Нова українська школа: організація взаємодії з батьками учнів початкової школи - Т. М. Бабко, О. В. Банах, А. В. Вознюк, Г. А. Коломоєць, Л. Г. Кудрик, О. М. Мельник 2020

1.4. Ефективні форми налагодження партнерських взаємин вчителя з батьками
Розділ 1. Педагогіка партнерства: від взаємодії до конструктивної співпраці

Зміст роботи закладу освіти з батьками передбачає:

— підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семі­нари, індивідуальні консультації, практикуми, конференції);

— залучення батьків до освітнього процесу (батьківські збори, спільні творчі справи);

— участь батьків в управлінні закладом освіти (батьківські комітети).

Форми і методи роботи вчителя з батьками бувають індивіду­альними та колективними.

Провідна роль належить індивідуальним формам роботи, а саме: відвідування сім’ї учня, пропаганда сімейного виховання, виконання батьками педагогічних доручень, педагогічне консуль­таціям тощо.

Відвідування батьків удома сприяє налагодженню контактів із сім’єю, з’ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до учня, залу­ченню батьків до участі в роботі закладу освіти тощо.

Під час зустрічі вчитель має підкреслити позитивне в учні, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як їх усунути. Дуже важливо створити атмосферу довіри та добро­зичливості.

Тому важливо дотримуватися двох умов:

1) відвідування сім’ї має здійснюватись за запрошенням. Адже не кожен час є зручним для відвідування родини вчителем: раптова його поява може збентежити батьків, зайнятих тими чи іншими справами; у них тоді можуть бути родичі, гості; вреш­ті, учитель може й не застати батьків удома;

2) до відвідування потрібно готуватись. Підготовка полягає у визначенні найцікавішого, найкращого у своїх вихованцях. Це цінне слід осмислити й оцінити так, щоб психологічно тонко і педагогічно правильно прозвучали слова вчителя.

Другою формою встановлення контактів із сім’єю, батьками є пропаганда сімейного виховання. З цією метою учитель може використати багатий матеріал журналів із проблематики сімейно-шкільного виховання.

Установленню контактів сприяє спілкування батьків і вчителя у процесі виконання батьками педагогічних доручень. Це може бути керівництво гуртком за інтересами, дитячим клу­бом, об’єднанням за місцем проживання, спортивною секцією; сприяння у проведенні екскурсій, в організації зустрічей із ціка­вими людьми; у створенні класної бібліотеки; участь у розвитку і зміцненні матеріальної бази школи, у розв’язанні господарських завдань тощо.

До форм індивідуальної роботи належать педагогічні кон­сультації, в основі яких лежать відповіді на запитання батьків. Психолого-педагогічними основами консультації є прихильне ставлення вчителів до ініціативи батьків; виявлення готовності до надання допомоги сім’ї; конкретні рекомендації та поради з пи­тань, з якими звернулись до педагога батьки.

Індивідуальні консультації — одна з найважливіших форм взаємодії вчителя, адміністрації з родиною учня. Індивідуальні тематичні консультації передбачають обмін інформацією, що дає реальне уявлення про навчальні справи та поведінку учня, труд­нощі, які він відчуває, та шляхи їх подолання. Для того щоб пе­ребороти занепокоєння батьків, острах перед відвертою розмовою про свою дитину, необхідно проводити індивідуальні психологічні консультації — співбесіди з батьками. Індивідуальна консульта­ція має бути ознайомлювальною і сприяти створенню доброго кон­такту. Практичний психолог повинен дати батькам можливість розповісти йому все те, із чим вони хотіли б ознайомити викладача в неофіційній обстановці, та з’ясувати важливі відомості для своєї виховної роботи з дитиною.

Індивідуальні зустрічі дають можливість обговорити важливі питання, які стосуються життя та навчання кожного учня. Це до­помагає предметно вивчити успішність учня, оцінити його успіхи та визначити проблемні точки в освітньому процесі.

Проводячи бесіди з батьками, учителю бажано використову­вати певні ігрові сюжети, які допоможуть батькам засвоїти за­пропонований зміст, аналізувати типові ситуації, що виникають у сім’ї, робити висновки, коригувати свій виховний вплив на ді­тей. Учитель пропонує батькам уявити себе учасниками наведеної ситуації, розв’язати її, аргументувавши свої позиції. Батькам да­ються орієнтовні запитання щодо самої ситуації. Якщо у процесі гри батькам важко правильно відповісти, то вчитель має допомог­ти. Він вказує на допущені помилки або сам коментує наведену ситуацію.

