Нова українська школа: психолого-педагогічна підтримка молодших школярів із труднощами в навчанні - Малініна Л. В. 2021

2.1. Загальні методи створення атмосфери для ефективного навчання
Розділ 2. Практичні інструменти, методи та технології в роботі з дітьми, що мають труднощі в навчанні

У щоденній практичній діяльності важливо визначити чинники, що сприяють створенню атмосфери для ефективного навчання. Пропонуємо орієнтовний перелік:

✵ ресурсний стан учителя/учительки;

✵ розуміння вчителем/учителькою індивідуальних особливостей і станів учнів/учениць;

✵ ретельне планування та організація навчального процесу;

✵ порядок у класі й достатня матеріальна база («усе необхідне під рукою»);

✵ необхідні інструменти для створення «ситуацій успіху» для кожної дитини;

✵ «ресурсні куточки» — матеріали, інструменти, засоби, що допомагатимуть учням/ученицям відпочити, відновити сили, опанувати свій емоційний стан;

✵ командний дух класу й спільно створені з дітьми правила;

✵ ефективна позитивна система оцінювання, заснована на педагогіці підтримки.

Ви можете розширити перелік, доповнюючи пунктами з власного досвіду.

Важливо, щоб усе, що є в цьому переліку, розуміли батьки, були згодні із цим і надавали необхідну підтримку для створення та збереження атмосфери — інформацію щодо особливостей своїх дітей, родинні «знахідки» в подоланні перешкод і відновленні сприятливої атмосфери взаємодії, поділяли спільні цінності й правила.

Найпершою та найважливішою умовою створення сприятливої атмосфери для ефективного навчання кожного/кожної учня/учениці, зокрема з труднощами в навчанні, є власний ресурс (самопочуття) вчителя/учительки. Перевтома, навіть за наявності знань і вмінь, не дасть учителеві/учительці виявити свої здібності й уміння. Це розуміє майже кожний педагог, але існує невблаганна реальність: перевантаженість, стреси, час від часу виснаження організму.

Як цьому можна зарадити, незважаючи на обставини? Насамперед необхідно звернутися до самоменеджменту: організації свого життя на засадах загального успішного управління процесами. Кожний менеджер успішної організації знає, що в разі виникнення несприятливої ситуації першопричину її виникнення потрібно шукати на одному з етапів:

✵ дослідження/вивчення умов і визначення мети;

✵ планування;

✵ організації;

✵ реалізації;

✵ контролю;

✵ рефлексії.

Розпочати потрібно з визначення ситуації. Візьміть за правило якомога раніше фіксувати особливості своїх учнів/учениць; їхні труднощі, сильні й слабкі сторони (див. таблиці в додатках 8, 9).

Зверніть увагу на такі важливі моменти.

1. Фіксувати потрібно ОДНОЧАСНО як слабкі, так і сильні сторони, як труднощі в навчанні, так і досягнення. Це знизить рівень стресу, бо сильні сторони є в кожного/кожної, у вашій свідомості вони врівноважуватимуть сприйняття слабких сторін.

2. Корисно відразу скласти список учнів/учениць, зазначивши в «зеленій зоні» таблиці тих, які не викликають у вас занепокоєння, не потребують додаткової особливої уваги; у «жовтій» — тих, кому час від часу потрібна ваша увага; а в «червоній» — тих, хто потребує постійної уваги.

3. Оновлювати списки щонайменше раз на місяць, фіксуючи зміни: або ті, що справді відбулися, або пов’язані з уточненням характеристик учня/учениці.

4. Потрібно уявити бажану картину — зменшення ділянки червоної та жовтої зон і збільшення зеленої.

5. У роботі ці таблиці будуть більш ефективними, якщо до їхнього заповнення долучаться інші вчителі/учительки, які працюють із вашим класом. По-перше, вони, можливо, побачать дитину з іншого ракурсу, і це дасть можливість краще її пізнати; по-друге, вони теж знатимуть ваших вихованців краще, і це поліпшить загальну картину успішної взаємодії.

6. Важливо запропонувати батькам повідомити вам слабкі й сильні, на їхню думку, сторони своєї дитини, труднощі, з якими вона стикається, і її найбільші досягнення. Зазвичай школи додають ці запитання в анкетування першокласників/першокласниць (див. додаток 5). Варто частіше цікавитися цим у батьків, адже дитина росте, розвивається та змінюється.

