Українська мова та читання 3 клас Частина 2 - Чумарна М. І. 2020

Летіть додому, пташенята!

ПТАШОК ВИКЛИКАЮ З ДАЛЕКОГО КРАЮ

22 березня, на Сорок Святих, повертались із вирію шпаки та жайворонки — вісники весни. За уявленнями наших предків, їх поверталося сорок. Цього дня бабусі, мами та дівчата пекли «жайворонків» із тіста, ніби прискорюючи приліт пташок і наближення тепла. Потім «жайворонків» і діти, і дорослі підкидали угору, приказуючи: «Жайворонки, прилетіте, весну-красну принесіте!». А ще вигукували:

Пташок викликаю з далекого краю!

Летіть, соловейки, на нашу земельку!

Летіть, ластівоньки, пасти корівоньки!

Діти бігли на вулицю, в сади, городи, клали «жайворонків» на голови, тримали в руках, наштрикували на палички і бігали з ними селом. Намагалися підняти їх повище — для цього забирались на дахи сараїв, на огорожі, на дерева. «Пташок» саджали на скирти, стоги, гілки, пагорби, підкидали вгору, іноді прив’язували нитками до дрючків.

За повір’ям, жайворонок брав соломинку в дзьобик, летів угору «до Бога» і співав: «Урожай, урожай, теплий дощ на врожай!». Імітували спів жайворонка, коли він летів угору: «Сонце ловити! Сонце ловити! Сонце ловити!».

А коли летів донизу, то так: «Ціп урвався! Ціп урвався! Ціп урвався! Кру-ці! Кру-ці! Кру-ці!». «Жайворонками» з тіста діти гралися увесь день, а увечері їх з’їдали.

Скúрта — великий стіг сіна.

ЖАЙВОРОНОК

Легенда

На п’ятий день, як створив Господь пташок та риб, увечері зібралися вони довкола Нього. І сказав Господь:

— Пташки мої! Зібрав я вас і хочу кожній дати подарунок. Вибирайте: хто силу, хто гарне пір’я, а хто співучий голос.

Соколи, яструби, круки просили: «Сили, Господи...». І Господь клав руки на їхні крила, і вони ставали дужими. Підходили дрозди, солов’ї, чижі, голуби, горлиці й просили: «Голосу, Господи...». І торкався Господь Своєю рукою їхнього горла, і вони одразу починали співати. А далі прийшли щиглі, півники, качки, індики, пави і просили: «Дай нам гарне пір’ячко, Боже...».

У той час почалася бійка між совою і зозулею. Одна хотіла бути кращою від другої, і Господь покарав їх: «Ти, зозуле, не будеш мати свого гнізда, а ти, сово, будеш ховатися, щоб ніхто тебе не бачив...».

Аж ось уже всі розлетілись, коли до Господа ще підійшла маленька пташина: «І мені голос дай, Боже!».

— А ти чому раніше не прийшла? — запитав Господь.

— Тут така суперечка зчинилася, то я вирішила зачекати.

Господь поглянув на неї й усміхнувся:

— За те, що ти така скромна і терпляча, матимеш не тільки голос — зроблю тебе наймилі- шою пташкою для людей. Будеш кликати весну, кожен тебе благословлятиме.

І став жайворонок наймилішою пташиною. Тільки- но він над ріллею заспіває, то селянин усміхнеться і гляне вгору:

— Співай, співай, пташино Божа!

Чому жайворонка люди називають пташиною Божою? Яких ще птахів шанують у народі та вважають посланцями неба? Які з птахів найбільше «дружать» із людьми?

Переглянь мультфільм «Птахи України». Що цікавого ти дізнався (дізналася) про птахів?

КОЛИ ХТО СПИТЬ?

П’єса на дві дії

Дійові особи: ластівка, півень, сич, горобець.

Дія І

(Ластівка вибігає, несе кошик зерняток, дуже поспішає.)

Ластівка:

Ой, вже сонечко заходить,

темний Вечір лісом бродить,

вже мої малятка сплять —

треба дуже поспішать!

(Назустріч Ластівці повагом виходить Сич. Він струшує пір’я, протирає очі.)

Сич:

О, нарешті день настав!

Треба братися до справ!

