Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 1-2 класах на засадах компетентнісного підходу - Масол Л.М. 2019

4.1. Сутність поняття «педагогічна технологія»
Розділ 4. Художньо-педагогічні технології на уроках інтегрованого курсу «Мистецтво»

Завдання мистецтва - розкрити істину в чуттєвій формі.

Георг Фрідріх Гегель

Тенденція розвитку сучасної освіти передбачає її переведення на технологічний рівень, реалізацію індивідуальних траєкторій розвитку особистості. Одним із ефективних шляхів реформування мистецької освіти є використання інноваційних педагогічних технологій, спрямованих не тільки на засвоєння учнями знань і вмінь, характерне для традиційного навчання, а щонайперше - на всебічний особистісний розвиток учнів та їхню творчу самореалізацію.

У педагогічну практику універсальний термін «технологія» увійшов разом із виникненням необхідності наукового обґрунтування закономірностей пошуку оптимальної сукупності методів і засобів організації навчально-виховного процесу, цілеспрямованого впливу на особистість учня, що характеризують професійну майстерність педагога, подібну до мистецької діяльності.

Освітні технології складають нині цілу галузь педагогічної науки: осмислюється технологічний підхід в освіті, підлягають опису та аналізу найпоширеніші вітчизняні та зарубіжні технології, обґрунтовуються авторські технології, досліджується весь арсенал технологій учителя. Категорію технології сучасні представники педагогічної науки розглядають у дидактичному (В. Безпалько, С. Гончаренко, С. Подмазін, О. Савченко та ін.), виховному (І. Бех, В. Рибалка, Н. Шуркова) аспектах. Однак більшість авторів не розділяють педагогічні технології на дидактичні та виховні й розглядають їх цілісно (І. Дмитрии, М. Кларін, А. Нісімчук, О. Пехота, Г. Селевко та ін.).

Під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розуміння педагогічної технології як засобу повного управління розв’язуванням дидактичних проблем. Він включає систему дій учителя та учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконання певних навчальних дій в умовах оперативного зворотного зв’язку (О. Савченко).

У загальному розумінні технологія - це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням людських і технічних ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти (С. Гончаренко; за означенням ЮНЕСКО).

Педагогічна технологія передбачає гнучке управління навчальною діяльністю учнів, а не жорстке авторитарне керування. Саме управляти, а не керувати, адже керують людьми, а управляють цілісними й складними системами. Управління передбачає наявність у педагогічній системі двох узгоджених підсистем (учитель - учні), між якими налагоджений не лише прямий, а й зворотний зв’язок - підстава для корекції прямого зв’язку. Зворотний зв’язок потрібний і педагогу, й учню, щоб знати про свої досягнення і з вірою у свої сили йти вперед.

Узагальнюючи діапазон підходів та дефініцій, можна концентрувати зміст і сутнісні ознаки поняття «педагогічні технології» в таких основних положеннях:

✵ педагогічна технологія - це інтегративний спосіб організації навчально-виховного процесу, спрямований на оптимальне досягнення виховних і дидактичних цілей, системне планування та управління вирішенням педагогічних проблем;

✵ технологія охоплює людські ресурси (учителя й учнів як суб’єктів освіти), інтелектуальні ресурси (знання та ідеї), технічні ресурси (засоби і прийоми організації освітньої діяльності, зокрема аудіовізуальні, мультимедійні);

✵ особливість педагогічної технології полягає в континуальності - нерозривності дій педагога та учнів і забезпеченні постійного зворотного зв’язку, що дає змогу перманентно коригувати навчально-виховний процес;

✵ педагогічна технологія - це науково і методично обґрунтований процес досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних педагогічних результатів, що характеризує її алгоритмічність.

Педагогічна технологія (від грецьк. технос - «мистецтво», «майстерність» і логос - «вчення», «наука»; буквально - «знання про майстерність») - це наука про майстерність педагога з організації ефективного впливу на особистість учня як суб’єкта освіти та оптимальне управління його діяльністю для досягнення запланованих результатів освіти.

Розгорнута структура дидактичної технології, запропонована Г. Селевко:

а) концептуальна основа;

б) змістова частина навчання:

✵ мета - загальна і конкретна;

✵ зміст навчального матеріалу;

в) процесуальна частина - технологічний процес:

✵ організація навчального процесу;

✵ методи і форми навчальної діяльності школярів;

✵ методи і форми роботи вчителя:

- діяльність учителя з керування предметом засвоєння матеріалу;

- діагностика навчального процесу.

Як свідчить аналіз методичної літератури, єдиного підходу до класифікації педагогічних технологій немає, дослідники вибудовують та аргументують різні підходи й переліки. Пропонуємо одну з класифікацій, що демонструє поділ на групи за провідною ознакою.

http://textbooks.net.ua/content/view/6053/49/

Класифікація педагогічних технологій:

✵ За рівнем застосування (загальнопедагогічні, предметні, локальні та модульні).

✵ За провідним чинником психічного розвитку (біогенні, соціоген-ні, психогенні).

✵ За філософською основою (матеріалістичні та ідеалістичні, діалектичні та метафізичні, наукові та релігійні, гуманістичні й анти-гуманні, антропософські й теософські, вільного виховання та примусу тощо).

✵ За науковою концепцією засвоєння досвіду (асоціативно-рефлекторні, біхевіористські, розвивальні, сугестивні, нейролінгвіс-тичні, гештальттехнології).

✵ За ставленням до дитини (авторитарні, дидактоцентристські, особистісно орієнтовані).

✵ За орієнтацією на особистісні структури (інформаційні, операційні, емоційно-художні й емоційно-моральні, саморозвитку, евристичні, прикладні).

✵ За типом організації та управління пізнавальною діяльністю (структурно-логічні, інтеграційні, ігрові, комп’ютерні, діалогові, тренінгові).

Педагоги-практики розробляють також авторські технології, що комбінують елементи відомих апробованих технологій із власними методичними знахідками, набутими в реальному досвіді.

Складові педагогічної технології як системного інтегрованого способу організації навчально-виховного процесу:

планування цілей і завдань, прогнозування результатів педагогічної взаємодії

⇓

реалізація цілей через систему засобів, інструментальних дій і операцій у процесі організації педагогічної взаємодії

⇓

оцінювання й коригування результатів педагогічної взаємодії

Екстраполюючи на галузь педагогіки мистецтва загальнотеоретичні положення, що стосуються технологічного аспекту освіти, розглянемо детальніше особливості художньо-педагогічних технологій, які поділяємо на такі групи:

✵ інтегративні,

✵ ігрові,

✵ проблемно-пошукові,

✵ інтерактивні,

✵ сугестивні та естето-терапевтичні,

✵ музейні,

✵ медіатехнології.