Нова українська школа: теорія і практика формувального оцінювання у 3-4 класах закладів загальної середньої освіти - Фідкевич О. Л., Богданець-Білоскаленко Н. І. 2020

3.1. Особливості зворотного зв'язку в 3-4 класах
Розділ III. Принципи та прийоми зворотного зв'язку

Ефективний зворотний зв’язок є обов’язковою умовою реалізації формувального оцінювання, він надає інформацію учневі та вчителю, на якому етапі навчання вони перебувають, тобто допомагає відповісти на запитання: Де я зараз?

Зворотний зв’язок - це інструмент, що забезпечує взаємодію учня і вчителя, учнів між собою; дає інформацію про те, як відбувається процес навчання, про досягнення та проблеми учнів з метою їхнього подальшого поступу.

Принципи та умови формувального оцінювання визначають специфіку зворотного зв’язку в його контексті. Він здійснюється доброзичливо, без негативних коментарів та оцінки особистості учня/учениці, акцент робиться на позитивних аспектах навчальної діяльності дітей.

Зворотний зв’язок триває впродовж усього уроку за допомогою різноманітних прийомів оцінювання, які обов’язково передбачають саме оцінювання та взаємооцінювання. Проводяться вони як в усній, так і письмовій формах, за допомогою індивідуального і фронтального опитувань.

За результатами зворотного зв’язку вчитель оцінює процес навчальної діяльності для корекції: підбір нових методик, прийомів, підтримка учнів. Учень/учениця, своєю чергою, також оцінює свою діяльність, отримує мотивацію для подальшої співпраці, до покращення своїх результатів. Алгоритм здійснення зворотного зв’язку в 3-4 класах такий самий, як і в 1—2-х. Але учні другого циклу навчання вже ознайомлені з прийомами зворотного зв’язку, мають розуміти його цілі. Прийоми зворотного зв’язку вже стають складнішими і спрямовуються не тільки на визначення настрою, рівня усвідомлення результатів навчання, власної поведінки, але й покликані спонукати до осмислення причин і наслідків тих чи тих дій, емоційного стану.

Основою зворотного зв’язку є рефлексія.

Рефлéксія (від лат. reflecio - повернення назад) у навчанні - це аналіз учнем і учителем своєї участі у процесі навчальної діяльності та якості її результатів для їх поліпшення.

Рефлексія надає учням і вчителю можливість осмислити різні чинники навчального процесу: емоційні, практичні, знаннєві. Вона здійснюється впродовж усього уроку, а не тільки наприкінці.

Уже в першому класі вчитель активно залучає учнів до рефлексії, пропонуючи такі запитання.

1. Про що ви сьогодні дізналися? Чого ви сьогодні навчилися? Що вам сподобалося на уроці найбільше?

2. Чи хотіли б ви дізнатися більше? Чи вважаєте ви корисною цю інформацію? Чому це вас зацікавило?

У 3-4 класах вони можуть супроводжуватися додатковими запитаннями. Головне, щоб запитання для визначення рефлексії не перетворилися на формальну процедуру, саме тому їх форма має змінюватися.

1. Чи сподобалось тобі працювати у групі? Чи стане тобі у пригоді те, про що дізнався/дізналася на уроці? Що привернуло твою увагу? Що тебе найбільше схвилювало?

2. Чому тобі сподобалося (не сподобалося) працювати у групі? Чому ти звернув/звернула на це увагу? Чому це тебе так схвилювало?

Проте інколи учні не можуть чи не хочуть відповідати на прямі рефлексійні запитання, іноді їм важко визначити свій настрій на уроці. Тому як у 1-2 класах початкової школи, так і в 3-4 класах активно використовують різноманітні ігрові рефлексійні прийоми, які допомагають учителю визначити не тільки рівень знань і умінь, але й емоційно-психологічний стан учня/учениці, його/її готовність до практичної діяльності. Це переважно усні форми рефлексії. У 3-4 класах активізують письмові форми рефлексії, які використовують передовсім наприкінці вивчення теми. Важливо також, щоб учень/учениця не тільки був здатний/була здатна визначити свою рефлексію, але й розуміти її причини.

Учитель має пам’ятати, що процес рефлексії містить три стадії. Утім, як показує практика, педагоги часто зупиняються на першій стадії рефлексії:

1. Установлення, з’ясування (На якому етапі я перебуваю? Як я почуваюся?).

2. Аналіз причин (Які причини мого настрою? Чому так сталося?).

3. Планування дій (Що я хочу й можу змінити? Що для цього треба зробити?).

Учитель змінює прийоми рефлексії через певний час, для того щоб урізноманітнити цю роботу, аби вона не набула ознак формальності. Саме тому в посібнику подано різноманітні прийоми, які вчитель може використовувати відповідно до своїх і учнівських уподобань, з урахуванням мети і умов діяльності. Воднораз не потрібно процес зміни рефлексійних прийомів перетворювати на калейдоскоп.