Колективні форми роботи з батьками

Батьківський тренінг — це форма активної взаємодії педагога та батьків, завдяки якій учасники отримують нові корисні зна­ння та формують позитивний досвід розв’язання нагальних проб­лем; це активна форма роботи з батьками, які хочуть змінити свої погляди щодо поведінки та взаємодії з власного дитиною, зро­бити відкритим і довірливим спілкування з нею. Він ґрунтується на постійній взаємодії учасників для пошуку відповідей на важ­ливі запитання. Крім того, тренінги базуються на принципах рівноправності та партнерства, що дає можливість ліпше розви­вати педагогічні можливості батьків.

У батьківських тренінгах повинні брати участь обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу зростає, і результати не змушу­ють на себе чекати. Тренінг проводиться з групою, що складається з 12-15 осіб. Батьківські тренінги будуть успішними, якщо всі батьки активно братимуть у них участь і регулярно їх відвідувати­муть. Тренінг має складатися з 5-8 занять. Його проводить зазви­чай психолог, що дає можливість батькам тимчасово відчути себе дитиною, пережити емоційно ще раз дитячі враження.

Педагогічний практикум — це спосіб розвитку педагогічного мислення у батьків, під час якого можна ознайомитися з найбільш ефективними стратегіями розв’язання навчальних та педагогіч­них ситуацій. Наприклад, учасники мають змоделювати конфлікт­ну ситуацію (яка може відбутися у реальному житті) та знайти способи її розв’язання. Водночас кожен учасник має висловити власне бачення суті проблеми. Ще одна форма роботи з батька­ми — збори-практикуми — сприяють відпрацюванню вже педа­гогічних умінь і навичок. На цих заняттях батькам можна запро­понувати різні завдання, наприклад із визначення рівнів розвит­ку моральної вихованості дітей, стилю сімейних стосунків, типу відносин між дітьми й батьками тощо. Практикуми для батьків у вигляді евристичних бесід, дискусійних клубів — це форма ви­роблення в батьків педагогічних умінь із виховання дітей, ефек­тивного розв’язання педагогічних ситуацій, тренування педаго­гічного мислення.

Круглий стіл — обговорення, яке проводиться з метою обміну думками для розв’язання конкретних проблем. Завдяки таким зуст­річам можна ліпше зрозуміти різні позиції, детально розглянути нагальні проблеми, висловити власні зауваження та аргументи.

Батьківські читання — дуже цікава форма роботи, що дає можливість батькам не тільки слухати лекції педагогів, а й вивча­ти потрібну літературу та брати участь у її обговоренні. Батьківські читання можна організувати в такий спосіб: на перших зборах на початку навчального року батьки визначають питання педа­гогіки та психології, які їх найбільше хвилюють. Викладач зби­рає інформацію й аналізує її. За допомогою бібліотекаря та інших фахівців добирає книги, а потім використовує отримані з них відомості.

Ділова гра — форма спільної роботи вчителя та батьків, коли учасники, виконуючи певні ролі, спільно знаходять оптимальні варіанти розв’язання проблемної ситуації. Вона може бути органі­зована у змагальній формі, але не має створювати атмосферу про­тистояння. Такі ігри формують позитивний досвід розв’язання реальних проблем у різних ситуаціях.

Викликають великий інтерес і мають популярність у батьків рольові ігри, які забезпечують активну участь на заняттях, допо­магають оволодіти психолого-педагогічними знаннями, уміннями й навичками. Адже гра дає змогу частіше залучати батьків до по­рівнянь різних фактів, позицій, явищ, учить аргументувати свою думку дітям, а не просто вимагати сліпо підкорятися, знаходити можливі варіанти розв’язання різних сімейних конфліктів.

Дискусія — традиційна, але дієва форма взаємодії з батьками, коли всі учасники активно висловлюють свою позицію щодо проб­лемного питання, аргументовано її відстоюють, конструктив­но критикують думки колег та спільними зусиллями знаходять компромісні варіанти розв’язання питань. Під час таких обгово­рень усі присутні можуть знайти спільну мову.

Батьківські ринги — одна з дискусійних форм спілкування батьків і формування батьківського колективу. Батьківський ринг готується у вигляді відповідей на запитання з педагогічних проблем. Запитання вибирають самі батьки. На одне запитання відповідають дві родини. У них можуть бути різні позиції, різні думки. Інша частина аудиторії в полеміку не вступає, а лише під­тримує думку родин оплесками. Експертами в батьківських рин­гах є фахівці з означеної тематики. Вони визначають, яка родина у відповідях на запитання була найбільш близькою до їх правиль­ного трактування.

