Нова українська школа: організація медіаосвіти в початковій школі - Старагіна І. П., Волошенюк О. В., Мокрогуз О. П., Ганик О. В. 2021
4.2.1. Метод 1. «Постав на павзу»
4.2. Методики для вчителя з декодування рухомих зображень
Розділ IV. Медіаграмотність на заняттях із мистецтва
Найбільш уживаними медіатекстами, які «споживають» молодші школярі, є анімаційні фільми, кінофільми та реклама. Інна Іванова, викладач курсу «Основи медіаграмотності», медіапедагог із міста Першотравенськ Дніпропетровської області, зауважила, що молодші учні ще не вміють самостійно моделювати свою поведінку та планувати власні вчинки. Їхнє поводження в соціумі — це наслідування побаченого та почутого. Значну частину поведінкових моделей діти беруть з уподобаних медіапродуктів: реклами, музичних роликів, коміксів, а найчастіше — з мультфільмів. При цьому вони ще не вміють співвідносити реальний світ та медійний, що може призводити до негативних наслідків (наприклад, формування асоціальної чи девіантної поведінки).
Методики, які ми пропонуємо, дадуть змогу не лише педагогам Нової української школи, а й учням краще орієнтуватися у світі візуальності. Зокрема, після того, як діти навчилися складати слова із літер, допомогти їм опанувати мову зображення.
Існує вісім основних методик із декодування рухомих зображень для вчителя. Ці методики дозволяють урізноманітнити способи використання рухомих зображень на заняттях. Їх можна використовувати в роботі з будь-якою віковою категорією учнів.
Перші три методики зосереджені на образній мові рухомих зображень (термін «рухомі зображення» (від анг. — moving images) тут ужито для позначення мультиплікації, кіно-, відео-, телеконтенту). Вони мають допомогти учневі усвідомити, про що «промовляє» рухоме зображення.
Метод 1. «Постав на павзу» — концентрується на візуальній мові рухомих зображень.
Метод 2. «Звук і зображення» — допомагає учням зрозуміти, наскільки важливий звук в інтерпретації медіатекстів рухомих зображень.
Метод 3. «Відстеж кадр» — привертає увагу до процесу монтажу.
Будь-який із цих методів можна використовувати час від часу для дуже коротких сесій, щоб вибудовувати припущення учнів стосовно того, як влаштовані / побудовані кінотексти.
Дві інші техніки — «Верх і низ» та «Залучи авдиторію» — покликані допомогти розібратися, як кінотексти досягають авдиторій. Важливо показати учням, що будь-який кінотекст не існує сам по собі. Діти повинні навчитися усвідомлювати, що фільм, анімафільм, телепрограма чи відеоролик діють задля чиїхось інтересів, створені з певною метою і для певного впливу. До того ж, техніка «Верх і низ» — це метод, який можна застосовувати, щоб перевіряти джерела інформації, використані у відеоматеріалі.
Метод 6. «Переклад»
Метод 7. «Порівняй медіа»
Метод 8. «Моделювання»
Ці методи дають змогу внести в заняття елементи медіаграмотності; виявити, як кінотексти пов’язані з іншими медіа.
Для посібника ми обрали два методи, які найбільш суголосні до молодшого шкільного віку, — «Постав на павзу» та «Звук і зображення».
4.2.1. Метод 1. «Постав на павзу»
Кожного дня ми переглядаємо різноманітні відео, які змушують нас переживати, гніватися, радіти. Давайте подивимося, як влаштовані наші емоції і переживання.
Ви вже добре вмієте складати слова із літер і, читаючи їх, уявляти, який образ вони описують. У відео такою першолітерою, цеглинкою, з якої споруджено те, що ми бачимо, є кадр. Кадр — основа будь-якого фільму: повнометражного чи короткометражного, ігрового чи документального, музичного відеокліпу, рекламного ролика чи телевізійної програми, навіть того відео, що знімається на смартфон. Кадр — це одна маленька статична «картинка». Він є відображенням особливого бачення того, хто фільмує (сучасною мовою — натискає кнопку «record»). Тобто цей один-єдиний кадр і є авторським — унікальним і неповторним — поглядом конкретної людини, яка будь-який об’єкт чи подію зніме по-своєму.
Мірою величини плану прийнято вважати людину
Загальний план передбачає те, що ми бачимо місце дії повністю.
Середній план виокремлює людину чи конкретний об’єкт; тепер ми бачимо це ближче: людину — від колін і вище, а також деталі її одягу та вираз обличчя.
Великий план — ми бачимо очі людини (голову від грудей).
Кожен план впливає на нас по-різному: дозволяє більше довідатися, де відбувається дія, чи, навпаки, привертає увагу до емоцій головного героя і ми навіть не помічаємо, де це відбувається.