Прийоми рефлексії емоційного стану

Мета рефлексії емоційного стану — визначити настрій учнів та встановити емоційний контакт із класом. Це можуть бути прості прийоми, які використовують у 1-2 класах, утім, їх доцільно змінювати, урізноманітнюючи процес рефлексії, розкриваючи нові аспекти реакцій дитини в навчальному процесі.

«Сонечко», або «Смайлики». Учні обирають сонечко чи смайлик, який відповідає їхньому настрою. Інший варіант - малюють на сонечку або смайлику свої емоції, відтворивши риси зовнішності людини, усмішку, сльози тощо.

«Картки настрою». Учні отримують картки різних кольорів, які визначають їхній настрій.

«Термометр», або «Вимірювання температури». За допомогою малюнка термометра учень визначає рівень свого настрою.

«Стрілки настрою». За допомогою стрілок (карток зі стрілками) учень може швидко показати зміну свого настрою: зростання або зниження інтересу до уроку.

«Пелюстки». Діти обирають для себе пелюстки, колір яких найбільше відповідає настрою. Потім усі пелюстки збирають у квітку.

«Букет настрою». На початку уроку вчитель роздає дітям паперові квіти, наприклад червоного і блакитного кольорів. Учні обирають квіти та збирають їх у спільний букет на початку та в кінці уроку. Це дає змогу визначити, як змінився їхній настрій упродовж уроку.

«Чарівний пензлик настрою». Учні за допомогою уявного пензлика малюють свій настрій і почергово говорять: «Мій настрій... кольору, тому що...».

«Вагончики вражень». На дошці вчитель малює або прикріплює потяг з кількох вагончиків, кожен з яких символізує різний етап уроку. Учні отримують по кілька веселих і сумних смайликів, які вони повинні розмістити у відповідних вагончиках: сумний, якщо на якомусь етапі матеріал був незрозумілим і тому настрій погіршився, веселий - якщо питань не виникло, все було легко.

«Мікрофон». Учні по черзі беруть уявний мікрофон і висловлюють свої думки, емоції про власну діяльність упродовж дня.

«Художня рефлексія». Учням запропоновано розглянути дві картини із зображенням пейзажу. Одна проникнута сумним настроєм, друга — життєрадісним. Діти обирають ту картину, яка відповідає їхньому настрою.

«Музична рефлексія». Музичну рефлексію проводить учитель за допомогою музичних фрагментів (радісних, веселих, тривожних, смутних тощо).

Важливо, щоб учитель не тільки констатував емоційний рівень, а й намагався зрозуміти причини саме такого настрою учнів.

Рефлексія діяльності

Мета — підвищити ефективність навчальної діяльності, оптимізувати навчальний процес.

Прийоми:

«Сигнали». Учитель просить учнів показувати сигнали, що позначають розуміння або нерозуміння матеріалу. Попередньо потрібно домовитися з дітьми про використання таких сигналів:

- Я розумію і можу пояснити (великий палець руки спрямовано вгору).

- Я поки що не розумію (великий палець руки спрямовано вбік).

- Я не зовсім упевнений/упевнена (помахати рукою).

«Долоньки». Учні за допомогою вирізаних із паперу розфарбованих долоньок сигналізують учителю: «Все зрозуміло» чи «Потрібна допомога» .

«Світлофор». Учні обирають один із кольорів: червоний, жовтий чи зелений. Червоний — не зрозумів; жовтий - є складнощі, потребую допомоги; зелений - усе зрозумів.

«Драбина успіху», або «Лінійка». За допомогою малюнка драбини чи лінійки учень сам оцінює, на якому щаблі він опинився в результаті своєї діяльності під час уроку, тобто оцінює досягнуті результати.

«Дерево успіху». Рефлексивний прийом, де певним кольором листя позначено рівні засвоєння матеріалу. Зелений - усе зрозумів/зрозуміла, легко виконав/виконала завдання; жовтий - працював/працювала самостійно, але виникли ускладнення під час виконання деяких завдань; червоний - постійно потребував/потребувала допомоги вчителя та однокласників.

«Плюс — мінус». Учні за допомогою плюсів і мінусів позначають у зошиті, з якими завданнями вони впоралися легко, а які їм були незрозумілі.

«Комплімент». Учні та вчитель дякують одне одному за роботу. Подяку потрібно супроводжувати лаконічним описом роботи, визначенням її позитивних моментів.

Рефлексія змісту навчальної діяльності

Мета - підвищити ефективність навчальної діяльності, оптимізувати навчальний процес.

Прийоми:

«Рефлексивний екран». Застосовується для швидкої рефлексії на етапі осмислення та засвоєння навчального матеріалу багатьма учнями. Діти почергово висловлюються одним реченням. Початки речень записано на дошці, плакаті:

— Сьогодні я дізнався/дізналася...

— Я виконував/виконувала завдання...

— Я навчився/навчилася...

— Я зміг/змогла...

— Мені було корисно дізнатися...

— Мене здивувало, що...

— Я розповім батькам...

