Нова українська школа: формування у молодших школярів навичок конструктивного спілкування - Тетяна Костенко, Катерина Довгопола 2021

3.3. Інтерактивні форми навчання у процесі формування конструктивного спілкування школярів
3. Формування конструктивного спілкування школярів у мікро- і макропросторі

Одним із пріоритетних завдань компетентнісно орієнтованого навчання в сучасній загальноосвітній школі є створення необхідних умов для особистісного розвитку, формування активної позиції кожної дитини. Науковцями і практиками визнано, що набування знань, певних компетентностей, формування умінь і навичок, розвиток особистісних якостей відбувається найбільш ефективно, якщо в освітньому процесі використовуються інтерактивні форми і методи навчання. Адже їх використання є важливим засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та відповідно — формування конструктивного спілкування школярів.

Інтерактивне навчання передбачає таку організацію діяльності, за якої практично всі учні задіяні у процесі пізнання, розуміння і рефлексують з приводу того, що вони знають, уміють і думають. До інтерактивних належать форми і методи навчання, які спонукають дітей до активної мисленнєвої і практичної діяльності у процесі опанування навчального матеріалу. У процесі навчання учні і вчитель перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою. Відбувається співпраця, взаємодія всіх учасників навчального процесу: учитель - учень, учень - учень, учень - учні. Учитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Інтерактивні форми і методи орієнтовані також на широку взаємодію учнів не тільки з учителем, а й один з одним, на домінування активності учнів у процесі навчання. Роль учителя на інтерактивних заняттях зводиться до скеровування діяльності учнів на досягнення цілей заняття. Отже, інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника процесу навчання над іншим, однієї думки над іншою. Під час такої організації освітнього процесу учні навчаються бути демократичними, вільно спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, ухвалювати обґрунтовані рішення.

Науковцями і практиками доведено, що інтерактивне навчання є ефективним засобом стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Воно сприяє розвитку критичного мислення, зростанню впевненості у власних силах, розвитку самостійності, креативності, формуванню організаторських і комунікативних здібностей, відповідних життєвих компетентностей, зростанню успішності.

Методологічною основою інтерактивного навчання є діяльнісний, особистісно орієнтований, компетентнісний підходи.

Діяльнісний підхід передбачає засвоєння учнями знань і вмінь у процесі виконання відповідних активних дій з навчальним матеріалом, а не пасивне спостереження чи прослуховування. Головна теза діяльнісного підходу щодо розвитку особистості полягає в тому, що людина виявляє свої властивості лише в процесі власної діяльності.

Особистісно орієнтований підхід передбачає переорієнтацію освітнього процесу на розвиток здібностей і талантів кожної дитини, формування її особистісних характеристик. В основі особистісно орієнтованого навчання лежить гуманізація і дитиноцентризм. Мета особистісно орієнтованої освіти полягає не у формуванні особистості із заздалегідь визначеними властивостями, а у створенні сприятливих умов для виявлення і розвитку потенціалу кожного школяра.

Компетентнісний підхід визначає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових життєвих компетентностей особистості, підсилює практичну зорієнтованість освіти, акцентує увагу на результатах навчання.

Інтерактивне навчання ґрунтується на принципах активності, відкритого зворотного зв’язку, експериментування, довіри, рівності позицій.

Принцип активності передбачає, що для досягнення поставлених цілей кожен учень має брати активну участь у процесі засвоєння навчального матеріалу та активно взаємодіяти з іншими учасниками навчального процесу.

Принцип відкритого зворотного зв’язку реалізується через забезпечення можливості учасникам групи висловлювати свої думки, ідеї чи заперечення щодо поставлених завдань. Завдяки активному використанню зворотного зв’язку учні дізнаються, як інші учасники навчального процесу сприймають їхню манеру спілкування, стиль мислення, особливості поведінки.

Принцип експериментування передбачає забезпечення активного пошуку учнями нових ідей і шляхів вирішення поставлених завдань. Важливість цього принципу полягає в тому, що в процесі його реалізації учні отримують зразок стратегії поведінки в реальному житті і поштовх до розвитку творчості й ініціативи особистості.

Принцип довіри спрямований на організацію групового простору в ході проведення занять, який передбачає розташування учня й учителя в колі (обличчям один до одного). Таким чином змінюється стереотипна установка на те, як мають проходити й організовуватись заняття і яка роль у них відводиться вчителю.

Принцип рівності позицій виявляється в тому, що педагог не нав’язує учням своєї думки, а діє разом та нарівні з ними. Водночас кожен учень має можливість побувати в ролі лідера, організатора.

Інтерактивне навчання передбачає:

► створення умов, за яких учень має можливість відчути успішність своїх дій, відкрито і вільно спілкуватися з однокласниками;

► засвоєння знань не в готовому вигляді, а забезпечення можливостей для дослідницької діяльності, пошуку і відкриття нового;

► залучення учнів до активної пізнавальної діяльності;

► організацію процесу активного засвоєння знань і вмінь з використанням інтерактивних прийомів;

► здійснення навчання у процесі практичних дій, спрямованих на вирішення життєвих проблем;

► формування самостійності та розвиток індивідуальності;

► спонукання учнів до висловлювання власної думки, самостійного вирішення проблеми, рефлексії;

► залучення дітей до конструювання нового;

► формування в учнів критичного та аналітичного мислення.

Інтерактивні методи навчання сприяють підвищенню пізнавальної мотивації, формують навички успішного спілкування (уміння слухати і чути одне одного, будувати діалог, ставити запитання), розвивають навички самостійної навчальної діяльності (визначення головних і проміжних цілей, уміння передбачати наслідки свого вибору, його об’єктивна оцінка), виховують лідерські якості, уміння працювати в команді, брати на себе відповідальність за спільну і власну діяльність після досягнення результату.

