Нова українська школа: організація взаємодії з батьками учнів початкової школи - Т. М. Бабко, О. В. Банах, А. В. Вознюк, Г. А. Коломоєць, Л. Г. Кудрик, О. М. Мельник 2020

Матеріали для занять із батьками
Розділ 5. Просвіта батьків: формування свідомого громадянина

Вправа ««Подорож» змістовими лініями громадянської та історичної освітньої галузі»

Запитання для активізації та виявлення знань.

Вчитель може висвітлювати завдання і на екран.

Покликання на презентацію: https://drive.google.com/drive/

folders/lYUVkAKA_eMndrtGG2x5p8A7pmHnaaBVS?usp=sharing

Усі завдання сформульовано на слайдах.

Роздайте кожному по одному чи по декілька мудрих висловів, поданих нижче. Прочитавши, учасники мають подумати і проко­ментувати, у якій ситуації ця мудрість є актуальною.

✵ Згода будує, незгода руйнує. Українське народне прислів’я

✵ Зібратись разом — це початок, триматись разом — це прогрес, працювати разом — це успіх. Г. Форд

✵ Дружба має різні прояви, але закон у неї один — вірність. М. Коцюбинський

✵ Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе. В. Сухомлинський

✵ Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насоло­да, радість. В. Сухомлинський

✵ Де гуртом сіється й ореться, там весело живеться. Українське народне прислів’я

✵ Якщо діти живуть у дружбі, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний. В. Винниченко

✵ Найбільша сила у найбільшій єдності й організації. В. Винниченко

✵ Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька. В. Сухомлинський

✵ Над всіх старшин — найстарша правда. Леся Українка

✵ Мова — найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що пов’язує віджилі, живучі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. К. Ушинський

✵ Дружба без достатніх доказів — порожнє, лукаве слово. Т. Шевченко

✵ І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Т. Шевченко

✵ Бути щасливим — це значить пізнати, знайти самого себе. Г. Сковорода

✵ Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців. О. Довженко

✵ Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить. В. Винниченко

✵ Не маєш друга — шукай, знайшов — бережи. Українське на­родне прислів’я

✵ Знання лише тоді знання, коли воно набуте зусиллями своєї думки, а не тільки пам’яттю. Л. Толстой

✵ Дружба подвоює радощі і скорочує навпіл горе. Ф. Бекон

✵ Неможливо досягти свободи в майбутньому, утискуючи її нині. М. Бакунін

✵ Труднощі існують для того, щоб долати їх. Р. Емерсон

✵ Невдача — це просто можливість почати знову, але вже більш мудро. Г. Форд

✵ Ніколи не соромся запитувати про те, чого не знаєш. Арабське прислів’я

✵ Громада — то Великий Чоловік. І. Франко

✵ Вдариш шаблею — заживе пізно чи рано, вдариш словом — вічно ятритиме рана. Українське народне прислів’я

✵ Турбуючись про те, ким дитина буде завтра, ми забуваємо про те, що сьогодні вона вже є кимось... С. Таушер

✵ Ніколи ні про що не жалкуй: інколи неприємності трапляють­ся на благо, а мрії не втілюються до кращого. О. Рой

✵ Слідкуй за своїми думками — вони стають словами.

Слідкуй за своїми словами — вони стають вчинками.

Слідкуй за своїми вчинками — вони стають звичками.

Слідкуй за своїми звичками — вони стають характером.

Слідкуй за своїм характером — він визначає твою долю.

(автор невідомий)

✵ З громади по латці — голому свитка. Українське народне прислів’я

✵ З громади по крихті — голодному пиріг. Українське народне прислів’я

✵ З дітьми працювати, що в ризи одягатись. У. Кравченко

Творення демократичного суспільства

(Гра-моделювання)

Участь у занятті, що моделює ситуацію, надає можливість учасникам краще зрозуміти завдання та механізм діяльності де­мократичної системи управління.

Учасники опановують прийоми та шляхи демократичних вза­ємин, прийоми розвитку критичного мислення, набувають на­вичок визначення і формулювання ідей, інтересів та цінностей, пов’язаних із предметом обговорення.

Моделювання — це вид гри, що залучає учасників до абстракт­ної чи вигаданої ситуації; воно є спрощеним, але живим прикла­дом реальної події. На відміну від гри чи справжньої вистави, ці­кавою рисою моделювання є високий рівень непередбачуваності.

Моделювання більш вільне в тому розумінні, що ніхто на­справді не знає, якими будуть результати. Вони значною мірою залежать від того, як будуть зіграні ролі. Моделювання пропонує лише ескіз, короткий опис ролі, спираючись на який учасник має створити своє відчуття світу, розвинути свою думку.

Моделювання «Творення демократичного суспільства» має чо­тири етапи.

Рекомендації вчителеві:

Створіть у приміщенні умови для роботи у малих групках, міс­це для спостерігачів (якщо такі передбачаються).

Підготуйте для кожного учасника текст «Школа для звірят», таблички з написами ролей (маски, ідентифікатори...).

Надавайте учасникам гри достатній час для підготовки.

Координуючи діяльність учасників, надавайте консульта­тивну допомогу, заохочуйте до міжособистісної та міжгрупової взаємодії.

І етап. Ознайомлення з проблемою у лісовому суспільстві.

Індивідуальне читання тексту «Школа для звірят».

Запитання для обговорення:

Чи ситуація у лісовій школі схожа з реальним життям?

З якою метою лісова громада створила школу?

Які права учнів порушуються у цій школі? Які права людей по­рушуються у лісовому суспільстві?

Проблема є лише у школі? Чи це проблема усієї лісової спільноти?

