#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 1 клас - Лиженко В. І. 2017

Тема 12 тижня: Вода

Василь Сухомлинський

Краплина роси

Рано-вранці на квітці троянди прокинулась Краплина роси.

— Як я тут опинилась? — думає Краплина. — Увечері я була високо в небі.

І захотілось їй знову в небо.

Пригріло Сонечко. Випарувалась Краплина, піднялась високо-високо у блакитне небо, до самого Сонечка.

А там тисячі інших краплинок. Зібрались усі в чорну хмару і затулили Сонечко. — Чого це ви заховали мене від людей? — розгнівалось Сонечко.

І послало на хмару вогненну стрілу.

Вдарила вогненна стріла, загримів грім. Злякалася чорна хмара й розсипалась. Пішов дощ. Упала Краплина на Землю.

— Дякую тобі, Краплино, — промовила Земля. — Я так скучила за тобою.

— Розкажіть, який шлях пройшла Краплина.

— Що ви знаєте про воду?

— У яких станах може бути вода?

Тамара Коломієць

Джерельце під вербою

виблискує водою.

Прийду до нього й до ладу

порозчищаю, обкладу.

Все дно камінням обмощу,

в пісок ні краплі не пущу.

І задзвенить, і заспіва

вода джерельна, мов жива.

— Чому потрібно зберігати джерела, річки, озера?

— Як про це розповідається у вірші?

— Назвіть джерельця своєї місцевості.

Марія Солтис-Смирнова

Як звірята джерело рятували

У одному великому лісі був всього лише один струмочок.

Джерельце витікало з невеличкого пагорба на одній з лісових галявин, а потім текло майже через цілий ліс.

На тому пагорбі, звідки било джерельце, ріс величезний дуб. Він і захищав маленький струмочок від пекучого літнього сонця. Але, от біда, з кожним роком дерево сохло все більше. Тінь його ставала меншою і джерельце також.

Ось одного літнього вечора, коли була сильна гроза, блискавка вдарила прямо в сухий дуб. Та дерево від удару розлетілось на щепки, а загорівся лише корінь, що нерушимо залишився стояти над пагорбом. Залишки дуба попадали у воду. А їх було так багато, що вода перестала текти. Ліс залишився без джерельної води.

А ріка текла дуже далеко.

Тому на термінових зборах лісові звірята вирішили розчистити джерельце.

Перші до роботи взялися бобри, які прибрали всі обломки дерева. А решта звірят виносили сміття подалі, щоб нікому ці дубові шматочки не заважали.

Тоді кроти трохи також попрацювали — вони розширили трохи основу джерела, щоб води було побільше.

А після цього вже всі звірята укріпляли русло струмочка. Вони носили камінці, якими закладали дно струмочка. А великі тварини — ведмеді, кабани, олені і лосі втоптували їх глибше.

І, хоча робота закипіла вранці, до вечора вже всі були вільні.

Звірята так зраділи чистій джерельній водичці, що влаштували собі на березі струмочка свято з танцями і співами.

— Як звірята врятували джерело?

— Назвіть героїв твору.

— Чому потрібно охороняти джерельця?

Бережіть воду!

Вода лилася з крана невпинною цівкою.

— Хто це тут порядкував? — запитала мама.

— То я руки мив, — сказав Бориско.

— А кран чому не закрутив?

— Так вода ж ледь-ледь цідиться.

— А до вечора ціле б озеро натекло. Вода всім потрібна: людям, тваринам, рослинам. І навіть машинам.

— Я все зрозумів, — Бориско міцно закрутив кран.

— Чи зрозумів Бориско свою помилку?

— Чи може людина жити без води?

— Як ви бережете воду?

Вода

(Із журналу)

Вода є в річках, озерах, болотах, водосховищах, ставках, а також під землею. Це називається водами суші. Вони поділяються на поверхневі й підземні.

Дощова вода, потрапивши у землю, легко проходить через шар ґрунту, товщі піску, гравію, гальки до шару глини, яка майже не пропускає її. Утворюються підземні струмочки, які течуть у напрямі нахилу шару глини. Інколи вони виходять на поверхню (в яру, долині, біля підніжжя схилу).

Місце, де на поверхню землі виходить підземна вода, називають джерелом.

Джерельна вода чиста, холодна, її приємно пити. Вода, у якій розчинені гази, солі, називається мінеральною.

У верхів'ї річки Чорний Черемош у Карпатах відоме мінеральне джерело Буркут. Улітку 1901 року тут побувала відома українська поетеса Леся Українка, відпочивали Іван Франко і Михайло Коцюбинський.

Кожна річка починається невеликим струмком. Вона має витік, тобто місце, звідки починається. Місце, де річка впадає в море, озеро або іншу річку, називають гирлом.

Річки течуть з різною швидкістю. На рівнинах — повільно, спокійно, а в горах — швидко і бурхливо.

Вода — цінний дар природи, справжнє джерело життя. Досить сказати, що без їжі людина може існувати п'ять тижнів, а без води не проживе й п'яти днів. Земля, позбавлена води, — мертва пустеля.

— Які річки й озера України ви знаєте?

— Чи можна прожити без води?

Вода — кров Землі

(Із журналу)

Погляньте на карту світу і побачите блакитний колір просторів нашої планети. Ним позначено воду, яку в цілому називають Світовим океаном. До нього належать усі океани й моря.

Він займає 3/4 поверхні Землі, на сушу припадає 1/4. Недарма іноді нашу Землю називають «планетою-океаном», а воду — найдивовижнішим мінералом на Землі. Адже вона створює умови для розвитку різноманітних форм життя.

Води навкруги багато. У річках, морях і океанах вода перебуває у вигляді рідини, у хмарах — у вигляді пари, а в морози перетворюється на лід. Вода незамінна. Там, де є вона, є й життя.

Майже 2/3 нашого тіла становить вода. Вона входить до складу крові, яка розносить по всьому організмові поживні речовини. Випаровуючись із поверхні шкіри, регулює температуру нашого тіла.

Вода — це тіло природи, яке відрізняється від інших тим, що не має власної форми, а набуває її залежно від посудини, тобто вода — рідина. Порівняйте її з молоком або чорнилом, і ви переконаєтеся, що вона безбарвна, прозора. Вода не має власного запаху і смаку, а набуває їх залежно від домішок (солей, цукру). Такі породи, як глина, пісок, у воді не розчиняються. При температурі нижче 0 °С утворюють велику кількість водяної пари. Перебуваючи у вигляді снігу чи льоду, вода також може випаровуватись.

При нагріванні вона розширюється, а при охолодженні стискується.

— Що ви дізналися про воду?

— Чому Землю називають планетою-океаном?

— Складіть власний план дій для збереження води.