7. Потрібно почути також думку дитини із цього приводу й зафіксувати її (наприклад, у формі простої ментальної карти, де в центрі ім’я дитини, а навколо розміщені відповіді на запитання, що їй подобається/не подобається, що вона добре вміє, чого хоче навчитися, що її найбільше хвилює, що вважає складним і неприємним, чого боїться тощо).

Що саме дасть вам фіксування в списках труднощів слабких і сильних сторін, досягнень учня/учениці?

Якщо все запам’ятовувати, не маючи письмової «шпаргалки», ви матимете стрес через те, що можете пропустити або забути щось важливе. Письмове фіксування дає мозку спокій. Це спростить перевірку позицій і з’ясування, що вже зроблено, і куди рухатися далі; ви будете впевнені, що точно нічого не забули, і зафіксовані раз на місяць упродовж року особливості ваших учнів/учениць дадуть вам можливість побачити динаміку змін. Фіксувати щодня, щотижня, щомісяця цілі/завдання, маленькі кроки на шляху подолання дитиною труднощів (див. додаток 8).

Раніше характеристики дітей писали наприкінці 1 і 4 класу, а також у разі переходу до іншої школи.

У сучасних школах набуло популярності створення портфоліо учня/учениці, що вкрай корисне з різних поглядів — вивчення дитини та відстеження її прогресу, саморефлексія дитини надають батькам можливість побачити те, що бачать і фіксують вчите- лі/учительки й самі учні. Детальніше про різновиди, структуру та значення портфоліо можна прочитати в праці «Портфоліо учня».

Пропонуємо додати до вашої професійної скриньки діагностики кілька інструментів, які допоможуть детальніше, з різних ракурсів роздивитися дитину й визначити, у чому в неї є труднощі, які її недоліки та переваги, який рівень усвідомлення себе, власних потреб, емоцій, станів, якостей, почуттів, а також емоцій, якостей і почуттів інших людей. Усе це може стати наповненням портфоліо учня/учениці.

Проєктивна методика «Лев»

Ця методика дає можливість побачити, як учень/учениця взаємодіє з учителем/учителькою, повторює за дорослим, виявляє ініціативу, дотримується інструкцій, засвоює правила, долає труднощі. Чи сприймає інструкцію з першого разу, чи сумлінно її дотримується, який малюнок пропонує створити у відповідь, чи відволікається.

Покладіть перед дитиною чистий аркуш паперу й запропонуйте повторювати за вами кожну деталь малюнка в певній послідовності, зберігаючи розмір і розміщення — мордочку, серце, очі, ніс, вії, рот, гриву, тулуб, хвіст. Не повідомляйте заздалегідь, що саме малюєте. Зафіксуйте, наскільки швидко дитина зорієнтується та дасть свою версію, що з’являється на малюнку. Наприкінці запропонуйте домалювати будь-яку деталь на власний розсуд.

Зверніть увагу на таке.

✵ Чи легко дитина погодилася повторювати, не уявляючи кінцевої мети? Чи ставила запитання, навіщо та що ми малюємо?

✵ Чи швидко впізнала малюнок, проговорювала версії до завершення чи ні?

✵ Наскільки чітко дотримувалася інструкцій?

✵ Наскільки розвиток дрібної моторики й зорового сприйняття давав змогу чітко відтворити деталі малюнка?

✵ Чи не відволікалася дитина, починаючи роботу?

Усе це дасть вам попереднє уявлення про те, чи зіткнетеся ви в роботі з відповідними труднощами в дитини.

Після того як малюнок готовий, можна запропонувати дитині дати вам аналогічне завдання. Який малюнок вона запропонує вам повторити? Подібний? Інший? Можливо, дасть вам зовсім інше завдання чи відмовиться давати взагалі.

Запропонуйте дитині після того, як виконали її завдання, відповісти ще на одне запитання.

Опишіть ситуацію: «Уяви, ніби ти прийшов/прийшла додому, а на порозі в тебе спить справжній лев. Що ти робитимеш?»

Як правило, діти сприймають цю ситуацію — лев на порозі — як перешкоду на шляху до своїх справжніх бажань і звичок. Їхні відповіді зумовлені стратегією дитини в ситуації, коли вона стикається з труднощами в навчанні. Неподолана перешкода для неї і буде левом.

