Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Українська мова» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Вашуленко М. С. 2019

Обґрунтування структури і змісту курсу
Частина 1. Теоретичні засади побудови сучасного початкового курсу української мови

Погляд на сучасну початкову освіту має здійснюватися під кутом зору тих завдань (соціальних, педагогічних, психологічних), які постають сьогодні перед закладами загальної середньої освіти. У системі шкільної мовної освіти відбуваються особливо помітні зміни, які, безумовно, впливають і на її початковий етап. Відомо, що початкова школа має виконувати роль фундаменту, на якому будується вся система всебічного розвитку школярів/школярок, забезпечується формування у них міцних навичок правильного, усвідомленого, виразного, відповідного за темпом читання, лічби, грамотного письма, культури усного і писемного мовлення, спілкування та поведінки.

Розв’язання цих завдань потребує зміни принципів побудови навчальних предметів, організації нового типу засвоєння знань, перебудови структури навчальної діяльності школярів/школярок, у тому числі й з української мови, яка відіграє провідну роль у їхньому навчанні та розвитку. Встановлено, що діти, які добре читають і пишуть, як правило, успішно оволодівають іншими предметами початкового курсу, добре засвоюють зміст середньої освіти, швидше набувають у подальшому професійних навичок. І навпаки, однією з головних причин слабкої успішності учнів, недостатнього інтелектуального розвитку, є незадовільна їхня підготовка з української мови.

У сучасній педагогічній науці загальноприйнятим є положення про те, що на базі теоретичних узагальнень уміння й навички уже в початкових класах формуються значно успішніше, ніж суто практичним шляхом, тобто за рахунок звичайного повторення наслідувальних дій. На думку відомого методиста Михайла Львова, саме в засвоєнні молодшими школярами/школярками норм мови і мовлення — де не обійтися без використання елементарних теоретичних відомостей у процесі вираження своїх думок, знань, спілкування в усній і писемній формах — полягає передусім практична спрямованість навчання української мови в початкових класах [24].

Актуальність перебудови змісту, удосконалення структури і методики навчання української мови в початковій ланці освіти особливо зросла у зв’язку з переходом загальноосвітньої школи на навчання дітей із шестирічного віку.

Конструювання нового курсу української мови для чотирирічної початкової школи означало не просто його оновлення за допомогою внесення нових розділів, окремих мовних і мовленнєвих понять (хоча й це, безумовно, було важливим), а передбачало докорінну перебудову його змісту і структури, які мають бути спрямовані на досягнення тих головних цілей, що випливають із вимог, поставлених перед сучасною школою.

Відповідно до нових цілей і завдань, сформульованих щодо початкового курсу навчання української мови, постала необхідність чіткіше виділити у змісті програм два істотні аспекти: предметний, тобто понятійно-лінгвістичний, і діяльнісний, що передбачає активну участь школярів у навчальному процесі, де особливої ваги природно набуває мовленнєва діяльність.

З огляду на зазначене у початковому курсі української мови дедалі чіткіше стали виявлятися і взаємодіяти два його складники — мовленнєвий розвиток школярів/школярок і їхня мовна освіта. З огляду на це істотну роль в організації навчально-виховної роботи з української мови на початковому етапі її засвоєння відіграє те співвідношення, яке встановлено між цими двома компонентами.

Основними методичними принципами, за якими має визначатися це співвідношення і на яких ґрунтуватиметься реалізація зазначених вище двох аспектів навчання української мови в початковій школі, є такі:

а) система навчання має забезпечувати органічний зв’язок мови і мовлення, мовлення і мислення, а також постійне тренування учнів/учениць у вираженні думки;

б) мовні знання (теоретичні відомості) у цій системі не є самоціллю, а важливим засобом формування, породження й удосконалення думки, що відбувається у процесі побудови висловлювань;

в) мовні знання, мовленнєві уміння й навички розглядаються як умова і компонент розвивального навчання.

Доцільно взяти до уваги, що сучасний процес удосконалення змісту, структури і методики навчання української мови у школі (не тільки в початковій) ґрунтується на нових досягненнях лінгвістичної науки. Так, в останні десятиліття набула розвитку й визнання теорія лінгвістики тексту. Саме вона стала теоретичною основою розвитку зв’язного мовлення, яке до цього, як уже зазначалося, спиралося в основному на інтуїцію, мовне чуття, найчастіше на зразок. Паралельно з цим оформилась і набула цілісності нова наука — психолінгвістика, предметом вивчення якої є закономірності породження і сприйняття висловлювань. Зокрема, одним із результатів розвитку цієї галузі науки стала теорія мовленнєвої діяльності. Вона дала поштовх для нових досліджень мовленнєвого розвитку дітей — дошкільників, молодших школярів, підлітків, а її основні ідеї, що стосуються чотирьох фаз породження зв’язного висловлювання, стали активно застосовуватись методистами у навчанні школярів/школярок будувати тексти [8, 13, 19, 23, 26].

Особливої ваги набула також ідея міжрівневих мовних зв’язків, яка обґрунтована й відображена у програмах та реалізована в навчально-методичних комплектах.

У сучасній лінгвістичній науці «найчастіше виділяють чотири основні рівні мовної системи: фонологічний (одиниця — фонема), морфологічний (одиниця — морфема), лексичний (одиниця — лексема) та синтаксичний (одиниці — речення). Названі рівні мають ієрархічні відношення: одиниці кожного попереднього рівня є будівельним матеріалом для одиниць наступного рівня» [52, с. 513].