Застосування інтерактивних технологій формує в учнів уміння:

► аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до її засвоєння, що забезпечує усвідомленість знань;

► формувати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну позицію, аргументувати її в дискусії;

► слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

► орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях, знаходити правильні рішення;

► будувати конструктивні взаємини в групі; уміти уникати конфліктів, вирішувати їх, шукати компроміси; прагнути діалогу та консенсусу;

► виконувати творчі роботи, проєкти.

Найвідоміші форми інтерактивного навчання, що використовуються в початковій школі: рольові ігри, проєкти, змагання, конкурси тощо. Також широко застосовуються прийоми інтерактивного навчання в традиційних формах навчальної діяльності, як-от: робота в парах, малих групах, мозковий штурм, мікрофон, незакінчене речення та ін.

Застосування інтерактивних прийомів у початковій школі потребує особливої підготовки вчителя. Насамперед, педагог має знати сутність кожного інтерактивного прийому, умови його застосування, уміти обирати найдоцільніший прийом для досягнення конкретної цілі та правильно його організовувати.

Наведемо приклади деяких інтерактивних прийомів і методи їх використання:

«Мікрофон». Цей прийом дає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Для його організації необхідно: поставити запитання всьому класу; узяти якийсь предмет (ручку, олівець), що служитиме умовним мікрофоном, у який учні, передаючи його один одному, по черзі будуть висловлювати свої думки. Говорити має право тільки той, у кого мікрофон; ніхто не має права перебивати того, хто говорить; відповіді учнів мають бути чіткі й лаконічні; ніхто не коментує висловлені думки.

Доцільно використовувати прийом «Мікрофон» під час актуалізації опорних знань, перевірки домашнього завдання, підсумку уроку, рефлексії.

Наприклад, у 3-му класі на уроці української мови під час актуалізації знань про речення учні по черзі називають в умовний мікрофон ознаки речень, їхні види, правила оформлення.

1-й учень: Речення виражає закінчену думку.

2-й учень: Слова в реченні пов’язані між собою і розташовані в певній послідовності.

3-й учень: Перше слово в реченні пишемо з великої букви.

4-й учень: У кінці речення ставимо крапку, знак питання або знак оклику.

5-й учень: За інтонацією речення бувають окличні та неокличні.

6-й учень: За метою висловлювання — розповідні, питальні та спонукальні.

«Незакінчене речення». Цей прийом спрямований на формування в учнів уміння чітко і правильно формулювати власну думку, говорити коротко, по суті і переконливо. Часто застосовується в поєднанні з прийомом «Мікрофон». Організація роботи передбачає: визначення теми, з якої учні висловлюватимуться; формулювання незакінченого речення, яке діти по черзі мають продовжувати; кожний учасник обговорення розпочинає своє повідомлення із запропонованого початку.

Наприклад: «Із цього оголошення я довідався/довідала- ся про те, що...»;

«Сьогодні на уроці я вперше дізнався/дізналася про.»;

«Свою відповідь я оцінюю..., тому що...».

«Мозковий штурм». Цей прийом використовується для широкого обговорення певної проблеми. Під час «Мозкового штурму» всі учні розмірковують над однією проблемою і мають можливість висловити свою думку. Мета цього прийому — зібрати за обмежений проміжок часу якомога більше ідей і пропозицій від усіх учнів щодо вирішення поставленої проблеми.

Організація «Мозкового штурму» передбачає: чітке формулювання проблеми і запис на дошці; забезпечення можливості всім учням висловити свої ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою; записування вчителем на дошці чи на аркуші паперу всіх пропозицій та ідей, навіть неймовірних, без зауважень і коментарів; заохочення до розширення і доповнення ідей, висловлених іншими; здійснення на завершальному етапі обговорення й оцінювання запропонованих ідей. Наприклад. Проблема: «Як ви розумієте вислів «Дотримуйся культури спілкування»?» Ідеї:

► вживай слова ввічливості;

► уважно слухай співрозмовника;

► не перебивай старших;

► поважай думку інших;

► не ображай того, хто має іншу думку;

► переконуй словами, а не силою голосу.

«Кубування». Цей прийом використовується на етапі повторення, узагальнення та перевірки знань. Для його організації необхідно: виготовити кубик з коробки довжиною ребра 20-25 сантиметрів; написати на кожній грані кубика по одній вказівці; запропонувати учням викласти на папері або в усній формі думки на задану тему.

Наприклад, на підсумковому уроці з української мови у 4-му класі учням демонструються по черзі грані куба з такими написами: частина мови, питання, рід, число, відмінок, член речення, значення в мовленні. Учні висловлюють свої думки з приводу того, що їм відомо про кожну граматичну категорію прикметника, написану на гранях. У такий спосіб підсумовується вивчений матеріал з розділу «Прикметник».

«Діаграма Венна». Цей прийом використовується з метою формування в учнів умінь визначати спільні і відмітні ознаки чи властивості об’єктів. Для його організації необхідно: об’єднати учнів у пари; запропонувати завдання — проаналізувати інформацію і заповнити діаграму Венна (побудувати два кола, накладаючи частково одне на одне й утворюючи спільну частину); у спільній частині учні записують спільні ознаки для обох елементів; в інших частинах кіл діти записують відмітні ознаки елементів.

Наприклад, спільними для іменника і прикметника можуть бути рід, число і відмінок.

«Асоціативний кущ». Цей прийом спрямований на розвиток логічного мислення, уяви, збагачення словникового запасу школярів. Його організація передбачає виконання таких послідовних дій: написати слово чи фразу на дошці, аркуші паперу або в зошиті; запропонувати учням назвати слова чи словосполучення, що спадають їм на думку з цієї теми; записати всі запропоновані учнями слова і словосполучення навколо центрального слова; після запису всіх запропонованих слів колективно пояснити зв’язки між поняттями, де це можливо.