(Ластівка так поспішає, що ледь не збиває його з ніг.)

Ти чому так поспішаєш?

Ластівка:

Ніби ти і сам не знаєш!

Он вже сонечко зайшло

і заснуло все село!

Вже мої малі поснули,

про вечерю всі забули!

Я ж так важко натрудилась,

до вечері забарилась!

Сич:

Що ти кажеш, мила пташко!

Ти вночі трудилась важко?

Ластівка:

Та яка там, Сичу, ніч!

Сич:

Поясни, у чому річ:

ніч на світі настає,

коли сонечко встає!

Ластівка:

Що ти, що ти? Ніч приходить,

коли сонечко заходить!

Сич:

Дивні речі ти сказала!

Мабуть, ти сама не знала

те, що кожна птиця знає:

день тоді, як місяць сяє!

Ластівка:

Вже й не знаю, що казати:

дивуватись чи сміятись.

Сич:

Треба в інших запитати!

Хай розсудить нас Сова!

В неї мудра голова!

Ластівка:

Згодна, я іти готова,

щоб почути мудре слово!

(Виходять.)

Дія II

(Ластівка і Сич виходять на узлісся. Скрізь темно, вже настала ніч. Ластівка втомлена, заледве ноги волочить, а сич бадьорий, весело підстрибує.)

Ластівка:

Натомилася я дуже.

Відпочиньмо трішки, друже!

Сич:

День ще тільки розпочався —

сили я у сні набрався!

Ви ж, слабенькі ластівки,

все зробили навпаки!

Ластівка:

Годі, годі сперечатись!

Треба до Сови дістатись!

Вже ж вона усіх розсудить!

Сич:

Хто тут ще по лісу блудить?

(На сцену виходить Півень.)

О, це Півень сонце будить!

Ще, напевно, не пора —

тільки вийшов я з двора,

в мене день іще надворі!

Півень (до Ластівки):

Кумцю, ви, бува, не хворі?

Що тут робите вночі?

Ластівка:

Ти поглянь, які сичі:

днем вони назвали ніч!

Хочу знати, в чому річ:

йдемо разом до Сови —

золотої голови!

Хай вона, премудра птиця,

розбереться, як годиться!

Півень:

Тричі я вночі встаю —

звістку сонцю подаю!

Знаю я, у чому річ:

спить удень наш мудрий Сич.

То ж літають уночі

тільки Сови і Сичі.

Ластівка:

І Сова вночі літає?!

Сич:

Так, вона порядок знає!

День тоді, як місяць сяє!

Півень:

Все ти, кумцю, зрозуміла?

Правди від Сови схотіла?

Ніж даремно сперечатись —

краще розуму набратись!

Ластівка:

Ой спасибі, куме Півню!

Нам Сова таки не рівня!

Краще я додому йду!

Півень:

А я тебе проведу!

Ось лиш ранок привітаю —

всім про сонце нагадаю!

Кукуріку!

Ластівка:

А ти, Сичу, зоставайся

та нічкою утішайся,

бо як сонце вранці встане —

ти літати перестанеш!

Сич:

То не йдемо до Сови?

Ластівка:

Не морочмо голови!

Має в світі кожна птиця

свою пору, як годиться.

І Сова того не знає:

День уранці наступає!

Сич (здивовано розводить крилами):

От ви диваки!

Півень з Ластівкою (ідуть додому і приспівують):

Сонечко над світом ясно світить,

люблять його півники і діти,

і малі веселі ластівки,

а Сичі і Сови — навпаки!

Приспів:

Ти світи нам, сонце ясне,

і ніколи не погасни!

Ми в твоїх промінчиках літаєм,

землю своїм співом звеселяєм!

День приходить — всі йому радіють,

роблять те, що хочуть і що вміють,

мостять свої гнізда і хатки,

а Сичі і Сови — навпаки!

Приспів:

Ти світи нам, сонце ясне,

і ніколи не погасни!

Ми в твоїх промінчиках літаєм,

Землю своїм співом звеселяєм!

(Кінець.)

Марія Чумарна

Розподіліть ролі, розіграйте п’єсу в діалогах або створіть повністю костюмовану виставу. Можете придумати власний варіант п’єси, переказавши слова персонажів своїми словами.