Які соціальні групи формуватимуться внаслідок ситуації, що склалась?

Хто може поліпшити цю ситуацію?

Що потрібно зробити, щоб в школі була демократична культу­ра, а в лісовому суспільстві демократична система?

Проводити обговорення відповідно до відповідей і коментарів. Потрібно переконатись у тому, що учасники добре зрозуміли що є предметом обговорення і моделювання.

II етап. Розподіл ролей між учасниками заняття.

Формуються групки:

Учнівство

Батьківська спільнота

Педагоги школи та адміністрація школи

Громада

Журналісти (репортер, ведучий телепередачі...)

Громадська організація (освітня, екологічна, релігійна...)

За потреби в процесі гри-моделювання може відбутися залу­чення необхідних спеціалістів, супервізорів-наставників, освітніх експертів тощо.

У групках відбувається:

✵ обговорення ситуації, яка склалась, та осмислення наслідків;

✵ напрацювання бачення Нової української школи (НУШ);

✵ складання списку важливих цілей;

✵ визначення пріоритетних цілей;

✵ планування.

Під час гри-моделювання відбувається взаємодія усіх груп.

Доцільність: створення міжгрупових робочих центрів, про­ведення зборів, переговорів, круглих столів, висвітлення в ЗМІ, консультацій з експертами тощо.

III етап. Групи вповноважують представників до участі у Загальних зборах.

Уповноважені утворюють центр напрацювання єдиної кон­цепції НУШ.

IV етап. Прийняття концепції шляхом відкритого голосування.

Підсумок

Відчуття самоцінності може сформуватися лише в атмосфері:

— де приймаються будь-які індивідуальні відмінності,

— де любов висловлюється відкрито,

— де помилки послуговують для придбання нового досвіду,

— де спілкування відверте і довірливе,

— де правила поведінки не перетворюються на застиглі догми,

— де особиста відповідальність і чесність кожного є основою взаємин,

— де є схвалення і підтримка.

Школа для звірят

Колись одного разу звірі вирішили собі зробити щось видатне, щоб гідно розв’язувати проблеми сучасного світу. Тож організува­ли вони собі школу.

Постановили вони пройти курс навчання, який би складався з бігу, вилізання на гору, плавання та літання. Щоб зробити про­вадження такого курсу легшим, ухвалили звірі, що кожен вчитиме все за програмою.

Качка була досконалою в плаванні, вочевидь кращою, аніж її вчитель, але вона мала лише задовільну оцінку з літання і двій­ку з бігу. Через те, що вона погано бігала, качка залишалася піс­ля уроків і занедбала плавання, бо мусіла вправлятися в бігові. Це тривало доти, доки її лапки з перетинками не натерлися і вона не дістала з плавання лише «задовільно». Але задовільна оцінка в школі була власне задовільною, тож ніхто тим дуже не пере­ймався, звісно, крім самої качки.

Кролик бігав ліпше за всіх у класі, але дістав нервовий зрив, так багато йому довелось мудрувати в плаванні.

Білка чудово спиналася будь-куди, аж доки її не спіткало роз­чарування на уроках літання, коли вчитель наказав їй злетіти на вершечок дерева, замість звичного — з вершечка на землю. Вона також перевтомилася, і через це отримала трійку зі спинан­ня і двійку з бігу.

Орля було «важкою дитиною» і не дуже дисциплінованою. На уроках зі спинання воно перемагало всіх, коли треба було діс­татися на вершечок дерева, але діставалось воно туди у свій спосіб.

Наприкінці навчального року недоумкуватий вугор, який дуже добре вмів плавати, а також бігати наввипередки, спинатися і навіть трохи літати, дістав найкращий атестат і був відзначений, поставлений у приклад іншим.

Степові собаки пішли зі школи і забрали грошові внески, тому що дирекція не включила в перелік дисциплін викопування і за­копування. Вони віддали своїх дітей в науку до борсука, а згодом домовились із дикими кабанами та кротами влаштувати нормаль­ну школу.

Д-р Джодж Рівіс

(переклав з англ. О. Покальчук)

Писані і неписані закони та правила (довідка)

Закони і правила, за допомогою яких спілкуються і співісну­ють люди і народи, є писаними і неписаними.

Наприклад, закони, що дитина має право навчатися в школі, що це навчання має бути безоплатним, і що її не мож­на бити, записані не тільки в Загальній Декларації прав людини, а й у Конституціях (тобто Основних Законах) багатьох держав. Правило, що людина повинна доброзичливо ставитися до інших людей, привітно їх зустрічати, бути доброю і милосердною, не за­писано в юридичних державних законах. Тому цей закон вважа­ється неписаним.

Про права

Повноцінне функціонування суспільства неможливе без усві­домлення важливої ролі права. Утілення гуманістичних ціннос­тей та ідеалів у процеси правового регулювання суспільних відно­син є найголовнішим завоюванням в історії людства.

Суспільно-політичні виклики сьогодення висувають нові вимоги до виховання покоління, що підростає, серед яких насамперед фор­мування національної самосвідомості учнів, усвідомлення основопо­ложних прав і свобод людини та знання механізмів їх захисту. За цих умов значно зростає відповідальність педагогів, обов’язком яких є розвиток в учнів основних загальнолюдських цінностей, мораль­но-правових якостей, відповідальності за власну долю та майбутнє держави. Розв’язання зазначених актуальних завдань не можливе без спільної праці вчителів, науковців, представників громадських та міжнародних організацій задля вироблення єдиної національної стратегії розвитку правового виховання школярів.

У теорії права не існує універсального (уніфікованого) визна­чення поняття прав людини.