Наприклад, на уроці з розвитку зв’язного мовлення, присвяченому написанню твору про осінь, учням пропонується дібрати слова, пов’язані зі словом «осінь». У результаті утворюється такий асоціативний кущ: дощі, жовте, багряне, золотисте листя, бабине літо, світить та не гріє сонце золоте, гриби, опадає, шелестить листя, відлітають птахи, звірі готуються до зими, небо плаче, засинає природа, сивий туман, голі поля...

«Інтерв’ю». У процесі інтерв’ю учні вчаться звертатися до співрозмовника, уважно його слухати, ставити запитання і давати на них відповіді.

Організація «Інтерв’ю» передбачає: об’єднання учнів у пари; розподіл ролей: кореспондент і респондент; підготовка й озвучування кореспондентом запитань до респондента на задану тему; відповіді респондента на поставлені запитання; обмін ролями учасників інтерв’ю.

Наприклад: «Візьми інтерв’ю в сусіда/сусідки по парті. Розпитай, як він/вона провів/провела вихідний день».

Кореспондент: Де ти побував/побувала у вихідні?

Респондент: Їздив/їздила на екскурсію в зоопарк.

Кореспондент: Які тварини тебе найбільше зацікавили?

Респондент: Я із задоволенням спостерігав/спостерігала за витівками мавпочок. Мене дуже захопила краса павича і вразили розміри слона та жирафів.

Кореспондент: Чи доводилось тобі годувати тварин?

Респондент: Ні. Годувати тварин у зоопарку заборонено.

«Крісло автора». Цей прийом дає можливість кожному учневі записати свої думки на певну тему, не дотримуючись правил правопису. Вони читають всьому класу свій твір-мі- ніатюру, сидячи в «кріслі автора», виставленому посеред класу. Головним у творі є вільний потік думок. Під час використання цього прийому учні мають бути впевнені у своєму праві вільно висловлювати власні думки та шанобливому ставленні присутніх до того, що вони озвучують.

«Сенкан». Цей прийом передбачає написання вірша в п’ять рядків, у якому лаконічно описані факти на певну тему. Для організації цього прийому потрібно: повідомити учням тему вірша; ознайомити дітей з опорною схемою:

► тема (іменник);

► опис (2 прикметники);

► дія (3 дієслова);

► ставлення до теми (речення з 4-х слів);

► перефразування сутності (синонімічне твердження до першого слова).

Слід запропонувати учням дібрати слова і фрази за схемою, спробувати написати вірш із дібраних слів і фраз. Наприклад:

Вітер.

Сильний, холодний.

Гуляє, свистить, завиває.

Сум і журбу навіває.

Сумовій.

В умовах компетентнісно орієнтованого навчання змінюються вимоги до традиційних організаційних форм навчання, зокрема до уроку. Сучасний урок має бути інтерактивним, тобто передбачати постійну активну взаємодію всіх учасників навчального процесу, «колективне, групове навчання у співпраці, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють». У структурі інтерактивного уроку виділяють такі етапи:

І — мотивація;

ІІ — оголошення теми та очікуваних результатів навчання;

ІІІ — надання необхідної інформації;

IV — інтерактивна вправа;

V — рефлексія й оцінювання результатів уроку.

Мета першого етапуполягає в зосередженні уваги учнів на проблемі та пробудженні інтересу до неї. Суб’єкт навчання має бути налаштований на процес пізнання нового і зацікавлений у ньому. Із цією метою можна використовувати прийоми, які створюють проблемну ситуацію, викликають у дітей здивування, зацікавлення, бажання вирішити проблему, дізнатися більше про те чи інше явище, предмет або об’єкт.

На другому етапі інтерактивного уроку повідомляється тема заняття й очікувані результати навчання. Їх доречно записати на дошці й озвучити, щоб учні добре розуміли зміст своєї діяльності і результати навчання, яких вони мають прагнути. Формулювання теми та очікуваних результатів мають бути лаконічні, чіткі, доступні й зрозумілі для учнів.

Метою третього етапу є надання учням інформації, необхідної для виконання практичних завдань, актуалізація знань з відповідної теми.

Центральною частиною інтерактивного уроку є інтерактивна вправа, мета якої полягає у практичному засвоєнні навчального матеріалу, досягненні поставлених цілей уроку. Організація роботи на цьому етапі здійснюється в такій послідовності:

► інструкція вчителя щодо мети вправи, правил виконання, послідовності дій, кількості часу на виконання;

► об’єднання учнів у пари чи групи, розподіл ролей чи обов’язків;

► виконання вправи під керівництвом чи за допомогою вчителя або самостійно;

► презентація виконаної роботи;

► обговорення отриманих результатів з метою їх усвідомлення.

На останньому етапі інтерактивного уроку здійснюються підсумок і рефлексія навчальної діяльності. Метою цього етапу є зіставлення досягнутого із цілями, поставленими на початку уроку, залучення дітей до рефлексивного аналізу власної діяльності, у процесі якого необхідно з’ясувати: що вивчали на уроці, яких знань набули, для чого вони потрібні, коли і як їх треба застосовувати (навести приклади), які труднощі виникали під час уроку, чи вдалося їх подолати (яким чином), що для учнів залишилось незрозумілим, над чим ще треба працювати, як кожний учень оцінює свою роботу на уроці.

Тренінг на тему: «Koнcтpyктивнe спілкування»

Мета: ознайомити учнів із поняттям «конфлікт», видами конфліктів, причинами, позитивними та негативними аспектами конфліктів, способами їх подолання; формувати вміння усвідомлювати роль конструктивного спілкування для запобігання конфлікту, вміння безконфліктно поводитися, ураховувати інтереси й потреби інших, поліпшувати свій емоційний стан під час спілкування; розвивати аналітичні здібності, рефлексію; виховувати чемність, доброзичливість.

