Нова українська школа: формування у молодших школярів навичок конструктивного спілкування - Тетяна Костенко, Катерина Довгопола 2021

3.4. Вправи та ігри для формування конструктивного спілкування в молодших школярів. Інформаційні дайджести. Тести
3. Формування конструктивного спілкування школярів у мікро- і макропросторі

Ви вже знаєте, що мовлення — це спілкування певною мовою. У яких випадках спілкуватися легше, а в яких — важче? Серед видів усного мовлення найпростіший — діалог. Діалог надає співрозмовнику можливість перепитати, уточнити, якщо щось не зовсім зрозуміле. Крім того, під час діалогу можна обмежитись досить простими, нерозгорнутими фразами. Іноді все зрозуміло з одного слова.

Складніше з монологом. Ця ситуація спілкування така, що слухачі якщо і можуть щось перепитати, то лише після того, як все сказано. Крім того, промовець повинен значно більше дбати про те, щоб його мовлення було зрозумілим від початку до кінця. В обох випадках складним є те, що доводиться говорити без попередньої підготовки і немає можливості довго вибирати слова або повторювати одну і ту саму фразу, удосконалюючи її. Якщо ти навчишся знаходити потрібні слова швидко і точно висловлювати свої думки, співрозмовник легко зрозуміє тебе.

Твоє мовлення стане ще чіткішим і зрозумілішим, якщо твій погляд буде спрямований на співрозмовника, жести будуть виразні й точні, а вимова чітка. Дуже важливо, особливо під час монологу, почуватися впевнено. Знаєте, чому іноді хочеться прочитати самому собі вголос вірш, який треба завтра розповісти на уроці? Тому що це додає впевненості.

Письмове мовлення висуває інші вимоги.

Вправа «Хто Я?»

Учням пропонується відповісти на запитання «Хто Я?», використовуючи двадцять слів.

Рекомендації: Аналізуючи відповіді, звертають увагу на таке:

► відповідь на запитання «Хто Я?» не має бути підмінене відповіддю на запитання «Який Я?»;

► учню не слід перелічувати соціальні ролі — вони безликі;

► важливо, у якому співвідношенні називаються позитивні й негативні якості особистості.

Інформаційний лист «Правила дружби»

► Допомагай другові.

► Якщо умієш щось робити — навчи і його.

► Якщо друг потрапив у біду — допоможи йому чим можеш.

► Ділися з другом.

► Грай так, щоб не завжди брати собі найкраще.

► Зупини друга, якщо його вчинки погані.

► Якщо друг неправий, скажи йому про це. Не сварися, не сперечайся через дурниці.

► Грай дружно, не зазнавайся, якщо у тебе вийшло краще, ніж у інших. Не заздри — радій успіхам друга разом з ним.

► Якщо вчинив погано, не бійся зізнатися в цьому, вибачся і визнай свою помилку.

► Якщо завинив друг, але усвідомив свою провину і вибачився, не тримай у душі зла, образи, умій пробачати.

Інформаційний лист «Правила чесної гри»

► Дотримуйся правил, прагни вигравати чесно.

► Не радій, якщо інший програє, не смійся з нього.

► Коли програєш, не падай духом і не злися ні на того, хто виграв, ні на того, із чиєї вини, можливо, ти зазнав поразки.

Вправа «Гapнe і пoгaнe спілкування»

Учасникам пропонується виконати в парах такі вправи.

1. Обидва учні говорять одночасно від 30 секунд до 1 хвилини (теми: «Улюблена телепередача», «А чи знаєш ти, що...» тощо).

Обговорення:

Що ви відчували?

Чи не здавалося вам, що більше нічого сказати?

2. Поки учасник А висловлюється упродовж хвилини, учасник Б повністю його (її) ігнорує. Потім вони міняються ролями.

Обговорення:

Як ви почувалися, коли вас ігнорували?

Учасник А говорить упродовж хвилини, учасник Б уважно слухає. Потім вони міняються ролями.

Вправа «Уміння слухати»

Учні об’єднуються в групи. Ставляться запитання:

1. Навіщо треба уміти слухати?

2. Якими якостями треба володіти, щоб почути співрозмовника?

Завдання: Показати ситуації, коли люди не володіють таким умінням і до чого це призводить.

Вправа «Koмплімeнт»

Мета: сприяти розвитку вміння побачити сильні та слабкі сторони, позитивні якості будь-якої людини.

Учасники сідають у коло. Кожен повинен подивитися на сусіда ліворуч і подумати, яка риса характеру, яка звичка цієї людини йому найбільше подобається. Починає будь- хто, хто готовий сказати приємні слова своєму партнерові. Під час висловлювання інші учасники повинні уважно слухати промовця. Той, кому зроблено комплімент, повинен як мінімум подякувати, а потім, установивши контакт із партнером, який сидить ліворуч від нього, зробити свій комплімент. Гра йде далі по колу, допоки всі учасники не скажуть щось приємне сусідові.

Рекомендації: Під час промови учасника треба стежити, щоб решта учасників не заважала йому. Необхідно налаштувати учнів на тактовне ставлення одне до одного, на розвиток уміння слухати й чути промовця. Слід звертати увагу на манеру учня встановлювати контакт (привітав свого партнера чи забув це зробити, дивиться в очі чи вбік, як тримає руки, як говорить тощо).

Коментар: Ця вправа із серії психологічних розминок, її основне завдання — запуск групових процесів.

Вправа «Мозковий штурм: риси толерантної людини»

Кожний учень має написати 2 риси толерантної людини.

(Бажано, щоб риси були різні. Учні повинні довести свої думки.)

Якщо ми прагнемо продуктивного спілкування, необхідно поводитися так, щоб не ображати партнера, поважати точку зору іншого та його особистість, незалежно від соціального статусу, національності, індивідуальних уподобань тощо. Таке спілкування й називається толерантним.

Вправа «Мій стиль спілкування»

Вправа проводиться в три етапи.

На першому етапі кожен учасник протягом 5 хвилин складає перелік якостей, важливих для спілкування. Що більше якостей включено до цього переліку, то цікавішою буде подальша робота. Складаючи перелік, бажано уявити товариську людину. Як вона відрізняється від інших людей? Яка вона? Одним словом, необхідно намалювати свій образ товариської людини. Можна згадати літературних героїв або знайомих людей.

На другому етапі проводиться дискусія, основна мета якої — скласти загальний перелік якостей, важливих для спілкування. При цьому кожен може висловлювати свою думку, зрозуміло, аргументуючи її, наводячи приклади, як і коли ці якості допомагали покращити взаємини з оточуючими. Названі якості включаються до загального переліку більшістю голосів і записується на дошці.

На третьому етапі кожний учасник записує на своєму аркуші щойно складений загальний перелік якостей, важливих для спілкування. Потім у графі «Самооцінка» кожен повинен поставити оцінку за десятибальною шкалою.

Рекомендації: Під час обговорення не слід нав’язувати свою точку зору, необхідно лише стежити за ходом дискусії й дотриманням правил голосування. Час на дискусію не обмежується — вона може тривати від 15 хв до 1,5 години. Ведучий записує на дошці якості, важливі для спілкування.

