Українська мова та читання 4 клас Частина 1 - Г. С. Остапенко, О. В. Волощенко, О. П. Козак 2021

§ 28. Пригоди тривають
Тема 2. Машина часу

1. За ключовими словами (утікач, татари, верба) пригадайте послідовність подій у романі. А потім прочитайте продовження.

Дивний незнайомець

За романом Володимира Рутківського «Джури козака Швайки»

Хлопчики закам’яніли. Вони знали і про нечисту силу, і про вовкулаків, але ніколи ще не чули, щоб верба заговорила людським голосом. Тут вона ще й заходилася чхати. І дочхалася до того, що від неї відвалився шмат кори і перед хлоп’ячими очима з’явилося чимале дупло. А в тому дуплі виднілася голова. У голови було смагляве обличчя й чорні вуса, геть покриті порохнявою.

Голова в дуплі була не сама. Там ще були і тіло, і руки з ногами. І коли все це вибралося з дупла, перед ошелешеними хлопчаками постав широкоплечий юнак. Це був той, за ким гналися татари.

- Ну, як, бачили щось подібне до цього? Ні? То ж бо й воно. А тепер, Грицику, збігай-но і глянь, чи не вертаються татари.

- Звідкіля ви знаєте, як мене звати? - здивувався Грицик, коли повернувся зі звісткою, що нікого не видно.

- Я, хлопче, мушу знати все, - сказав незнайомець. І невідомо було, жартує він чи ні. - А тепер гайда далі.

Хлопці йшли позаду незнайомця й дивувалися. Яка незвичайна людина! Стверджує, що про все знає... І ходить якось не так, як усі. Не ходить, а крадеться. І наче нікуди не дивиться, а все бачить. Ось щойно, не озираючись, сказав:

- Саньку, не відставай. І під ноги дивися, бо на гадюку наступиш.

А Санько і справді ледь не налетів на гадюку. Добре, що вона уздріла його першою і зав’юнилася з-під ніг.

- А як вас звати? - не витримав урешті Грицик.

Незнайомець озирнувся і сказав:

- Кличте мене Пилипом, - подумав і додав: - Поки що.

- Як це? - не зрозумів Грицик.

- Отак. Сьогодні я Пилип, а завтра, може, буду Саїд-беєм.

Коли дісталися плáвнів, Пилип звелів друзям відпочивати, а сам кудись щез. Повернувся надвечір. І не пішки, а на коні. І це був саме той кінь, на якому Пилип утікав від татар.

- Пощастило нам, хлоп’ята, - сказав він. - Ще б трохи затрималися біля того озера - і були б у татарському полоні.

Козак любовно поплескав по ще вологому крýпу свого коня. Тоді видобув із торбини круглого коржа, розламав його на чотири частки і дві подав хлопчикам.

- Підживіться трохи. А вечерятимемо, сподіваюся, в іншому місці, - сказав і віддав найбільшу частку коневі.

- Здам вас добрим людям, - розмірковував Пилип, - і подамся своєю дорогою.

- А куди саме? - не втримався Санько.

Грицик штовхнув товариша ліктем у бік:

- Чого причепився? Дядько Пилип куди захочуть, туди й поїдуть. Бо він козак, вільна людина!

- Саме так, - погодився козак. - Тільки припиніть говорити до мене, як до двох. Не такий уже я й старий для того. Згода?

2. Що незвичного помітно в поведінці козака? Прочитай відповідні уривки з тексту. Про що це свідчить?

3. Що мав на увазі Пилип, кажучи: "Припиніть говорити до мене, як до двох"? До кого ти звертаєшся на "ви"? Чому?

4. Як гадаєш, куди козак відведе хлопчиків?

За романом Володимира Рутківського «Джури козака Швайки»

Під вечір вони вирушили вглиб дніпровських плавнів. Дорогою дуже дошкуляли комарі. Тож хлопчики затято шмагали себе по обличчю, шиї та литках. Зрештою Грицик не витримав і намазюкав обличчя чорним намýлом.

- Тепер не кусатимуть, - сказав він.

Санько подумав і теж намазюкав обличчя. І справді, комарі хоч і дзвеніли над ним, проте кусати перестали.

Пилип озирнувся на них і схвально хитнув головою. От його комарі не чіпали. Мабуть, тому, що він смалив люльку.

Незабаром очерети почали рідшати. Крізь просвіти зблискувала Дніпрова блакить. Мандрівці вийшли до заплави. За нею виднівся острів зі звивистими берегами.

- От і прийшли, - сказав Пилип.

Він підніс до рота долоню й тричі прокричав пугачем. У відповідь із глибини острова долинуло качине крякання. А невдовзі на хвилях загойдався човен-плоскодонка. У ньому стояв здоровань у полотняній сорочці.

- Пилипе! - ще здалеку загукав він. - А щоб тебе мухи покусали! Ми тут уже таке передумали...

Коли човен із розгону вилетів на берег, здоровань кинувся до Пилипа з обіймами - у того аж кісточки затріщали.

- О, а що за чортенят ти привіз? Ану, йдіть-но сюди!

Не встигли хлопчики й отямитися, як уже тицьнулися писками у воду. Василь пополоскав ними, як ото жінки полощуть білизну, і знову поставив їх навпроти себе.

- То це ж чи не про вас розповідали, буцімто ви так перелякали нашого пана Кобильського, що той бідолаха аж за Переяславом зупинився?

- Це вони і є, - підтвердив Пилип. - Тепер їм діватися нікуди - пан таких жартів не пробачає.

Василь у задумі почухав потилицю.

- Та знаю, але ж... у нас тут теж не мед з маслом їдять. Сьогодні живемо, а завтра якийсь бузувíр налетить.

Тоді почастував хлопчаків легким потиличником і сказав:

- Ну, гаразд, хай лишаються. Якось воно та буде.

Грицик аж підстрибнув.

- То ви... то ти що - береш нас у козаки? - запитав він.

- Ну, це ще треба заслужити...

У глибині острова палало багаття. На рогачках булькотів здоровенний казан. Навколо нього сиділо з десятеро чоловіків. За деревами чулося голосне кінське іржання.

5. Як козак, що зустрів мандрівців, виказав своє хвилювання про долю Пилипа? Запропонуй інший вислів, яким побратим міг би зустріти товариша, якого давно не бачив.

6. Відшукайте в тексті фразеологізм, яким козак називає нелегке життя. Чи були у вас ситуації, які також можна було б описати цим висловом? Розкажіть.

7. Які уривки змусили тебе всміхнутися? Виразно прочитай їх комусь, кого хочеш развеселити.

8. Відшукай в уривках "Дивний назнайомець" і "Оце так зустріч!" та випиши два речення зі звертаннями і три речення з однорідними членами.

9. Послухай пісню "Гупало Василь" гурту "ТНМК". Чи ти чув І чула раніше про такого захисника України? Навіщо вигадали цього персонажа?

svitdovkola. org/um4/media4