Особливості формування громадянина-патріота в Новій українській школі - Білецька Н. О. 2022
Пісня календарно-обрядового циклу

Дидактичний матеріал до тематичних занять
Жанри весняного циклу календарно-обрядової творчості
У давнину твори, що виконувались у весняний час, були своєрідними магічними замовляннями, спрямованими на те, щоб прискорити весняні переміни: ліс - зазеленіти, траву - прорости, посіви - піднятись, квіти - розцвісти. Вони супроводжувались імітативно-магічними рухами або танцями.
Відповідно до основних обрядових дійств, можна виділити такі жанри народної словесності, як веснянки та гаївки, якими супроводжувались весняні дійства.
Веснянки - це календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею. Своєю формою та образно-поетичними компонентами веснянки наближені до замовлянь, в яких до весни звертаються як до живої істоти:
Прийди, прийди, весно,
Принеси нам
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам квіток.

Весна тут уявлялась як воскресла істота, а зима асоціювалась зі смертю. Такі найдавніші вірування праслов’ян широко відобразились у пісенній творчості:
Смерть з морозом танцювала
Ти, морозе, не з’являйся —
Та за море десь пігнала,
Сидьте си там не вертайте,
Пішла собі смерть у ліси,
Нас пожитку не збавляйте,
Побіг за нею мороз лисий...
Най нам сонце далі гріє,
Смерте, смерте, не вертайся.
Жито, ярець скоро зріє.
Зустрічаються також звертання (замовляння) до птахів, які, як уявлялось, приносили на крилах тепло:
Ой вилинь, вилинь, гоголю,
Зеленее житечко,
Винеси літо з собою,
Хрещатий барвіночок,
Винеси літо-літечко,
Запашненький васильочок.
Традиційно, як і в замовляннях, серед веснянок зустрічаємо твори у формі діалогів:
Да весна, весна днем красна
Красним дівочкам на співаннячко,
Да що ти нам, весна, принесла?
А господарям на робітячко.
Ой принесла тепло і доброе
Молодим погуляннячко,літечко!
Дівочкам по віночкові,
Малим дітонькам побіганнячко,
А хлопчикам по кийочкові.
Старим бабонькам посидіннячко.

Згодом у веснянках найдавнішого періоду поряд з персоніфікованими образами з'являються язичницькі божества:
Благослови, мати,
Зиму проводжати!
Ой, мати Лада, мати,
Зимочка в візочку,
Весну закликати,
Літечко в човничку.

Поширеним на різних слов'янських територіях типом гаївки є «Кривий танець». Для його виконання в гаю забивали три кілочки або садили трьох дітей. Тоді дівчата, тримаючись одна за одну, йшли за провідницею, яка водила кривий танець, проходячи між кілками (дітьми), обходячи їх, безліч разів повторюючи недовгу пісню про цей шлях: «Кривого танцю йдемо, Кінця му не знайдемо./ То в гору, то в долину, То в ружу, то в калину./ Бо його треба вести, Як віночок плести». Усі тексти цієї гаївки короткі і подібні за змістом, у багатьох з них говориться про необхідність виконувати цей танець. На думку С Килимника, ця гаївка є космічно-філософською і відтворює рух небесних світил, зокрема сонця, яке «сідає» та «встає», та рух людського життя, яке тече без упину, і кінець якому людина намагається знайти.