Педагогічна освіта батьків. Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ях, у яких виросли вони, на­бутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв’язку з переходом до но­вого типу суспільства, утвердження нових суспільних етичних цін­ностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від ре­альної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини.

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систе­матизованих знань із теорії виховання, привернення їхньої ува­ги до актуальних проблем виховання за допомогою лекцій, бесід. Мета педагогічного лекторію — акцентувати увагу батьків на ак­туальних проблемах виховання. Ця форма забезпечує опанування батьками систематичних знань основ теорії виховання.

Батьківські конференції мають величезне значення в системі виховної роботи закладу освіти. Під час їх проведення обговорю­ються актуальні проблеми суспільства, активними членами якого повинні стати батьки; причини виникнення конфліктів між бать­ками й дітьми та шляхи виходу з таких ситуацій; суспільні загрози здоров’ю та життю учнів (алкоголь, наркотики, куріння); тендер­ні питання та проблеми сексуального виховання в родині тощо.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на озна­йомлення батьків із проблемами виховання учнів різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання і навчання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем. Університет педагогічних знань, який передбачає більш складні, як порівняти з попередніми, форми роботи з оволодіння теорії виховання. Навчання передбачає лекційний курс, а також семінарські заняття.

День відчинених дверей. Головна мета — показати роботу зак­ладу освіти, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення закладу освіти, орга­нізації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо). День відкритих дверей, або батьківський день, проводиться, як звичайно, перед початком се­местру з метою привернути увагу батьків до роботи всього закладу освіти, до питань виховання. До цього дня для батьків готується концерт із попередніми виступами шкільного активу, проводить­ся зустріч у класах, організуються виставки кращих малюнків, учнівських виробів тощо, проводяться спортивні змагання на приз батьківського комітету, перегляд художніх фільмів на теми вихо­вання та інше.

Загальношкільні батьківські збори проводяться двічі на рік. Мета — ознайомлення батьків із нормативно-правовими докумен­тами про заклад освіти, основними напрямами, завданнями, під­сумками його роботи. Тематика такого зібрання має характер звіту про діяльність педагогічного колективу та адміністрації закладу освіти за визначений період. На зборах виступають директор, його заступники, звітує про роботу батьківський комітет. Наприклад, зак­лад освіти пройшов атестацію, і для того щоб ознайомити батьків з досягнутими результатами, проводяться загальношкільні батьків­ські збори.

Батьківські збори в традиційному форматі, коли педагог висту­пає з критикою поведінки та навчальних досягнень учнів, абсо­лютно не виправдовують себе. Виникає потреба шукати нові шля­хи співробітництва з батьками на партнерській основі. Замість лекційної форми проведення загальношкільних батьківських збо­рів двічі на рік доцільно започаткувати офіційні дні відчинених дверей. Під час таких заходів організовувати екскурсії школою, щоб батьки переконалися, що для безпеки, здоров’я та розвитку їхніх дітей створені всі умови: відвідування їдальні, кабінету ме­дичного працівника, бібліотеки, кабінету психолога, спортивної зали тощо. Батьки можуть бути присутніми на уроках, особисто спілкуватися з учителями, які водночас висвітлюють освітній прогрес кожного учня.

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів — формування проблемної тематики (наприклад, «Чи можна спізнитися з вихованням в учня доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений опитувальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжніми трудностями», «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу? » тощо).

Батькам 1-го класу було б доречно запропонувати взяти участь в акції «Будьмо знайомі!». Її мета — познайомити учнів з батьками: батьки приходять до дітей зі своєю ідеєю: розповідають про свою професію, проводять урок (наприклад, проводять уроки трудового навчання, з основ здоров’я, фізкультури, урок фінансової грамот­ності), розваги (хімічні фокуси, 3D-мультфільми), свята, екскурсії. З батьками повинна проводитися ґрунтовна робота щодо підбору матеріалу і форми проведення зустрічі з учнями. Важливою части­ною є психологічний супровід батьків. Адже у них це перший такий досвід, і часто досить важко вмотивувати їх до співпраці. Практика показала високу активність і залученість батьків до співпраці.

Обов’язково з новим батьківським колективом варто зро­бити перше колективне фото. Це зближує і надає значущості спілкуванню.

Крім класичних батьківських зборів, батькам можна запропо­нувати такі.

