Індивідуальний підхід до формування і розвитку навички читання молодших школярів - Мартиненко В. О. 2020

1.3. Сучасні тенденції розвитку читацької діяльності молодших школярів під впливом активної взаємодії з екранними технологіями
Розділ 1. Психолого-педагогічні засади формування й розвитку читацької діяльності молодших школярів

Читання в широкому соціальному контексті є предметом уваги багатьох сучасних міжнародних і вітчизняних досліджень.

Всі дослідники єдині у висновку про те, що читання — це базовий компонент освіти, на ньому не можна економити, тим більше в початковій школі, де формуються основні уміння й навички, від яких залежить успішність подальшого навчання.

Читання і письмо, за авторитетним твердженням Всесвітньої організації охорони здоров’я, входить у 12 показників, які характеризують здоров’я нації. Саме читацька грамотність визнана центральним показником успішності системи освіти будь-якої країни.

А рівень читацької грамотності по країні, як стверджують фахівці, краще передбачає економічний зріст, ніж інші навчальні досягнення.

У зв’язку зі стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, широким доступом до екранних технологій, співіснування багатьох медіаресурсів відбулося переосмислення соціальної, економічної, політичної і культурної ролі читання на паперових носіях, читання з екрану, сприймання прочитаного на слух.

У зв’язку з експансією електронних засобів змінюються та урізноманітнюються джерела одержання медіатекстової інформації, пізнавальної інформації загалом. Зростає кількість користувачів з кількома точками доступу до Інтернету (стаціонарний комп’ютер, ноутбук, планшетний комп’ютер, смартфон). Це дає змогу людям безперервно знаходитися в інформаційному полі, отримуючи різноманітну медійну інформацію, сприймаючи культурні надбання через призму екранного простору.

Такі зміни в соціальному середовищі не могли не позначитися на різних аспектах читацької діяльності учнів. Відзначається процес трансформації всіх характеристик дитячого читання: його статус, характер, способи роботи з текстом, візуальним матеріалом, читацькі інтереси учнів, мотиви і стимули читання. Зазначені зміни зумовили як позитивні, так і негативні тенденції у читацькій діяльності дітей.

Якщо проаналізувати світовий досвід проблем дитячого читання, то зменшення кількості і якості читання на початку 21 століття зафіксовано у всіх міжнародних соціологічних дослідженнях. Розглядаючи читання як надзвичайно важливу технологію, яка дає змогу людині осягати, розкривати збережені в текстах духовні, моральні, комунікативні, інформаційні, освітні цінності, учені констатують: якщо до 12 років дитина не стане активним читачем, не буде читати у вільний час самостійно вибрані книжки, вона повною мірою цю прогалину не надолужить ніколи.

Стривожені ситуацією погіршення якості читання школярів, більшість країн світу, і в першу чергу, країни з розвиненою економікою (Сінгапур, Гонконг, Великобританія, Швеція, США, Фінляндія, Ірландія, Південна Корея, Нова Зеландія, Австралія), протягом останніх десятиріч значні зусилля спрямовують на підтримку читання дітей. Вони досить посилену увагу приділяють якісним характеристикам читання школярів, якості дитячої літератури, її художньо-естетичного, розвивального потенціалу. Прийняті серйозні дієві державні програми з розвитку і підтримки дитячого читання.

Надаючи таке надважливе значення розвитку читацької компетентності, починаючи з 2001 року, близько 50 провідних країн світу через кожні 5 років беруть участь у Міжнародному моніторинговому дослідженні якості читання та розуміння художніх та інформаційних текстів випускниками початкової школи (PIRLS).

Незаперечним є той факт, що читач сучасного інформаційного суспільства відрізняється від читача попереднього століття. Різняться також і умови, в яких він сьогодні навчається.

Серед трансформаційних процесів у сфері читацької діяльності в усьому світі, і в нашій країні також, реальністю стала зміна практик (моделей) читання, — поряд з практикою читання на паперових носіях, все частіше застосовується читання з екрану, у т.ч. на екрані мобільних пристроїв, появою «текстів нової природи».

Дослідники, які предметно займаються питаннями читання з екрану, дійшли висновків, що така техніка читання, сприймання має свої особливості, порівняно з традиційним. У цьому процесі по-іншому діють механізми зорового сприймання й уваги. Під час такого читання людина вихоплює зором на сторінці екрану лише 5 рядків, повноцінно сприймає лише 20% текстової й візуальної інформації, більшу увагу вона зосереджує на деталях [46].

Сьогодні — це актуальна проблема і в контексті шкільного навчання. За висновками фахівців, процеси традиційного читання на паперових носіях і екранне читання будуть розвиватися паралельно [54, c. 37].

Для багатьох українських дітей сьогодні книжка, читання — органічна частина їхнього життя. Водночас для значної кількості учнів — заняття важке, нудне, нецікаве.

