Підручник - Я досліджую світ 1 клас Частина 2 - І.В. Андрусенко - Грамота 2018

БАРВИСТИЙ ВІНОЧОК ВЕСНИ

ОЙ, ВЕСНА, ВЕСНА - ДНЕМ КРАСНА

Пригріло сонце. Сніг почав темніти й танути. Несміливо потекли перші струмочки. Земля прокинулася від зимового сну. Під старим пеньком з’явилася невелика проталина. Сонце кожного ранку спрямовувало туди свої теплі промінчики. Сніг навколо танув і танув. І все частіше лунало весняне «крап-крап! крап-крап!».

Загадка

Все у зелені довкола:

Пасовище, ліс і поле.

Мчать струмочки до ріки,

Ліплять гнізда ластівки.

І в сороки новина,

Сповіщає всіх вона:

— Наближається ... !

І. Січовик

Розглянь малюнок. Добери слова, характерні для весняної пори.

Міркуй так: «Весна (яка?) рання, ...».

Ще можуть бути морози, хуртовини й ожеледиця. Та в повітрі вже пахне весною. По блакитному небу неквапливо пливуть білосніжні хмари. Щодоби день стає довшим, а ніч — коротшою. Тепер можна більше гуляти на вулиці, кататися на велосипеді, грати з друзями в м’яч чи в іншу веселу гру.

З настанням весни відбулися зміни в природі.

Послухай казку.

Синичка

Частина перша

(Скорочено)

Синичка на зиму й не заснула, і не відлетіла. Не заснула тому, що взагалі ніхто з пташок не хотів ховатися в темні нори та засинати. Але й відлітати вона не хотіла, хоча інші птахи казали, що в далеких теплих краях цілий рік, навіть узимку, цвітуть квіти й усякої комашні завжди досхочу.

— Ти замерзнеш тут, чепурушко, — казали солов’ї, які відлітали найраніше.

— Ти вмреш з голоду, під снігом нічого не знайдеш, — говорили журавлі, розправляючи дужі широкі крила.

— Може, і тобі хочеться летіти? — спитала з острахом лісова яблунька, на гілках якої вмостилася синичка. — Як сумно, коли всі відлітають, коли йде сніг і виє хуртовина! Однак усі дерева скажуть, що синички ще ніколи не кидали їх, навіть у найлютіші морози...

— Ні, ні, — заспокоїла її синичка, — я нікуди не полечу від тебе. Адже зимували тут і тато, і мама, залишаються брати та сестри. — І вона застрибала по гілках, заглядаючи в усі щілинки, чи не заховалися де-небудь черв’ячок чи гусінь, і весело співала:

Ціні-ціні-зіні-зі!

Не боюся я зими.

Ти, зима, не лякай,

Я не кину рідний край!

Зима чула, як хвалилася синичка. Вона заскреготіла, зарипіла від люті. Усі струмочки й річки кригою вкрилися. Уранці прокинулася синичка й побачила, що весь ліс у снігу: і на землі, і на гілках — скрізь сніг. (...)

Задули вітри так, що всі дороги, усі стежки замели, кучугури снігу, як гори, понасипали.

Синичка залетіла за товсті гілки старого дуба, де чагарники та дерева переплелися між собою та вітрів не пускають, і шукає ретельно в корі собі чогось поснідати. Така вже вдалася — не хоче сумувати, та й годі! (...)

Синичка пострибала по гілках далі на пошуки. Ніхто в лісі так вправно й швидко не літав, як вона. (...)

Зимовий день короткий — вигляне сонце, та так, ніби й воно змерзло, — швидше ховається. Сіла синичка на сосну. Наїжилася, голівку в крильця ввібрала, сидить — пуховий м’ячик, та й годі. Так і заснула.

Не спи, синичко, обережна будь: дивися — потихеньку підкрадається до тебе куниця, уже й лапу свою хитру простягла — от-от схопить.

А зима ще дужче лютує — не може вона перемогти маленьку пташку! І рипить, і скрегоче, і снігу накидає, мов з рукава, просто купами, а не сніжинками.

— І що там зима виробляє? — питає сонечко в хмар.

— Та є в лісі пташка-невеличка, зветься синичка, не хоче вона зимі коритися — усе стрибає та співає.

— Ну й мила пташка, зими не боїться! — сказало сонечко й засміялося. А як сонечко засміється, то всі вже знають — одразу стає тепліше. І всі вгору починають дивитися. І синичка голівку підвела. Бачить — сонечко до неї сміється. Весело їй стало, і так вона голосно заспівала:

Зіні-зіні-зіні-зінь,

А вже сонце і теплінь!

Сонце, сонечко, світи,

Не ховайсь за хмари ти!..

Ну, звичайно, після такої пісеньки сонечко вже не могло заховатися, і навіть коли вже брів у ліс вечір, воно трохи затрималося, тому й день став трошки довший.

За О. Іваненко

Знайди в Інтернеті та послухай, як співає синичка.

Які звуки природи тобі вдалося «почути», читаючи казку? Що виникло у твоїй уяві?

Загадка

Дерева по коліна у воді стоять,

Сонячні промінчики виблискують, горять.

