Нова українська школа: теорія і практика формувального оцінювання у 3-4 класах закладів загальної середньої освіти - Фідкевич О. Л., Богданець-Білоскаленко Н. І. 2020

1.2. Основні принципи та умови реалізації формувального оцінювання. Переваги й ризики у процесі його запровадження
Розділ I. Формувальне оцінювання як чинник модернізації процесу навчання в закладах загальної середньої освіти

Досвід українських і зарубіжних освітніх закладів доводить, що застосування формувального оцінювання є важливою умовою ефективного навчання, потужним інструментом для поліпшення його якості.

Основною умовою успішності реалізації формувального оцінювання є створення психологічно комфортного навчального середовища для учнів і вчителя, у якому ефективно розвиваються навички критичного і творчого мислення, надається можливість для особистого прогресу всіх учасників навчального процесу.

Особливості формувального оцінювання є результатом актуалізації принципів, на яких воно ґрунтується. Це як загальні дидактичні принципи, так і специфічні принципи, які є характерними для формувального оцінювання, але водночас корелюють із загальними дидактичними.

Серед загальних дидактичних принципів базовими для формувального оцінювання є:

✵ принцип гуманізації і демократизації як основний ціннісний принцип сучасної освіти утверджує ідеї рівності й вільного розвитку учнів у процесі навчання;

✵ принцип системності й комплексності передбачає цілісність організації процесу оцінювання учнів; урахування всіх етапів у процесі актуалізації з різних видів оцінювання; спільну цілеспрямовану діяльність усіх учасників освітнього процесу;

✵ принцип розвивального навчання ґрунтується на першочерговості інтересів та особистісних запитів учнів під час навчання і спрямовує процес оцінювання на самостійну діяльність школярів, яка забезпечить активізацію їхніх когнітивних здібностей, розвиток умінь планувати свою діяльність, досягати результатів та їх корегувати; умінь здійснювати самооцінювання і взаємооцінювання;

✵ принцип виховного навчання забезпечує зв’язок між знаннями, навичками, уміннями і формуванням особистості учня/учениці, що знаходить відображення у змісті, організаційних формах і технологіях формувального оцінювання. Важливими напрямами виховного навчання в контексті реалізації моделі багатомовної освіти є розвиток умінь взаємодіяти в колективі, поважати думку іншого, толерантно спілкуватися, адекватно оцінювати свої можливості й результати;

✵ принцип індивідуалізації - це врахування у процесі оцінювання особливостей типу сприйняття, індивідуального когнітивного розвитку, темпу навчання учнів; відсутність порівняння результатів навчання учнів, здійснення моніторингу навчальних успіхів кожної дитини окремо;

✵ принцип професійної компетентності означає готовність учителів до впровадження формувального оцінювання, забезпечення його зв’язку з іншими формами оцінювання. Учитель має бути здатним до комплексної зміни всієї системи оцінювання, переосмислення традиційних підходів до навчання, опанування технології формувального оцінювання;

✵ принцип партнерства визначає характер стосунків між учителями, учнями, їхніми батьками під час реалізації сучасних форм оцінювання на основі добровільного, рівноправного співробітництва. Цей принцип ґрунтується на взаємозв’язку системної діяльності вчителів для ефективної організації процесу контролю й оцінювання; свідомої навчальної діяльності учнів та підтримувальної діяльності батьків. Принцип партнерства особливо виразно проявляється під час формувального оцінювання, яке має переваги перед традиційними видами оцінювання як для учнів, так і для вчителів і батьків.

Формувальне оцінювання надає можливість учневі/учениці:

- самостійно або спільно з учителем визначати цілі навчання і планувати його результат;

- розвивати навички самооцінювання і взаємооцінювання;

- адекватно оцінювати свої результати;

- ефективно співпрацювати з учителем і однокласниками;

- проявляти ініціативу і творчість;

- відчувати себе успішним учнем/успішною ученицею і партнером/ партнеркою вчителя у процесі навчання.

