Нова українська школа: організація взаємодії з батьками учнів початкової школи - Т. М. Бабко, О. В. Банах, А. В. Вознюк, Г. А. Коломоєць, Л. Г. Кудрик, О. М. Мельник 2020

2.1. Передумови партнерства
Розділ 2. Партнерство в дії

Педагогіка партнерства — це головний принцип Нової української школи (НУШ). Партнерство, яке формується заради майбутнього дітей, можна вважати стратегічним та повним партнерством, тому що в нас, як партнерів, є спільна мета — розвиток дітей протягом най­ближчих 12 років. Модель такого партнерства зображено на рисунку.

2.1. Передумови партнерства

Усвідомлення головної мети співпраці — це перший крок до її побудови. Саме це впливає на вибір закладу освіти.

За яким критерієм батьки обирають школу для своєї дитини? Найчастіше це:

— зручність розташування (біля дому чи біля місця роботи батьків);

— репутація закладу (досвід свій чи знайомих, позитивна репута­ція закладу);

— особистість першого вчителя (свідомий вибір чи за рекоменда­цією) тощо.

Усвідомлення причин вибору школи може стати початком плідної співпраці.

Коли людина прагне зробити власний внесок у спільну діяль­ність? Якщо вона:

— розуміє цінність діяльності;

— відчуває, що є простір, де вона значуща, де її думку врахо­вують, де існує прозорість та безпека, прийняття та довіра тощо.

Допомогти формуванню такого ставлення до школи можуть як максимальне висвітлення організаційної діяльності закладу на сайті школи (правила прийому, традиції школи, структура на­вчального процесу та циклограма виховної роботи протягом року, презентація педагогів та класних колективів тощо), так і організова­на певним чином робота з батьками.

В умовах НУШ школи приймають дітей за визначеними мікро­районами та конкурсом на вільні місця.

І тепер кроки до співпраці — це двосторонній процес, тому зна­йомство з майбутніми першокласниками можна починати зазда­легідь, щоб налаштуватися один на одного, організувати навчаль­ний процес, звіритися з умовами/вимогами освітніх програм.

Першою вдалою спробою порозуміння та звірки, наскіль­ки надалі ми можемо стати партнерами, є організація роботи «Школи дошкільнят», яка працювала в Одеській спеціалізова­ній школі-інтернаті № 2 Одеської міської ради Одеської області (нині це Одеський ліцей «Ланжеронівський», директор Наталія Савельева).

Головними принципами такої школи були такі.

1. Принцип рівності/ротації. Оскільки «Школа дошкільнят» працювала три місяці та були організовані три групи дітей, адмі­ністрація запропонувала ротацію вчителів. Кожна дитина, яка планувала вступити до школи, мала змогу навчатися у кожного вчителя майбутньої паралелі.

2. Принцип власного вибору вчителя самою дитиною. Після за­кінчення навчання кожній дитині було запропоновано обрати свого вчителя самостійно. І ті батьки, які були в змозі довіряти вибору ди­тини, побачили результати навчання своєї дитини вже у першому класі. Оскільки вчитель у початкові школі стає значущим дорослим для дитини, такий вибір допоміг заздалегідь налагодити довіру ди­тини до вчителя.

3. Принцип ігрового кола. Розклад будувався таким чином, щоб діти мали три уроки по 30-35 хвилин із розвитку логіки, дріб­ної моторики, усного мовлення та один ігровий урок, який був при­свячений активним руховим іграм, взаємодії, побудові дитячого колективу. Діти надалі йшли до різних класів, але під час прогуля­нок на шкільному подвір’ї зустрічали своїх знайомих і спілкували­ся. Відзначу, що ця паралель учнів є згуртованою, дружні стосунки існують між дітьми різних класів.