Повноцінне розуміння прав людини можливе за умови вивчен­ня міжнародно-правових стандартів, які закріплюють вимоги щодо забезпечення державою всебічного розвитку кожній людині.

Права людини:

— з’являються у людини від моменту народження як невіддільні умови фізичного і соціального існування та розвитку;

— соціальні можливості, які пов’язані з конкретно-історичними умовами, економічним і культурним рівнем життя суспільства та держави;

— мають універсальний характер, вони є надбанням кож­ної людини.

Не існує єдиної класифікації прав людини.

Потрібно завжди пам’ятати, що права людини невіддільні від неї, їх не можна втратити, оскільки вони випливають із самого факту людського існування. Однак за певних обставин деякі пра­ва можуть бути припинені або обмежені. Наприклад, призупиня­ється низка прав людини, винної у скоєні злочину. Або ж у разі запровадження комендантської години під час громадських заво­рушень, обмежується свобода пересування громадян.

Права людини взаємозалежні, але не взаємозамінні. Це озна­чає, що права людини пов’язані між собою. Часто здійснення од­ного права залежить від існування багатьох інших прав, і немає жодного права, яке було б важливішим за інші. Натомість жодне право не може замінити собою інше.

Права людини є загальними, тобто вони однаково застосову­ються до людей у всьому світі, причому без часових обмежень. Кожен має право користуватися правами незалежно від раси, ко­льору шкіри, статі, віросповідання, майнового стану, політичних чи інших переконань.

Права дитини — це складова загального конституційного-правового статусу людини. Дитина є самостійним носієм прав. Відповідно до Конвенції ООН про права дитини людська істота до досягнення 18-річного віку є дитиною, якщо за законом, засто­совуваним до цієї особи, вона не досягає повноліття раніше.

Для розуміння прав людини і прав дитини не обов’язково бути юристом.

Кожна людина повинна знати:

ü які у неї є права. Для цього потрібно бути ознайомленим із Розділом II Конституції України, в якому визначено обсяг кожної групи прав людини (особистих, політичних, соціально- економічних, культурних тощо), а також міжнародно-право­вими стандартами у сфері прав людини;

ü як реалізувати свої права. Для цього слід знати, які державні органи можуть забезпечити здобуття людиною належного їй соціального блага. Або знати, як правильно вчинити у конкрет­них відносинах з іншими людьми, якщо задоволення відповід­них благ нерозривно пов’язане з благами інших людей (право на сім’ю, право власності, право на житло тощо);

ü як захистити свої права, якщо вони порушені, невизнані ін­шими людьми, представниками державних органів, установ та організацій. Для цього треба скласти певний юридичний до­кумент, у чому можуть корисними розроблені зразки таких до­кументів, які ви знайдете на спеціалізованих правових сайтах або у спеціальних друкованих виданнях, та подати його до від­повідного державного органу у встановлені законом строки.

Історична довідка

В історії народів Землі були часи варварства й дикунства, коли один народ прагнув знищити інший. Колись було таке, що турки- мусульмани винищували вірмен-християн. Але вцілілі від погром жінки й діти зберегли свою мову, релігію і врешті державу.

Під час Другої світової війни так само німці винищували євреїв.

Православні серби в Югославії винищували хорватів-католиків чи косоварів-мусульман, а ті при кожній нагоді намагались відповісти їм тим самим.

В африканських країнах Руанда, Бурунді та інших одні племе­на винищували інші.

Тобто на Землі існує геноцид.

Зазнавав не раз такого геноциду і український народ. Одним із яскравих прикладів цього є штучний голодомор 1933 року, коли Сталін та інші вожді Радянського Союзу намагалися знищити не­залежного українського селянина — відбираючи в людей хліб і за­ганяючи їх у колгоспи. Тоді померло від голоду багато мільйонів українців. Тоді ж було знищено цвіт нації — українську інтеліген­цію, яка плекала українську культуру і мову.

У Загальній Декларації прав людини стверджується, що кожна людина, як і кожен народ, має право на життя, що всі люди й на­роди рівні між собою. Люди повинні розв’язувати спірні питання шляхом переговорів, а не насильством.

Слова «дякую» і «спасибі»

У стародавні часи наші предки, говорячи слова використову­вали тільки дієслово «дякувати». Вони вимовляли «Дякую!». Так було до тих пір, поки люди вірили у природних божеств — бога Сонця, Землі, Води тощо. Коли ж настав час християнства (віри в одного Бога), з’явилось ще слово «спасибі».

«Народилось» воно в XVI столітті зі словосполучення «спаси Бог». Ці два слова означали більше, ніж просто подяку. Вони ви­словлювали побажання. Так люди бажали порятунку, звертаю­чись до Бога, просили у нього здоров’я і довголіття. Згодом вислів став коротшим. І на світ з’явилося всім нам знайоме слово «спа­сибі». Вдячна людина уважна і щира, добра і чуйна, вона цінує допомогу інших.

Люди відзначають Всесвітній день «Спасибі» 11 січня.

З народної мудрості:

Лагідне слово і залізні двері відчиняє.

Тепле слово і мороз зігріє.

Добре слово потрібне людині, як хліб і вода.

Одне приємне слово, наче сад цвіте.

Мудре слово збережи, а погане геть жени!

З журналу «Паросток» № 4, 2014.

Життєва цінність — толерантність

Уміння миритися з недосконалістю інших є ознакою справж­ньої гідності. Г. Вінклер, німецький біолог, професор ботаніки.

Толерантність (від лат. — терпіння) означає прийняття люди­ни, терпимість до її образу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань, визнання її свободи і прав...

Толерантність забезпечує мир між людьми та прийняття одне одним навіть за відсутності любові.