Формувальне оцінювання дозволяє вчителеві:

- чітко формулювати освітні результати відповідно до поставлених конкретних цілей, які підлягають формуванню та оцінюванню у процесі спільної з учнями діяльності;

- здійснювати взаємодію з учнем/ученицею на основі суб’єкт- суб’єктної діяльності;

- усвідомити важливість самоаналізу педагогічної діяльності й постійного підвищення професійної кваліфікації;

- ефективно цілеспрямовувати й супроводжувати розвиток учня/ учениці, сприяти їхньому прогресу в навчанні;

- мати об’єктивну інформацію щодо навчальних досягнень учня/ учениці, їх труднощів у засвоєнні кожної теми;

- формувати реальні плани подолання перешкод під час набуття учнем/ученицею ключових і предметних компетентностей, і відповідно до них організовувати свою роботу.

Формувальне оцінювання дозволяє батькам:

- розуміти цілі навчання дитини та об’єктивно оцінювати її можливості й результати;

- краще розуміти процес розвитку дитини, відстежувати та спрямовувати його;

- ураховувати інтереси школяра/школярки під час навчання;

- активно долучатися до навчального процесу разом з дитиною;

- уникнути зайвої опіки над дитиною, розвивати її самостійність;

- свідомо й результативно співпрацювати з учителем.

Отже, визначені переваги є спільними для всіх учасників навчального процесу. У тому разі, якщо учитель, учні та батьки однаково розуміють цілі й результати навчання, усвідомлюють, на якому етапі вони перебувають, здатні оцінити виконані дії, скорегувати їх, зрозуміти, чи досягнуто запланований результат відповідно до вироблених критеріїв, то процес навчання стає більш якісним і ефективним.

Однак досвід українських учителів показує, що на шляху реалізації формувального оцінювання існують і певні ризики, які, як це не парадоксально, пов’язані з його перевагами.

Впровадження формувального оцінювання потребує системних знань щодо його сутності, умов та принципів використання.

✵ Формувальне оцінювання неможливо запроваджувати частково або фрагментарно. Воно здійснюється як цілісна технологія, яка визначає особливості побудови всього навчального процесу.

✵ Наявність різних підходів до визначення цілей навчання і критеріїв оцінювання учнів; критеріальне розмаїття.

✵ Обмеження творчої свободи вчителя вимогами жорсткого контролю адміністрації закладу загальної середньої освіти, великою кількістю документації, з одного боку, і відсутністю досвіду самого вчителя в організації етапів формувального оцінювання - з другого.

✵ На стадії впровадження системи формувального оцінювання вчителеві потрібно докласти чимало зусиль, щоб принципи такого оцінювання ефективно запрацювали в його педагогічній діяльності.

✵ Потреба не тільки у зміні технології, а й новому філософському осмисленні процесу оцінювання як складової навчання дітей, зміні традиційних уявлень про його роль і функції.

✵ Відсутність готових педагогічних рішень і алгоритмів. Ефективний розвиток формувального оцінювання здійснюється тільки в тому випадку, коли кожний вчитель знайде свій власний спосіб проведення уроків, вибудує власну модель їх проведення.

✵ Побоювання вчителів щодо втрати контролю над навчальним процесом.

✵ Несприйняття батьками мети і нових форм оцінювання (до речі, доволі часто серед батьківської спільноти лунають заклики до повернення традиційного оцінювання, хоча самі батьки під час навчання в школі нарікали на жорсткий контроль учителів).

✵ Звична для учнів пасивна роль отримувача знань, слабка відповідальність і малий досвід у керуванні власним навчанням. Учні, які звикли до постійної оцінки і нагороди за певні дії вдома, інколи не сприймають відсутність оцінки.

Таким чином, упровадження формувального оцінювання — це процес, під час якого вчителі, учні та батьки мають докласти певних зусиль для взаємодії, тому що результат - успішність учня, зростання професійної майстерності вчителя, гармонійні стосунки батьків із дітьми — можливий за умов синергії дій усіх учасників навчального процесу, у якому спрямувальною має бути діяльність учителя.

Він повинен знати й розуміти характерні для формувального оцінювання принципи його застосування, сприймати їх як певну цінність, репрезентувати й популяризувати ці принципи серед батьків; реалізовувати їх у навчальній взаємодії з учнями, опановувати основні прийоми формувального оцінювання на різних його етапах.