4. Принцип паралельного проведення «Школи для батьків». Тоді, коли діти навчалися з учителями, батьків запрошували до участі у «Школі батьків», яку проводив практичний психолог закладу. Головним став принцип добровільності, тому до шко­ли завітало менше, ніж половина батьків. Відвідування не фік­сувалося для того, щоб створити максимальні умови для довіри та співпраці. Школа батьківства була присвячена різним темам виховання та взаємодії з дітьми та школою: — сенситивні періоди дошкільного дитинства;

— базисні компоненти готовності до школи;

— стилі батьківського ставлення до дитини;

— індивідуально-типологічні особливості дитини;

— дитина в дитячому колективі;

— шляхи розвитку мислення дитини;

— неефективні батьківські вислови;

— як будувати стосунки, сповнені довіри, поваги та прийняття (додаток 1);

— «Малюнок родини в образах квітів», разом із дітьми (до­даток 2);

— «Я та моя дитина» (робота з МАК);

— «Подарунок із пластиліну», сумісно з дітьми (додаток 3) тощо. Робота проводилась у колі із застосуванням практичних вправ та арттерапевтичних методик.

Додаток 1

Як будувати стосунки, сповнені довіри, поваги та прийняття

(на основі ненасильницького спілкування Маршалла Розенберга )

Мета: усвідомлювати свої потреби, навчитися бачити навпро­ти себе людину з її потребами.

1. Привітання-знайомство (7 хвилин)

Мета: створення атмосфери безпеки та довіри.

Закінчить фразу: «Якби я мав/ла змогу поспілкуватися з ви­датною людиною, то це був/була..., тому що...»

2. Групова дискусія «Знайомство з головними принципами ненасильницького спілкування» (25 хвилин)

Мета: усвідомлення принципів ненасильницької комунікації Слайди виводяться по черзі на екран.

1. Наші почуття викликані не діями іншої людини, а нашими задоволеними чи незадоволеними потребами.

2. Будь-яка дія людини є спробою задовольнити свої потреби.

3. Усі потреби рівноцінні, вони однакові у всіх людей.

4. Найкоротший шлях до припинення всіх конфліктів — це злагода із самим собою.

Після кожного слайда ведучий ставить такі запитання:

— Скажіть, як ви розумієте цей принцип?

— Як усвідомлення змісту цього принципу впливає на стосунки між людьми?

— Якщо ми починаємо думати таким чином, що змінюється у сто­сунках, у самосприйнятті?

Руханка «Подарунок по колу»

Усім учасникам пропонується встати та уявити, що у них є мож­ливість спочатку отримати подарунок від сусіда праворуч, а потім зробити подарунок сусіду ліворуч. Учасники по колу передають за допомогою пантоміми різні подарунки.

3. Вправа «Добрий компаньйон». Робота в парах (20 хвилин)

Мета: побачити за діями людини її потреби.

Інструкція: Пригадайте, коли востаннє чиєсь слово чи дія викликали у вас неприємні відчуття. Запишіть відповіді у таблицю.

Обговоріть результати вашої роботи в парах: сторона А розпові­дає, сторона Б слухає. Якщо сторона Б щось хоче сказати/запита- ти, вона запитує сторону А: «Чи можу я щось сказати/запитати?» І тільки після цього сторона Б має можливість говорити.

Після цього сторони міняються ролями: сторона Б говорить, сторона А слухає.

Запитання після вправи:

— Як себе зараз почуваєте?

— Як почували себе, коли говорили/коли слухали? Що було легше?

— Що змінюється в людині та стосунках, коли є усвідомлення своїх потреб?

4. Підбиття підсумків зустрічі (7 хвилин)

Які дарунки ви сьогодні для себе отримали?

Додатковий матеріал для опрацювання.

Людськи потреби (Схема 1)

Інформація для ведучого

Актуалізація теми потреб є дуже важливою для сучасної людини. Насамперед це дає змогу розвити усвідомлене ставлення до мотивів своє діяльності, по-друге, ухвалювати рішення у площині «людина — людина». Потреби є в усіх людей, і їх перелік однаковий для всіх. І це означає, що чим більше людей навчаться визначати свої потреби та розуміти потреби інших, тим більше миру буде у стосунках, менше часу піде на припинення конфліктів і будуть реалізовані можливості партнерства у пошуку рішень, які задовольняють потреби всіх.

В умовах реформування школи особливої значущості набуває по­треба у визнанні цінності власних дій/слів/міркувань. Ось що із цьо­го приводу пише Річард Ерскін: «Визнання цінності реакції має тенденцію нормалізувати її, допомагає зрозуміти, що це «нормальна реакція на ненормальну ситуацію». Якщо поведінка, пов’язана із за­доволенням потреб, перекрита раціональністю, спотворена соромом і почуттям провини та прихована від усвідомлення, ми можемо при­пинити помічати її функції і почати думати про неї, як про ненор­мальну і небажану».