Обладнання: аркуші паперу А4, олівці, маркери, паперові сердечка, кольорові фішки, мінеральна вода, моток ниток.

Хід заняття:

І. Привітання

Вправа «Райський сад»

Мета: розвиток у молодших школярів здатності до самопрезентації.

Хід роботи: Педагог звертається до учнів: «Для привітання давайте підведемося, посміхнемося один одному і скажемо «Добрий день!». Ви навчаєтеся в одному класі й знаєте одне одного. Але уявіть, що ви потрапили в райський сад. У ньому можна побачити безліч апельсинів, лимонів, мандаринів, різних сортів яблук, слив, груш, полуницю, суницю, ківі тощо. Оберіть щось одне і дайте відповідь на запитання: «Який я фрукт?», «Якби я був фруктом, то я...». Опишіть сорт, смак, форму, колір тощо. (Кожен асоціює себе з певним фруктом і розповідає, який він.) Тепер ми з вами краще познайомилися і більше дізналися одне про одного».

II. Прийняття правил у групі

Педагог: «Для того щоб наша робота була плідна і цікава, ми повинні встановити спільні правила для подальшої співпраці. Я пропоную такі». (Правила заздалегідь написані на плакаті.)

Правила роботи в групі:

1. Дотримуватися регламенту.

2. Слухати і чути (один говорить — усі слухають).

3. Бути об’єктивним.

4. Досягти взаєморозуміння.

5. Уважно слухати, не перебивати.

6. Бути активним.

7. Говорити тільки за темою і від свого імені.

8. Не критикувати: кожен має право на власну думку.

9. Дотримуватися принципу конфіденційності.

10. Дотримуватися правила піднесеної руки.

11. Говорити чітко, по черзі.

12. Обговорюються ідеї, а не особистість.

Запитання для обговорення: «Як допоможуть нам правила під час роботи?».

ІІІ. Демонстраційна вправа «Пляшка газованої води»

Педагог: «Уявіть, що пляшка з газованою водою — це наші почуття, які вирують у душі (продемонструвати ефект, струсивши пляшку). Як не дозволити їм зашкодити нам? Якщо відкоркувати пляшку повільно, ми зможемо контролювати ситуацію, випускаючи повітря порціями. Аналогічно і з емоціями. Ми можемо реагувати на ситуацію не одразу, а поступово, тобто поспілкуватися з друзями, рідними, висловитися, щоб вгамувати негативні емоції, але наприкінці треба все ж таки поговорити з людиною, під час спілкування з якою сталося прикре непорозуміння».

IV. Оголошення теми. Очікування

Педагог: «Сьогодні в нас буде цікаве заняття, тема якого: «Конструктивне спілкування». Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю у світі. Спілкування людей — це досить складний процес. Кожен із нас навчається цього протягом усього життя, набуваючи досвід часто за рахунок помилок і розчарувань. На жаль, досить часто ми потрапляємо в ситуації, які визначаємо як конфліктні. Яку роль відіграють конфлікти в нашому житті? Як їх розпізнати? Як запобігти їм та як їх вирішувати? Про це ми з вами і поговоримо сьогодні».

Вправа «Дерево сподівань»

Мета: допомогти учасникам усвідомити власні очікування від заняття.

Хід роботи: Педагог пропонує учням записати свої очікування на стікерах у вигляді листочків і розмістити їх на плакаті «Дерево». Якщо всі очікування справдяться, наприкінці заняття «Дерево» розцвіте рожевими квітами.

V. Вправа «Малюнок асоціації зі словом «конфлікт»»

Мета: пояснити учням, що всі люди по-різному реагують на певну ситуацію; продемонструвати процес виникнення конфлікту.

Хід роботи: Учасники об’єднується в пари. Кожна пара отримує аркуш паперу формату А4. Упродовж виконання вправи розмовляти забороняється. Учасники беруть одну ручку, тримають її удвох і малюють разом асоціацію зі словом «конфлікт».

Запитання для обговорення: «Чому намалювали саме це? Як вам малювалося? Що ви відчували під час виконання вправи?»

До уваги педагога!

Під час обговорення з’ясовується, що підлітки поводилися в цій ситуації абсолютно по-різному: хтось «рвався в бій» і малював сам, ігноруючи партнера; хтось намагався відгадати наміри іншого й запропонувати свої ідеї; хтось малював по черзі, а хтось узагалі віддав малюнок напарникові. Слід проаналізувати позицію кожного учасника.

VI. Вправа «Перетворення свинцю на золото»

Мета: продемонструвати позитивні сторони конфлікту.

Педагог: «Конфлікти можуть спричиняти гнів, ненависть, ворожість, можуть навіть призвести до насильства. Деякі конфлікти закінчуються у залах суду або навіть війнами. Проте конфлікти містять і потенціал численних несподіваних позитивних результатів.

Зараз кожен учасник звернеться до сусіда зі словами: «Конфлікт — це погано, тому що...». Той, до кого звернулися, відповідає: «Так, це погано, але...» й намагається знайти позитив у цій конфліктній ситуації».

Педагог підкріплює вправу плакатом «Що є позитивного в конфлікті?»

► Конфлікти виявляють проблеми, які мають бути вирішені.

► Конфлікти звертають увагу на те, що нам треба змінюватися.

► Конфлікти розкривають наші прагнення і бажання.

► Конфлікти допомагають з’ясувати, хто ми є, які в нас цінності, а також надають можливість зрозуміти іншу людину.

► Конфлікти не дозволяють нудьгувати, ставлять перед нами нові цілі, стимулюють інтерес.

Запитання для обговорення: «Чого нового ви дізналися? Як можна скористатися цими знаннями в житті?»

VII. Вправа «Руханка»

Педагог: «Зараз прошу всіх підвестися й розрахуватися на 1-й, 2-й. Парні числа стоять у внутрішньому колі, непарні — у зовнішньому. Завдання на 1 хвилину. Треба розповісти одночасно одне одному цікаву та веселу історію зі свого життя».