Упровадження формувального оцінювання як важливого елементу в процесі реформування української шкільної освіти буде ефективним за умови, якщо вчителі дотримуватимуться єдиних принципів його застосування, які в загальному вигляді актуальні як для учнів 1-2, так і 3-4 класів, із тією різницею, що в другому циклі початкової освіти діти починають уже свідомо сприймати ці принципи як певні правила, що не обмежують їх, а надають свободу для самореалізації.

Найважливішими принципами формувального оцінювання, якими має керуватися вчитель, є:

- здійснення оцінювання як запланованої і ретельно продуманої складової частини процесу навчання;

- формулювання конкретних цілей та критеріїв оцінювання, повідомлення учням критеріїв і методів оцінювання перед виконанням роботи;

- зосередження на оцінюванні найбільш значущих результатів навчальної діяльності школярів;

- системне відстежування відповідності оцінки досягнень учнів цілям і результатам навчання;

- прагнення до простоти та ясності форм, методів, цілей процесу оцінювання для всіх учасників освітнього процесу;

- принцип ситуативності навчальної діяльності, тобто добір навчальних завдань з елементом новизни й непередбачуваності, орієнтованих на життєвий досвід учнів 1-2 класів.

Мотивація учнів під час навчання також забезпечується дотриманням певних психолого-педагогічних умов формувального оцінювання, до яких належать:

- створення партнерських відносин між учителем і учнем, що стимулюють зростання досягнень, спрямованість на розвиток і підтримку дітей;

- відмова від конкуренції серед учнів, складання рейтингів, нагород за правильно виконані завдання; пріоритет вербального заохочення;

- переключення ситуації конкуренції на ігрові види діяльності або проектну роботу, що дає можливість відмовитися від різкої критики помилок, яка зумовлює негативні емоції. (У 3-4 класах ця проектна діяльність має бути більш активною, пріоритетність видів ігор, характерних для 1-2 класів, послаблюється. Актуалізуються ділові ігри, проектна діяльність);

- однакові вимоги й однакове ставлення до всіх учнів;

- відмова від негативних коментарів, розгляду оцінки як інструменту тиску на учня;

- оцінювання навчальних результатів учня, а не його особистості;

- акцент на позитивних результатах навчальної діяльності школярів;

- аналіз діяльності учня/учениці лише в порівнянні з його/її власними попередніми досягненнями, неприпустимість будь-яких протиставлень учнів одне одному;

- надання можливості дітям удосконалити власну роботу.

Ці умови є важливими й під час взаємодії вчителя з батьками. Це насамперед:

- сприяння встановленню партнерських відносин з батьками учнів зі збереженням власної спрямувальної функції в навчальному процесі;

- зосередження уваги батьків на позитивних результатах діяльності дитини;

- неприпустимість порівняння досягнень їхньої дитини з досягненнями інших учнів;

- підтримка батьків у їхньому бажанні допомогти дитині подолати труднощі в навчанні; застереження від зайвої опіки, акцент на важливості самостійної роботи учня;

- заохочення батьків до участі у спільних навчальних проектах, до створення портфоліо (за умови дозволу дитини).

Ефективна реалізація цих принципів і умов формувального оцінювання сприятиме успішній співпраці вчителя й учнів, їхніх батьків, а в підсумку — і поліпшенню якості освіти.

Труднощі, які можуть виникнути під час формувального оцінювання, можуть бути подолані, якщо вчитель чітко усвідомив його ціль, сприйняв філософію, яка лежить в основі, та дотримується основних його етапів та умов запровадження.

Запитання та завдання для самоконтролю

◄ На яких загальних дидактичних принципах ґрунтується формувальне оцінювання?

◄ Які переваги для всіх учасників навчального процесу надає формувальне оцінювання?

◄ Які ризики можуть виникнути у процесі впровадження формувального оцінювання?

◄ Схарактеризуйте основні принципи формувального оцінювання.

◄ Розгляньте серію малюнків (а-г). Які ситуації відтворено на них? Як би ви назвали низку цих малюнків? До яких фокус-груп належать учасники процесу навчання на кожному зображенні? Яку роль вони виконують відповідно до завдань Нової української школи?

◄ Чому принцип партнерства є важливим для ефективної реалізації формувального оцінювання?