У цьому контексті дуже важливо за аксіому взяти собі до уваги головний принцип ненасильницького спілкування, що будь-яка дія людини є спробою задовольнити свої потреби. І коли ми в будь-якій ситуації починаємо, замість того, щоб шукати, хто винний, кого має бути покарано, усвідомлювати, що для нас/ них було важливо, яку потребу прагнули задовольнити, ми будемо налаштовані на співпра­цю в пошуках рішень.

Схема 1. Цибулина потреб. Автор О. Мельник

Додаток 2

Самовідчуття кожного члена родини

(Зустріч батьків і дітей. Тривалість — 2 години)

(Використано методику «Моя родина в образах квітів», автор — Л. Лебедева, модифікація О. Мельник)

Мета: дати змогу:

батькам почути свою дитину шляхом «розташування квітів у просторі та висловлення побажань»;

дітям висловити батькам свої побажання щодо якості стосун­ків «між квітами»;

батькам і дітям сформувати моделі проведення перемовин та формування домовленостей, їх закріплення через створення но­вої квіткової композиції.

Перебіг зустрічі

Участь у заході була добровільною. За тиждень до неї була по­відомлена її тема і те, що малюнок сім’ї в образі квітів зображує емоційне самопочуття, уявлення про своє місце і роль у сім’ї.

У день заходу діти у своїх класах разом із вчителями підготува­ли малюнки «Моя родина в образах квітів», водночас батьки окре­мо від дітей підготували свої малюнки за цією темою (20 хвилин).

В окремих групах (діти з учителем і батьки з практич­ним психологом) після створення своїх квіткових ком­позицій поділилися тим, що зображено (20 хвилин). Для обговорення можна спиратися на такі запитання (залежно від малюнка):

— Що ви створили?

— Як себе почуває Ваша «квітка»?

— Які почуття викликає у Вас малюнок?

— Які члени сім’ї тут зображені?

— Що вони відчувають?

— Як взаємодіють квіти?

— Чи зображені на малюнку всі члени сім’ї, які проживають ра­зом із вами?

— Яку ситуацію з вашого сімейного життя ілюструє цей малюнок? — Чи є щось, що ви хотіли б змінити? Чи влаштовує вас поточна ситуація?

Квіти на малюнку, їх розташування, оточення показують реальну сімейну ситуацію і допомагають автору малюнка її усвідомити.

Квіти можуть бути зображеними й розташованими на ма­люнку так:

Поле квітів — стан життя в соціумі, що замінює сім’ю; ідеаль­на сім’я та, яку автор малюнка хотів би мати; сім’я, у якій виросла або зараз живе людина.

Віддалено розташовані квіти, відсутність когось із членів сім’ї вказують на слабкі емоційні зв’язки, труднощі та напруже­ність у стосунках.

«Зів’ялі» квіти — зображення фізичного неблагополучия або похилого віку людини.

Якщо квіти містяться в квітковому горщику, вазі або ростуть на клумбі, важливо прояснити, хто доглядає за цими квітами, від кого вони отримують турботу.

Якщо деякі квіти розташовані на близькій відстані або ростуть з одного стебла, важливо уточнити, що для автора означає таке близьке їх розташування.

Наявність на малюнку схожих квітів, а також квітів однаково­го кольору може свідчити про емоційну близькість цих людей, їх схожість.

У нормі малюнок зазвичай розташовується в центрі аркуша і займає практично весь вільний простір. Квіти можуть займати різний простір на аркуші, це може бути пов’язано з тим, як лю­дина сприймає той життєвий простір, який насправді займає в ре­альності.

Якщо на малюнку є додаткові елементи, важливо уточнити їх значення, неможливо це тлумачити самотужки.

Після обговорення батьки розташовуються у декількох класах та чекають на своїх дітей з їхніми малюнками.

Коли приходять діти, батьки та діти слухають один одного, від­повідаючи по черзі на запитання:

— Хто зображений на малюнку?

— Як кожна квітка себе почуває?

— Як квіти взаємодіють між собою?

— Чи хочеться щось змінити? Що саме?

Після такого обговорення кожен присутній вирізає зі свого ма­люнка свою «квітку» (себе).

Потім кожна пара домовляється, з якого малюнка вони ви­різають «квітки» інших членів родини, якщо вони зображені на малюнках.