Відповіді дітей, які:

✵ схильні до маніпуляцій та уникнення труднощів: «пройду боком, аби не помітив», «залізу через вікно», «обійду з іншого боку, зайду в будинок через інший вхід»;

✵ схильні до відкритого протесту: «кину в нього камінь», «уб’ю», «прожену палицею»;

✵ схильні до співпраці з дорослим: «покличу фахівця із зоопарку», «подзвоню мамі»;

✵ схильні до самостійного долання труднощів: «нагодую», «відвезу до Африки»;

✵ творчі: «знайду спільну мову, домовлюсь із ним», «приручу».

Зазвичай креативні діти пропонують 7 і більше варіантів відповідей. Але достатньо перших трьох, щоб визначити стан дитини. Як правило, це перший її варіант.

Інколи перевтомлена дитина відповідає: «нічого не робитиму», «не знаю», «піду спати», «піду до друзів». Дитина, яку нещодавно образили, буде давати відповіді з другого пункту. Але насправді у звичному стані відповіді учня/учениці можуть бути іншими.

Завдання на перевірку розвиненості дрібної моторики продемонструють готовність до письма. Проте й у межах цих завдань можна перевірити пам’ять, креативність, увагу, уважність і розвиненість уяви.

✵ Проведи лінії за зразком. Придумай власну «доріжку».

✵ Домалюй малюнок.

✵ Перетвори кола (прямокутники, трикутники) на знайомі предмети.

✵ Намалюй сніжинку/ялинку/сонечко тощо різними способами.

✵ Зроби малюнки, що відповідають підписам.

✵ Повтори малюнок і додай власні деталі.

Після проведення першої діагностики та фіксування основних особливостей учнів/учениць, учитель/учителька переходить до планування.

Плануючи діяльність із дітьми, що мають труднощі в навчанні, можна використати додаткові таблиці.

Спочатку всі варіанти ваших дій, спрямованих на поліпшення ситуації, потрібно класифікувати за часом їхнього впровадження (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Планування щоденних заходів

У першій колонці потрібно зазначити якості та вміння, які ви бажаєте виховати в учнів/учениць, — доброзичливе ставлення, алгоритми ввічливого спілкування, погляд у вічі, підтримка найменших успіхів тощо.

Для учня/учениці початкової школи з труднощами в навчанні надзвичайно важливий приклад дорослого чи інших дітей поруч. Усі ваші дії, реакції, алгоритми сприйматимуться ними, навіть якщо вони не відразу зможуть вас наслідувати, саме до цього вони будуть прагнути. Але є діти, які внаслідок індивідуальних особливостей не наслідують і не прагнуть цього. Водночас є речі, які не можна пропустити й у разі неможливості їхнього виконання дитиною зробити це за неї або разом із нею. Це потрібно прописати в першій колонці.

Друга колонка — це сплановані дії, завдання, вправи, тренування, які можуть поліпшити стан дитини, — бесіди, творчі індивідуальні завдання, індивідуальні вправи на розвиток тих чи інших якостей.

З такою таблицею вам буде легше зорієнтуватися і не пропустити важливі моменти. Її можна створювати як для всього класу, так і для кожної дитини, що потребує додаткової підтримки.

Із цієї таблиці можна переносити в щоденне/щотижневе/щомісячне планування важливі речі саме сьогодні/цього тижня/цього місяця, саме з конкретною дитиною, а після завершення робочого дня аналізувати, що вийшло зробити, задіяти. Якщо ні, то чому саме й що можна зробити наступного дня (див. додаток 10).

Допоможе вчителеві/учительці в роботі візуалізація досягнень учнів/учениць у таблиці «Досягнення класу», у якій щомісяця зазначатимуть імена дітей, щойно вони досягли бажаного рівня (див. таблицю 4).

Таблиця 4

Досягнення класу

Місяць__________________________________ н. р.

Завдяки такій таблиці вчитель/учителька спостерігатиме за досягеннями учнів/учениць кожного місяця, це допоможе зорієнтуватися, кому потрібно підготувати додаткові завдання. Таблиця стане в пригоді й під час педагогічних нарад, для швидкого аналізу ситуації в класі щодо кількості учнів із труднощами в навчанні.

У порожні клітинки ви можете записати додаткові мініцілі, наприклад «уживає ввічливі слова», «під час спілкування дивиться у вічі співрозмовникові/співрозмовниці», «уважно слухає співрозмовника/співрозмовницю», «самостійно планує навчальну діяльність» тощо, які детальніше розкривають зазначені навчальні характеристики.