Загальний план дає змогу добре роздивитися місце дії. Середній — бачити знамениту, фірмову ходу та реакцію на обставини й поведінку у взаємодії з іншими персонажами.
Отже, підсумуємо: загальний план розповідає глядачеві про місце дії, кількість персонажів у кадрі, атмосферу загалом.
Середній план дає можливість роздивитися головних героїв, зрозуміти основні характеристики персонажів.
За технологією роботи в кіно передусім маємо зняти загальний план, далі — наближаємося до героїв та знімаємо середні плани, заплановані за сценарієм, і лише після цього — великі плани.
Великий план дає можливість глядачеві чітко роздивитися реакцію героя на ту чи іншу подію, відчути його емоції та переживання, зрештою — просто побачити, якого кольору в нього очі.
У кіно існує ще одне поняття — макроплан, інша пощирена назва — «деталь». Тут назва говорить сама за себе. У будь-якому фільмі «деталь» працює як потужний акцент. Наприклад, відірваний ґудзик на одязі героя, зведений курок револьвера чи куля, яка вилітає після пострілу, тощо.
А ось як видатний український режисер анімаційного кіно Давид Черкаський в анімаційному фільмі «Острів скарбів» привертає увагу до дії через відображення в окулярах.
Постав на паузу: з’ясуй, як це працює.
Макроплан в анімаційному фільмі «Острів скарбів» (1986 р.)
Мета навчання
Учні повинні усвідомлювати:
► кожен елемент візуального зображення має певне значення; візуальні зображення можна «читати», як і інші тексти;
► положення елементів у межах зображення, використання кольорів та освітлення — усе це може вплинути на інтерпретацію;
► як відстань до камери (наприклад, великий план, кут камери та те, як вона рухається) впливає на сенс побаченого;
► як чергування кадрів впливає на фільм загалом.
Опис методики
Використовуйте кнопку павзи, щоб допомогти класові обговорити кожен кадр короткого відео (до 60 с).
Запитайте в учнів:
► Що вони можуть бачити, коли зображення «заморожені»?
► Які елементи зображення розміщено в кадрі?
► Як впливає освітлення та колір?
► Яка відстань між камерою та предметами? Який кут камери?
► Як рухається камера під час знімання?
► Скільки є кадрів та як вибудовується їхня послідовність?
Чільні запитання
► Чому кадр скомпоновано саме таким чином?
► Що б змінилася, якби він був скомпонований по-іншому?
► Чому камера розміщена саме так?
► Що б змінилося, якби камера була в іншому місці?
► Що зміниться, якщо деякі кадри зникнуть?
Вправа
Перед тобою розгортається історія, яку представлено в малюнках. Розкажи цю історію усно, зазначивши, який перед тобою план: загальний, середній чи великий.
Кадр 1
Кадр 2
Кадр 3
Кадр 4
Кадр 5
Кадр 6
Кадр 7
Кадр 8
Кадр 9
Приклад розповіді. На екрані епізод — має розпочатися битва. «Хороші» хлопці битимуться проти «поганих». Спершу ми бачимо поле бою, одне військо стоїть навпроти іншого. На фоні — ліс і річка. Це — загальний план. Командир «хороших» витягає меча з піхов, здіймає його над головою. Це — середній план. Командир кричить, дає команду атакувати ворога. Ми бачимо його грізні очі. Це — великий план. «Хороші» хлопці наступають на «поганих». Це знову загальний план. Один із «хороших» хлопців б’є мечем супротивника і той відбиває удар. Це — середній план. Меч ударяє в край щита — великий план. «Хороший» хлопець натягує тятиву лука і випускає стрілу — великий план. Стріла влучає в «поганого» хлопця, той падає — середній план. Група «поганих» хлопців б’ється з групою «хороших» хлопців — загальний план.
Вправа
Перед вами — малюнки-плани, які зображають битву «хороших» та «поганих» хлопців, котрих ви бачили в попередніх планах. Подивіться на ці плани та словами опишіть те, що ви бачите на малюнках.
Кадр 1
Кадр 2
Кадр 3
Кадр 4
Кадр 5
Кадр 6
Кадр 7
Кадр 8
Приклад розповіді. «Хороші» хлопці виступають проти «поганих» — загальний план (Кадр 1). Командир «хороших» виймає меча із піхов, здіймає його над головою — середній план (Кадр 2). «Хороші» хлопці наступають на «поганих» — загальний план (Кадр 3). Командир кричить, дає команду атакувати ворога. Ми бачимо його грізні очі — великий план (Кадр 4). Один із «хороших» хлопців б’є мечем супротивника і той відбиває удар — середній план (Кадр 5). Меч ударяє в край щита — МАКРОПЛАН (Кадр 6). «Поганий» хлопець неприязно дивиться на «хорошого» — великий план (Кадр 7). Група «поганих» хлопців б’ється із групою «хороших» хлопців — загальний план (Кадр 8).