Коментар: Вправа цікава тим, що дає можливість побачити, як одне й те саме явище може по-різному сприйматися. Кожен учасник практикується в обстоюванні своєї позиції, при цьому дотримуючись правил культури дискусії. Урешті-решт виходить узагальнений перелік, який можна розглядати як результат «мозкового штурму», тобто своєрідний орієнтир на майбутнє.

Вправа «Приймаю рішення»

Учасникам пропонується скласти перелік тих рішень, які довелося їм приймати за минулий тиждень. На це приділяється 3 хвилини.

Потім необхідно проаналізувати записи й відверто відповісти на запитання: «Хто вам допомагав приймати ці рішення? Можливо, хтось приймав їх за вас? Якщо так, то чому? Чому рішення, які стосуються лише вас, приймає хтось інший? Виходить, ви дотепер не навчилися цього?»

Учасники об’єднуються в мікрогрупи по три-чотири особи й обговорюють записи.

Рекомендації: Необхідно створити атмосферу, що допомагає налаштуватися на серйозне осмислення повсякденної практики прийняття рішень.

Коментар: Ця вправа допомагає учасникам зрозуміти необхідність самостійного вирішення своїх життєвих проблем, у тому числі у сфері спілкування.

Вправа «Екстрасенс»

Учасникам пропонують відчути себе екстрасенсом, який уміє читати думки й визначати почуття іншої людини за виразом обличчя, позою тощо. Кожен вибирає одну людину, чий стан і думки буде вгадувати. Кожному учасникові дається 3 хвилини на те, щоб письмово викласти, про що він думав під час заняття, що відчував.

Потім усі сідають у велике коло, і кожен, звертаючись до людини, стан якої описував, розповідає їй про її стан і думки. Той, чий стан описували, може прокоментувати розповідь, тобто висловити свою думку — підтвердити правильність висновків або спростувати їх.

Рекомендації: Перед початком виконання вправи можна запропонувати учасникам об’єднатися в пари й кожному схарактеризувати стан і думки свого партнера.

Коментар: Це практичне відпрацьовування навичок розуміння іншої людини.

Вправа «Oплecки по колу»

Педагог: Я називаю одного з вас на ім’я, вітаю його оплесками, потім він вибирає кого-небудь із учнів, і ми вже вдвох вітаємо його оплесками. Ця трійка вибирає наступного претендента на оплески. Гра триває, і оплески звучать усе гучніше й гучніше. Зростає і напруга серед тих, кому ще не аплодували, тому до останнього гравця слід звернутися зі словами: «А найгучніші оплески дістаються...».

Вправа «Шукаю друга!»

Кожній людині в житті потрібний друг. Коли друзів немає, то людина намагається їх знайти. Іноді газети друкують оголошення тих, хто бажає знайти друзів або однодумців. Ми спробуємо з вами теж скласти таке оголошення. Давайте назвемо його «Шукаю друга!».

Ви можете розповісти трішки про себе, про свої захоплення, улюблені заняття. Оголошення не має бути великим, але намагайтеся писати щиро. Можна не підписувати свій текст або придумати собі псевдонім.

Перш ніж ми зачитаємо оголошення, я хочу запропонувати зіграти ще в одну гру, яка допоможе нам у відгадуванні авторів оголошень.

Гра «Що я люблю робити»

Один із нас вибере щось, що він дуже любить робити, і почне без слів показувати нам це. Усі уважно спостерігають за діями учасника гри і роблять подумки спроби вгадати, що він хоче сказати.

Щойно учень завершить свою пантоміму, подякувавши нам за увагу, ми зможемо почати висловлювати наші здогадки.

Після того як всі бажаючі висловляться, ми зможемо запитати виступаючого, чи є серед нас ті, хто зрозумів його правильно.

Після обговорення настає черга наступного учасника гри.

Починає педагог. Він показує мімікою та жестами свою улюблену роботу.

«Дякую! Гру закінчено. Усі сідаємо на свої місця. А тепер я зачитаю ваші оголошення, а ви повинні відгадати, хто є автором кожного».

Вправа «Скульптура»

Педагог: Я хочу запропонувати вам гру, правила якої не дуже просто пояснити. Проте я можу показати, як у неї грають. Візьміть, будь ласка, ручку або олівець... Один із вас починає гру: він кладе ручку посередині класу на підлогу. Другий кладе свою ручку поруч із попередньою так, щоб вони торкалися одна одної. Третя ручка або олівець повинні торкатися однієї з раніш покладених.

Гра триває доти, доки не буде викладено на підлогу ручки кожного з учасників. (Учасники виконують запропоновані дії.)

Тепер мені набагато простіше пояснити суть гри. Зараз ми приберемо ручки, а ви самі займете їхні місця. Вам потрібно буде розташуватися таким чином, щоб у результаті вийшла скульптура. Кожний з вас повинен торкатися хоча б кого-небудь із групи (долоньками, плечима, колінами...). Запам’ятайте цю картину! А тепер пройдіться приміщенням. (Учасники виконують вправу під музику.) І знову займіть те саме положення, у якому ви перебували тільки-но.

Вправа «Я реальний, я ідеальний»

Учням пропонується розповісти про себе, якими себе бачать учасники зараз і якими б вони хотіли бути в ідеалі.

Інформація для роздумів. «Конфлікти»

Типологія конфліктів:

► за кількістю та складом сторін конфлікту (внутрішньо особистісний, міжособистісний, особистісно-груповий, між- груповий, міжколективний, міждержавний, міжнаціональний);

► за проблемно-діяльнісною ознакою (управлінські, сімейні, педагогічні, політичні, економічні, творчі);

► за тривалістю перебігу (гострі і хронічні, швидкоплинні, тривалі та інші);

► за змістом (побутові й суто проблемні);

► за ступенем загострення протиріч (незадоволення, протидія, розбрат, ворожнеча, війна);

► за ознакою можливого вирішення (конструктивний (продуктивний) і деструктивний).

Причини конфліктів полягають у розбіжності:

► знань, умінь, навичок, особистісних рис;

► функцій управління;

► емоційних, психічних та інших станів;

► економічних процесів;

► завдань, засобів та методів діяльності;

► мотивів, потреб, ціннісних орієнтирів;

► поглядів і переконань;

► розумінь, інтерпретацій інформації;

► очікувань, позицій;

► оцінок і самооцінок.

Вправа «Створення дерева кoнфлiктoгeнiв»

Однією з причин виникнення конфлікту є конфліктогени поведінки. Це слова або дії, які породжують конфлікт. Давайте разом намалюємо дерево конфліктогенів. На дошці є стовбур дерева. У кожного з вас є листочки з дерева. На цих листочках напишіть приклади конфліктогенів. Причепіть свій листочок до дерева і зачитайте свій приклад.

Вправа «Ознaки конфліктогенів поведінки»

Учасники об’єднуються в групи.

Завдання: визначити ознаки конфліктогенів поведінки.

Можливі ознаки:

► відкрита недовіра;

► перебивання іншої людини;

► оцінювання людей;

► наголошування на розбіжностях між собою та іншою людиною;

► стійке небажання визнавати свої помилки й чиюсь правоту;

► зниження внеску інших людей та одночасне перебільшення свого внеску у спільну справу;

► постійне нав’язування своєї точки зору іншим;

► хибність суджень;

► різке прискорення темпу мовлення й раптове закінчення розмови;

► невміння вислухати і зрозуміти точку зору іншої сторони.