«Відкриті відповіді». Прийом застосовується для визначення засвоєння змісту навчального матеріалу. Наприклад, «Мені сподобався герой казки, тому що він...», «Цей учинок героя змінив ставлення до нього друзів, тому що...», «Ця інформація мене зацікавила (буде корисною ), бо...».

«Злови рибку». Прийом виконується за допомогою магнітного вудлища та «рибок». Діти на уроці почергово виловлюють «рибку», до якої завчасно прикріплено запитання з навчальної теми.

«Зірочки». На символах у вигляді зірочок учні записують свої особисті досягнення на уроці, за тиждень, чверть і вкладають їх у щоденник, прикріплюють на стенд, дошку тощо.

Деякі прийоми можна використовувати незалежно від виду рефлексії. Це вже розглянуті прийоми «Термометр», «Драбина успіху», а також прийоми «Рефлексивна мішень» або «Кошик ідей».

«Рефлексивна мішень». Мішень потрібно розділити на кілька частин залежно від чинників, які вас цікавлять. Що ближче до цілі, то вищий бал. Кожен учень може зробити у відповідному секторі по одній відмітці.

«Кошик ідей». Учні записують на аркушах паперу свою думку про урок, усі аркуші вчитель кладе до кошика (коробки, мішечка), потім вибірково читає записи, разом з учнями обговорює відповіді.

«Наплічник». Учні передають одне одному умовний «наплічник». Той, хто тримає його в руках, розказує про свої результати, досягнення та наводить конкретні приклади. Якщо учень/учениця не може швидко сформулювати свою думку, то говорить фразу: «Пропускаю хід» - та передає слово наступному учаснику.

«Акрослово». Учитель пропонує учням на кожну літеру слова (імені героя, поняття, терміна та інше) надати його змістовну характеристику.

«Допитливі—кмітливі—критики». Учні об’єднуються у три групи: допитливі, кмітливі, критики. Допитливі ставлять запитання з опрацьованої теми, кмітливі відповідають або вирішують завдання, критики стежать за виконанням завдання, його термінами, розподіляють бали між групами з урахуванням думки вчителя. Після першого туру команди міняються ролями.

Ці рефлексивні прийоми не тільки дають можливість учневі та вчителю одержати інформацію щодо процесу навчальної діяльності, але й готують підґрунтя для формування здатності до ефективного самооці- нювання та взаємооцінювання: сприяють активізації діяльності школярів на уроці, створюють умови адекватної взаємної вимогливості й вимогливості до себе, що важливо не тільки в навчальній діяльності, але й у їхньому повсякденному житті.

Прийоми:

Визначення комплексної рефлексії.

«П’ять пальців». Для цієї вправи вчитель роздає учням чисті білі аркуші паперу. Діти обводять свою долоньку й на кожному пальці пишуть короткі відповіді на запитання:

- мізинець (розумова діяльність) - Які нові знання й уміння, досвід отримав / отримала?

- підмізинний (досяжність мети) - Чи досяг/досягла поставленої мети?

- середній (емоційний стан) - Який настрій переважав?

- вказівний (допомога) - Чи потребуєш допомоги?

- великий (фізичний стан) - Як ти себе почував/почувала?

«Згоден — не згоден». Універсальний прийом, що сприяє актуалізації знань та активізації розумової діяльності. Такий прийом дає можливість швидко визначити рефлексію будь-якого виду. Дітям пропонується висловити своє ставлення до низки тверджень за правилом: згоден - «+», не згоден — «-».

Цей прийом формує:

- уміння оцінювати ситуацію або факти;

- уміння аналізувати інформацію;

- уміння відображати свою думку.

Зазначений прийом можна використовувати на всіх етапах уроку.

«Створення лепбуку». Термін «лепбук», який запозичено з англійської мови, означає «складена книга». Лепбук укладається таким чином, щоб усередині можна було розміщувати матеріали з певного етапу навчання. Він покликаний повідомити, розширити, закріпити, узагальнити знання з теми чи групи тем. Лепбук може створити як учитель, так і учень самостійно або спільно з батьками.

Лепбук найбільш доцільно використовувати під час узагальнення теми. Найчастіше педагоги створюють лепбук до тем навчального тижня чи місяця.

Лепбук дуже зручний, оскільки у складеному вигляді займає небагато місця для зберігання. Він містить різноманітні дидактичні матеріали, для яких зроблено кишені, віконечка, папки-ширмочки, дверцята тощо.

Ще одна особливість і зручність лепбуків полягає в тому, що вони не мають чітких обмежень за розміром чи кількістю кишень, головна умова - вільний доступ учнів до матеріалів.

Запитання та завдання для самоконтролю

◄ Чому створення ефективного зворотного зв’язку є важливою умовою реалізації формувального оцінювання?

◄ Що таке рефлексія?

◄ На які групи поділяють рефлексійні прийоми?

◄ Розкажіть, які рефлексійні прийоми ви використовуєте у власній педагогічній практиці.