Усі люди мають відмінності: колір шкіри, волосся, інші індиві­дуальні особливості, можуть діяти по-різному, але це не означає, що хтось гірший або кращий. Від народження всі рівні, і кожному вистачить місця під сонцем. Ми маємо поважати права кожної лю­дини, незалежно від статі, расової і національної належності, віку і фізичного стану.

Важливо сприймати оточення таким, яким воно є, навіть тоді, коли погляди людей та їхні уподобання різняться від твоїх. Не можливо оцінювати дії людини з погляду на те, що вона вчиняє не так, як нам хотілося.

Люди завжди контактують один з одним: співпрацюють, разом проводять спільний час, але іноді між ними виникають супереч­ки. Подолати їх допомагають любов, порозуміння, повага, співпе­реживання, компроміс, толерантність.

Толерантність розряджає конфлікти і суперечки і дає мож­ливість діяти на основі згоди. Адже уміння знаходити спільну мову — дуже важлива умова для розвитку, колективу і всього людства.

Формуючи толерантність як рису характеру, ми забезпечуємо успіх у майбутньому власному житті.

Держави — члени ООН на 28 сесії Генеральної Асамблеї з пи­тань освіти, науки і культури у 1995 р. проголосували за визна­ння 16 листопада Міжнародним днем толерантності (терпимості) та закликали людство вчитися жити в мирі. Толерантність сприяє встановленню нормальних цивілізованих відносин і стає неперевершеною цінністю у складні часи політичних та військових кон­фліктів. І сьогодні наявність толерантності — показник демократії у будь-якій державі. Сильна держава там, де є згода між людьми.

З журналу «Паросток» № 3, 2014.

Конфлікт: боротися разом

Конфлікти виникли разом із появою людей на планеті та су­проводжують нас упродовж усього життя. Людство насичене емо­ціями та переживаннями, і кожна особистість реагує в різних ситуація по-різному, іноді досить емоційно і не завжди адекват­но. Конфлікт — явище, яке виникає у разі зіткнення протилеж­них поглядів, інтересів, прагнень, мотиві, потреб. Це і породжує конфлікти. Конфліктна ситуація — це наявність протилежних позицій, що веде до зіткнення сторін.

Конфлікт є природною частиною нашого буття.

Найбільш розповсюдженими є міжособистісні, внутрішньо особистісні та соціальні конфлікти.

Пам’ятаєте байку І. Крилова «Лебідь, Рак та Щука»? Конфлікт відбувся тому, що персонажі байки не змогли домовитися...

Як розв’яжемо ситуацію, що є в основі кожного конфлікту, свідчить про те, які ми. У конфлікті є позитивний потенціал: якщо конфлікт за певний час не припинено, завжди є основа для того, щоб зрозуміти іншого, його побажання.

Найчастіше образи у дитячому колективі є причинами конф­ліктів. Ми очікуємо від оточення певної поведінки, а очікуван­ня не виправдались. Можливо, розповідаємо про події під кутом власного бачення, унаслідок чого можуть з’явитися думки, які призводять до образ.

Образи бувають різні та іноді перетворюються на сварки і, на жаль, бійки.

Якщо ми навчимося розрізняти, що було сказано з бажанням образити, а що ненавмисно, просто так (таке часто відбувається), буде легше сприймати чиюсь нетактовну поведінку. Якщо образи­ли — охолонь: агресія може породити агресію. Подумай, що той, хто ображає, теж може опинитися на твоєму місці!

Конфлікт призводить до неприємних наслідків: стресових реакцій, стану фрустрації (психічний стан, що виражається в характерних переживаннях і поведінці, і те, що викликається об’єктивно непереборними (або суб’єктивно сприйманими як не­переборні) труднощами на шляху до досягнення мети, розбіжнос­ті реальності з очікуваними суб’єкта), стану кризи. Визначаються чотири основні стадії протікання конфлікту: виникнення конф­ліктної ситуації, усвідомлення учасниками її наявності, перехід до конфліктної поведінки, вирішення самого конфлікту.

Щойно ми навчимося розуміти, що відчувають та думають різ­ні люди під час конфлікту, буде легше усвідомити їхню поведінку. У конфлікті не буває переможців, хтось з учасників має зробити перший крок для його вирішення. Хибна думка полягає в тому, що тільки одна сторона може бути правою.

Конфлікту протистоїть співпраця — організована спільна ді­яльність з розподілом обов’язків всіх учасників, яка спрямована на отримання певного результату. У процесі взаємодії та взаємо­залежності мобілізуються емоційні та фізичні ресурси членів гру­пи — від обміну думками до прийняття рішень.

Будь-яка конфліктна ситуація може мати чотири основні ре­зультати:

— повне або часткове підкорення учасника конфлікту або іншої сторони;

— компроміс;

— переривання конфліктних дій;

— припинення конфлікту.

Ви задіяні у конфлікті? Його треба припинити, він не зникне раптово. Ваші дії:

— зробіть перший крок: розпочніть бесіду про конкретну ситуа­цію, яка вас не влаштовує;

— розкажіть, як ви почуваєтесь у цій ситуації, користуючись словами «я образився», «я злякався», «я відчув», «мені було не дуже приємно», «врахуйте, будь ласка, і мою думку»;

— уважно, не перериваючи, вислухайте протилежну сторону; можна звернутися і до сторонньої людини, щоб розсудила;

— надайте конкретні пропозиції щодо зміни ситуації, поведінки, стосунків: « Я вас прошу...», «Я хотів би...».

Пам’ятайте: частіше для припинення конфлікту достатньо єдиної щирої посмішки і вибачення!