З-поміж трансформаційних процесів у читанні, які мають негативні тенденції, відзначимо такі:

- збільшення питомої ваги контактів школярів з мультимедійними засобами вплинуло на особливості сприймання текстової та візуальної інформації; посилило роль відеоряду в осмисленні явищ і подій;

- діти утруднюються в читанні, розумінні тексту, позатекстової інформації на паперових носіях, яке вимагає уваги і зосередження;

- у значної кількості учнів ми спостерігаємо тенденцію до поверхового, фрагментарного сприймання змісту, небажання читати значні за обсягом твори, значні труднощі, коли необхідно зосередитися, відтворити зв’язний текст і т. ін. Таку ситуацію можна пояснити взаємодією дитини із значними потоками різнорідної інформації, навантаженням на її емоційно-чуттєву сферу;

- тривале перебування перед телевізором, у Мережі, заняття комп’ютерними іграми, які супроводжуються ущільненим яскравим, емоціогенним візуальним рядом, розмаїттям фарб, стрімкою зміною кадрів, картинок, звуків, — все це становить певні труднощі для дитячого сприймання, залишаючи в пам’яті уривчасті образи. Таке поверхневе сприймання хаотичного потоку інформації, що не має структурно-змістового логічного зв’язку, сприяє формуванню так званої «кліпової» свідомості, «мозаїчної культури», для яких притаманні прагнення до миттєвої інтерактивної комунікації, позатекстовий спосіб світосприймання, перевага візуальних символів над логікою і глибоким зануренням у текст, трудність у сприйманні однорідної, лінійної, одностильної інформації, у т. ч. книжного тексту;

- переважання так званого «ділового», «прагматичного» читання (знайти, здобути інформацію) над читанням «для задоволення», «для душі»;

- у ситуації переважання так званого «ділового» читання над читанням для задоволення, яке набирає помітних тенденцій серед школярів основної і старшої школи, відбувається зниження рівня якості читання і розуміння прочитаного. Про це засвідчують порівняльні результати Міжнародних досліджень PIRLS і PISA, коли результати читання випускників початкової школи і п’ятнадцятирічних учнів значно різнились не на користь старших учнів;

- зміна кола читання у бік розважальної літератури, переважання у читанні періодичних видань над книжками;

- відсутність у багатьох дітей домашньої бібліотеки, епізодичне (кілька разів на рік) користування дитячими бібліотеками;

- зниження концентрації уваги під час читання текстів з лінійною структурою;

- істотне скорочення обсягу тексту, який сприймається за одиницю часу;

- більш пізнє, порівняно з попередніми роками, оволодіння багатьма учнями мовленням, збіднення словникового запасу;

- нарощення від’ємних показників у зв’язному мовленні учнів;

- негативний вплив на культуру мовлення (сленговий, згрубілий характер спілкування);

- невтішні прогнози вчених щодо розвитку образного мислення учнів, творчої уяви.

До позитивних тенденцій у читацькій діяльності молодших школярів під впливом електронних ресурсів можна віднести такі:

- розвиток умінь і навичок роботи з невербальним матеріалом;

- позитивний вплив на темпоритм дітей;

- уміння досить швидко переключати увагу, сприймаючи розрізнені смислові фрагменти;

- висока швидкість оброблення візуальної інформації.

Як бачимо, у ХХІ столітті, в умовах інтенсивного розвитку інформаційних технологій, медійних ресурсів, читання, яке протягом тривалого часу розглядалося як спосіб проведення цікавого дозвілля, вважалося досить престижним заняттям, — вступило у жорстку конкуренцію з активною взаємодією дітей з електронною продукцією. Традиційне читання на паперових носіях стало конкурувати з читанням з екрану, читанням-слуханням із застосуванням аудіокнижок, що негативно вплинуло на повноцінне сприймання учнями художніх та інформаційних текстів на традиційних, паперових носіях.

Така ситуація спонукає до переосмислення функціональної ролі і завдань читання учнів в інформаційному суспільстві, пошуку нових навчальних технологій смислового читання, розвиток позитивної мотивації до читання, посилення уваги до розвитку в учнів ціннісних орієнтирів читацької діяльності.

Інформаційне суспільство ґрунтується на досягненнях інформаційних технологій. Воно ставить завдання не лише збереження та використання інформації, а також її критичного осмислення, інтерпретації. Під впливом такої ситуації розвитку суспільства читання сьогодні, на думку Н. М. Сметаннікової, трактується як діяльність суб’єкта із створення свого індивідуального смислу тексту. Для того, щоб розвинути здатність індивіда створювати смисли, інтерпретуючи текст, важливо у межах сучасної системи освіти виховати активного, креативного читача [54, c. 39].

