вгору, як вітряк.

Вище руки підніміть і голівки потрясіть.

Нахил вліво — раз, два, три.

Нахил вправо — раз, два, три.

Нахилились, розігнулись.

Навкруг себе повернулись.

Раз присядьте,

Два присядьте

І за парти тихо сядьте.

3) Робота над лічилкою Оксани Сенатович (с. 85).

·    Читання лічилки вчителем.

·    Читання учнями.

·    Конкурс на кращого читача.

Вправа «Квест-цікавинка»

Людство доставляло на Місяць не тільки техніку, але й предмети мистецтва. Відвідавши небесне світило вдруге, американські космонавти встановили там невелику керамічну пластинку, на якій були викарбувано малюнки шістьох відомих художників США.

4) Робота над лічилкою Станіслава Шаповалова.

·    Читання лічилки вчителем.

·    Читання учнями.

·    Конкурс на кращого читача.

— Коли можна використати цю лічилку?

5. Закріплення вивченого матеріалу

— А зараз пограймо у гру. Ведучого оберімо за допомогою лічилки.

СІРИЙ ВОВК

Оце вже гра для тих, хто має прудкі ноги. Бо тут необхідно втікати од сірого вовка! Ну, хоч і не від справжнього сірого вовка, то все-таки потрапити йому до лап не хочеться.

А починається все так. Одного когось обирають лічилкою за «сірого вовка». Він сідає на пеньочку й сидить, зіщулившись і взявшись рукою за щоку. Ось, мовляв, який я бідний та сумирний!

Усі, коли таке побачать, наближаються до «вовка», нахиляються і вдають, ніби рвуть траву. Вони приспівують:

І рву, і рву горішечки,

Не боюсь вовка й трішечки!

І махають на «вовка» руками, наче кидають оті нарвані «горішечки».

Оцього вже «вовк» не витримує. Він підхоплюється на рівні ноги — і навздогін!

Ганяється, поки таки когось упіймає: нехай іще хтось побуде за «сірого вовка»!

МАК

Нумо гратися в мак! А то така гра, що й наспіваєшся, і в танку находишся, і наговоришся, ще й мак навчишся вирощувати. Бо так до ладу все розкаже бравий козачок про той мак, що всяк усе враз запам'ятає.

Козачок — це той, хто в колі, його туди обирають лічилкою. Він усе, що навколо маку роблять, показує рухами. Узявшись за руки, всі ходять довкола нього, співаючи:

Ой на горі мак,

Під горою так,

Мак, маки, маківочки,

Золотії голівочки,

Станьте ви так,

Як зелений мак.

А коли проспівали, спиняються й кажуть: «Козачок, чи виорав на мачок?». «Козачок», звісно, вже це зробив і показати, як це роблять, устиг, бо зразу ж весело озивається: «Виорав!».

Тоді знов ходять кружка й співають тієї самої пісеньки. Проспівавши, спиняються й питають: «Козачок, чи посіяв мачок?». І «козачок» одказує: «Посіяв!». Почувши це, коло знову співає, ходячи. Бо й як же не співати, не тішитися, маючи такого меткого «козачка»! Запитали його далі, чи посходив мачок, а потому — чи час його полоти, а далі, чи цвіте, чи поспів. І щоразу так само співали з радощів, бо жвавий «козачок» усього доглянув, усе знав і все встигав поробити коло мачку. Та ще й показував, як усе те робиться.

Нарешті спитали: «Козачок, чи пора брати мачок?» — «Пора!» — озвався він.

Тоді всі підбігли до нього і зачали жартома турчати у вуха, всяк собі: «Славний козачок! Бравий козачок! Жвавий козачок!». З тієї похвали «козачок» геть засоромився, прохопився попід руками і втік! Довелося іншого гравця на його місце вибирати.

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА. РЕФЛЕКСІЯ

Зворотний зв'язок. «Знаю — Хочу знати — Дізнався»

У стовпчик «З» — поставити плюсик; учні промовляють те, про що вже знали з цієї теми.

У стовпчик «Х» — чого хотіли дізнатися під час уроку.

У стовпчик «Д» — що дізнались під час вивчення теми.