Діалектична єдність існуючих сторін (рівнів) мови виражається в її комунікативній функції, де кожен із названих мовних компонентів органічно взаємозв’язаний з іншими.

Для методики шкільного навчання мови зовнішньою формою вияву міжрівневих взаємозв’язків слугує зв’язне висловлювання, текст, який належить до найвищого рівневого поняття як мови, так і мовлення. Тому в побудові курсу української мови в чотирирічній початковій школі ми виходили із загального положення, що мова становить не лише структурну єдність, а й складне функціональне ціле; що її функціонування зумовлене суспільним значенням мови і зв’язком із психічною діяльністю людини. Взаємозв’язки в мові мають об’єктивний характер і представлені різноманітними видами і формами свого вияву. Для теорії і практики побудови початкового курсу навчання рідної мови та організації процесу її навчання у школі особливого значення набуває забезпечення таких міжрівневих зв’язків, які у загальних рисах відображали б живу природу мовної системи. При цьому необхідно також враховувати принцип навчально- методичної доцільності того чи іншого мовного засобу.

Хочемо підкреслити, що підхід до навчання української мови як цілісного явища розробляли прогресивні методисти ХІХ-ХХ ст. (Федір Буслаєв, Іван Срезневський, Костянтин Ушинський, Михайло Бунаков, Дмитро Тихомиров).

Розвитку сучасної методики початкового навчання української мови присвячено праці і дослідження Олександра Пєшковського, Миколи Рождественського, Михайла Львова, Тамари Рамзаєвої, Галини Фомічової, Володимира Масальського, Сави Чавдарова, Марії Сокирко, Леоніда Подгайського та інших.

Недолік традиційної структури програм з української мови як для основної, так і для початкової школи, полягав у тому, що вона відповідала вишівському принципу лінійного опису рівнів мовної системи, починаючи від фонетики і графіки і закінчуючи синтаксисом. Орієнтація на систематичний вишівський курс, безумовно, відводила процес навчання української мови в початкових класах від його основної мети — розвитку мовлення — у бік засвоєння сухої мовної теорії.

Метою початкового курсу мовно-літературної освіти є розвиток особистості дитини засобами різних видів мовленнєвої діяльності, формування ключових, комунікативної та читацької компетентностей; розвиток здатності спілкуватися українською мовою для духовного, культурного й національного самовияву, послуговуватися нею в особистому й суспільному житті, у міжкультурному діалозі; розвиток емоційно-чуттєвого досвіду, мовленнєво-творчих здібностей.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

— виховання в учнів/учениць позитивного емоційно- ціннісного ставлення до української мови, читання, дитячої книжки, формування пізнавального інтересу до рідного слова, прагнення вдосконалювати своє мовлення;

— розвиток мислення, мовлення, уяви, пізнавальних і літературно-творчих здібностей школярів/школярок;

— формування повноцінних навичок читання і письма, уміння брати участь у діалозі, інсценуваннях, створювати короткі усні й письмові монологічні висловлення;

— формування вмінь працювати з різними видами та джерелами інформації;

— ознайомлення учнів/учениць із дитячою літературою різної тематики й жанрів, формування прийомів самостійної роботи з дитячими книжками;

— формування умінь опрацьовувати тексти різних видів (художні, науково-популярні, навчальні, медіа- тексти);

— дослідження мовних одиниць і явищ із метою опанування початкових лінгвістичних знань і норм української мови;

— залучення молодших школярів/школярок до практичного застосування умінь з різних видів мовленнєвої діяльності в навчальних і життєвих ситуаціях.

Відповідно до зазначених мети і завдань у початковому курсі мовно-літературної освіти виділено такі змістові лінії: «Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово», «Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовні явища».

Змістова лінія «Взаємодіємо усно» спрямована на формування в молодших школярів/школярок умінь сприймати, аналізувати, інтерпретувати й оцінювати усну інформацію та використовувати її в різних комунікативних ситуаціях, спілкуватися усно з іншими людьми в діалогічній і монологічній формах заради досягнення певних життєвих цілей.

Змістова лінія «Читаємо» передбачає формування в учнів/учениць повноцінної навички читання, умінь самостійно вибирати й опрацьовувати літературні тексти різних видів, дитячі книжки, висловлювати своє ставлення до прочитаного, сприймати художній текст як засіб збагачення особистого емоційно-чуттєвого, соціального досвіду, користуватися раціональними прийомами пошуку потрібної інформації в різних джерелах, працювати з інформацією в різних форматах, застосовувати її в навчально-пізнавальних, комунікативних ситуаціях, практичному досвіді.

Змістова лінія «Взаємодіємо письмово» спрямована на формування в молодших школярів/школярок повноцінної навички письма, умінь висловлювати свої думки, почуття, ставлення та взаємодіяти з іншими людьми в письмовій формі, виявляти себе в різних видах мовленнєво-творчої діяльності.

Змістова лінія «Досліджуємо медіа» передбачає формування в учнів/учениць умінь аналізувати, інтерпретувати, критично оцінювати інформацію в медіатекстах та використовувати її, створювати прості медіапродукти.

Змістова лінія «Досліджуємо мовні явища» спрямована на дослідження учнями/ученицями мовних одиниць і явищ із метою опанування початкових лінгвістичних знань, норм літературної вимови та правил українського правопису, формування умінь послуговуватися українською мовою в усіх сферах життя.

Змістові лінії реалізуються через такі інтегровані курси і навчальні предмети:

1 клас — інтегрований курс «Навчання грамоти»;

2 клас — навчальні предмети «Українська мова», «Читання» або інтегрований курс цих навчальних предметів.