Запитання для обговорення: «Чи почули ви інформацію, яку вам повідомили? Чому? Які виникали відчуття? Чи стикалися ви в житті з такими ситуаціями?»

VIII. Вправа «Чарівний килим»

Педагог: «Кожна людина певний період свого життя перебуває в колективі, а це означає, що вона повинна вміти налагоджувати стосунки з іншими людьми. Які ви знаєте способи взаємостосунків: спілкування, колективної праці тощо? (Обмін думками.)

А чи здогадуєтеся ви про те, що між людьми існує ще й якийсь невловимий зв’язок? Як гадаєте, навіщо він потрібен? (Обмін думками.) Про це є одна історія...»

Ведучий просить учасників стати в коло на відстані витягнутих рук і заплющити очі. Сам бере моток ниток, заходить у центр кола і починає розповідати казку.

«Давним-давно на світі жив один дуже цікавий чоловік. У нього була довга сива борода і волосся, тому деякі люди вважали, що він старий. Інші бачили дитячий блиск в очах чоловіка і казали, що він молодий. Цей чоловік умів те, чого не вміли інші. Люди називали його мудрецем. Ніхто не знав, звідки він прийшов, але казали, що раніше він був звичайною людиною, такою, як і всі. Змінювалися покоління, а мудрець усе жив серед людей, і вони почувалися захищеними.

І ось настав день, коли мудрець вирушив у дорогу. Він обійшов усю землю, пізнав багатьох людей і здивувався, наскільки різними були їхні характери, звички, бажання і прагнення. «Як непросто всім жити одне з одним, — думав мудрець, — чого б такого зробити, щоб допомогти їм?».

І тоді він сплів довгу тонку чарівну нитку, щоб з’єднати нею добрих серцем людей. (Ведучий розповідає історію, обходячи кожного учасника гри і вкладаючи йому в руки нитку.)

Нитка була унікальною. Гладенька, тонка, зовсім непомітна, вона якимось дивним чином впливала на стосунки людей. Ті, кому мудрець вручив чарівну нитку, стали добрішими, спокійнішими, більш терплячими. Вони почали уважніше ставитись одне до одного, намагалися зрозуміти думки і почуття ближнього. Інколи вони сперечалися, нитка натягувалася, але не рвалася. Часом сварилися — і нитка рвалася, а якщо мирилися — обірвані кінці нитки спліталися знову. Лише вузлик нагадував про минулу сварку. Що робили люди з подарунком мудреця? Хтось обережно зберігав, передаючи таємницю від покоління до покоління. Хтось не відчував нитки, залишаючи на ній багато вузликів, і характер його постійно змінювався і ставав «покрученим». Та головне: у кожного з’явилася здатність протягувати нитки до тих, кого вони вважали близькими і друзями, товаришами і партнерами».

Ведучий на останньому учаснику, який стоїть у колі, відрізає нитку від мотка і зв’язує кінці. Отже, нитка утворює замкнене коло.

Учитель звертається до дітей: «Друзі, зараз ви відчуваєте у своїх руках чарівну нитку, подарунок чарівника. Яка вона на дотик? Гладенька, тонка, прохолодна... Давайте перевіримо, що може відбутися, якщо кожен потягне її на себе. Вона натягнеться й різатиме руки. Такі стосунки називають «натягнутими»... А якщо один потягне нитку на себе, а хтось не стане цього робити?.. Спробуйте! Рівновага кола порушується. Хтось опинився у стійкішому положенні, а хтось — у хиткому... Про такі ситуації кажуть: «Він тягне ковдру на себе». Різні експерименти можна проводити з ниткою. Багато які люди присвячують цьому ціле життя. Натягнуть, розірвуть, зав’яжуть вузлик або взагалі відпустять... Чи на це розраховував чарівник, даруючи чарівний подарунок? Напевно, ні...

Давайте зараз знайдемо таке положення, яке для всіх буде найзручнішим. Запам’ятаймо цей стан кожною клітинкою тіла. Саме так чарівники відчувають зв’язок один з одним».

Закріплення: Ведучий бере в руки моток пряжі і стає в коло разом з учасниками.

«Ви бачите у мене в руках моток ниток. Якщо нитку намотати на кінчик пальця, він утримуватиме нитку натягнутою, як котушка. Таким чином зможемо зіткати килим. Намотавши нитку на палець, ми передаватимемо моток іншому, говорячи йому добре слово. Це може бути комплімент, гарне побажання, висловлення добрих почуттів. Передавати моток можна будь-кому: тим, хто стоїть навпроти, або тим, хто поряд. Можна говорити добрі слова всім, тоді моток піде по колу. Кожен намотує нитку собі на палець, і моток повертається назад. Поступово всі наші пальці стануть обплетеними, а килим готовим.

Дозвольте, я почну (ведучий намотує на палець кінець нитки). Я пишаюся твоїм талантом... (ім’я учня), твоя усмішка щоразу осяює всіх нас. (Ведучий передає моток учаснику гри, до якого був звернений комплімент. Той намотує нитку собі на палець і передає моток іншому учаснику, говорячи йому добрі слова. Поступово між усіма дітьми натягуються нитки. Гра може тривати довго: доки нитки не закінчаться (у цьому випадку можна взяти другий моток) або доки учасники не втомляться. Тут ведучому важливо вловити настрій групи.)

Подивіться, який гарний килим у нас вийшов! Схоже, майже всі наші пальці задіяні в підтриманні його форми? Спробуйте порухати пальцями! Відчуваєте, який резонанс це викликає? Ми з вами говорили про те, що між нами протягнуті невидимі нитки, тепер бачимо, що вони створюють цікаві малюнки. Бачите: достатньо нам ворухнути пальцями, як нас почують. Чарівники називають це чутливістю. Давайте збережемо це відчуття.

