Я досліджую світ 2 клас - Навчальний зошит - Інтегрована тема “Територія” - О. Волощенко, О. Козак, Г. Остапенко, О. Романюк 2019

Вітраж власноруч

Підготуй: гофрований папір або кальку різних кольорів; прозору клейонку; чорний фломастер; клей; пензлик для клею; ножиці; канцелярський ніж; контурний малюнок.

1. На картон наклейте малюнок або накресліть контур майбутнього вітража.

2. Проріжте канцелярським ножем отвори-«віконечка» в картоні.

3. З кольорового гофропаперу (або кальки) виріжте деталі для вітражних вставок. Щоб точно відтворити форму, прикладіть клаптики паперу до кожного фрагмента на вітражі — квітки, деталі тулуба джмеля, відеречка з медом. Обведіть фломастером контур, залишивши достатньо місця для приклеювання, та виріжте фрагменти. Крильця зробіть з прозорого поліетилену.

4. Приклейте вирізані деталі до «віконечок» зі звороту вітража. Якщо вони завеликі, обріжте краї ножицями.

5. Робота готова! Розмістіть вітраж на вікні. Коли світло проходитиме крізь кольорові «віконечка», він мерехтітиме різними барвами!

· Прочитай продовження казки Н. Чуб «Цікаві правила дорожнього руху».

За кермом колишньої летючої тарілки, а тепер невеликого жовтого автомобіля сидів Блум. Він зацікавлено крутив головою навсібіч.

— Ой, обережно! — вигукнув Данилко. — Ти зараз на стовп налетиш!

Блум знову схопився за кермо й швидко вирівняв автомобіль:

— Усе гаразд! Фальшива тривога. Їдемо далі.

— Гальмуй!!! — знову вигукнув Данилко, який уважно дивився вперед. Автомобіль різко загальмував, та так, що я боляче вдарився головою.

— Хіба ти не бачиш, який тут знак висить? — спитав я в горе-водія.

— Бачу. Знак «Крокуючий чоловічок». Гарно тут у вас, знаки скрізь такі смішні, а є й незрозумілі. Це для того, щоб їздити було веселіше?

— Ти ж ледь на бабусю не наїхав на пішохідному переході! — Данилко так розхвилювався, що навіть почав кричати. — Цей знак означає, що в цьому місці люди можуть переходити дорогу, і водії автомобілів обов’язково повинні їх пропускати.

Автомобіль помчав іще швидше. Двоє інших інопланетян роздивлялися місто.

— О, вулиця Бузкова, — прочитав вивіску Фліп.

А Данилко зауважив:

— Тут, мабуть, росте багато кущів бузку, тож вулицю так і назвали.

Бузкова вулиця була тихою та небагатолюдною.

Раптом пролунав оглушливий удар і автомобіль зупинився. Аварія! Автомобіль врізався у високий паркан, і з-під його капота завалував густий сірий дим.

Тут ми всі помітили, що просто до нас через перехрестя прямує поліцейський.

— Усе, приїхали... Зараз штраф випише, — засмутився Данилко.

— Еге, і на штраф майданчик забере наш апарат, — зітхнув я. — Доїздилися.

І справді, після тривалої розмови поліцейський порадив нам піти до автошколи «Зелене світло», а машину завантажив на евакуатор.