Який висновок ми можемо зробити, поглянувши на дерево конфліктогенів? (Намагатися їх не вживати, щоб не створювати конфлікти.)

Інформаційний дайджест «Способи вирішення кoнфліктів»

Учені К. Томас і Р. Кілмен визначили основні, найбільш прийнятні стратегії поведінки в конфлікті. Вони вказують, що існує 5 стилів поведінки під час конфлікту: пристосування, компроміс, уникання, суперництво, співпраця.

Пристосування — людина нехтує своїми інтересами, щоб задовольнити інтереси іншого.

Співпраця — процес, який складається з послідовних взаємодій, коли людина прагне брати активну участь у вирішенні конфлікту й захищати свої інтереси, але ще й бажає співпрацювати з іншими учасниками конфлікту. Це спільна спроба знайти таке рішення, яке цілком задовольняло б вимоги обох сторін.

Уникання — людина намагається уникнути конфлікту. Шляхом уникання можна відкласти справу на деякий час.

Компроміс — часткове задовільнення обох сторін.

Суперництво — людина намагається задовольнити свої інтереси за рахунок іншого. Вона використовує здібності аргументувати свої дії. Суперництво може означати «стати на захист своїх прав», якщо людина переконана, що вона права.

Можна визначити 5 способів вирішення конфліктів:

1. «Черепаха» (ухиляння). «Черепахи» тікають і ховаються у свій панцир, щоб уникнути конфлікту. Вони відмовляються від своїх цілей і тримаються осторонь від суперечливих питань, через які виникає конфлікт, і від людей, причетних до суперечки. Вони вважають, що вирішувати конфлікт — річ безнадійна. Їм легше втекти (фізично чи психологічно) від конфлікту, ніж зіткнутися з ним.

2. «Акула» (примус). «Акули» намагаються переконати опонентів, силоміць примушуючи їх вирішувати конфлікт. Для «акул» найголовніше власні цілі, а стосунки з людиною мають для них другорядне значення. Вони будь-якою ціною готові добитися свого. Їх мало хвилює, чи подобаються вони комусь. «Акули» переконані, що конфлікти вирішуються тоді, коли хтось перемагає. Вони намагаються здобути перемогу, шокуючи суперників, нападаючи раптово, а також залякуючи чи погрожуючи їм із позиції сили.

3. «Плюшевий ведмедик» (згладжування). Для «ведмедиків» найголовніше — добрі стосунки, а власні цілі не мають для них великого значення. Вони прагнуть усім подобатися, хочуть, щоб усі їх любили і цінували. Вони вважають, що конфлікти не можна владнати без шкоди для стосунків. «Ведмедики» бояться завдати болю, образити, зіпсувати дружбу. Їхнє кредо: «Я готовий пожертвувати власними цілями, роби все, що хочеш, аби тільки я тобі подобався».

4. «Лисиця» (компроміс). «Лисиці» невибагливі як у своїх цілях, так і у стосунках з людьми. «Лисиці» шукають компромісу. Вони жертвують частиною своїх цілей під час конфлікту й переконують іншого поступитися якоюсь частиною своїх. Вони шукають такого рішення, за якого обидві сторони дотримуватимуться «золотої середини». Вони готові пожертвувати заради досягнення згоди як частиною своїх домагань, так і стосунками.

5. «Сова» (переговори). «Сови» дуже високо цінують власні цілі та стосунки. Вони розглядають конфлікт як проблему, яку треба вирішити, і шукають таких способів, які б задовольнили їх та іншу сторону. «Сови» сприймають конфлікти як засіб поліпшення стосунків шляхом послаблення напруги між двома людьми.

Дiaгнocтичнa п’ятихвилинка

Тест «Як поводився б я в кoнфлiктнiй ситуації»

Для кожного конфлікту в наведеному нижче переліку вкажіть, що ви найімовірніше зробили б. Позначте судження, яке найточніше відображає ваші дії. У деяких випадках ви, можливо, не обрали б жодного варіанта, але, будь ласка, зробіть свій вибір.

1. Ви з однокласником сперечаєтесь з приводу того, хто зараз працюватиме на комп’ютері:

а) я б відмовився від бажання працювати і не вважав більше однокласника своїм другом;

б) я б намагався примусити його поступитися й дозволити мені працювати на комп’ютері першому.

2. Ви з однокласником хочете читати книгу з бібліотеки одночасно:

а) я б не наполягав на тому, щоб читати першим, але б розчарувався в однокласникові як у другові;

б) я б вислухав уважно, навіщо йому саме зараз потрібна ця книжка. І якби його аргументи були переконливі, я б віддав йому книжку, бо дружба — це дуже важливо.

3. Ви з однокласником хочете одночасно скористуватися стругачкою для олівців:

а) я б дозволив однокласнику загострювати олівець першому, аби не сваритися;

б) я б запропонував вирішити цю проблему жеребкуванням.

4. Ви з однокласником сперечаєтесь за місце в черзі у їдальні:

а) я б дозволив однокласнику стати переді мною, але розчарувався б у ньому як у другові;

б) я б запропонував компромісне рішення: мінятися місцем у черзі через день.

5. Ви з однокласником претендуєте на одне місце за вашим улюбленим столом у бібліотеці:

а) я б намагався примусити однокласника дозволити мені зайняти це місце, незважаючи на його невдоволення;

б) я б уважно вислухав, чому друг хоче там сидіти, і якби його аргументи були переконливі, я б поступився місцем, бо гарні стосунки важливіші.

6. Ви з однокласником працюєте над класним проєктом. Обидва хочете малювати ілюстрацію до нього, й ніхто не хоче писати текст:

а) я б намагався примусити однокласника дозволити мені малювати ілюстрацію, незважаючи на його невдоволення;

б) я б шукав компромісу й погодився на те, щоб кожен із нас зробив частину малюнків і написав половину тексту.

7. Ви з однокласником граєте із м’ячем. Ніхто з вас не хоче навести лад на спортивному майданчику:

а) я б намагався примусити однокласника це зробити, незважаючи на його невдоволення;

б) я б запропонував працювати разом.

8. Ви з однокласником вирішили створити відеофільм. Обидва хочете знімати відеокамерою, але ніхто не хоче писати сценарій:

а) я б уважно вислухав аргументи однокласника, і якби він мене переконав, дозволив знімати йому, бо друг — це важливо;

б) я б шукав компромісу і запропонував по черзі працювати з камерою і написати по половині сценарію.

9. Ви розповіли однокласнику секрет, а він розкрив його стороннім:

а) я б уважно вислухав, чому він так зробив, і постарався зрозуміти його, бо друг — це найважливіше;

б) я б запитав, чому друг так учинив, і ми б домовились про зберігання секретів один одного в майбутньому.

10. Ви з однокласником сперечаєтесь з приводу того, хто виконав більшу частину роботи у спільному звіті:

а) я б вибрав компроміс і погодився із тим, що кожен із нас виконав половину роботи;

б) я б намагався довести свою правоту, переглядаючи кожну сторінку звіту, щоб з’ясувати, який внесок зробив кожний.

Нарахування балів

Обведіть кружечком ті літери, які ви позначили в кожному пункті. Потім полічіть кількість обведених літер у кожній вертикальній колонці. Що більша сума балів з певної стратегії розв’язування конфліктів, то частіше ви схильні її застосовувати. І навпаки.