За матеріалами журналу «Паросток» № 2, 2013, автор статті Т. Фролова.

Мова — дзеркало душі

Людино, заговори, щоб я тебе побачив! (Сократ)

Ви коли небудь чули вираз: «Яка різниця, як говорити?» Озирніться навкруги і прислухайтесь до мови людей, що вас ото­чують. Адже мова — чарівний дар, яким володіє лише людина. Без мови не можливе спілкування і навіть існування самого сус­пільства. Культура людини дуже яскраво виявляється в її мові, майстерності грамотно, виразно, точно та лаконічно передавати думки. Велике значення мають темп мови, інтонація, володіння мімікою і жестами, які допомагають передавати емоційне забарв­лення, сенс сказаного. Французький філософ Вольтер говорив: «Чудова думка втрачає свою ціну, якщо погано висловлена».

Мова — це візитна картка людини. Можна слухати людину, на­віть не бачачи її обличчя, і скласти про неї враження. На жаль, зустрічаються такі люди, які зловживають сленговими і вульгар­ними виразами, ще й лихословлять. Людина, яка не може висло­вити свою думку, вживає брудні слова, позбавлена почуття влас­ної гідності.

Лихослів’я виникло з давніх-давен. І, на жаль, є сьогодні. Наші предки знали, що злі слова вбивають, калічать душу. Існує вели­ка кількість життєвих ситуацій, коли лайку вживають без наміру когось образити або для того, щоб розрядити власну агресію, у ста­ні емоційного піднесення. Однак використання у таких ситуаціях саме лихослів’я свідчить про культуру мовця.

Релігія вважає лихослів’я гріхом, мораль — аморальним вчин­ком, культура пов’язує вживання «брудних» слів із низьким рів­нем розвитку людини.

Лихослів’я негативно впливає не лише на здоров’я тих, хто лається, але і тих, хто вимушений слухати лайки. Почувши мат, використовуючи мат, ми руйнуємося духовно. Кажуть, що тоді від людини відлітає її ангел-охоронець.

Вчені перевіряли, як впливають слова на воду: над однією ли­хословили, над іншою молилися. Потім досліджували структу­ру води: над якою лихословили — мала деформовану структуру, а над якою говорили добрі слова — поліпшувалася. А ми знаємо, що людина на 60-80% складається з води.

Поставте собі запитання: «Що у стосунках з оточуючими може спровокувати у мене лихослів’я? » У житті трапляється безліч неочікуваних ситуацій, пов’язаних з образами, кепкуваннями. Але вживання грубих і лайливих слів залежить від вольових рис.

Погодьтесь, культурна людина ніяковіє, коли чує бруд­ну лайку.

Перевиховати усе суспільство неможливо, а почати з себе мож­на. Треба! Прагнення до поваги, створення позитивного іміджу людини несумісні з негідними словами.

Пам’ятайте: мова формує інтелект, а інтелект відбиваєть­ся у мові!

Як позбавитись лихослів’я?

Більше читати, розширювати свій словниковий запас.

Розвивати вміння керувати своїми емоціями, уникати конф­ліктних ситуацій.

Виховувати в собі гуманні риси — толерантність, емпатію, до­броту, повагу до літніх людей.

Прагнути до здорового способу життя, пам’ятаючи, що брудні слова негативно впливають на людину.

Уміти об’єктивно оцінювати ситуацію і не наслідувати негідну поведінку.

Треба пам’ятати: мудре та добре слово приносить радість, дур­не і зле, необдумане та нетактовне — приносить біду.

За матеріалами журналу «Паросток» № 2, 2014.

«Я пишаюсь, що знаю цю людину»

(Вправа-гра за принципом гри «Бінго»)

Знайди людину,...

Словник чарівних висловів

(учителя та батьків)

Вибачення — не слабкість

Я припустився (припустилася) помилки, вибач мені, будь ласка.

Я був (була) неправий (неправа), прошу вибачити.

Я різкувато висловився (висловилася) в тій ситуації, не обра­жайся, будь ласка.

Згода робить вас партнерами

Я згодний (згодна) з тобою!

Я теж так вважаю.

Згоджуюся з твоєю точкою зору.

Похвала дарує радість

Це перемога!

Це заслужений успіх, ти чудово попрацював (попрацювала)!

Оригінальна ідея!

У тебе так легко це виходить!

Я вражений (вражена) твоєю роботою (на уроці/зараз).

Вітаю, ти можеш пишатися собою!

Дивися, у тебе вийшло!

Я так і знав (знала), що в тебе вийде.

Ви довіряєте — вам довіряють

Я радий (рада), що ти говориш про це!

Я дуже ціную, що ти поділився (поділилася) цим із нами!

Я хочу довірити тобі цю справу.

Я впевнений (впевнена), що ти не підведеш!

Твої ідеї нам дуже допоможуть!

Підтримки забагато не буває

Спробуй, я впевнений (впевнена), ти зможеш!

У нас знову вийшло! Здорово!

Мені подобається, як ти... коли ти...

Ти на правильному шляху!

Я помітив (помітила), що ти дуже стараєшся.

Мотивація надихає

Твою роботу ми обов’язково розмісимо на виставці!

Можна я прочитаю твій твір усім? Він просто прекрасний!

Вперше на моїй пам’яті хтось додумався до цього!

Вірю, ти придумаєш щось оригінальне!

Це було просто і весело — ми обов’язково повторимо ще!

Цікавість заохочує

Швидше б побачити, що в тебе вийде!

Було цікаво це робити разом!

Мені теж цікаво спробувати зробити так, як це зробив (зро­била) ти!

Ти чітко мислиш — і це справді цікаво!