Після планування переходимо до організації навчального процесу. Заздалегідь підготовлені додаткові матеріали для учнів/учениць із труднощами в навчанні, які в потрібний момент будуть «під рукою», покращать ефективність вашої роботи.

Роздруковані додаткові завдання допоможуть переключити (або, навпаки, утримати) увагу учнів/учениць, коли дитина з труднощами зупиняє чи уповільнює роботу всього класу.

Велику кількість практичних завдань і вправ на розвиток різноманітних знань і умінь розміщено на сайті «Розвиток дитини».

Ви також знайдете на сайті зручні «генератори завдань», які допомагають створювати й відразу роздруковувати індивідуальні завдання для учнів/учениць різного віку з математики, читання та письма за певними параметрами.

Дослідниця Т. Фаласеніді сформулювала критерії організації сприятливого середовища. Ось найважливіші з них. Середовище має:

✵ бути позитивним, тобто позбавленим негативного впливу на дитину, щоб не провокувати її до негативних дій;

✵ бути максимально вільним від «спокус»;

✵ бути чітко структурованим, щоб скерувати дитину в належне русло та допомагати їй організувати діяльність;

✵ установлювати для дитини чіткі й міцні рамки, які б не дозволяли виходити за межі бажаного;

✵ бути зрозумілим і передбачуваним, функціонувати згідно із чіткими правилами;

✵ надавати дитині чіткі вказівки, знаки й нагадування про належну поведінку;

✵ бути максимально цікавим, сприяти зменшенню проблем із неуважністю.

Зупинімося детальніше на такому моменті в організації навчального процесу, як установлення правил класу. Вони стануть опорою та пришвидшать процес адаптації до шкільного життя учнів/учениць.

Перш ніж установлювати правила, потрібно акцентувати увагу учнів/учениць на тому, що з першого дня навчання в школі вони всі — команда. Усі вони рівноправні члени команди. До кожного важливо виявляти повагу. Командний дух класу допомагатиме учням/ученицям долати труднощі в навчанні одне одного. «Порушника» правила сприймають не як «ворожу сторону», а як особистість, що потребує допомоги команди.

Поради щодо встановлення правил

Участь у встановленні правил класу мають брати самі діти. Важливо придумати позначку для розуміння та за потреби швидкого звернення до правила. Потрібно дати правилам цікаві назви, наприклад «Зона равликів» — місце, де можна рухатися тільки повільно (клас, сходи). Правила краще передавати від старших дітей молодшим (для закріплення старшими та для авторитету в молодших). Власні правила, правила, придумані разом із батьками й запропоновані в класі, мають бути незмінними.

Бажано, щоб у класі були яскраві нагадування, для більшої ефективності можна придумувати нові позначки. Потрібно створити «Книгу скарг і пропозицій», щоб не відволікати учителя/учительку від важливих справ і водночас бути почутим.

Кожного дня потрібно відпрацьовувати певне правило, тренувати здібності, навички й уміння, що допомагатимуть його дотримуватися (наприклад, хвилини тиші, пересування в різному темпі тощо), перевіряти раз на місяць доречність правил: чи не застаріли, чи не виникла потреба в нових.

Звісно, на етапі реалізації може трапитися непередбачуване — метод, який ви обрали заздалегіть, не спрацює. Але у вас завжди є можливість застосувати інший, ефективніший метод. Наприклад, максимально спростити завдання, збільшити час його виконання, надати більше підказок або інші за змістом підказки, знайти інший ракурс чи площину, які допоможуть подолати перешкоду, тощо. Важливо закріпити ситуацію успіху, поступово посилювати внутрішню мотивацію дитини й ускладнювати завдання.

Добре допомагає учням/ученицям із труднощами правильне оцінювання їхніх зусиль.

За чотири роки освітньої реформи НУШ було опрацьовано інструментарій, що враховує не тільки формальні результати навчання, а й докладені зусилля. Це позитивно впливає на самостійне подолання учнями/ученицями труднощів у навчанні.

У методичних рекомендаціях наголошують, що оцінка конфіденційна й доступна тільки для дітей та їхніх батьків (або осіб, які їх замінюють). Інформувати батьків можна під час індивідуальних зустрічей, через запис оцінювальних суджень у робочих зошитах, у паперових/електронних щоденниках, фіксування результатів навчання у свідоцтві досягнень учня/учениці.

