Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 1-2 класах на засадах компетентнісного підходу - Масол Л.М. 2019

Додаток 6. Дидактичні історії, казки, вірші, загадки, ігри
Додатки

Українська народна іграшка

У всі часи постійним супутником дитини була іграшка. Діти завжди охоче робили іграшки з природних матеріалів - горіхів, моху, трави, качанів капусти або кукурудзи. Народні майстри застосовували для цього найчастіше дерево і глину. На Полтавщині, в Опішні, виготовляли керамічні іграшки (обпалені вироби з глини), на Гуцульщині, у Яворові та Косові, - дерев’яні, на Поліссі - солом’яні або з тканини, а деякі винахідливі умільці ліпили їх навіть із тіста або сиру.

Кого ж зображували іграшки? Насамперед, тварин і пташок. Баран означав щастя, ведмідь - багатство, собака та кінь - охорону й допомогу, а лев - силу і могутність. Образи тварин і пташок використовували також у ткацтві, вишивці, різьбярстві. Вони часто «оживали» - ставали героями народних казок, обрядів, дитячих театралізованих ігор і забав із піснями й танцями.

Іграшки-двійники

Традиція виготовлення ляльок існує в усіх народів світу. Найкращою іграшкою для дівчаток завжди була лялька. У російської дерев’яної матрьошки є японський двійник - матрьошка кокесія. Японська матрьошка - це веселий дідусь із витягнутою головою.

За рисами обличчя і костюма, які розписуються яскравими різнокольоровими фарбами, ми завжди пізнаємо, звідки ця лялька-матрьошка - з Росії чи Японії.

Іграшки, що звучать

У багатьох народів світу є іграшки, що звучать. Такі музичні іграшки -приклад поєднання засобів виразності різних видів мистецтва: скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, інструментальної музики. Популярності набули різноманітні дитячі музичні інструменти. Здавна діти грали на простих дудочках, бубонцях, дзвониках, дерев’яних ложках тощо. Пізніше виникли складніші інструменти - ксилофони й металофони.

Є також іграшки-тваринки, що грають на барабанчиках й тарілочках. Зазвичай таким музикою-ударником стає зайчик. На весь світ відомі своєю красою та вигадливістю німецькі й австрійські музичні скриньки з ляльками, що грають популярні мелодії.

Проте найпоширенішою серед дитячих іграшок є маленька глиняна скульптурка свистунець. За стародавніми повір’ями, свист відганяв злих духів. Тому спочатку свищиків давали дітям як оберіг. Потім вони перетворилися на звичайну дитячу забавку. Найчастіше свистунці виготовляються в образі диво-птаха, який співає ніби соловейко.

ОПОВІДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗТАШУВАННЯ НОТ НА НОТОНОСЦІ

(з підручника «Мистецтво» Н. Лємешової)

ДВІ ПРИНЦЕСИ З КОРОЛІВСТВА БАРВ

(Музичний супровід: 3 музичні фрагменти у виконанні фортепіано, віолончелі, оркестру).

Акварель - найпоетичніша принцеса з Королівства Барв. Із аквареллю можна порівняти музику, яка зачаровує ніжними мелодіями, наприклад, яку фортепіанних творах Ф. Шопена (звучить етюд або прелюдія). Аквареллю легко передати прозору блакить неба, мереживо квітів, серпанок вранішньої зорі. «Аква» в перекладі з грецької мови означає «вода». Що більше в акварелі води, то вона ніжніша. Акварель полюбляє цупкий папір і м’який пензлик. Але вона не дружить із гумкою і чорним олівцем. Чому? Здогадайтеся самі.

Гуаш - оксамитова принцеса з Королівства Барв. Її голос подібний до звучання віолончелі (звучить музика за вибором). Вона не прозора, як акварель, тому по-іншому поводиться на папері. Головна властивість гуаші: якщо накладатимеш один колір на інший, отримаєш не бруд (як в акварелі), а потрібний тон. Для того щоб гуаш стала ніжною, до фарби додають білила, суворішою - фіолетовий або синій колір. Змішуючи фарби гуаші, можна творити справжні кольорові дива, зокрема безпредметні фантазії, які звучать, ніби оркестр (звучить фрагмент симфонічної музики за вибором).