Правила бeзкoнфлiктнoї поведінки:

► не використовувати конфліктогени;

► вирішувати спірні питання тут і тепер, не відкладаючи їх;

► менше ображатися;

► прагнути адекватно сприймати й усвідомлювати конфлікт;

► спілкуватися відкрито;

► намагатися зрозуміти позицію іншої людини;

► аргументувати свої бажання, уміти вислуховувати аргументи іншого;

► бути готовими визнавати свої помилки, вибачатися;

► бути гнучкими.

Формула мудрої поведінки в кoнфлiктi (ВПРСТ)

В — відкритість.

П — позитивне ставлення.

Р — раціональне мислення.

С — співпраця.

Т — терпимість до людей.

Короткий курс доброзичливих стосунків

Шість важливих слів: «Я визнаю, що припустився цієї помилки».

П’ять важливих слів: «Ти зробив це просто чудово!».

Чотири важливі слова: «А як ти вважаєш?».

Три важливі слова: «Порадьте, будь ласка».

Два важливі слова: «Щиро дякую!».

Найважливіше слово: «Ми».

Вправа «Конфліктнa поведінка»

Мета: закріпити знання учнів про різні види конфліктної поведінки.

Хід гри: Учасники об’єднуються в чотири підгрупи. Кожній пропонують на вибір картки з таким змістом:

Конкуренція. «Щоб я переміг, ти повинен програти».

Пристосування. «Щоб ти виграв, я повинен програти».

Компроміс. «Щоб кожен із нас щось виграв, кожен повинен щось програти».

Співпраця. «Щоб я виграв, ти теж повинен виграти».

Кожній підгрупі пропонується обговорити, підготувати і продемонструвати конфліктну ситуацію, в якій застосовується певний вид поведінки.

Запитання для обговорення: «Як цей вид поведінки в конфлікті впливав на ваш емоційний стан, ваші почуття? Які причини спонукають людей обирати такий стиль поведінки в конфлікті? Який стиль найконструктивніший для встановлення добрих взаємин?»

Вправа «Двадцять бажань»

Педагог пропонує учасникам закінчити речення, яке починається словами «Я хочу...» у двадцять різних способів. Записуються всі бажання, які спадають на думку, не важлива їхня реалістичність або прийнятність для інших.

Вправа «Я ображаюся»

Педагог пропонує учасникам закінчити речення: «Я ображаюся, коли...». Бажаючі зачитують закінчення речення, а керівник групи запитує, в кого ще подібні ситуації викликають образу. Підкреслюється, що названі ситуації образливі для більшості людей, а тому треба пам’ятати: «Якщо ти образив когось сьогодні, до тебе ця образа повернеться завтра».

Інформаційний дайджест «Правила вирішення конфліктy»

1. Необхідно виявити предмет і джерело конфлікту. Часто буває підміна предмета у процесі конфлікту.

2. Не слід розширювати предмет конфлікту, треба скорочувати число претензій, особливо емоційного характеру.

Не можна відразу розібратись у всіх проблемах відносин — треба з’ясувати головну, яка є стрижнем конфлікту: взаємна неприязнь, ділове суперництво або просто заздрість.

3. Треба знати, як розвивається конфлікт. Він проходить три стадії: виникнення напруженості у відносинах — передвісник конфлікту; взаємна неприязнь виходить назовні, починаються сутички, порушуються особисті стосунки; вирішення конфлікту.

4. Необхідна увага до обох конфліктуючих сторін — «ініціатора» і «звинувачуваного». Треба з’ясувати, чого добивається ініціатор конфлікту, які його цілі: ділові, самоствердження, амбіції, прагнення принизити іншу людину і т. д. Ініціатор конфлікту повинен запропонувати позитивне рішення.

5. Потрібна правильна оцінка обох сторін. Треба знати психологічні механізми оцінювання. У конфлікті не має бути переможців, щоб конфлікт не розвивався далі.

6. Не можна переоцінювати досягнення одних і недооцінювати досягнення інших. Не можна одних весь час заохочувати, інших карати, а третіх просто не помічати.

7. Особливу увагу слід приділяти конфліктним особам. У кожному колективі такі є. Не можна дозволити розцвісти їхнім поганим рисам.

Ці правила ми знаємо, але забуваємо в ситуації суперництва. Їх можна об’єднати під назвою «Мирне вирішення конфлікту»:

1. Опишіть проблему, якою її бачить людина.

2. Зосередьте увагу на проблемі (не на людині).

3. Слухайте, не перебиваючи. Будьте уважні до почуттів іншої людини.

4. Виявіть бажання проаналізувати всі можливі рішення.

5. Знайдіть те спільне, що дасть можливість дійти згоди.

Правила високоморального спілкування:

1. Не вчиняй стосовно інших так, як ти б не хотів, щоб вчиняли з тобою.

2. Дай людям відчути свою значущість.

3. Вирішуючи конфлікт, чітко визнач свої цілі.

4. Хто робить перший крок до примирення, той і виграє.

Кілька правил вирішення конфлікту:

1. Конфліктуйте не поспішаючи.

2. Аналізуючи конфліктну ситуацію, шукайте причину і не зациклюйтесь на самому факті конфлікту.

3. Подумки програйте всі «позитивні» і «негативні» наслідки тих чи інших варіантів розвитку конфлікту.

4. Конфлікт не намагайтеся «зам’яти», а доведіть його до логічного кінця, якщо переконані, що ви праві, що вас зрозуміють і підтримають у колективі.

5. Не конфліктуйте через дрібниці.

Інформаційне повідомлення «Дружба. Де вона починається?»

Дружба — безкорисні особисті взаємини, засновані на довірі, щирості, взаємних симпатіях, на спільних інтересах, захопленнях. Обов’язковими ознаками дружби є повага до думки друга і терпіння. Друг ніколи не відвернеться від тебе у складні часи, завжди зрозуміє і підтримає. Друг ніколи не стане слухати інших, що б ті не говорили про тебе. Хто як не друг скаже тобі правду? Тільки друг може сказати тобі про помилки, і на нього не можна за це ображатися. Справжня дружба об’єднує людей, які здатні пробачити і зрозуміти недоліки інших. Дружба — невід’ємна частина життя кожної людини. Як казав Бенджамін Франклін: «Брат може не бути другом, але друг — завжди брат».

Взаємодопомога, чуйність, ввічливість — обов’язкові ознаки дружного класу. Неприпустимі в класі образливі прізвиська, непристойні жарти, грубість у взаєминах, неповага до дівчат. Дружбу, товаришування можна зруйнувати грубими, недоречними висловами. Тому будьте уважні та замислюйтеся над своїми словами і вчинками.

Вправа «Подарунок»

Вибирається перший бажаючий. Учасникам групи пропонується по черзі подарувати йому що-небудь (не матеріальне!). Це може бути зірка на небі, схід сонця, талант... Тобто те, що не можна покласти в кишеню, але можна зберегти назавжди в душі. Учні міняються ролями.

Обговорення

«Правила дружби»:

1. Дружба — це правда і чесність кожного.

2. Поважай тих, із ким дружиш.

3. Що вимагаю від друга, насамперед вимагаю від себе.

4. Ніколи нікого не обманюй, не ображай.

5. Ні до кого не чіпляйся, грай чесно, не дражнись.

6. Будь терплячий, не засмучуйся через невдачу.