На наступному етапі кожна пара отримує новий чистий аркуш формату АЗ і починає домовлятися, де і як вони розмістять свої квіти та квіти інших членів родини. Тут важливо, щоб говорили і батьки, і діти.

Головні запитання цього етапу роботи (30 хвилин):

— Де ми можемо розміститися у просторі відносно один до одного?

— Як ми відчуваємо себе, якщо так розташовані?

— Чи хочеться якось інакше розташуватися у просторі?

— Як це впливає на іншу квітку?

— Як ці квіти будуть пов’язані між собою? (Учасники промальо­вують зв’язки.)

— Як ми можемо разом вирішити, де і яким чином ми розташує­мо інших членів родини (якщо хочеться)?

— Як і чим ми доповнимо композицію? — Як її назвемо?

Після цього етапу роботи всі збираються в коло зворотного зв’язку (20 хвилин).

Матеріали: гуаш, пензлі, баночка для води, білі аркуші паперу (А3), ножиці, клей.

Додаткова інформація. Створені нові композиції, за відгука­ми деяких батьків, рік залишалися в інтер’єрах на очах у всіх членів родини, що позитивно впливало на атмосферу в родині та якість зв’язку батьків і дитини.

Додаток 3

Як передавати свої побажання

(Зустріч батьків і дітей. Тривалість — 1 година)

(Використано методику «Подарунок із пластиліну», автор — Л. Лебедева, модифікація О. Мельник)

Мета: актуалізувати позитивні почуття щодо дитини/батьків і допомогти сформулювати побажання щодо подальшої взаємодії.

Перебіг зустрічі

Участь у заході була добровільною. За тиждень до неї батькам була запропонована її тема та форма роботи. Попередня зустріч надихнула батьків прийти.

Діти та батьки працюють в окремих приміщеннях (30 хвилин).

Інструкція для батьків

Сьогодні ви, батьки, так само, як і ваші діти, стоїте на поро­зі нового етапу вашого життя. З приходом дитини до школи змі­ниться весь уклад вашого життя, режим дня, з’являться нові тур­боти та інтереси. У цей період кожному члену сім’ї потрібна осо­блива підтримка. Спробуйте знайти образ цієї підтримки і з його допомогою передати дитині ваш батьківський заповіт, з яким ви, підтримуючи її, ведете до школи. Усе, що зараз ви хотіли б їй пе­редати на мові почуттів, дотиків, слів, — виліпить із пластиліну.

Інструкція для дітей

Сім’я — це найближчі люди, які нас оточують. У сім’ї ми від­чуваємо себе захищеними. Нас люблять, про нас дбають, нас обе­рігають. У стосунках у сім’ї важлива взаємність. Кожен член сім’ї відчуває, що потрібно іншій людині, та намагається їй це дати. Зрозуміти настрій людини ми можемо за виразом її обличчя, ритмом дихання, зовнішнім виглядом, жестами.

Сьогодні на заняття ви прийшли з кимось із вашої родини. Подумайте про цю людину, згадайте її настрій протягом останніх кількох днів, її слова. Відчуйте, що на душі у цієї людини. Чо­го б дуже хотілося їй? Чого вона дуже потребує зараз?

І приготуйте з пластиліну подарунок для цієї людини.

Подумайте, які слова ви скажете їй, коли будете вручати свій подарунок.

Настає момент, коли діти та батьки зустрічаються, знаходять собі окремі місця та передають один одному свої подарунки, спіл­куються (15 хвилин), спираючись на запитання:

— Що це за подарунок?

— Чому він є таким важливим?

— Чому саме його вирішили обрати та подарувати?

І традиційне коло зворотного зв’язку (15 хвилин):

— Як себе зараз почуваєте?

— Що ви зараз відчуваєте?

Короткі підсумки

Перші кроки дитини у школі, досвід взаємодії з однолітками та вчителем, розгляд перших конфліктів чи ухвалення перших спільних рішень демонструє нам, наскільки ми готові дивитися один на одного з прийняттям, довірою та повагою.

І саме тоді стають у пригоді практики ненасильницького спіл­кування Маршалла Розенберга.

На етапі перших кроків у школі дуже важливо, щоб ми, як парт­нери, були в змозі розуміти свої потреби та почуття.