У сучасних соціокультурних умовах, навчання читання у початковій школі не може обмежуватися лише академічними цілями. Сьогодні воно розглядається як базова інтелектуальна технологія; як важливий ресурс розвитку особистості; як джерело набуття знань, подолання обмеження індивідуального соціального досвіду; як інструментальна навичка, яка включає осмислене, рефлексивне читання, оволодіння різними видами читання; використання практики самостійного читання; освоєння стратегій читання художніх та інших видів текстів; уміння вибрати стратегію читання, що відповідає конкретному навчальному завданню та ін.

У контексті аналізу функціональності процесу читання заслуговує на увагу теза про те, що «надважливою проблемою сучасної методичної науки стає не пошук нових шляхів і форм аналізу тексту на уроках, а розроблення ефективних методик смислового читання». [53, c. 298].

Крім того, навчання читання у сучасних умовах ґрунтується на засадах компетентнісного підходу і включає функціональні та операційні цілі, пов’язані із гнучкістю застосування учнями у практичній, навчальній діяльності набутих читацьких прийомів залежно від мети читання та оволодіння новими в умовах динамічного розвитку суспільства. Тобто, педагогічна наука і шкільна практика мають оперативно реагувати на зміни і виклики, які постають перед ними в умовах сучасної ситуації розвитку суспільства та інформаційних технологій.

Проілюструємо це на такому прикладі. У 2010-2013 рр. сутність читацької компетентності, серед інших складників, передбачала уміння школяра самостійно працювати з текстами різних видів — художніми, та інформаційними: науково-художніми, науково-пізнавальними, навчальними: їх читати, розуміти, здобувати потрібну інформацію і застосовувати її у навчально-пізнавальній діяльності, життєвих ситуаціях і практичному досвіді.

Через невеликий проміжок часу, у 2017 р. співробітники відділу початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України, розробляючи новий Державний стандарт початкової освіти та Типові освітні програми для закладів загальної середньої освіти (1-2 і 3-4 класи) під керівництвом О. Я. Савченко, у змісті Мовно-літературної галузі виокремили новий змістовий блок «Медіаграмотність», який передбачає формування у школярів умінь і навичок роботи з медіатекстами та іншими медіаресурсами. Сьогодні до чинних підручників з читання та інших предметів включено відповідну систему вправ і завдань. [19; 57; 58].

У комунікативній сфері також спостерігаємо істотні зміни: сьогодні ми маємо можливість застосовувати нові види і форми комунікації, наприклад з допомогою електронних ресурсів (смартфони, скайп та ін.).

Враховуючи сучасну соціальну ситуацію розвитку суспільства, відповідного переосмислення під час розроблення Типових освітніх програм для 1-2 і 3-4 класів зазнав також підхід до одного з ключових завдань навчання в початковій школі — формування й розвиток у школярів повноцінної навички читання. У зазначених програмах вона (навичка) розглядається як універсальний інструмент функціональної грамотності, яка, в свою чергу, є важливим індивідуальним ресурсом для само- реалізації людини в сучасному світі [58, с. 17].

Зазначимо, що функціональна грамотність у рамках діяльнісного та компетентнісного підходів усвідомлюється як гарантія безпеки життєдіяльності людини, засіб її успішного життєвлаштування у змінному світі [23, с. 281]. Її концепція ґрунтується на індивідуальному досвіді особистості в різних соціальних ситуаціях. Функціонально грамотна особистість — це насамперед успішна людина, яка, застосовуючи читацькі навички, різні види читання, залежно від його мети, вміє читати, швидко переглядати й розуміти різні за обсягом і формою тексти, працювати з великими масивами різнорідної як текстової, так і позатекстової інформації: критично її осмислювати й оцінювати, вибирати при цьому найважливішу й достовірну; швидко оволодіває уміннями, навичками, способами діяльності та гнучко застосовує їх з урахуванням змін і тенденцій, які відбуваються у навчальному середовищі і суспільстві загалом.

Не менш важливо, на нашу думку, в умовах підвищеної інтенсивності інформаційного середовища посилити увагу до формування у дітей «особливого виду грамотності — читання для задоволення, для відчуття особистісного зростання, радості спілкування з іншими людьми» [53, с. 48], яке також сприяє набуттю школярами індивідуального досвіду читача, емоційно-чуттєвого досвіду і ціннісних орієнтирів.

Тобто, починаючи з початкової школи, формування повноцінної навички читання має, серед іншого, передбачати здатність застосовувати навичку не лише як інструмент для самоосвіти, опанування новим, а й для власного поступу, оволодіння новими читацькими технологіями, задоволення пізнавальних інтересів, успішної інтеграції в соціум, який постійно і швидко змінюється.

Такий підхід до формування повноцінної навички читання вимагає гнучкого застосування продуктивних читацьких стратегій.