Нова українська школа: порадник для вчителя - Н. М. Бібік 2019

3.3. Етапи та умови розвитку пізнавальних інтересів
Розділ 3. Особливості розвитку дітей 6-7-річного віку

Щоб молодші школярі повноцінно засвоювали розумові дії та поняття⁹, доцільно дотримуватись такої послідовності:

1. Виконання опредмеченої дії. В основі цього етапу - отримання реального досвіду. Діти працюють із групою фізичних об'єктів, виділяють у них ті аспекти, які свідчать про їхнє застосування, виконують дії з ними. Для виконання опредмечених дій використовують або реальні предмети, або їхні моделі (палички, смужки, намистини, кубики тощо).

2. Виконання дії у частково матеріалізованій формі. Діти працюють з об'єктами, зображеними на ілюстраціях посібників або на екрані. Ті самі дії, що розглядалися на попередньому етапі, тепер подаються у вигляді зображень. Такі дії супроводжуються детальним коментуванням уголос кожного кроку, тобто зі словесним роз'ясненням усіх здійснюваних операцій. До наступного етапу переходять лише після ретельного закріплення матеріалу.

3. Виконання дії в абстрактному вигляді за допомогою системи символів, знаків. На цьому етапі коментування дії поступово переходить у внутрішній план: спочатку промовляють пошепки, а потім - про себе в розгорненому й, нарешті, - скороченому вигляді¹⁰.

За такою самою послідовністю формують в учнів уміння. Це тривалий процес, його не можна проводити ущільнено за короткий час¹¹.

Із цією метою використовують численні вправи різного рівня засвоєння - від репродуктивного наслідування, виконання за зразком до перенесення розумової або практичної дії у змінені умови (завдання із зайвими даними, творчі завдання, завдання з логічним навантаженням тощо).

Рушійною силою навчання у молодших школярів є пізнавальні інтереси.

Хоча у 6-річних першокласників переважають ігрові інтереси, їм також притаманна цікавість до шкільного життя як відображення бажання бути дорослішими.

Таку властивість можна пояснити потребою нових вражень і природною допитливістю, це одна зі сприятливих передумов формування в молодших школярів позитивних мотивів навчання.

«Діти прагнуть до шкільного життя зовсім не для того, щоб продовжити там свої ігри, а для того, щоб утвердитися у своєму дорослішанні».

Шалва Амонашвілі

3.3.1. Інтерес до навчання

Інтерес до навчання у дітей цього віку вкрай нестійкий, більшість із них не виявляє вольових зусиль до подолання навчальних труднощів, натомість тривалий час цікавиться зовнішніми аспектами шкільного життя.

Однак позитивне ставлення до школи і до статусу школяра ще не забезпечує стійкого мотиву для навчання. Потрібно, щоб дитину цікавив сам процес пізнання.

3.3.2. Емоційно-вольова сфера

Емоційно-вольова сфера першокласників також має певні особливості. У цьому віці відбувається формування нового типу поведінки, який визначають суб'єктивні уявлення дітей про поводження.

✵ Учні вже можуть диференціювати свої бажання і обов'язки, усвідомлювати себе частиною колективу.

✵ У них помітно зростає здатність оцінювати власну діяльність і вчинки.

✵ Учні можуть узгоджувати свої дії з діями інших, проте не завжди нехтують своїми інтересами заради спільних, групових інтересів.

✵ У дітей означеного віку недостатньо обмірковані імпульсивні дії і вчинки.

Отже, у 6-річних першокласників переважають побіжні інтереси, спрямовані на привабливі предмети, факти та явища (рефлекс «Що це таке?») або на окремі захопливі, емоційно забарвлені види діяльності (малювання, ліплення, аплікація, драматизація, танці тощо). Ці інтереси часто викликані випадковими обставинами чи природною цікавістю.

Учні 6-7 років переважно готові до оволодіння цілеспрямованим процесом пізнавальної діяльності, збагачення досвіду новими видами діяльності.

Будь-яка діяльність передусім має викликати в учнів зацікавлення.

3.3.3. Цікавість

Цікавість є початковою стадією пізнавальної спрямованості дитини. На цьому етапі вона безпосередньо пов'язана не зі змістом діяльності, а з емоційною реакцією на новизну ситуації, подразників, з якими стикається учень у процесі активної взаємодії з предметами і явищами навколишньої дійсності.

Цікавість не виходить за межі відображуваного, це простий прояв дослідницького рефлексу.

Під час первинного ознайомлення з певним видом діяльності цікавість можуть збудити приклад учителя, манера його поведінки, його ентузіазм та зацікавленість у справі, наочні посібники, досвід діяльності інших учнів тощо.

3.3.4. Допитливість

На основі цікавості виникає допитливість - прагнення дитини проникнути за межі побаченого. Для допитливості є характерним прагнення до пізнання глибших зв'язків і відношень; вона виявляється у формі загального інтересу до всього, з чим доводиться стикатися дитині.

Це, своєю чергою, приводить до того, що елементарний безпосередній інтерес до нових фактів і цікавих явищ переростає в інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ, до встановлення причиново-наслідкових зв'язків, закономірностей.

Таким чином формуються зовнішні мотиви, які у подальшому породжують диференційовані пізнавальні інтереси. Вони характеризуються прагненням розв'язати можливі проблемні питання на практиці, потребою творчого застосування знань, їх поповнення.

Для ефективності розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів необхідні відповідні умови, зокрема такі:

✵ урізноманітнення чуттєвого досвіду;

✵ усвідомлення учнем особистої та суспільної цінності знань і вмінь, які надуваються;

✵ переживання успіху в роботі, наявність позитивної емоційної атмосфери;

✵ помірна складність і посильність завдань;

✵ опора на попередній досвід учня;

✵ активний, продуктивний і творчий характер діяльності;

✵ сформованість в учнів провідних прийомів навчальної діяльності.

3.3.5. Регуляція поведінки

Важливими новоутвореннями в молодшому шкільному віці є якісно новий рівень розвитку довільної регуляції поведінки; рефлексія, аналіз, внутрішній план дій; розвиток нового пізнавального ставлення до дійсності; орієнтація на групу однолітків.

Цей вік є сприятливим для формування мотивів уміння, розвитку стійких пізнавальних потреб; розвитку продуктивних прийомів і навичок навчальної діяльності; розкриття індивідуальних особливостей і здібностей; розвитку навичок самоконтролю, самоорганізації та саморегуляції; становлення адекватної самооцінки; розвитку критичності в ставленні до себе та оточення; засвоєння соціальних норм, розвитку навичок спілкування з однолітками, встановлення тісних дружніх контактів.