На офіційному сайті НУШ можна знайти як текстові поради й чіткі алгоритми контролю та оцінювання знань, так і відео фахівців-практиків.

Зазвичай розпочинають з оцінювання учнем/ученицею своєї роботи (або взаємооцінювання результатів навчання учнями/ ученицями) і завершують оцінюванням результату вчителем/ учителькою.

Доступним, зрозумілим і позитивним методом оцінювання письмової роботи, що оптимістично налаштовує дітей, може стати метод «Сонечко».

Він передбачає не «сталу оцінку», а таку, яка може фіксувати оптимальний результат виконання (повністю виконане завдання без помилок) поетапно.

1-й етап. Після виконання завдання учень/учениця малює в кінці роботи невеличке коло.

2-й етап. Переконується, що все зроблено до кінця та додає до кола промінчики.

3-й етап. Самостійно (за наявності інструментів самоперевірки) або з допомогою вчителя/учительки перевіряє роботу з помилками. Виправляє помилки.

4-й етап. Отримавши підтвердження вчителя/учительки, що всі помилки виправлено, розмальовує коло. Це найвища можлива оцінка.

Методика дає можливість дитині контролювати якість виконання, допомагає усвідомити свої дії, необхідні для отримання найкращого результату, а головне — мати можливість його досягти, а не засмучуватися, отримавши недостатньо хорошу оцінку.

Важливо: учитель/учителька озвучує своє оцінювальне судження тільки після того, як висловилися учні/учениці.

Потрібно перевіряти кожну письмову роботу учня/учениці, аби надати дитині такий важливий зворотний зв’язок, спрямовувати її, спостерігати за її навчальним поступом, планувати диференційовану, індивідуальну роботу для подолання виявлених і попередження можливих проблем.

Алгоритм формувального оцінювання

1. Формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів/учениць навчальних цілей. Учитель спільно з дітьми розробляє та обговорює мету уроку (заняття), щоб через оцінювання можна було з’ясувати рівень досягнення.

2. Визначення разом з учнями/ученицями критеріїв оцінювання (якісних характеристик результату навчання). Це робить оцінювання прозорим і зрозумілим та сприяє формуванню позитивного ставлення до нього.

3. Формування суб’єктної позиції учнів/учениць під час оцінювання. Для само- та взаємооцінювання можна використовувати інструменти зворотного зв’язку. Зв’язок має бути зрозумілим і чітким, доброзичливим і своєчасним. Важливо не протиставляти дітей одне одному, а акцентувати увагу на позитивній динаміці досягнень дитини. Труднощі в навчанні варто обговорювати з нею індивідуально.

Взаємооцінювання формує вміння коректно висловлювати думку про результат роботи однокласника/однокласниці, ділитися досвідом щодо його покращення. Це сприяє розвиткові критичного мислення, формуванню нормального ставлення до зауважень, рекомендацій, зміцнює товариськість і відчуття значущості члена колективу.

4. Створення умов для формування вміння учнів/учениць аналізувати навчальну діяльність (рефлексія). Дітей потрібно спрямовувати на аналізування та осмислення своїх дій і дій однокласників/однокласниць, визначення кроків для покращення результатів.

5. Корегування спільно з дітьми підходів до навчання з урахуванням результатів оцінювання. Учитель/учителька може привернути увагу дітей до алгоритму виконання завдання на основі зразка, поставити орієнтувальне запитання тощо. Під час корегування варто віддавати перевагу індивідуальній роботі.

Важливо: об’єктом формувального оцінювання може бути не тільки результат навчання, а й сам процес.

Для увідповіднення навчальних дій учня/учениці з етапами досягнення результату рекомендовано використовувати рамку оцінювання, відповідно до якої досягнення результату навчання проходить через такі рівні реалізації навчальної діяльності (у рамці ці рівні не марковані):

✵ рівень розпізнавання об’єкта вивчення;

✵ репродуктивний рівень навчальних дій у типових навчальних ситуаціях;

✵ продуктивний рівень навчальних дій в аналогічних типових навчальних ситуаціях;

✵ продуктивно-творчий рівень навчальних дій у змінених навчальних ситуаціях із певним ускладненням.

Тепер розглянемо методи сприяння подоланню труднощів у конкретних сферах: почуттів, мислення та волі.