7. Ти не кращий за всіх, але і не гірший від усіх!

8. Якщо вмієш добре щось робити, навчи іншого.

9. Успіху можна досягти тільки разом, у колективі. Частіше кажи: «Давай дружити!», «Нумо грати!».

Тест «Чи гарний ти друг?»

1. Ви знаєте багато цікавих історій про одного зі своїх приятелів. Що ви зробите:

а) розповісте їх іншим людям;

б) розповісте, не назвавши імені;

в) залишите історії при собі.

2. Ваш друг часто бере щось у вас, але ніколи не повертає річ. Зараз він хотів би взяти відеокамеру. Що ви робитимете:

а) скажете, що зараз камери у вас немає;

б) дасте її;

в) відмовите, пояснивши причину.

3. Друг випадково розбив ваш годинник. Ваші дії:

а) відмовитесь від нового годинника, але влаштуєте маленький скандал;

б) вимагатимете гроші;

в) скажете, що і без того збиралися купити новий.

4. Ваш друг підтримує стосунки з людиною, яку ви не любите. У такому випадку:

а) скажете другові, що він повинен зробити між вами вибір;

б) розірвете стосунки з другом;

в) нічого не скажете і продовжуватимете спілкуватися.

5. Ви відчуваєте, що у вашого друга незабаром будуть великі неприємності. Тоді ви:

а) порвете стосунки з ним, щоб не постраждати самому;

б) продовжите дружбу;

в) відверто поговорите з ним.

6. Вважаєте, що дійсний друг повинен:

а) ділитися з вами всім;

б) залишати свої думки і проблеми при собі;

в) говорити тільки те, що хоче.

7. Вашому другові потрібні гроші, ви маєте можливість їх йому дати. Ви говорите:

а) «Переб’єшся! Мені вони й самому стануть у пригоді»;

б) «Візьми їх, мені доставить задоволення допомогти тобі!»;

в) «Згадай, скільки разів ти мені допомагав. Моя послуга ніщо в порівнянні із цим».

8. Що ви зробите, якщо вам потрібно позичити гроші в друга?

а) натякнете здалеку;

б) попросите в борг;

в) нічого йому не скажете.

9. Ваш друг купив одяг, що, як вам здається, йому не личить, тоді ви:

а) скажете, що він виглядає смішно;

б) скажете, що ця річ не для нього, і поясните чому;

в) нічого не скажете.

10. Ви вважаєте, що ваш друг:

а) менш розумний, ніж ви;

б) більш розумний, ніж ви;

в) ви на одному інтелектуальному рівні.

Підрахунок балів:

Результати:

Від 21 до 30 балів: ви справжній друг.

Від 15 до 20 балів: у вас є друзі, але, як більшість із нас, ви іноді не проявляєте в стосунках належного розуміння. Коли не знаєте, як реагувати, спробуйте поставити себе на місце іншої людини.

Від 10 до 14 балів: ви схильні більше звертати увагу на себе, ніж на інших. Ця ваша риса — бар’єр для справжньої дружби. Щоб стати гарним другом, потрібно проявляти більше інтересу до інших людей.

Бесіда на тему «Цінність дружби»

Дружба випробовується не тільки лихом, а й повсякденними дрібницями. Навіть між кращими друзями виникають сварки. Буває так, що дружиш із кимось, а потім раптово щось ламається, розбивається — і від дружби залишаються лише уламки. Звичайно, можна знову помиритися, попросити вибачення. А якщо образа занадто велика? Ти чекаєш, коли твій друг першим підійде до тебе, щоб вибачитися, а він не підходить. Йому не дозволяє гордість. Починає здаватися, що підходити друг до друга вже безглуздо і занадто пізно. Пізно? Ні, просити пробачення ніколи не пізно. Саме через те, що ми боїмося зробити перший крок, усе ускладнюється і дружбу вже не склеїти.

Лев Миколайович Толстой писав: «Коли люди сваряться, обоє винуваті», тож рішуче підходь миритися. А краще взагалі не сваритися.

Педагог ставить учням запитання: «Як ви вважаєте, чому виникає непорозуміння між кращими друзями?».

Варіанти учнівських відповідей:

► друг поводиться неоднаково зі мною наодинці й у присутності інших людей;

► друг іноді, не подумавши, допускає грубі зауваження;

► друг часто чіпляється до мене або своїми вчинками ображає мої почуття;

► найкращий друг ображається, якщо я дружу з кимось іще;

► друг не зберігає моїх секретів.

Педагог: Існує безліч причин для сварок, іноді ми схильні формувати власне судження про будь-яку подію або людину, не вникаючи в суть речей. Виникає бажання засудити іншого, якщо його думка не збігається з нашою, ми починаємо нав’язувати друзям власну думку. Д. Карнегі колись написав: «Особисто я віддаю перевагу суниці з вершками, але риба віддає перевагу хробакам. Тому, коли я йду на риболовлю, то не думаю про те, чого сам хочу. Я думаю про те, чого хоче риба. Я насаджую на гачок як принаду не те, що люблю я. А черв’ячків і сушених коників...».

Педагог: «Як ви розумієте ці слова?».

Варіанти учнівських відповідей:

► різні смаки в людей;

► що добре мені, необов’язково добре для іншого;

► розходяться думки щодо однакових питань.

Підсумок: Отже, якщо хочеш зберегти дружбу, пам’ятай, що твоя думка назавжди залишиться твоєю, а твій друг завжди буде думати по-своєму. І цей факт треба приймати як даність. Будеш намагатися нав’язувати іншому свою правду — і не помітиш, як зруйнуються дружні стосунки.

Притча про цвяхи

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. Першого дня той забив 37 цвяхів. Згодом навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втрачав самоконтролю і ні з ким не сварився. Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько відповів: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан уже ніколи не буде таким, як колись». Якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. Словесні рани завдають такий самий біль, як і фізичні. Не залишайте на своєму шляху таких дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, нерозуміння, жорстокості в душі людей! Будьте толерантні!

Вправа «Принципи»

Учні об’єднуються у робочі групи (4-7 осіб). Ведучий пропонує до розгляду принципи, за якими обирають друзів: зовнішність, спільні інтереси, поведінка, соціальне положення, рівень інтелекту. Кожна група працює над одним принципом. Дітям потрібно обґрунтувати його важливість під час вибору друга. Потім відбувається представлення кожної групи й обговорення.

Вправа «Пoняття»

Дуже часто ми плутаємо справжніх друзів із компанією. Давайте разом подумаємо і розділимо ці поняття.

Одна група учнів має виділити суттєві ознаки компанії, а інша — ознаки друзів. Під час роботи учнів педагог стежить за тим, чи правильно діти зрозуміли завдання.

Вправа «Витинанка»

Діти стають у коло спиною одне до одного. Кожному дають розгорнену паперову серветку.

Педагог: «У вас у руках серветка. Складіть її навпіл. Відірвіть правий куток. Знову складіть навпіл. Відірвіть лівий куток (і т. д.). А тепер розгорніть свої витинанки. Бачите, у кожного з вас витинанки різні. А чому? Адже інструкції були однакові для всіх. Тому що всі ми різні. Ми по-різному сприймаємо інформацію, по-різному мислимо. Пам’ятайте про це і не намагайтеся підлаштувати друга під себе. Безглуздо ображатися на людину, яка має власну думку, нехай навіть відмінну від вашої. Якщо цінуєте дружбу, поважайте своїх товаришів. Будьте відверті з близькими вам людьми та вчіться прощати».

