Нова українська школа: організація взаємодії з батьками учнів початкової школи - Т. М. Бабко, О. В. Банах, А. В. Вознюк, Г. А. Коломоєць, Л. Г. Кудрик, О. М. Мельник 2020

4.8. Батьки - мудрі наставники
Розділ 4. Просвіта батьків: методи позитивного виховання і налагодження ефективного співробітництва з дітьми

Сьогодні діти вимагають нового підходу до виховання. Любов має бути доповнена знанням. Адже навіть найсильніша любов, без належного розуміння потреб дитини, може зіпсувати характер юної особи.

Воля дітей буває надто сильною, і вони випробовують усі спо­соби, щоб перевірити ступінь свого впливу в сім’ї та підкорити батьків. Це не дивно, оскільки вони сприймають себе на рівних із дорослими, відчуваючи себе повноправними особистостями, і, якщо відчують у батьків слабке місце або розгубленість, спробу­ють взяти ситуацію під свій контроль. Тому у вихованні, поряд з усім іншим, для них дуже важлива ясність: ясні почуття, чіткі межі, прозора дисципліна, ясні дискусії та свобода. Свобода бути собою, пробувати свої можливості, вивчати цей світ, творити, не­сучи водночас відповідальність за свої вчинки — у цьому виявля­ється повага до свободи вибору особистості.

Також добре працює метод природних наслідків. Якщо дитина тільки-но збирається зробити щось, що здається вам неправиль­ним, спитайте її, що, на її думку, відбудеться, якщо вона зробить це? Чи подобається їй результат? Як можна вчинити по-іншому? Що відбудеться у цьому випадку?

Якщо дитина сама просить вашої поради стосовно того, як вона збирається вчинити, можна використати ці ж навідні запитання, спонукаючи її думати самостійно, але не нав’язуючи авторитетну думку. Хай вона сама вирішує, усвідомлюючи, що це її вибір і саме вона несе за нього відповідальність, а дорослі просто спрямовують перебіг міркувань запитаннями. Цих дітей справді важливо ске­ровувати, а не керувати ними. Тоді їхній творчий потенціал отри­мує прекрасну можливість виявитися.

Якщо дитина примхлива і нехтує співпрацею, якщо вона ви­пробовує межі дозволеного і випробовує батьків на твердість, тоді буде ефективним метод перерви. Слід залишити дитину саму в кім­наті. Завдання дорослого — спокійно і чітко висловити свої ви­моги та вийти з кімнати, попередивши, що це перерва. Уроджене прагнення йти на контакт і співпрацю з батьками візьме гору і спо­нукатиме дитину до пошуку компромісу. Якщо ні — знову можна використати метод природних наслідків.

Указуючи на неправильні дії дитини, завжди відділяйте її осо­бистість від учинків. Це допоможе їй не ототожнюватися зі своєю негативною поведінкою і зберегти самоповагу, знаючи, що її люб­лять у будь-якому разі.

Тема безумовної, абсолютної батьківської любові та захис­ту надзвичайно актуальна. Дітям буває нелегко пристосуватися до умов існування в цьому світі, адаптуватися в соціумі. Скільки обмежень фізичного світу, суцільні заборони, повчання, авторите­ти та системи, які себе вичерпали... Особливе бачення сучасними дітьми життя і цілей у ньому потребує надійного тилу — відчуття розуміння і підтримки з боку сім’ї. Тому треба стати найкращим і найнадійнішим адвокатом своєї дитини, так, щоб вона ні на хви­лину не сумнівалася, що завжди може на вас покластися. Ви мо­жете розв’язувати конфлікти між собою, але перед світом ваша дитина повинна почувати себе цілком захищеною у будь-якій си­туації. Завжди з’ясовуйте мотиви вчинків дітей і ніколи не засу­джуйте, допомагаючи водночас прийняти правильне рішення.

Виробіть у дитині (і, звичайно, у собі) позитивний стиль мислен­ня, оскільки багато дітей сьогодні піддані хронічним депресивним розладам. І саме від батьків значною мірою залежить, який спосіб думок вироблять їхні діти. Пам’ятайте, що найкраще у вихованні діє власний приклад — жодні слова не вплинуть на дитину так, як те, що вона постійно бачить довкола день за днем.