ЯК СОПІЛКА ФЛЕЙТОЮ СТАЛА

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЖОВТОЇ ФАРБИ

У лісі, вічнозеленому й запашному, жила Жовта фарба. За характером вона була радісна, бадьора, весела, ніжна. З усіма іншими вона дружила. Одного ранку, коли наступив її день народження, Жовта фарба вийшла на поріг свого будиночка і голосно сказала: «Сьогодні мій день народження, я всіх запрошую до себе в гості». Легкий вітерець підхопив її слова і розніс по всьому лісу.

Увечері почали збиратися гості. Першою прийшла Червона фарба. За характером вона була весела, енергійна, рухлива. З кожної гри, організованої Червоною фарбою, виходило справжнє свято. На дні народження Жовта фарба та Червона фарба потоваришували, стали, як кажуть, «нерозлийвода», і в результаті їхньої дружби з’явився новий колір - теплий, легкий, тремтливий, який назвали Жовтогарячий.

Незабаром у гості завітав Синій колір. Він був дуже спокійний, упевнений у собі, мудрий і дуже гордий. Він хотів, щоб Жовта фарба дружила тільки з ним. І дійсно, гратися із Синім кольором Жовтій фарбі було дуже цікаво. Вони разом читали книжки, склеювали різні фігурки з паперу тощо. Коли вони от так, граючись, працювали разом, їх огортав якийсь прекрасний зелений туман. Зелений колір - колір надії, надії на те, що їхня дружба буде міцною і триватиме довго-довго.

Однак утрьох їм було нелегко спілкуватися. Таке спілкування трьох народжувало Коричневий колір - колір тривоги, важкий і темний. Тому, коли гості розійшлися, Жовта фарба подумала, що незабаром буде день народження Червоної фарби і, звичайно, Жовта фарба піде до неї в гості. Але вона піде не одна. Вона обов’язково візьме із собою Синій колір, і, можливо, Червоний і Синій потоваришують, і їхня дружба буде носити який-небудь новий, цікавий і незвичний колір. (Авторка О. Бабченко).

ПОДОРОЖ ДРУЗІВ

Наступив Новий рік. Почалися зимові канікули. Одного разу зібралися всі фарби разом: Жовта, Червона і Синя. Вони дуже плідно працювали протягом останніх місяців і зараз нарешті вирішили гарно відпочити - улаштувати собі веселі канікули. Вони вирішили всі разом вирушити у кругосвітню подорож. Дуже захотілося їм побувати на Півночі, серед білих ведмедів і пінгвінів, вони мріяли подивитися на північне сяйво і білі крижані гори. На Півдні фарби планували познайомитися зі слонами, левами й антилопами, подивитися на пальми й тепле південне море. Нарешті вони вибрали маршрут і вирушили в подорож.

Увечері фарби-мандрівниці сіли на пароплав; після цілого дня хвилювань, пов’язаних зі зборами в дорогу, швиденько повечеряли й відразу пішли спати. Прокинулися вони дуже рано, умилися і вийшли на палубу. Починався світанок. Небо на обрії починало рожевіти, а вище і вище ставало все більш синім, поки не втрачало зовсім свій трохи рожевий відтінок. Море біля обрію теж грало рожевими, дуже ніжними відблисками.

Жовта фарба сказала: «Дивіться, я стала мало-помалу Жовтогарячою!». Червона фарба поступово ставала Рожевою, а Синя фарба набувала ледь фіолетово-лілового відтінку. Цікаво чому? (Авторка О. Бабченко).

СТВОРЕННЯ МІНІ-ОПЕРИ

1. Лясолька з Барвиком вирішили створити міні-оперу. Допоможи їм: заверши задум.

Виконавці:

Короткий зміст опери

У небесному царстві жило Золоте - Великий Диригент Природи. Одного осіннього ранку воно завітало на город і здивувалося, яка там панувала тиша. Сонечко змахнуло чарівною диригентською паличкою, і сталося диво — зазвучала Музика. Усі овочі урочисто заспівали під звуки оркестру. Стиглий Гарбуз і духмяна Диня виконували свої арії. Їхні голоси лунали так дзвінко, що овочі на городі…

________________________________________.