Казка «Колючка»

На великій сонячній галявині росла Колючка. Навколо було багато квітів і трав, та Колючці здавалося, що на світі вона зовсім самотня, а поруч лише одні реп’яхи. Колючка ні з ким не дружила. Вона часто дивилася в синє небо і думала: «Ось небо — велике, чисте і світле, а ось сонце — тепле, ласкаве і ніжне, але вони такі недосяжні. А я самотня і прив’язана до землі».

Вона думала так щодня і ще більше засмучувалась від самотності, і все твердішими ставали її голки.

Але одного ранку Колючка прокинулася від чийогось ніжного дотику. Вона подивилась у різні боки і побачила Сонячний Промінчик.

— Привіт! — сказав він. — Уже середина літа, усі квіти цвітуть, а ти про що думаєш?

— Що значить цвітуть? — здивувалася Колючка. — Я про це нічого не знаю.

— А ти подивись навколо і побачиш, — посміхнувся Промінчик. Колючка озирнулася і вперше помітила, на якій великій, світлій і гарній галявині вона росте. Скрізь були барвисті квіти — яскраві й ніжні, легенький вітерець ласкаво торкався їх і щось нашіптував, а навколо кружляли метелики, літали птахи і співали веселих пісень.

— Як же так? — здивувалася Колючка. — Тут таке цікаве життя, а я нічого не бачила, дивилась тільки в себе і нудьгувала від самотності. Так дивно! Промінчик! — скрикнула вона. — Допоможи мені стати такою ж гарною, як ці квіти!

— Це дуже просто, — відповів Промінчик, — довірся світу, відкрий йому себе, і побачиш, як все зміниться!

Колючка виструнчилася, озирнулася навколо і посміхнулась.

І раптом всі квіти посміхнулися їй у відповідь. Колючка поворушила корінням і відчула, як земля живить її, підвела голівку і побачила, як їй посміхається сонечко, поворушила листочками і відчула ласкавий дотик вітру. Пташки заспівали їй красиву пісню, і Колючка розцвіла.

— Я розцвіла! — радісно вигукнула вона. — Дякую тобі, Сонячний промінчику. Як же тут гарно!

У Колючки розпочалося Нове Життя.

Запитання для обговорення: «Як жила Колючка? Що робила? Чи відображалося її внутрішнє життя на зовнішніх стосунках зі світом? Що означає, на вашу думку, «дивитися тільки в себе»? Що призвело до змін у житті Колючки? Із чого вони почалися? Чи позначилося це на її поведінці? Хто допоміг Колючці змінити життя?

Орієнтовні запитання й відповіді для осмислення казки:

Коли жива істота починає щось робити? (Коли хтось з нею взаємодіє.)

Де взаємодія в казці? (Посмішка Колючки — посмішки інших квітів у відповідь.)

Коли хочеться щось робити? (Коли ти живеш не сам, а серед подібних собі, життя не здається безглуздим, щось примушує жити, діяти.)

Що означало діяти для Колючки? Визначте ланцюжок її дій.

У чому суть вчинку Колючки? (Вона навчилася «довіряти світу, відкривати йому себе, випрямилася, посміхнулася...)

Як змінилося життя Колючки?

Чи нагадує вам когось Колючка?

Вправа «Мій образ»

Педагог роздає кожному учаснику аркуш паперу А4, на якому потрібно написати своє ім’я і намалювати власний образ (це може бути певний символ, предмет, будь-що). Слід наголосити, що вміння малювати тут не важливе. Як усі виконають завдання, ведучий пропонує кожному по черзі назвати своє ім’я і розповісти про власний образ.

По закінченню презентацій створюється «Галерея портретів» учасників.

Запитання та орієнтовні відповіді:

Подумайте і скажіть, який висновок ми можемо зробити після виконання цієї вправи? (Усі люди різні.)

А як нам, таким різним, жити, навчатися і працювати разом та ще й не сперечатись одне з одним? (Треба бути толерантними одне до одного.)

Педагог: «Що таке толерантність, як бути толерантною людиною, ви сьогодні дізнаєтеся на занятті, тема якого «Толерантність у нашому житті». Кожен із нас незалежно від соціального статусу, віку і статі хоче, щоб його любили, поважали, цінували. Кожен мріє про те, щоб інші дарували йому тепло, добро, відчуття комфортності й радості спілкування. Водночас мало хто замислюється над значенням цих слів.

Подумайте і скажіть, що таке добро?

Що означає бути доброю людиною і робити добро іншим?

А як можна подарувати тепло?

Як ви думаєте, що таке захист?

Що означає бути захищеним?

У кожного з нас є дорогі місця, куди завжди хочеться повернутися. Там нас люблять, захищають, поважають і завжди чекають. Найкомфортніше нам у сім’ї, в якій ми зростаємо. Давайте поміркуємо, а де ще ми відчуваємо увагу інших людей? Так, це наша школа. Скільки б не минуло років, що б не сталося в житті, двері школи завжди відчинені. Ваші вчителі радо зустрінуть вас. Школа — це ще одна велика родина».

Запитання для обговорення: «Як ви думаєте, чи можна назвати ваш клас родиною? Що спільного є в усіх вас? Якими словами можна схарактеризувати стосунки в родині?» (Любов, дружба, повага, терпимість.)

Вправа «Зашифровані слова»

Бути толерантною людиною — означає з повагою ставитися до всіх людей. Дуже важливим є наше вміння ввічливо спілкуватися.

Які слова треба використовувати, щоб із нами було приємно спілкуватися? (Ввічливі слова.) Зараз перевіримо, чи знаєте ви їх.

На дошці заздалегідь записані слова, букви в яких переставлені місцями:

добрий день — йдбрио ньед;

добрий ранок — бодийр окран;

добрий вечір — борийд ірчев;

дякую — куюдя;

будь ласка — дубь сакал;

пробачте — ропчебат;

до побачення —няопчебан од.

Учні мають назвати слова правильно.

Тест «Риси тoлepaнтнoї людини»

Мета: з’ясувати, як учні сприймають себе, які свої риси вони оцінюють як позитивні; якими хочуть стати; які засоби вбачають для реалізації мети; навчити самокритичності та об’єктивності.

Хід роботи: Спочатку у стовпчик «А» поставте «+» навпроти тих трьох якостей, які, на вашу думку, у вас найбільш виражені: «0» — навпроти тих трьох якостей, які найменше виражені. Потім у стовпчик «Б» поставте «+» навпроти тих трьох якостей, що, на вашу думку, найбільш характерні для толерантної особистості.

Кожен учасник одержує бланк «Риси толерантної особистості».

Педагог підраховує загальногрупову кількість позначених плюсом якостей у колонці «Б» за кожним параметром і записує у бланк, прикріплений на дошці. Три якості, які набрали більшу кількість балів, — це ядро толерантної особистості.

Потім дітям пропонується порівняти власні уявлення про толерантну особистість («+» у колонці «Б») з уявленням групи.