Вдячність зігріває

Дякую, ми спробуємо!

Дякую, що не побоявся (побоялася) висловити думку, яка від­різняється від думки більшості!

Дякую за твою цікаву пропозицію!

Дякую за твою (вашу) щирість, я це дуже ціную!

Поради для сімей

Читаймо дітям вголос!

Науковці, дитячі психологи й педагоги закликають батьків якомога більше читати дітям вголос. У багатьох країнах (Польща, Німеччина, Чехія, Росія) на національному рівні популяризували читання вголос.

Деякі популяризатори переконані, що від успіху згаданих промоційних кампаній залежатиме інтелектуальне й емоційне здоров’я нації, а отже, її успішність, живучість та конкуренто­спроможність.

Але чому стільки уваги та честі такій, здавалось б, прості речі, як читання дітям вголос?

Науковці твердять, що родина в сучасному інформаційному суспільстві гостро відчуває брак емоційного спілкування. На змі­ну живому спілкуванню прийшло телебачення, відео, інтернет та інші інформаційно-розважальні спокуси.

Найбільше в цій ситуації страждають діти. Дитина, яка вихо­вується в такій теле-, відеозалежній сім’ї, ризикує вирости мало емоційним, інтелектуально недорозвиненим невротиком.

Фахівці давно б’ють на сполох і закликають відповідальних батьків рятувати свої родини та дітей.

Дослідження показують, що читання своїм дітям вголос може стати тим рятівним колом, яке відродить здоровий емоційний клімат у сім’ї й забезпечить повноцінний інтелектуальний розви­ток дитини.

Читання дитині вголос

✵ налагоджує та зміцнює емоційний зв’язок між батьками й дитиною;

✵ розвиває дитячу мову, пам’ять та увагу;

✵ учить мислити, тренує здатність зосереджувати;

✵ допомагає пізнати та усвідомити моральні засади;

✵ запобігає узалежненню дитини від телебачення; комп’ютера та інших інформаційних спокус;

✵ ефективно розвиває навички читання та отримання знань із книг;

✵ підтримує в добрій емоційній, мовній та інтелектуальній формі самих дорослих читців.

Однак, щоб читання вголос мало належний ефект, потрібно:

✵ намагатися читати щодня не менше 15-20 хвилин;

✵ попередньо готуватися до читання дитині (віднайти відповідні інтонації, ставити правильні наголоси, не соромитись читати емоційно);

✵ не припиняти читати дитині вголос і в підлітковому віці;

✵ зважено добирати літературу.

Допоможіть дітям зробити опитування серед своїх рідних (бать­ків, дідусів, бабусь, старших братиків і сестричок). Записуйте на­звані книги:

Яка книга про Україну, прочитана вами, найбільше запам’яталась, надала розуміння історії?

Поцікавтесь, розпитайте у знайомих, сусідів про громадський рух (флешмоб) «Буккросинг». Українською мовою цей рух нази­ваються «Книгооберт».

Пошукайте разом із рідними скриньки з книгами у своїй місце­вості, якщо можливо, долучіться до акції.

Подаруй книгу (можна прочитану) тому, хто потребує — дітям в дитячий будинок, у сім’ю, де дітям не мають можливості купити книгу, в лікарню...

Разом із дітьми проведіть опитування серед громади.

Проводячи опитування, пам’ятай про правила поведінки, ети­кету: будьте вихованими, ввічливими. Також, якщо можливо, ви­користайте записний прилад (диктофон, айпед...).

Опитувальник

Автор заповнення_______________________________________________

Відповідач_______________________________________________

Дата заповнення_______________________________________________

1. Чи є у вас сімейна бібліотека? _____________________________________________

2. Яким книгам ви віддаєте перевагу? _________________________________________

3. Яка книга у вас є настільною? _____________________________________________

4. В який час ви найбільше любите читати? ____________________________________

5. Чи бувають у вас вечори сімейного читання? _________________________________

6. Які книги ви обираєте для сімейного читання? ________________________________

7. Чи обговорюєте прочитані книжки? _________________________________________

8. Чи радите ви дітям, які книги читати? _______________________________________

9. Чи користуєтеся бібліотекою міською, районною? _____________________________

10. Як часто ви купуєте книги? _______________________________________________

11. Чи читаєте періодичну пресу? _____________________________________________

12. Хто з вашої родини найбільше любить читати? _______________________________

13. Чи може книга навчити бути Людиною? ____________________________________

З’ясуйте у дітей:

Чи відразу ви дійшли згоди, кого з громади ви будете опитувати?

Чи відразу погодилась на опитування людина, до якої ви звер­нулись? Як вона віднеслась до цієї пропозиції? (із задоволенням, із цікавістю, з недовірою, з острахом...)

Хто більше ставив запитання, чи відповідач читав сам?

Чи сподобалось вам проводити опитування?

Розкажіть про свої відчуття і почуття під час проведення опитування.

Немає часу на дитинство, або озираючись у минуле

(Заняття)

І. Коротка розмова «Озираючись у минуле»

Розказуйте дитині про Ваше дитинство — смішні історії, най­більш хвилюючі миті, враження, радості, страхи. Так Ваша дити­на відчуватиме тісніший зв’язок між Вами і нею, теж ділитиметь­ся з Вами своїми думками.

Як Ви дружили? Як ходили до школи? Як уперше побачили море, пішли в кіно? Які традиції панували у Вашій сім’ї? Які книжки тоді читали, що колекціонували? Можливо, ще залиши­лася Ваша колекція?

Спробуйте розповісти цікаву історію про своє дитинство.

Щоб легше його пригадати, заповніть опитувальник.