Зупинись і пильно подивись туди —

Що це за симфонія сонця і води?

Розкажи, чи доводилося тобі спостерігати в природі відлигу, повінь чи льодохід.

Розгляньте малюнки. Розкажіть, де відбуваються події.

Чи знаєте ви про небезпеку в період льодоходу та повені? Чим загрожує льодохід людям?

Чим небезпечна повінь?

Чи знаєш ти, як діяти в небезпечних ситуаціях?

Щоб не сталося біди, службу порятунку набери!

Дізнайся, про що співає весна. Розкажіть, які звуки весни ви вже почули.

Прочитай вірш.

Веснянка

Весела веснянка

Далеко лунає.

Бурхлива річка

Вже кригу ламає.

Сніги розтопились

Злилися струмками.

Земля молодіє,

Укрилась квітками.

З чужої чужини,

З далекого раю,

Пташки прилетіли

До рідного краю.

Гаї всі і луки

Піснями озвались.

Веселі проміння

З небес засміялись.

Б. Грінченко

Чому автор назвав свій твір веснянкою? Яку картину змалював у вірші?

Які ознаки весни він описав?

Поспостерігай за погодою навесні. Помічай, якими стають дні.

• Дні довшають. Стає тепліше.

Поспостерігай за хмарами.

• Небо частіше блакитне, ніж сіре й похмуре.

Поспостерігай за птахами.

Помічай:

• коли птахи збираються в зграї;

• коли настовбурчують пір’я;

• коли перестають співати.

Дізнайся в дорослих, як утворюється дощ.

Поспостерігай, як випаровується вода й збирається в крапельки.

Розкажи про свої враження від досліду, проведеного вдома.

Послухай казку.

Синичка

Частина друга

(Скорочено)

Виглянуло сонечко — а синичка вже літає, і з нею ще багато синичок, усі вони співають:

Зіні-зіні-зіні-зі,

Може, це кінець зимі?

Сонце, сонечко,вставай,

Приголуб наш рідний край!

Замість високих кучугур з’явилися великі прозорі калюжі. Дерева прокидалися від холодного зимового сну й заглядали в них.

— Ой, яка я без листячка негарна! — жахнулася молода берізка. — Краще б я й не прокидалася! — Та вона чула, як усередині вже течуть весняні соки й на вітах наливаються бруньки.

По снігу забігали весняні комашки, і навіть торішні метелики прокинулися. Що ж було робити зимі?

І сонечко сяяло, і струмки дзюрчали, і навіть вітри від рук відбивалися — не хотіли вже сердито дути, а почали грати з деревами та струмками й самі стали теплі та лагідні. Махнула зима рукою, зарипіла вночі востаннє та й подалася на північ. Струмки вмивали землю, вона вкривалася зеленою травичкою, зацвітали перші квіти, набухали бруньки на деревах, летіли додому пташки.

— Ти не замерзла, крихітко? — курликали журавлі. — От і ми вдома!

А коли в молодої берізки вже так розпустилися листки, що на них могли вміститися крапельки роси й з них можна було напитися, — прилетів і соловей.

Соловей співав найкраще в лісі. Усі птахи замовкали, коли він співав, і перша його пісня завжди була про далеку мандрівку, про теплі розкішні гаї з надзвичайними квітами й золотими плодами. І всі дерева слухали, і пташки, і маленька синичка слухала й згадувала люту зиму, вітри та кучугури снігу. Може, і справді краще відлітати туди? А як же тоді рідна берізка, і рідний старий дуб, і лісова яблунька?

— А зиму все ж таки ти прогнала, і про весну ти перша заспівала, — лагідно сказав старий дуб.

Це почув соловей. І друга його пісня була про рідні ліси, які в сто разів кращі від найрозкішніших південних садів.

І ця пісня ще була похвалою маленькій, веселій, сміливій пташці, яка не побоялася зими.

Синичка засоромилася, і щось зацвірінькала. До неї приєдналися і горобці. Вони цвірінькали, що тепер весна, усім добре й радісно, і не треба думати про сніг і холод.

За О. Іваненко

Які звуки весни тобі вдалося «почути», читаючи казку? Які картини виникли у твоїй уяві?

Розкажи, як синичці вдалося пережити зиму.

Уяви, що синичка дарує всім свою весняну пісню. Про що б вона заспівала?

Заспівайте пісню на слова М. Грабовського «Свято весни».

https://www.youtube.com/watch?v=I0Oy19cAQSI

Розгляньте малюнки. Розкажіть, як змінився ваш одяг. Як потрібно одягатися навесні, щоб не захворіти?

Пухнастий білий сніг потемнів і перетворився на стрімкі потічки й величезні калюжі. Інколи так хочеться в тій калюжі спіймати сонячного зайчика. Намагайся не промочити ноги. Якщо ж це сталося, відразу йди додому й перевзуйся в сухе, щоб не захворіти.

Корисна порада

Після тривалих холодів, з приходом весни, завжди хочеться легше одягнутися. Не поспішай цього робити. Повітря ще холодне. Можна застудитися.

З приходом весни починає пробуджуватися природа.