Вправа «Асоціативний ряд до слова «толерантність»»

Педагог на аркуші паперу вертикально записує слово «толерантність» і пропонує учасникам назвати характеристики людини, які асоціюються у них із поняттям «толерантність» і починаються на кожну літеру цього слова:

Т — терпимість;

О — об’єктивність;

Л — люб’язність;

Е — емпатія;

Р — розумність;

А — адекватність;

Н — неагресивність;

Т — творчість;

Н — небайдужість;

І — інтелектуальність;

С — співчуття;

Ть — тактовність.

Вправа «Рекомендація»

Мета: закріплення знань з теми заняття «Навички критичного самоаналізу»; формування в учнів уміння бути об’єктивними до себе.

Хід роботи: Учням необхідно підготувати рекомендацію для прийняття в закритий клуб толерантних людей. У ній необхідно зазначити свої головні сильні сторони, представити себе як людину, гідну стати членом клубу.

Ведучий нагадує, що йдеться про реальні, невигадані факти і сильні сторони.

Запитання для обговорення: «Чиї презентації сподобалися? Чим саме? Якщо в когось виникали труднощі, то як їх можна подолати? Із чим вони пов’язані? Які ваші враження від виконаних завдань? Чого нового ви дізналися?».

Творче завдання «Школа дружби»

Педагог об’єднує учнів класу у групи і пропонує їм уявити себе вчителями «Школи дружби». Вони мають навчити своїх учнів товаришувати одне з одним і розповісти про способи, які б допомогли їм побудувати добрі стосунки з учителями, батьками, братами і сестрами, природою, тваринами.

Наприклад, щоб подружитися з братами і сестрами, потрібно:

► частіше цікавитися їхніми інтересами;

► допомагати їм у хатніх справах;

► щиро поділяти їхні радощі та проблеми.

Тест «Мій клас: який він?»

«Сипучий пісок». Такий тип колективу зустрічається досить часто. Взаємовідносини людей у ньому справді нагадують пісок, зібраний у пригорщу: начебто всі піщинки разом і водночас окремі одна від одної. Повіє вітер — і пісок розлетиться, поки хто-небудь знову не збере його докупи. Так і люди в цьому колективі: усі разом і водночас кожний сам по собі. Немає зв’язку між учнями. Ніщо їх не згуртовує по-справжньому: ані спільна мета, ані уподобання, ані симпатії одне до одного. У такому колективі немає лідера, до чиєї думки прислухалася б решта осіб.

«М’яка глина». Відомо, що глина — матеріал, що легко піддається обробці, з нього можна виліпити будь-що. У руках хорошого майстра шматок глини може перетворитися на витвір мистецтва. Але невмілі руки лише марно використають цей матеріал. Отже, і колектив цього типу схожий на глину: яка людина стане лідером цього угрупування, такі взаємовідносини установляться в ньому. Стосунки в такому колективі загалом доброзичливі, проте не скажеш, що тут панує взаємодопомога. Зазвичай колектив складається з дрібних товариських груп, які мало спілкуються між собою.

«Мерехтливий маяк». У штормовому морі маяк указує морякам правильний курс. Потрібно лише бути уважним, не втрачати маяк з поля зору. Зауважте, маяк горить не постійно, а мерехтить, наче каже: «Тримайся мене — і не потрапиш у біду!». Отже, у колективі такого типу переважає бажання все робити спільно, підтримувати одне одного. Група помітно вирізняється серед інших своєю індивідуальністю. Проте в ній недостатньо проявляються ініціатива, воля і наполегливість щодо досягнення поставленої мети. Авторитетні «доглядачі маяка», тобто ті, хто не дає згаснути полум’ю солідарності, — організатори, актив. Лише завдяки їм колектив тримається разом і діє як єдине ціле.

«Палаючий факел» — це живе полум’я, паливом для якого є міцна дружба, єдина воля, взаєморозуміння, ділова співпраця і відповідальність не лише за себе, а й за весь колектив. Світити можна і для себе, продираючись крізь хащі труднощів, долаючи перешкоди і прокладаючи шлях до поставленої мети. Проте хіба можна відчувати себе щасливою людиною, коли поруч комусь важко, коли позаду тебе товариші, які потребують допомоги? Звичайно, ні! Так скаже кожна особа, яка належить до колективу цього типу. Про таке угруповання можна сказати, що воно справжній моноліт. Тут кожний готовий прийти на допомогу іншим, вислухати і зрозуміти товариша, працювати на благо всієї групи.

«Червоне вітрило» — символ спрямованості вперед, дружби, вірності й обов’язку. Тут живуть і діють за принципом: «Один за всіх, і всі за одного!».

Запитання для обговорення:

Який опис найбільше відповідає типу вашого класу?

Що треба робити, щоб клас став дружнішим, щоб ви жили єдиним бажанням творчо працювати і вирішувати разом усі проблеми класу?

Чи важливо для дружби, щоб усі однокласники добре навчалися і мали однакові інтереси? Чому?

Вправа «Чарівний ярмарок»

Педагог пропонує учням уявити, що вони на чарівному ярмарку, де можна продавати або купувати риси характеру. Він роздає їм по два стікери. На першому стікері записують риси характеру, які б хотіли продати, на іншому — риси, які б хотіли придбати. Стікери клеять на дошку в хаотичному порядку. Потім кожен учасник гри, не дивлячись, забирає два стікери.

Запитання для обговорення:

Які риси характеру ви витягнули?

Чи змогли б ви прийняти такі риси?

Чи хотіли б ви змінити в собі певні риси характеру?

Мозковий штурм «Повага»

Педагог: «Поняття «повага» нерозривно пов’язане з терміном «межі особистості». Отже, нам необхідно встановити межі або рамки поведінки, які не слід порушувати. Їх потрібно встановити ще до того, як потрапимо в ситуацію, яка може підштовхнути нас до ризикованої поведінки. У виборі меж завжди зберігайте баланс: поважайте власні межі й межі особистості інших. Протягом усього життя вам доведеться уточнювати власні межі й корегувати їх. І це роблять усі люди, потрапляючи в різні ситуації, приймаючи рішення й набуваючи досвіду. Питання полягає в тому, які саме риси характеру ви формуєте: позитивні чи негативні? А зараз ми проведемо з вами рольову гру. Для цього об’єднаємося у групи. Кожна група одержить ситуацію, яку треба інсценувати, причому кожну ситуацію потрібно зіграти двічі: один раз із закінченням, яке демонструє неповагу, а другий раз — із виявленням поваги».

Ігрові сценарії до теми «Повага»:

► Ви стоїте в черзі у шкільній їдальні. Хтось кидає шматок хліба, який влучає вам у голову.

► Ви із сім’єю в кінотеатрі. Демонструється дуже цікавий кінофільм, але ваш маленький братик починає вовтузитися в кріслі й проситься в туалет.

► Ви стоїте в черзі й випадково наступаєте на ногу дівчині, яка стоїть попереду. Вона обертається і сердито дивиться на вас.

► Ви присутні на шлюбній церемонії й раптом помічаєте, що один із гостей, який сидить поруч із вами, заснув і почав хропіти.

► Ви хочете увійти в переповнений вагон метро, але в цей момент кілька людей починають відштовхувати вас і намагаються протиснутись у двері.

► Ви граєте у футбол і ненароком розбиваєте вікно сусіда.

► Вам сподобалась якась річ у магазині, і ви хочете дізнатися, скільки вона коштує. Але до єдиного продавця стоїть велика черга покупців.