Батьківські збори — консультації. Такий спосіб спілкування дає можливість учителю пояснити батькам матеріал із теми, яку будуть вивчати їхні діти. Причому навчальний матеріал батькам подається тими самими методами, що й учням (постановка проб­леми, пошук способу, застосовування способу, робота в парах, групах). Батьки на деякий час стають «учнями», проблеми дітей для них стають ближчими та зрозумілішими. Батьки стають по­інформованими, а отже, нашими колегами.

Батьківські збори «тет-а-тет». Батьки приходять на співбесі­ду до всіх учителів, яких вони хочуть бачити. У підсумку відбува­ється конфіденційна бесіда з батьками, де можна розв’язати інди­відуально будь-які проблеми і дітей, і батьків, отримати конкрет­ну психолого-педагогічну допомогу та підтримку, з’ясувати план співпраці батьків, класного керівника та психологічної служби. Отже, після відвідування закладу освіти у кожного з батьків складається цілісне уявлення про навчання і поведінку своєї дитини, про її проблеми та успіхи, про правильність чи хибність сімейного виховання. Батьки бачать зацікавленість з боку закла­ду освіти, бачать у педагогах порадників і друзів.

Відкриті заняття для батьків. На таких уроках учитель дає зразок спілкування «дорослий — дитина», який батьки можуть використати щодо своєї дитини. Визначені заняття мають на меті ознайомлення батьків із новими програмами з навчальних дисци­плін, методикою викладання, вимогами вчителя. Такі уроки да­ють змогу уникнути багатьох конфліктів, викликаних незнанням і нерозумінням батьками специфіки навчальних предметів.

Спільні уроки з батьками. Індивідуальна робота учня зміню­ється парною роботою з батьками. Відбувається єднання учнів­ського та батьківського колективів на психологічному рівні. Урок не просто проведений, а реалізований разом з учнями та їхніми батьками. Діти отримують практичну можливість навчати своїх батьків, розкриваючи всі свої потенційні можливості та забезпе­чуючи розвиток власного «Я» не тільки у навчальній діяльності. Вони ставлять батьків у ситуацію співпраці.

Збори-чаювання. Наприкінці 4-го класу відбулися батьківські збори — чаювання. Усі сиділи в колі, чаювали. Батьки згадували радісні моменти, аналізували свої успіхи та невдачі. Для кожної сім’ї педагог приготувала особливий подарунок із подячними сло­вами на їхню адресу та гарними словами про їхню дитину, коректно вказуючи напрями подальшої роботи з нею. Членів батьківського комітету було нагороджено подяками від імені усіх батьків класу та класовода.

Упродовж навчання у початковій школі батьки можуть писати різні твори-відгуки. Наприклад:

1-й клас: «Що я очікую від навчання у закладі освіти моєї ди­тини?», «Наші враження про перші два місяці навчання дитини у закладі освіти».

2-й клас: «Як змінилася моя дитина».

3-й клас: «Про труднощі у навчанні моєї дитини».

4-й клас: «Моя дитина — випускник початкової школи».

Така робота допомагає вчителю у подальшій роботі з класним колективом. Батьки впевнені, що їхня думка дуже важлива для педагога.

Батьки долучаються до виховної роботи: пишуть сценарії захо­дів, проводять їх та беруть у них участь, є суддями у спортивних змаганнях тощо.

Отже, учні, батьки та вчителі є рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Саме така пе­дагогічна діяльність сприятиме підвищенню готовності батьків до виховання дітей, усвідомленню ними важливості відповідаль­ного батьківства, на передавання всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової тощо інформації, формуванню у них відповідних практичних умінь і навичок та ініціюватиме глибше залучення родини до по­будови індивідуальної освітньої траєкторії дитини.

Отже, взаємодія закладу освіти та батьків — це цілісна соці­ально-психологічна система, яка становить єдність перцептивно­го (співсвідомість), комунікативного (спілкування) та інтерактив­ного (співпраця, співтворчість) компонентів, що взаємопов’язані між собою: викладач може зрозуміти внутрішній світ батьків, спілкуючись із ними; довіра і відкритість у спілкуванні виникає за умови розуміння вчителем внутрішнього світу кожної дитини, її батьків; результат співпраці та співтворчості залежить від пе­редбачення емоційних реакцій іншої людини в конкретних ситу­аціях. Важливими є не так комунікативний аспект цієї взаємодії, як інтерактивний і перцептивний та виявлення ефективних спо­собів її організації. Це співнавчання, у якому педагог і батьки — рівноправні суб’єкти освітнього процесу.