Нова українська школа: розвиток критичного мислення учнів початкової школи - Олена Пометун 2020

Які виклики стоять перед учителем у розвитку критичного мислення учнів
Розділ І. Що треба знати для навчання критичного мислення

Працюючи над розвитком КМ учнів, учителю доцільно звернути увагу на власні стереотипи щодо професійної діяльності.

Одна з найголовніших ідей — правильних відповідей може бути багато. На жаль, досі існує таке ставлення до вчительської роботи: «я знаю, як правильно і я вас цього навчу». І в підручнику написано, як правильно (вчиняти, діяти, думати...). Тож подолання цього ставлення є необхідною умовою для розвитку критичного мислення.

Насправді у сучасному світі, який стрімко змінюється, претендувати на знання істини, мабуть, не варто. А от приймати іншу думку як привід подумати над нею, замислитись — може, вона є найкращим на сьогодні рішенням? — це здатність корисна. Вчительська позиція не тільки не має заперечувати інших, хай і протилежних, думок, а й стимулювати пошук їх.

Сучасні діти здатні до самостійної роботи з інформацією дедалі більше. Вона їх оточує скрізь. Дітей потрібно навчити опрацьовувати її, а не підміняти собою цей процес. Намагання «згодувати» готові рецепти і правила, настанови та рішення аж ніяк не сприяють розвитку критичного мислення. У вчителів є чудові інструменти: завдання для роботи з інформацією та запитання. Вони дають змогу перетворити навчання на процес дослідження.

Запитувати частіше, ніж розповідати, — ще одна здатність учителів, які розвивають на уроках критичне мислення. Ставлення до запитання лише як до засобу контролю і перевірки є шкідливим стереотипом. Воно формує стійку відразу до запитань, бо «а якщо відповім неправильно?» (див. вище). І побоювання запитувати — «ну я ж не можу запитувати (тобто перевіряти) дорослого / керівника / колегу...»

У розвитку КМ запитання мають відігравати роль запуску процесу мислення, початку пошуку рішення. Тому чим частіше вчителі / вчительки запитуватимуть дітей про їхню думку, їхні враження, ідеї, тим краще.

Ще одна, пов’язана з попередніми положеннями, думка. Запитання, над якими діти думають (аналізують, оцінюють, порівнюють тощо), потребують часу на формулювання відповіді. Вимога негайно отримати відповідь доречна тільки тоді, коли перевіряється пам’ять. У всіх інших випадках мисленнєвий процес потребує часу. І цей час у кожної дитини свій. Тож давати учневі змогу сформулювати відповідь, не квапити його, є завданням учителя/вчительки. Діти різні, вони працюють у різному темпі. Це нормально. Тут не місце роздратуванню і намаганню пришвидшити процес. Критичне мислення є процесом самостійним та індивідуальним.

Ще один із найпоширеніших стереотипів, від якого варто відмовитися, — про шкідливість різноманітних гаджетів для засвоєння знань. Для сучасних дітей вони — як продовження рук, очей, вух. І це повністю змінює процес навчання. Мережа Інтернет, а не вчителі, є авторитетним, зручним і найбільш повним джерелом інформації для дітей сьогодні. І дітям потрібно навчитись управлятися з цим потоком. У безпечному (інформаційно) середовищі класу це можливо. Але вчителі й самі сьогодні не стоять осторонь технічних новин. Сформулювати інформаційний запит для Google може бути значно кориснішою навичкою, ніж каліграфічне письмо. Ви згодні?