Нова українська школа: психолого-педагогічна підтримка молодших школярів із труднощами в навчанні - Малініна Л. В. 2021
2.3. Подолання труднощів у сфері мислення
Розділ 2. Практичні інструменти, методи та технології в роботі з дітьми, що мають труднощі в навчанні
Власне мислення починається із ситуації, у якій немає однозначної відповіді, її має знайти сама дитина.
Якщо вчитель/учителька дає дітям відповіді, вони запам’ятовують їх і потім просто повторюють — працює виключно пам’ять. Справжнє мислення (критичне, творче) тренують у процесі пошуку відповіді на відкриті запитання. Воно розвивається, коли дитина для вирішення нового завдання ставить собі вісім запитань освіти (Г. Драйден «Революція в навчанні»).
Про важливість правильно поставлених запитань для розвитку мислення наголошує і О. Бреніф’є, директор Паризького інституту практичної філософії. Його вважають революціонером у галузі освіти, він пропонує дорослим не давати дітям готових відповідей, а змалку розвивати в них здатність думати, аналізувати та знаходити відповіді самостійно. Саме для цих дорослих — освітян і батьків, які зацікавлені виховувати дітей вдумливими, написані книжки О. Бреніф’є. Вони створені не для читання, а для дискусії з тими, кому 6-12 років. У Франції такі дискусії проводять ще в дитсадках. Батьки мають відчути, з якими запитаннями дитина вже готова працювати, а з якими ще ні. Наприклад, дитині, яка йде в перший клас, немає сенсу ставити запитання: «Чи можна красти, коли ти голодний?» До запитань із книжок О. Бреніф’є можна повертатися в різні вікові періоди — і щоразу відповіді будуть іншими. Дитина може розмірковувати над запитанням, яке її схвилювало, і час від часу ділитися новими ідеями на кшталт: «Сьогодні я на це запитання відповів/відповіла б так...»
Учені зазначають, що знайти й поставити правильне запитання набагато складніше, ніж потім знайти на нього відповідь.
Дитина швидко реагує, якщо використовує тільки попередній досвід і пригадує вже отримані відповіді на подібні ситуації. А важливі проактивна позиція, аналіз, критичне мислення. Це підтверджують і народні прислів’я: «Учителя слухай, але свій розум май», «Людей питай, але свій розум май» та ін.
Діти з труднощами в навчанні зазвичай мають низький рівень розвитку самосвідомості й гірше за однолітків володіють алгоритмами мислення — асоціативного, образного, творчого та критичного. Тож насамперед їм потрібні ігри й завдання, які стимулюватимуть свідому активність. Важливо добирати зміст завдань із кола їхніх практичних інтересів, аби збільшити усвідомлення та якість навчання. Наприклад, дитина любить малювати. Доцільні вправи-завдання, які не мають заздалегідь визначених правильних відповідей: «Домалюй», «Перетвори кола (прямокутники, трикутники) на знайомі предмети», «Намалюй сніжинку/ялинку/сонечко тощо різними способами», «Зроби малюнки, що відповідають підписам», «Повтори малюнок і додай власні деталі» тощо.
Малювання — процес, який сприяє гармонійному розвитку обох півкуль мозку, тож ці вправи корисні будь-яким учням/ ученицям.
Якщо дитина перебуває в постійному русі, запропонуйте збирати на уроці завдання, розміщені в різних частинах класу, знаходити кожне наступне за підказками наприкінці вже виконаного завдання. І на різні уроки ви можете готувати такі мініквести різним учням/ученицям.
Підготуйте дітям поличку головоломок, які вони можуть брати під час перерви, дидактичний матеріал, де потрібно добирати пари, класифікувати, шукати відсутні елементи тощо. Матеріалу має бути достатня кількість. Єдине правило користування ними — чітко визначені час, місце й порядок після гри.
Добре розвивають просторове мислення саморобки дітей — орігамі, паперове моделювання. Дітям подобається, що є кінцевий продукт власної праці, який вони можуть узяти додому.
Коли учні/учениці досягнуть певного рівня у вирішенні головоломок і виготовленні виробів із паперу, запропонуйте їм придумати власну головоломку або конструкцію і представити її однокласникам/однокласницям.
Аналогічним може бути командне завдання. Команди із 45 дітей отримують однакову кількість матеріалів (кольоровий папір, природні матеріали (шишки, каштани тощо), пластилін), і кожний/кожна виготовляє виріб за певним творчим задумом. Потім усі представляють його іншим.
Чудово активізує мислення гра «8 ключових запитань освіти».
Потрібно обрати ведучого/ведучу й придумати слово, яке клас має відгадати. По черзі ставлять ведучому/ведучій запитання з переліку щодо обраного слова, і він/вона має на них відповідати. Наприклад, слово олівець.
1. На що подібний предмет? На ручку.
2. Як працює? Залишає слід.
3. Чому він такий? Бо це найзручніша форма для використання людиною.
4. Як змінюється із часом? Стає меншим.
5. Як пов’язаний з іншими речами? Найкраще працює, коли є папір і пристрій для загострення олівців.
6. Які інші точки зору? У світі існує безліч його різновидів, форм (механічні, кольорові, прості, гнучкі тощо). Дехто використовує їх не за призначенням, наприклад будує з них інші корисні речі.
7. Звідки я це знаю? Уперше побачив/побачила в старшого/ старшої брата/сестри.
8. Яка моя особиста відповідальність? Класти на місце, обережно користуватися.
Звісно, учні/учениці часто здогадуються про предмет або поняття з перших двох відповідей, але потрібно їх дослухати до кінця, хоча можна зазначити свою відповідь на аркуші (для нетерплячих). Після всіх відповідей стане зрозуміло, чи правильною була відповідь.
Розвивають мислення учнів/учениць і задачі «із зірочкою», тобто з логічним навантаженням, які можна легко знайти в інтернеті чи у відповідних посібниках. Але найкраще сприятимуть розвитку їхнього мислення нова ситуація та нові умови, які вимагатимуть формулювання власних запитань і знаходження власних рішень.
Методика «Win-Win»
Учнів/учениць ділять на групи не більше 10 осіб. Пропонують домовитися самостійно (без допомоги дорослих) поділити між собою обмежені ресурси (наприклад, альбоми або зошити з різними обкладинками, різні ручки тощо), але так, щоб кожний/кожна обрав/обрала собі тільки одну річ, усі були задоволені вибором.
Як правило, на кожну привабливу річ є двоє або й більше бажаючих, а непривабливі не хоче брати ніхто. Однак виграють або всі, або ніхто. І заздалегідь сформульованих правил визначення власника речі немає.
Ще не було ситуації, коли б діти не домовилися. Важливу роль відіграє налаштування педагога. Коли вчитель/учителька проговорює завдання, то своєю інтонацією дає зрозуміти, що вірить у те, що діти зможуть домовитися.
Це безцінний досвід для учнів/учениць. Вони пам’ятатимуть про те, що змогли домовитися. І цей позитивний досвід спонукатиме приймати відповідальні рішення, мислити позитивно й надалі вирішувати мирно спірні моменти.