Українська мова та читання 3 клас Частина 2 - Савчук А. С. 2020

Розмаїттям кольоровим прикрашає осінь край
Осінь наша, осінь - неба ясна просинь

Катерина Перелісна

ОСІНЬ

Листячко дубове,

листячко кленове

жовкне і спадає

тихо із гілок.

Вітер позіхає,

в купу їх згортає

попід білу хату

та на моріжок.

Айстри похилились,

ніби потомились —

сонечка немає,

спатоньки пора!

А красольки в’ялі

до землі припали.

Наче під листочком

вітер догоря.

✵ Який у тебе настрій після читання вірша? Які ознаки осені згадує поетеса?

✵ Які картини постали в твоїй уяві під час читання вірша?

✵ Відшукай слова, які мають ніжно-пестливе значення. Чому, на твою думку, поетеса їх використала? Як ти розумієш вислови вітер позіхає, під листочком вітер догоря?

• Обговоріть, як змінюється довкілля у вересні.

Прочитай і відгадай загадку.

Ігор Січовик

В зеленім лісі побував

якийсь художник — і поволі

дерева перефарбував

у золотисто-жовтий колір.

— Ти хто такий? — я здивувавсь. —

Чому тебе не бачив досі?

— То придивися, — хтось озвавсь, —

і ти тоді побачиш ... .

• Добери слова — назви ознак до слова-відгадки.

Прочитай заголовок тексту. Про що можна дізнатися із заголовка? Прочитай текст.

За Михайлом Слабошпицьким

ЗА ПОРОГОМ ОСЕНІ

Якось уранці Сашко виглянув у вікно й побачив, що на дорозі вже не гурчать натужно вантажівки з буряками.

І городину всю вже позбирали. І сонечко стало ніби трохи лінькувате — і сходить пізніше, і гріє начеб неохоче. І дощі стали частіше перепадати.

— От до зими йдеться, — сказав батько матері. — Треба б навідатися до діда Степана. Збігло літо, а ми за роботою до нього ні разу й не вибралися. Добре, що сьогодні неділя.

— Тату, візьми мене з собою, — попрохав Сашко.

— А як же я без тебе? Візьму. Ти ж у нас завжди за першого помічника.

Сіли вони вдвох у машину і помчали за село. Там, біля тихої річки із задумливими вербами, притулився до лісу садок.

Спинилися біля дерев’яних воріт. Батько посигналив, а Сашко виліз із кабіни й вистрибом помчав до воріт. Він скучив за дідом і радів, що його побачить.

Назустріч йому виступив дід Степан — високий, усміхнений, з білою бородою.

— А підріс же ти, як з води, — мовив дід після привітань. Скуйовдив Сашкового чуба й пригорнув онука.

— Скоро, голубе, будеш козарлюгою.

Підійшов батько, поцілувався з дідом і спитав:

— То чи добре яблука вродили?

— А вродили. І рясно, і великі, наче кавуни.

Вони втрьох пішли в сад. У прохолодній тиші чутно, як шелестить під ногами трава і гупають об землю яблука.

— Он антонівка яка налилася, — показує дід на крислате дерево. На ньому поміж листя висять великі жовті яблука.

Сашко зірвав одне й підніс його проти сонця. Запахуще яблуко просвічувалося. Видно було навіть зернятка всередині і тінь від його пальців з другого боку.

— Уже час їх і зривати, — сказав дід, — бо скоро вдарять морози, а там не зогледишся, як і сніг випаде.

— Дивися, онуче, яка щедра наша земля, — каже дід Степан. — Усе, що хочеш, чого душа забажає, на ній родить. Щасливі ми, бо живемо на такій землі.

А й справді, думає Сашко, щедра земля. Як його мама. І нікого не обійде тією щедрістю. Він примружив очі й спробував уявити все, що родить земля: яблука, груші, картоплю, сливи, помідори, буряки, абрикоси, кавуни, смородину, полуниці... Хіба все одразу й згадаєш?

Коли виходили з саду до воріт, дід простягнув Сашкові кілька антонівок:

— Почастуєш своїх друзів. Ви ж прийдете на поміч, як збиратимем яблука?

— Ти ще й питаєш, діду! Прийдемо всією вулицею. Хто ж відмовиться збирати яблука?!

Коли вони від’їжджали, біля воріт ще довго стояв дід Степан.

В кабіні пахли, мов подих осіннього саду, великі жовті антонівки. А обабіч дороги бігли назустріч машині прив’ялі або присохлі трави.

Сашкові подумалося: мабуть, усе на світі знає, що скоро прийде зима, що осінь щоранку вже виглядає її. Якогось дня вони нарешті зустрінуться там, у тихому саду біля річки й лісу. І зима подякує осені за її щедрі плоди. А потім аж до весни стерегтиме, щоб ніхто не сполохав сон стомленої землі...

✵ Хто дійові особи оповідання? Де жив Сашко? А дід Степан?

✵ Про що розповідав дід Степан онукові?

✵ Пригадайте, з яких частин складається текст.

✵ Про що йдеться в зачині? В основній частині? Чим закінчується розповідь?

✵ Запропонуйте свій заголовок. Обґрунтуйте свою пропозицію. Поділіть текст на частини за такими питаннями:

1. Коли Сашко побачив зміни в природі?

2. До кого поїхали батько із сином?

3. Що робили в саду дід Степан, Сашко та його батько?

4. Про що розмірковував Сашко дорогою додому?

✵ Доберіть заголовки до всіх частин. Це план оповідання.

Щоб скласти план тексту, потрібно:

✵ прочитати текст;

✵ поділити його на частини;

✵ визначити головну думку кожної частини;

✵ дібрати заголовок до кожної частини (або знайти в цих частинах речення, які можуть бути використані як заголовки).

План може складатися з розповідних або питальних речень.

✵ Перекажи оповідання за складеним планом.

Збагачуй своє мовлення.

Помчав вистрибом — побіг підстрибуючи.

Не сполохати — не налякати.

Прочитай вірш.

Ліна Костенко

БІЛОЧКА ВОСЕНИ

На гіллячках на тоненьких,

поки день ще не погас,

сироїжки та опеньки

білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,

так їх тулить на сосні

і міркує: а нехай-но

ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,

поки є іще тепло,

а як випадуть пороші,

заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі,

сніг посиплеться з дубів,

буде в мене у коморі

ціла в’язочка грибів!

Але білочці не спиться.

Дятел стукає: тук-тук!

Щоб не вкрала їх лисиця

або хитрий бурундук.

✵ Про які осінні турботи в житті білки розповідає поетеса?

✵ Чому білочці не спиться? Чи можна назвати звірятко завбачливим? Висловлюйся за зразком:

Я вважаю, що білочку можна / не можна назвати завбачливою, тому що ... . Наприклад, ... . Отже, ... (зроби висновок).

✵ Розкажіть одні одним про осінні турботи інших тварин.

✵ Порівняйте зміст вірша і малюнок.

Збагачуй своє мовлення.

Крутиться як білка в колесі — працює без упину.

Коли свиня на білку загавкає — ніколи.

Дівка плаче, а білка скаче — робота виконується, незважаючи ні на що.