Особливості формування громадянина-патріота в Новій українській школі - Білецька Н. О. 2022

Купальські пісні

Дидактичний матеріал до тематичних занять

Від сивої давнини збереглися у пісенній скарбниці українського народу купальські пісні, виконувані напередодні свята Івана Купала, що припадає на 7 липня (24 червня за старим стилем). Цей день приблизно збігається з датою літнього сонцестояння - найдовшого дня року і широко відомий багатьом землеробським народам Європи, в тому числі і всім слов’янським.

Ніч напередодні Івана Купала - це життєрадісне свято молоді. Разом з полум’ям святкового вогню вгору, аж під саме зоряне небо, злітали пісні, що лунали протягом всієї ночі, супроводжуючи численні обряди та ритуали. Їх співали в основному дівчата, йдучи танком навколо дерева-купайлиці. Інколи їм підспівували хлопці. Здебільшого - це веселі пісні про кохання, сватання, родинне життя.

Центром купальського свята ставало місце за селом на березі річки, озера чи ставка, де стояло обрядове дерево, довкола якого розгортались основні ритуальні дії.

Напередодні його мали встановити хлопці, а дівчата прикрасити вінками, квітами, вишнями, стрічками. Для обрядового дерева найчастіше вибирали вербу, рідше березу або сосну і називали її купайлицею або гільцем. У наддніпрянських селах це деревце називали Мареною, на Волині - Купалом. Саме місце старанно підмітали, прикрашали гірляндами з квітів, застеляли травами та всілякою зеленню. Тут же встановлювали опудало -своєрідне антропоморфне зображення Купала.

Дівчата, вбрані у святковий одяг, прикрашали голови вінками з квітів та запашних трав, в коси вплітали траву липник («щоб хлопці липли»), прикрашали себе любистком, м'ятою, васильками («для любощів»). Протягом всього свята в руках носили «качани» — звиті з вишень і черешень великі китиці. Взагалі зелень відігравала значну роль протягом усього свята Купала: ритуальне вбирання у вінки, прикрашання дерев та місця проведення обрядових дій, так само, як і гойдання на гойдалках, мало сприяти гарному росту рослин, зокрема хліба. Тут ми зустрічаємо далекий відгомін магії родючості та культу рослинності, коли людина обожнювала дерева, трави, квіти. Але з часом первинна магічна функція таких заклинальних обрядів, як свідчать сучасні записи, замінилася виключно естетичною та розважальною.

Увечері, тільки-но заходило сонце, молодь йшла до купайлиці з піснями, в яких усіх запрошувала на свято і погрожувала всілякими карами тим, хто не прийде. В окремих піснях зверталися до молодиці з проханням «розвести дівкам купайлицю» тобто розпочати свято.

Свято починалося з розкладання біля обрядового дерева багаття - обов’язкового атрибуту купальської ночі, генетично пов’язаного з архаїчним солярним культом. Паливо для святкового вогнища хлопці збирали по всьому селу.

Надзвичайною поетичністю й мальовничістю відзначається група купальських пісень, пов’язаних з плетінням вінків та ворожінням з ними. Кожна дівчина пускала свій вінок на воду і дивилася: куди він попливе, туди і заміж вийде, а якщо потоне, то це віщувало розлуку з милим або смерть. Інколи пускали два вінки, загадуючи один на себе, а другий на коханого, і якщо вони сходилися на воді, то це був вірний знак, що будуть у парі.

Закінчувалось свято урочистим спаленням або потопленням купайлиці з піснями і радісними вигуками. Купальського вогню, за народним повір’ям, не слід було гасити, він мав сам дотліти до останку. Купальські вінки зберігалися вдома протягом року, як символ благополуччя і достатку.

Пісні та приспівки разом з основними обрядовими діями утворювали неповторний фольклорно-етнографічний комплекс купальського свята. Виконувались вони колективно у хороводах та іграх. Гра, яку так полюбляють і малі, і дорослі була специфічною формою проведення обряду, його обов’язковим елементом. Хоровод (танок) є також певним видом обрядових ігор, семантично пов'язаних із культом сонця. В ігрових та хороводних піснях слово, мелодія, танцювальні рухи і драматична дія не розчленовані, а гармонійно поєднуються, створюючи художню цілісність сприйняття.

Усі купальські пісні є хоровими, виконуються переважно в унісон, рідше багатоголосно. Найчастіше заспівує одна учасниця, потім мелодію підхоплює хор.

Українські народні традиції займають чільне місце в патріотичному вихованні молодших школярів, становленні їх як громадян-патріотів.

Рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, фольклор, народне мистецтво, державні символи та народна символіка - все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає національна свідомість і формується громадянин-патріот.