Отже, наш килим готовий. Обережно спустимо його донизу, на підлогу і знімемо з пальців. Тепер, коли килим лежить на підлозі, якщо хочете, можна роззутися і по черзі пройти по ньому. Чарівний килим, зітканий сьогодні, символізує добрі стосунки між нами. Скатаймо його у клубочок! Подумайте, як це допоможе нам у реальному житті?»

Підсумок: «Сьогодні ви стали учасниками чарівного перетворення, в якому невидиме стало видимим. Ви побачили те, що зазвичай приховане від людського ока. Багато хто вважає, що почуття взаємозв’язку — лише красивий образ, метафора. Та сьогодні ви побачили, що нитки реальні. І кожен із нас у своєму житті плете разом з іншими невидимі килими. Хотілося б, щоб у тих нитках, які ви натягуєте, було менше вузликів, а візерунки ваших стосунків були гарні й гармонійні!»

Година спілкування: «Я і мій клас»

Мета: формування вміння вирішувати конфліктні ситуації, поважати особисте «я» кожної людини, навчати учнів культури спілкування, пошуку конструктивних способів вирішення проблемних ситуацій; сприяти поліпшенню психологічного клімату в класі, налагодженню доброзичливих стосунків; виховувати в учнів повагу одне до одного, почуття відповідальності за власні слова і вчинки. Спонукати учнів до самоаналізу й самооцінки, вчити узгоджувати свої дії з думкою колективу; розвивати прагнення заслужити добру славу, авторитет і повагу. А також довести до свідомості учнів, що кожна людина — це особистість, єдина і неповторна; виховувати в учнів самоповагу, впевненість, тактовність та доброту. З’ясувати, який вплив мають стереотипи на нашу поведінку; навчити учнів критично аналізувати свої і чужі погляди та приймати правильні рішення.

Обладнання: Плакат «Хто я: пташка чи листок?». Тестові опори, оформлені у вигляді табличок, які можна прикріпити на дошці або на парті кожного учня: «Я думаю...», «На мій погляд.», «Я вважаю.»; чисті аркуші паперу, олівці та фломастери. На дошці вислови Дж. П. Гілфорда, психолога, й Ральфа Уальдо Емерсона: «Жити — це значить мати проблеми. Вирішувати їх — значить рости інтелектуально». «Те, що є навколо нас, ніщо у порівнянні з тим, що всередині нас...».

Хід роботи:

Педагог: Сьогодні ми поговоримо про конфлікти. Ця проблема досить серйозна. Існує навіть наука, яка безпосередньо займається цим — конфліктологія. Що таке конфлікт? (Учні дають відповіді.) Конфлікт — це процес різкого загострення протиріч і боротьби двох чи більше сторін.

Бесіда:

1) Чи були ви коли-небудь учасниками конфлікту?

2) Де у вас виникають конфлікти?

3) Час минає. Конфлікт проходить. Що ви відчуваєте, коли згадуєте про нього? Вам неприємно про це згадувати? Ви згадуєте із задоволенням? Вам байдуже? Ви б хотіли про це забути?

Яка ж формула конфлікту? (Спільне обговорення з учнями.) Конфлікт складається із: проблеми, учасників, ситуації, інциденту.

Існує такий термін: «конфліктна особистість». Як би ви визначили риси характеру такої особистості, її ознаки? Яку особистість можна назвати конфліктною? (Обговорення.) У такої особистості наявні такі риси:

1. Бажання домінувати за будь-яких обставин.

2. Надлишкова принциповість (псевдопринциповість).

3. Надмірна прямолінійність у висловлюваннях.

4. Схильність до поганого настрою, роздратованість.

5. Несправедлива оцінка інших.

Чи подобається вам спілкуватися з конфліктними особами? Чому? А чи не буваєте ви інколи конфліктною людиною?

Рольова гра «Виріши проблему»

Клас ділиться на 3 групи, які виконують відведені їм ролі: І група — «учні»; ІІ група — «педагоги»; ІІІ група — «батьки».

Завдання 1.

Написати перелік проблем, що можуть призвести до конфліктних ситуацій.

Завдання 2.

Кожна група обирає одну «найболючішу тему». Групи пропонують шляхи вирішення даної проблеми відповідно до своїх ролей.

Дейл Карнегі писав: «У суперечці не можна перемогти. Якщо ти програв — значить, ти програв, якщо переміг — теж програв». Чому? Здобувши перемогу, ви почуваєтесь чудово. А ваш співрозмовник? Ви змусили його відчувати вашу перевагу. Ви зачепили його самолюбство. Він гнівався. Чи приємно вам про це згадувати? Якщо ти прагнеш чогось досягти у житті, ніколи не витрачай часу на сварки, які псують настрій. Єдиний спосіб виграти у суперечці — це уникнути її. Під час конфлікту людина перебуває у стані емоційного збудження. Які ж емоції супроводжують конфлікт? (Негативні: злість, гнів, роздратування, розчарування). Учені виявили, що жодна конфліктна ситуація не проходить для організму безслідно. Адже регулює емоційний стан людини насамперед нервова система. Образа, свари, горе, гнів, заздрощі або прагнення помститися — усе це знижує захисні сили організму і скорочує життя.

Як же вийти зі стану, який виник під впливом негативних емоцій? Насамперед, слід навчитися контролювати свій настрій, відрізняти важливе від другорядного.

Процес подолання конфліктів можна розбити на кілька стадій:

1. Спробуйте висловити проблему, що лежить в основі конфлікту, однією фразою, тобто чітко сформулюйте, через що відбувся конфлікт.

2. Визначте основних учасників конфлікту.

3. Визначте точки зору обох конфліктуючих сторін на дану проблему.

4. Визначте точки зіткнення інтересів конфліктуючих сторін, тобто безпосередньо причину конфлікту.