КОЛИ Я БУВ МАЛИМ

Автор: _______________________________________________

Казка, яку я пам’ятаю дотепер ________________________________________________

Улюбленим моїм заняттям було _______________________________________________

У вільний час я любив _______________________________________________

Найважливішим рішенням у моєму житті було___________________________________

Перший раз я одягнув костюм _________________________________________________

На своє перше побачення_______________________________________________

Страва, яку я люблю готувати_______________________________________________

Найважливіше, чого я навчився, було ___________________________________________

Із шкільного життя мені запам’яталась __________________________________________

КОЛИ Я БУЛА МАЛОЮ

Автор: _______________________________________________

Моя сім’я мешкала_______________________________________________

Я ходила до школи_______________________________________________

Коли я підросла, я хотіла бути ______________________________________________

Вдома хотіли, щоб я стала_______________________________________________

Я любила гратися_______________________________________________

Я любила їсти _______________________________________________

Я любила вдягати_______________________________________________

Найважливіше, чого я навчилась, було _______________________________________

Я ніколи не забуду _______________________________________________

Найбільше я любила _______________________________________________

Найважливішим рішенням у моєму житті було ________________________________

II. Коротка розмова «Немає часу на дитинство...»

Читання і обговорення 1-ї частини вірша «Швидко!» Д. Вавілон (і весь час немає часу...).

Данута Вавілон

ШВИДКО

(з польської переклала Ірина Кононенко)

Швидко встань і одягнися!

Швидко снідай, не барися!

Швидко руки мий і шию!

Швидко, бо сама помию!

Швидко, тато нас чекає!

Швидко, наш трамвай тікає!

Швидко забігай до класу!

Швидко, бо немає часу!

І весь час немає часу...

А я хочу самостійно

По калюжі йти спокійно,

Їсти бублик пів години

І дивитись на машини,

І на дощик, і на хмарку,

На кота і на канарку.

Довго хлюпатись у ванні,

Бумкати на барабані,

Пасочки ліпити з глини,

І не бігти щохвилини.

Зрозумійте, це — важливо:

Хочу жити не-квап-ли-во!

Обговорення

А що у відповідь каже ваша дитина?

Чому так багато різних відповідей — у кожного своя?

Коли ваша дитина почувається щасливою?

Скільки часу щодня ви є з дитиною: спокійно розмовляєте, об­мінюєтесь планами, спільно вирішуєте, читаєте їй вголос...?

Що ми можемо зробити для того, щоб частіше відчувати себе щасливими?

Що ми можемо робити для того, щоб діти наші росли впевнени­ми, відповідальними, щасливими?

Неквапливість життя — чи реально у нашому швидкому тем­пі життя?

ІІІ. Коротка розмова «Про щастя...»

Ця інформація про данців, які вже вкотре входять до трійки найщасливіших.

Нуggе — філософія щастя

Щорічна Всесвітня доповідь про щастя (World Happinness Report) містить рейтинг країн світу за рівнем відчуття щастя їх­нього населення. Данці вже вкотре входять до трійки найщасли­віших. У чому секрет їхнього щастя? Данці мають надзвичайно високий рівень соціальної довіри. Люди довіряють і один одно­му, і державі. Цінності довіри закарбовані у данській культу­рі і суспільстві та мають коріння у данській історії. Ідея у тому, що кожен робить свій внесок у суспільство, а суспільство допо­магає всім. Неодмінною частиною життя данців є hygge — філо­софія скандинавського щастя. Це слово важко перекласти, про­те загалом мова йде про неквапливість життя та пошук позитиву у звичайних життєвих моментах — спілкуванні з родиною, друзя­ми, відпочинку та єднанні з природою, прогулянці на велосипеді (це найулюбленіший транспорт данців), читання книги чи пере­гляді улюбленого серіалу. Hygge — це задоволення від простих, звичайних, щоденних моментів життя разом із дорогими та при­ємними тобі людьми.

Будьте щасливі, наповнюйте щастям кожну хвилину життя, радійте сонцю і насолоджуйтесь теплим літнім дощиком, даруйте свій час близьким і Всесвіт неодмінно відгукнеться!

Щастя наше всередині нас...

Г. С. Сковорода

Просто і довершено визначив місцезнаходження щастя Григорій Савович. Проте: «шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами». Наче в докір, зауважує мислитель науковцям, які шукають щастя по країнах і століттях і стрімко розвивають пошук за межами планети. Скажімо, відомий американський психолог Мігай Чиксентмігаї, почесний професор Клермонтського універси­тету, член Американської академії освіти, Американської академії наук та мистецтв, Національної академії досліджень дозвілля, автор близько 20 книг і 120 статей про творчість і щастя, разом з іншими колегами і кількома науковими центрами розпочали глобальний по­шук щастя і способів його досягнення. І ось після тривалих пошуків професор Чиксентмігаї зазначає: «Діогену з його ліхтарем двадцять три століття тому було важко знайти серед своїх співгромадян чесну людину, але сьогодні він, мабуть, мав би ще більший клопіт, розшу­куючи щасливу».

У тому і велич нашого мандрівного мислителя Г. С. Сковороди, що він пішов далі Діогена, він вище піднявся за сучасних науковців:

«Як хочеш ти щастя — послухайся долі». І нічого складного: «будь сит в своїй долі!».

