Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Українська мова та читання 3 клас Частина 2 - Іщенко Олена Леонідівна, Іщенко Андрій Юрійович 2020

Вивчаємо минуле через мову
VIII. Місця і люди. Дієслово

1. Розкажіть, що ви знаєте про запорожців (створіть карту думок).

2. Виберіть один з уривків — А, Б або В. Працюйте разом у групі за планом.

1. Прочитайте вибраний уривок.

2. Визначте тему уривка (про що йдеться?). Підготуйтеся його переказати.

3. Розподіліть завдання і випишіть:

■ незрозумілі слова;

■ незнайомі слова, значення яких можна зрозуміти з розповіді;

■ слова, які пишуться не так, як сьогодні.

3. Дізнайтеся значення незнайомих слів.

Життя козаків-запорожців

(З розмови історика Дмитра Яворницького зі 116-річним Іваном Розсолодою, сином запорозького козака. Розмова відбулася понад 100 років тому)

А. — Так ото козакам тільки й роботи було, шо война, люльки та музика?

— Ні, вони занімались і другими ділами. Самі коров доїли, і сир виробляли, і масло били. Між ними були шевці, кравці, ковалі, гончари, столяри. Були й такі майстри, що робили вози...

Були між ними і такі, шо колодязі копали, льохи мурували, каюки робили. Каюк у кожного запорожця був. Були такі, шо табуни стерегли, скотину гляділи, чабани коло отар ходили. А то були і такі, що сади садили, огородину розводили: капусту, кавуни, дині, огірки, табак. Були лікарі, що рани залічували, од гадюк відшіптували. Такі, шо по пасіках сиділи, хліб у степу обробляли. Були й такі, шо начальству прислужували, - хлопцями або молодиками звались. Усяких було і всякого занятія.

Б. — А як воно було коло Січі?

Коло Січі, по степах, скрізь стояли бурдюги, себто по-нашому землянки. Бурдюги ніколи не замикались. Хто хоч, той і заходь. Оце чвала який чолов’яга по степу, і захотілось йому їсти. Баче, стоїть бурдюг. Зараз завернув до нього, найшов там казан, пшоно, сало або рибу. Викресав вогню, розвів багаття, зварив собі обід, сів і з'їв, напився води, ліг і спочива.

Як прийде хазяїн, то він ще й рад гостеві. А як захожій не вспіє побачитися с хазяїном, то робе маленький хрестик із дерева, ставе його серед бурдюга та йде собі з Богом.

От як воно було у запорожців. Не дуже красовиті були їх оселі, а зате дуже привітні.

В. — Розкажіть же, дідусю, як зодягались запорожці.

— Зодягались запорожці добре, ходили браво і чепурно. Вони, бачите, голови брили. Обриє та ще й милом намаже, щоб добре волосся росло. Одну тілько чуприну кидали на голові. Довгу таку, чорну та кучеряву. За праве її, замота за ліве вухо разів два або й три, та й повісе. Так вона й висе аж до самого плеча ...

А інчій візьме та перев’яже свою чуприну стрічкою, закруте її на лобові та так і спить. А ранком як устане та як розпусте її, то вона наче хвіст у вівці зробиться.

На голову надівали високу гостру шапку. Як наложив шапку, тоді він уже і козак. Це — саме перше і саме главне одіяніе козака. Потім уже надяга каптан, довжини до колін, червоний, на шовкових шнурках та з двома крючками на боках, для пістолів. Застебне той каптан ґудзиками, підв’яже поясом і готов.