5. Спільними зусиллями знайдіть шляхи виходу з конфліктної ситуації.

Отже, намагайтеся бути добрими один до одного, поважайте один одного, а якщо у вас все ж таки виникла неприємна ситуація, пам’ятайте, як можна її подолати.

І наостанок, не забувайте, що до кожного потрібно ставитися так, як хочеш, щоб ставились до тебе.

Мабуть, ви чули від когось: «Це — дружний клас» або «У вас такий недружний клас: кожний сам по собі».

Запитання до учнів: Чим відрізняється дружний колектив від недружного?

Чи важливо, щоб між учнями класу існували дружні стосунки? Чому?

Учитель: Гадаю, ви вже переконались у тому, що дружба, взаємодопомога потребують постійної підтримки. Чи траплялись із вами коли-небудь такі ситуації, коли ви поводились недоброзичливо по відношенню до оточуючих? Напевно так. Це відбувається тоді, коли вас охоплює роздратування, злість, гнів. У такі миті людині так хочеться виплеснути емоції, що іноді це може призвести до конфлікту або суперечки навіть із найкращим другом. Потім, звісно, шкодуєш і вибачаєшся, що погарячкував. Проте краще не допускати виникнення таких ситуацій взагалі. Тож слід навчитися тримати себе в руках і вчасно зупиняти себе. Як це зробити? Виявляється, дуже легко. Якщо вас охопив гнів і ви відчуваєте, що здатні на грубість, стримайтесь і подумки скажіть собі: «Стоп!». Погасивши таким чином спалах гніву, ви заспокоїтесь і зможете подивитись на ситуацію більш помірковано. Пам’ятайте: негативні емоції — погані порадники, будь-яку проблему чи конфлікт слід вирішувати спокійно.

Творче завдання «Я позичаю ідею»

Учитель пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обміркувати їх і визначити шляхи розумного вирішення запропонованих конфліктів.

Учитель надає слово одному з учнів. Висловлюючи власну думку, той каже: «Я позичаю ідею у...» — і називає ім’я будь-кого з однокласників. Викликаний учень також висловлює свою думку і звертається до наступного однокласника. Таким чином відповідають усі учні класу.

Перша ситуація: Учні після уроків вирішили пограти в м’яч на шкільному майданчику, але виявилось, що його вже зайняли учні іншого класу. Учні, які прийшли пізніше, почали їм заважати. Виникла бійка. Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Друга ситуація: Школярі грали у сніжки. Раптом хтось влучив одному із хлопців сніжкою в обличчя. Не з’ясувавши, хто саме це зробив, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла у бійку. Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Третя ситуація: Учениця відповідає біля дошки. Варто дівчинці трошки замислитись, як однокласники відразу піднімають руки, щоб відповісти. Деякі з них висловлюють невдоволення і кепкують з дівчинки: «Не знає відповіді на таке просте запитання». Учениця, хвилюючись, починає плутатись і невдовзі зовсім збивається, на її очах виступають сльози.

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і однокласники?

Слово вчителя:

На жаль, коли між людьми виникає непорозуміння, зазвичай вони звинувачують у цьому одне одного або замовчують образу. Така поведінка недоцільна. Щире спілкування можна порівняти з ліками від хвороби-образи. Не можна вирішити конфлікт, не обговоривши його. Прагнення почути, зрозуміти думку іншого здатне знищити ворожнечу. Зробіть крок назустріч людині, не відвертайтесь від неї! Що більше ви ображаєтесь або обурюєтесь, то менше у вас можливостей поновити стосунки. І завжди щиро вибачайтесь, коли відчуваєте, що неправі. Слід навчитися розуміти оточуючих, інтуїтивно відчувати і вгадувати їхній настрій. Зараз ми спробуємо перевірити, наскільки розвинене у вас це вміння.

Творче завдання «Співзвучність»

Два учні стають спинами один до одного. За сигналом учителя вони починають розходитися. Ідучи кожний у свій бік, учні мають постаратися (без будь-якого стороннього сигналу) одночасно обернутися і посміхнутися одне одному. Вони повинні самостійно визначити мить, коли слід обернутися.

Творче завдання «Місток»

Учитель крейдою малює на підлозі дві паралельні лінії, відстань між якими дорівнює 30 см. На цей «місток» з обох боків стають два учні. Під «містком» тече «бурхлива гірська річка». Учні мають домовитись між собою, як їм перейти місток», не зіштовхнувши одне одного в «річку». Дозволяється користуватися лише жестами і мімікою.

Слово вчителя:

Ми переконалися в тому, що досягти взаєморозуміння у стосунках можна лише за умови дотримання певних норм спілкування. Про це слід пам’ятати щодня. Тому щоранку, вирушаючи до школи, не забувайте взяти із собою «валізу чемності».

Творче завдання «Валіза чемності»

Учитель малює на дошці великий чотирикутник — «валізу». Учні починають збирати необхідні «речі» — добрі почуття і риси характеру, які слід плекати в собі. Школярі називають усе, що, на думку групи, допомагає людині у спілкуванні з оточуючими, а учитель записує відповіді на чотирикутнику.

Список орієнтовних відповідей: доброзичливість, тактовність, доброта, справедливість, миролюбність, життєрадісність, почуття гумору, врівноваженість, чесність, чуйність, порядність, співчуття, повага, щирість.

Погляньте одне на одного і поміркуйте: чи схожі ви між собою? Гадаю, що кожен із вас на це запитання відповість: «Hi». Правильно, адже ви — особистості, у кожного із вас свій характер, свої звички, своя зовнішність, уподобання. Не існує двох абсолютно однакових людей, навіть близнюки мають особистісні відзнаки. Проте не можна казати, що у вас не може бути нічого спільного.

Творче завдання «Чим схожі ми»

Учитель пропонує учням визначити між собою групи, які об’єднують осі6 за: зростом, місцем проживання, кольором очей, кольором волосся, статтю, ім’ям.