Постав на павзу: поміркуй, що таке план і як він діє на нас?
Кінематограф розпочинався як чорно-біле мистецтво, але сьогодні навіть важко це уявити, адже майже всі фільми — кольорові. Колір слугує засобом посилення емоційної співучасті глядача, відображає «кольоровий» фізичний світ.
Ми живемо в прекрасному світі, де головний художник — природа. Нас оточують різнобарвні пейзажі, портрети, натюрморти. В усі часи люди приділяли увагу неабиякій ролі кольору в образотворчому мистецтві. Вивчення впливу кольору на людину почалося досить давно. Згодом художники помітили, що кожен колір — символічний та значущий. Досліди з кольорами не припинялися — художники експериментували на власних картинах. Результатом цих експериментів стала поява так званих «кольорових кодів», які й дотепер успішно використовуються в кіно та на телебаченні.
Як колір впливає на людину?
Колір може впливати на людину як психологічно, так і фізично. Використання цих знань дає можливість контролювати та підсилювати ефект впливу на глядача під час створення візуальних історій. Для роботи з кольором кінематографісти використовують спрощену палітру — так зване «кольорове колесо», що складається з 12 кольорів. Кожен колір діє по-своєму. Так, насичений червоний використовується для підсилення емоцій, а синій має заспокійливий ефект. Також деякі кольори та їхнє поєднання асоціюються з певним часом та епохою. Отже, використання певних наборів та комбінацій кольорів — основний інструмент при роботі з кольором у будь-якому фільмі.
У процесі роботи з кольором існує два основних типи кольорових схем: монохроматична та комбінаційна. У даному посібнику ми розглянемо лише монохроматичну схему.
Монохроматична схема передбачає використання в кадрі з перевагою якогось одного кольору. Розглянемо основні приклади.
Червоний — акцентний колір, колір попередження, тривоги та небезпеки. Одночасно це також колір любові та яскравих емоцій.
Рожевий — колір романтичності, ніжності, жіночості.
Помаранчевий — колір тепла, радості та спокою.
Жовтий — колір неоднозначний. Його можна використовувати не тільки для ілюстрації теплоти та спокою, а й інколи — для ілюстрації тривоги.
Зелений —колір природи та натуральності.
Синій — колір холодного спокою та самотності.
Фіолетовий — колір чогось містичного, неземного, інопланетного чи ілюзорного.
Вправа
1. Розгляньте два кадри.
2. Опишіть те, що ви побачили.
3. Як на вас впливає освітлення та колір?
4. Яким із цих кадрів ви б проілюстрували цю історію.
1931 рік. 12-річний хлопчик Х’юго Кабре, мати якого померла, живе разом зі своїм татом-годинникарем, який працює в музеї. На горищі музею батько хлопчика знайшов зламаного автоматона — загадковий механізм, створений знаменитим фільммейкером Жоржем Мельє. Із допомогою сина він намагається його полагодити, документуючи все, що робить, у зошит.
Після того, як батько Х’юго гине під час пожежі, що трапилася в музеї, хлопчик змушений жити із батьковим братом — пияком дядьком Клодом. Чоловік відповідає за роботу великого баштового годинника, розміщеного на залізничному вокзалі Монпарнасу — одному з районів Парижу. Хлопчик живе на вокзалі, харчується краденими продуктами, а у вільний час лагодить батьків загадковий механізм. Після того, як дядько Х’ьюго раптово зникає, хлопець самостійно продовжує слідкувати за годинником. Він змушений увесь час переховуватися, адже боїться, що місце його мешкання викриє Густав Дасте, інспектор станції, та, дізнавшись про зникнення дядька Клода, відправить хлопця до дитячого притулку...
Прокоментуйте
Перед вами два кадри з фільму «Хранитель часу» відомого режисера Мартіна Скорсезе.
Важлива складова в роботі оператора — уміння правильно «виставити світло», тобто освітити знімальний об’єкт чи героя так, щоб це відповідало характеру та настрою не тільки епізоду, а й фільму загалом.
Контрастне світло і глибокі тіні, затемнене, не надто зручне, як для помешкання, однак саме завдяки йому можна якнайкраще передати непрості умови життя Х’юго. При цьому використовується холодний темно-синій колір.
Навпаки, сцени у крамничках на вокзалі, які Х’юго бачить зі своєї схованки, залиті м’яким світлом. Вони нагадують акварелі із видами Парижу. Там, унизу, — інше, світле, нормальне життя, а не таке, як у Х’юго. Тут переважають помаранчевий та жовтий кольори, які заспокоюють і викликають теплоту.