Рекомендації для дітей, або «Кодекс поведінки» в конфлікті

Ефективність управління конфліктами залежить від уміння дотримуватися своєрідного «кодексу поведінки» у конфлікті. До основних вимог цього кодексу, на думку О. Власової, належать такі: налаштування на позитивне (принаймні на нейтральне) ставлення до опонента, створення бази для довіри. Чому це необхідно? Річ у тім, що конфлікт завжди виникає, коли зачіпають наші інтереси або нам це здається. Той, хто це робить, — ворог! Що ми бачимо у ворогу? Найгіршу частину його особистості! Та ставимось до нього з підозрою та сторожкістю.

Раціональніше, навіть у конфлікті, побачити в опоненті друга та найкращі його якості. Із ким легше вирішити проблему, що виникла, — з ворогом чи другом?

Як же побачити в опоненті «друга»?

Тут доречні такі поради:

► на початку розмови поговори на іншу тему, бажано легку, жартівливу, на яку існує загальна точка зору. Тим самим створюється база довіри в конфлікті;

► подумай про гідності партнера;

► пригадай усі гарні якості його особистості;

► нарешті, просто з інтересом подивись на нього як на особистість зі всіма плюсами та мінусами.

Переключись з емоційного на раціональний режим роботи психіки. У конфліктах найчастіше домінують емоції. Це призводить до стану афекту, коли свідомість просто відключається і людина не відповідає за свої дії. Ми застрягаємо на з’ясуванні відносин, а справа не рушить з місця. Якщо проблема не вирішується, то відносини або сильно погіршуються, або розриваються. Ось чому необхідно відокремлювати своє ставлення, емоції від самої проблеми і не плутати їх. Важливо при цьому намагатись вирішувати два самостійні завдання: знайти рішення проблеми та упорядкувати при цьому стосунки. Але якщо рішення не знайдене, треба зберегти добрі стосунки. Адже до пошуку рішення можна повернутись і пізніше, спираючись на збережені взаємини.

Дай опонентові «випустити пару», говори, коли він охолонув. Під час його «вибуху» слід поводитися спокійно, упевнено. Багато що залежить від того, наскільки ми зуміємо допомогти опоненту зменшити внутрішню напругу. Найбільш доречними прийомами в цьому випадку можуть бути мовчання, добра посмішка, рукостискання тощо. Якщо це не допомагає, бажано уявити, що навколо нас є оболонка, через яку не проходять стріли агресії. Ми ізольовані, як у захисному коконі.

У процесі численних досліджень була виявлена цікава закономірність: негативний емоційний вплив підсилюється, якщо отримує підкріплення у вигляді емоційного реагування. Не отримавши підкріплення, негативний емоційний вплив згасає.

Основними прийомами, що дозволяють не відповідати на негативний емоційний вплив, можуть бути такі:

► не поспішай реагувати, тримай паузу;

► подивись на себе збоку;

► знайди, на що відволіктись;

► щиро пожалій про себе опонента;

► свідомо зверни свою увагу на інше, сконцентруйся не на слухових відчуттях, а на об’єктах, що сприймаються візуально та чуттєво.

Вимагай від опонента спокійного обґрунтування претензій, але скажи, що будеш ураховувати факти та об’єктивні докази, а не емоції.

Основні прийоми при цьому:

► використовуй різноманітні відкриті запитання;

► скорочуй кількість запропонованих претензій;

► переведи ці претензії на рівень конкретного кінцевого результату, який бажає мати опонент;

► попроси в опонента поради, запитай, як би він усунув те, що викликало його претензії, але при цьому не виправдовуйся, не звинувачуй інших, не посилайся на обставини;

► заверши контакт на позитивній ноті, наприклад, подякуй опоненту за те, що підказав ще один критичний погляд на твою діяльність.

Запобігай можливій агресії несподіваними прийомами. Головним завданням при цьому є зниження рівня негативних емоцій, а в ідеалі — і переключення опонента з негативних емоцій на позитивні.

Серед цих прийомів такі:

► довірливо попроси в опонента поради;

► постав несподіване запитання зовсім про інше, але значуще для співрозмовника;

► нагадай про те, що пов’язувало вас у минулому і було приємним;

► скажи доречний комплімент.

Запропонуй опоненту висловити свої варіанти рішення проблеми:

► не шукай винних і не пояснюй становище, що створилось, а шукай спільний вихід із нього;

► не зупиняйся на першому прийнятному варіанті, а створюй спектр варіантів, потім із нього вибери найкращий;

► слід знайти взаємоприйнятний варіант рішення, шукай точки зіткнення;

► якщо не можете домовитись, шукайте об’єктивну основу згоди (нормативи, закон, факти, існуючі положення, інструкції тощо).

Давай оцінку тільки діям і вчинкам опонента, а не його особистості, не перескакуй із проблеми на особистість. Не зачіпай його гідності. Він цього не вибачить, навіть якщо й поступиться натиску. Можна сказати: «Ти вже двічі не виконав свою обіцянку», але в жодному разі не можна говорити опонентові: «Ти безвідповідальна людина».

Відбивай як луну за допомогою запитань зміст його висловлювань і претензій: ствердження викликають опір, а запитання — відповіді. Прикладами запитань можуть бути такі: «Чи правильно я тебе зрозумів?», «Ти хотіла сказати...?», «Якщо я тебе правильно зрозумів...». Ця тактика усуває непорозуміння та демонструє увагу й повагу до людини. Адже зрозуміти — не означає погодитися з опонентом.

Не бійся вибачитись, якщо відчуваєш, що ти неправий, але роби це швидко, рішуче та не наприкінці розмови. Дотримання такої лінії поведінки, по-перше, обеззброює опонента та випереджає можливу критику і, по-друге, викликає в нього повагу, адже здатні вибачитись тільки впевнені та зрілі особистості. Вибачення може стати вагомим внеском у рішення проблеми.

Сформулюй прийняту домовленість і обговори взаємини на майбутнє. Якщо зайшли в конфлікті у глухий кут, поверніться назад, до тієї точки, де ваші інтереси збігались. Фіксуйте кожну досягнуту згоду.

Якщо конфлікт переходить у скандал, замовкни першим. Люди почуваються у такому випадку ніяково, особливо якщо не впевнені у своїх висловах або діях. Мовчання дозволяє вийти зі сварки. У будь-якому конфлікті — дві сторони, а якщо одна зникла, із ким сваритись? Але при цьому мовчання не має бути образливим (без глузування, зловтіхи, виклику тощо).

Слід уникати характеристик емоційного стану опонента. «Заспокійливі» фрази типу «Ну ось, поліз у пляшку!», «А чого ти кип’ятишся? Чого бісишся?» тільки зміцнюють і підсилюють розвиток конфлікту.

Прийоми і методи подолання стресових ситуацій:

► Переключитися на діаметрально протилежний вид діяльності в порівнянні з тим, що викликав стресову ситуацію.

► Спробувати розслабитися, зняти напругу, використовуючи прийоми аутогенного тренування (дихальні вправи; фізичні вправи, орієнтовані на терморегуляцію).

► Зайнятися улюбленим видом спорту.

► Зайнятися улюбленою справою, хобі.

► Поїхати за місто, у ліс, піти в парк.

► Зробити аналіз і переоцінку цінностей; переконати себе, що все це не варте нервово-психічної напруги, яку ви пережили.