Слово вчителя:

Отже, між вами існує багато спільного і відмінного. Але всіх вас об’єднує те, що ви учні... (називає клас та школу), мешкаєте у... (називає населений пункт). Як уже зазначалось вище, у кожного з вас свій характер, свої думки, почуття, здібності. Погляньте на свої пальці. На них тоненький малюнок з ліній. У кожної людини він свій, неповторний. Природа немовби підкреслює, що кожен з вас — це неповторне диво.

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя єдина,

Очі твої — одні.

(В. Симоненко)

Зараз ми в цьому переконаємось.

Учитель пропонує одному з учнів вийти до дошки і стати спиною до класу. Інші учні мовчки, користуючись лише жестами, вибирають одного, чиє ім’я має відгадати той, хто стоїть біля дошки.

Обернувшись до однокласників, учень починає відгадувати, ставлячи такі запитання:

1. На яку квітку схожа ця людина?

2. На яке дерево?

3. На яку тварину?

4. З яким кольором асоціюється ця людина?

5. Яка музика найбільш пасує цій людині тощо?

Подібні запитання ставляться доти, поки ім’я загаданої людини не буде відгадано.

Слово вчителя

Неповторність людини зумовлена самою природою й середовищем, у якому вона виховується. Життя кожного з нас унікальне й неповторне.

Тест «Ми різні — ми рівні»

Усі люди народжуються вільними і рівними.

1. Знайди фразу, яка краще за інші виражає ідею рівності.

Усі люди повинні:

а) думати однаково;

б) одягатися, як інші;

в) поважати думку іншого;

г) мати однакові можливості й права.

2. Що станеться, якщо люди будуть рівні абсолютно в усьому?

а) усі будуть щасливі;

б) світ здаватиметься нудним;

в) не буде голоду й жебрацтва.

Після проведення тестування учні пояснюють свої думки.

Творче завдання «Це я»

Учитель роздає учням чисті аркуші паперу та фломастери. Завдання учням — намалювати себе й відобразити у малюнку власні захоплення, уподобання. Малюнки не підписують.

Після виконання завдання учитель збирає малюнки. Показуючи по одному малюнку, учитель пропонує учням відгадати, хто з однокласників зображений на тому чи іншому аркуші.

Слово вчителя:

Кожна людина, кожна дитина — це окреме «Я». Кожна людина неповторна і є великою цінністю. А щоб ви остаточно переконалися у цьому, пропоную вам зазирнути до «чарівної скриньки» і побачити найціннішу, найважливішу людину.

Учитель дістає скриньку, усередині якої люстерко, і пропонує учням по черзі зазирнути туди.

Вправа «Наші стереотипи» (робота в групах)

Яке стереотипне уявлення існує про: вчителя, поганого учня, сучасну дівчину, «нового українця», відмінницю?

Опишіть стисло їхні характерні риси, зробіть ілюстрації для кожного типу.

Чому у нас виникли такі стереотипи?

Чи можна вважати, що всі представники цієї групи однакові?

(Учні висловлюють думки.)

Учитель: Звичайно, у кожної людини є схожі риси, але кожна людина є унікальною. Тому епіграфом до нашого спілкування з вами і є слова: «Те, що є навколо нас, ніщо в порівнянні з тим, що всередині нас». Стереотипи бувають позитивні і негативні. Найчастіше стереотипи перебільшують негативні риси. Є стереотипи, які стосуються не тільки окремої особистості, а й цілої нації (наприклад: всі українці люблять сало, усі цигани завжди обманюють, а німці надмірно пунктуальні).

До чого може призвести використання стереотипів?

► до спрощення, перекручення реальності;

► до перебільшення негативних рис;

► до виникнення конфліктів — як між людьми, так і на рівні суспільства.

Чи варто користуватися стереотипами?

Що потрібно робити, щоб уникнути цих негативних явищ?

Вправа «Хто я: пташка чи листок?»

Учитель: Уявіть таку картину: пташка сидить на гілці дерева. Раптом налетів вітер, гойднув гілку. І пташка, і листок кружляють у повітрі. Але що суттєво відрізняє їхній політ?

(Учні висловлюють думки.)

Учитель: Ось так і ви можете прожити життя активно, як пташка, бути творцем своєї долі або ж пасивно, як листок, летіти за вітром.

Який висновок ви можете зробити після всього почутого?

(Учні висловлюють думки.)

Учитель: Я бажаю вам стати «пташками», а не «листками» — справжніми творцями своєї долі, людьми, які вміють критично оцінювати свої і чужі погляди і водночас бути терпимими, толерантними до інших.

Ви мали можливість подивитися на себе збоку, очима однокласників, з якими навчаєтесь, зростаєте, формуєтесь фізично і морально. Кожна людина прагне свободи, адже її право — бути вільною у думках і вчинках. Але є суспільні закони, які передбачають не лише права, а й обов’язки — закони писані й неписані. У них сконцентровано мудрість і досвід людства, набуті століттями. Їхнє призначення — оберігати людину й утримувати її на тій висоті, де людина — образ Божий. Нехтувати цими законами — значить, протиставляти себе людському суспільству, його законам і Заповідям Божим. На що може очікувати така людина? На те, чого заслуговує, — осуд, зневагу, презирство або й покарання. Чи може вона при цьому бути щасливою? Подумайте над цим.

Усі ми прагнемо любові. І це правда. А любов і шану людську треба заслужити. Отже, частіше намагайтеся дивитися на себе очима інших. Запитуйте себе: «А що про мене скажуть люди?».

Не менш важливим є уміння дотримуватись даного слова, бо із цього починається довіра до вас. І якщо ви протягом сьогоднішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне — вчасно усвідомити свою помилку, подивитися на себе критично і спробувати знайти шляхи подолання труднощів у спілкуванні.