Глобальний науковий пошук щастя не виправдав очікуваних сподівань науковців. Мігай Чиксентмігаї відзначає: «Ми розуміє­мо, що таке щастя, не краще, ніж Арістотель, а стосовно знання про те, як досягти цього благословенного стану, можна стверджувати, що нам узагалі нічим похвалитися». Натомість наш мудрець казав: «Як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих». Це парадоксально, але діти народжуються щасливими. Тому слід шукати відповідь, чому і де люди втрачають щастя. «Щасливий, хто знає багато про добре життя, та ще щасливіший, хто зміг ско­ристатися з нього. Не той чоловік щасливий, хто кращого ще ба­жає, а той, хто вдоволений тим, що зараз у нього є». «Воно зале­жить від Серця. Серце — від миру, мир — від призвання, призван­ня від Бога. Тут кінець: не ходи далі. Се є Джерело всілякої втіхи і царству його не буде кінця!» (Г. Сковорода).

Щастя — це насамперед душевний стан. А душевно-сердеч­ний стан залежить від миру, від відчуття рівноваги і спокою. А мир і рівновага залежні від знання себе і світу, тобто покликан­ня. Покликання — це знати себе і своє місце у просторі. На рівні сердечно-інтуїтивних відчуттів це дано усім, у природі всі істоти живуть тільки так — за сродністю. У світі людей те ж саме, ось тільки розумні, які задивляються на чуже, втрачають своє і втра­чають щастя. У них зароджується неспокій, втрачається рівно­вага і впевненість. їхнє мислення спотворюється і воно закриває сердечно-інтуїтивне відчуття. Такі люди втрачають сродність, стають нещасливими, втрачають людяність. Ось таку довершену і всеосяжну послідовність, закономірний шлях пізнання щастя визначив наш Великий мислитель Г. С. Сковорода.

Якщо у сім’ї панують любов, мир, злагода, гармонія, порозу­міння, то дитина зростає щасливою, здоровою, вдячною, у неї фор­мується система цінностей і чеснот, оптимістичне світовідчуття, активна життєва позиція.

Щасливі батьки виховують щасливих дітей!

Як спільно проводити час із дитиною

Розмова коротка (і не дуже)

75 обов’язкових занять із дитиною для яскравих та щасливих спогадів про дитинство

1. Пускати сонячні зайчики.

2. Спостерігати, як проростає насіння.

3. Разом скотитися з крижаної гори.

4. Принести з морозу і поставити уводу гілку.

5. Вирізати щелепи з апельсинових шкірок.

6. Дивитися на зірки.

7. Заштриховувати монетки і листя, заховані під папером.

8. Трясти олівець, щоб здавалося, що він став гнучким.

9. Дірявити крижинки під струменем води.

10. Приготувати палений цукор у ложці.

11. Вирізати гірлянди паперових чоловічків.

12. Показувати театр тіней.

13. Пускати «млинці» на воді.

14. Малювати мультфільм на полях зошита.

15. Влаштовувати житло в коробці від холодильника.

16. Плести вінки.

17. Робити виверження вулкана з лимонної кислоти і соди.

18. Показати фокус з наелектризованими паперовими фігурками.

19. Писати під копірку.

20. Зробити бризкалки з пляшок і влаштувати бій.

21. Слухати спів птахів.

22. Пускати тріски за течією, рити канали і робити загати.

23. Побудувати курінь.

24. Трясти гілку дерева, коли дитина стоїть під нею, і влаштувати листопад (снігопад, дощик).

25. Спостерігати схід та захід сонця.

26. Милуватись місячною доріжкою.

27. Дивитись на хмари і придумувати, на що вони схожі.

28. Зробити флюгер і пастку для вітру.

29. Світити в темряві ліхтариком.

30. Робити восьминогів з кульбабок і лялечок з шипшини.

31. Сходити на риболовлю.

32. Залишати відбитки тіла на снігу.

33. Годувати птахів.

34. Робити «таємничку».

35. Будувати будинок з меблів.

36. Сидіти біля багаття. Смажити хліб на прутику.

37. Запускати повітряного змія.

38. Крутити дитину за руки.

39. Побудувати замок з піску. Закопуватися в пісок. Вирити гли­боку криницю, щоб дістати води.

40. Сидіти в темряві при свічках.

41. Робити чортиків з намиленого волосся.

42. Дути в порожню пляшку.

43. Повторювати одне слово багато разів, щоб воно перетворило­ся в інше.

44. Видавати переможний крик команчів.

45. Дивуватися своїй гігантській тіні і грати з тінями у спіймайки.

46. Стрибнути в центр калюжі.

47. Робити записи молоком.

48. Влаштувати бурю в склянці води.

49. Закопати скарб у тарілці з кашею.

50. Порозумітися (пояснюватися) знаками.

51. Зробити носики з крилаток клена, ордени з будяків, сережки із черешень.

52. Дути на пушинку.

53. Залишити травинку в мурашнику і потім спробувати мураши­ну кислоту.

54. їсти заячу капусту, смоктати смолу, злизувати березовий сік і кленовий сироп, жувати травинки.

55. Видавлювати формочками печиво.

56. Нанизувати ягоди на травинку.

57. Грати в циклопів.

58. Співати хором.

59. Полагодити улюблену іграшку.

60. Пускати мильні бульбашки.

61. Прикрашати ялинку (робити дідуха).

62. Свистіти через стручок акації.

63. Змайструвати ляльковий будиночок.

64. Залізти на дерево.

65. Грати в привидів.

66. Придумувати маскарадні костюми і вбиратися.

67. Говорити про мрії.

68. Стукати в саморобний барабан.

69. Випустити в небо повітряну кулю.

70. Організувати дитяче свято.

71. Дивитись на світ через кольорові скельця.

72. Малювати на запітнілому склі.

73. Стрибати в купи осіннього листя.

74. Почати обід з десерту.

75. Надягти на дитину свій одяг.

Притчі для роботи з батьками див.