Буквені головоломки «Дивовижний світ професій» - О. В. Коган, О. А. Манукян 2021

Шановні вчителі, вихователі та батьки!

Шановні вчителі, вихователі та батьки!

Діти від природи «запрограмовані» на навчання і розвиток. У процесі гри та під час спостереження за дорослими й однолітками вони постійно вивчають і досліджують навколишній світ, перероблюючи інформацію, що до них надходить, та отримуючи в такий спосіб знання про навколишнє середовище та про себе. Дитина жваво відгукується на все нове, їй цікаво вчитися, пробувати, пізнавати. У неї є внутрішні стимули, що допомагають рухатися у своєму розвитку, а слухове, зорове сприймання, мовленнєві та рухові реакції стають незмінними супутниками повсякденного життя.

Огляд психолого-педагогічної літератури показав, що в Україні постійно зростає кількість дітей молодшого шкільного віку, у яких діагностуються порушення усного й писемного мовлення, що зумовлюють труднощі в оволодінні програмовим змістом навчання в умовах закладу загальної середньої освіти. У зв’язку із цим особливого значення набуває обізнаність учителя початкових класів, асистента вчителя та основними видами порушень мовлення в дітей, способами їх діагностики, особливостями формування мисленнєво-пізнавальної діяльності дітей з порушенням мовленнєвого розвитку, а також готовність педагогів до організації та створення належних освітніх умов для дітей з порушенням мовлення, наданні їм елементарної логопедичної допомоги в освітньому процесі в умовах інклюзивного класу. На сучасному етапі розвитку інклюзивної освіти проблема навчання дітей з мовленнєвими порушеннями набуває значної актуальності, про що свідчать численні публікації, дослідження науковців та педагогів-практиків. Так, сутність понять, що стосуються мовленнєвих порушень, розкрито у фундаментальних працях з логопедії Є. Соботович, В. Тарасун, М. Шеремет [16; 9]. Проблеми, пов’язані з труднощами засвоєння писемного мовлення та читання, висвітлено в публікаціях О. Корнєва, В. Меліченко, Н. Чередніченко [10; 11; 18], а питання організації інклюзивного навчання - на сайті Міністерства освіти і науки України.

Отже, діти з порушенням мовлення належать до неоднорідної та численної групи, для яких оволодіння усним і писемним мовленням - це важливий шлях особистісного розвитку, оскільки від рівня сформованості мовлення дитини, зокрема фонетико-фонематичної і лексико-граматичної сторін, залежить рівень опанування дитиною навчальної діяльності, шкільних знань, умінь і навичок відповідно до програмових вимог.

Останнім часом особливої уваги набуває своєрідність перебігу процесу оволодіння читанням у дітей, із становлення якого своєю чергою починається формування писемного виду діяльності на початкових етапах навчання, коли в понад 72 % учнів можуть виникати труднощі. Так проблема запобігання і виправлення порушень писемного мовлення в учнів залишається актуальною для шкільного навчання, оскільки письмо й читання - це засоби отримання здобувачами освіти знань. На жаль, усе частіше виникають ситуації, коли дитина, навчаючись у початкових класах, має певні труднощі під час читання та письма. У формуванні навичок читання та письма задіяні різні аналізатори (слуховий, зоровий і руховий). Засвоєння процесу письма та читання можливе за умови достатнього рівня мовленнєвих і немовленнєвих функцій, слухової диференціації звуків, правильної їх вимови, звуко-буквеного аналізу та синтезу, зорового аналізу та синтезу, просторового уявлення. Несформованість будь-якої із зазначених функцій (або їх розлад) може викликати порушення процесу оволодіння письмом та читанням.

Писемне мовлення, як відомо, формується на базі усного, а відхилення в його формуванні перешкоджають успішному опануванню предметів мовного циклу. Для опанування грамоти необхідною основою є дитяча психофізіологічна готовність, основними умовами якої є достатній рівень розумового розвитку та усного мовлення, а саме зв’язного мовлення, правильності звукового оформлення мовлення та лексико-граматичної його сторони. Недоліки з боку зазначених компонентів негативно впливають на навчання читання та письма, а в окремих випадках провокують виникнення стійких розладів у писемному мовленні.

Читання - один з найважливіших видів мовленнєвої діяльності, який тісно пов’язаний як з вимовою, так і з розумінням мовлення, здатністю сприймати та розуміти інформацію, яка записана (передана) у той або інший спосіб. Останніми роками спостерігається значне зростання кількості учнів, яким важко дається читання. Таким дітям складно встановлювати зв’язок між звуками й відповідними літерами. Ці труднощі свідчать про наявність своєрідних розладів читання, які мають назву «дислексія».

Дислексія - часткове специфічне порушення процесу читання, що виражається специфічними помилками, зумовленими несформованістю або розладами функцій, що забезпечують процес читання. У зв’язку із цим серед молодших школярів 23 % дітей з труднощами опанування навичок читання, на перший план виступає необхідність своєчасного виявлення порушень читання та планування корекційної роботи з подолання і профілактики дислексії в процесі спеціально організованого навчання. Корекцію таких порушень треба проводити цілеспрямовано по етапах, тривало й систематично, поки помилки такого роду не зникнуть у самостійних письмових роботах учнів та під час читання.

Пропоновані завдання мають на меті розвиток та вдосконалення кожного з необхідних для писемного мовлення компонентів, подолання виявлених недоліків та попередження їх можливого виникнення.

Дидактичні завдання спрямовані на формування звукового аналізу та синтезу, фонематичних уявлень; формування складового аналізу та синтезу, розвиток звукового аналізу; формування звуко-буквеного аналізу на рівні слів на основі зорового сприймання, операцій аналізу, синтезу; удосконалення граматичної будови мовлення, корекцію лексичної сторони мовлення на основі розширення словникового запасу, уточнення та диференціації лексичних значень слів, формування різних рівнів лексичних узагальнень, що виражає слово, та лексичної системності.

З метою досягнення високого рівня концентрації уваги до фонемного складу слів, скомпенсованості недоліків звуковимови, розвитку фонематичних процесів та уявлень, звуко-буквеного та складового аналізу матеріал видання максимально насичений складними для вимовляння звуками, а також багатоскладовими словами зі збігом приголосних.

Дидактичні матеріали побудовані з позицій системного підходу, який передбачає взаємопов’язане формування фонетичних, фонематичних і лексико-граматичних компонентів мовлення.

Під час заняття на основі завдань, представлених у виданні, додатково можна запропонувати дитині такі вправи:

✵ назвати місце звука в слові;

✵ викласти (назвати) голосні / приголосні в слові;

✵ порахувати кількість складів;

✵ побудувати звукову модель слова (звуко-буквений аналіз слів);

✵ покласти різні фішки, які відповідають певним звукам, на картинки, у назвах яких є ці звуки (диференціація звуків);

✵ виділити склад зі слова з певним звуком;

✵ назвати слово із запропонованим складом;

✵ змінити іменники: утворити множину чи однину, пестливу форму;

✵ назвати останній склад у слові, повторити його тричі, додати прикметник (дієслово) - придумати чистомовку;

✵ дібрати до слів (назв картинок) прикметники, дієслова, числівники;

✵ скласти речення з певним словом або словами самостійно, за зразком або за схемою.

Ураховуючи, що мовлення розглядають як складну форму психічної діяльності людини, соціальну за походженням і системну за будовою, яка ґрунтується на діяльності багатьох мозкових структур головного мозку, кожна з яких виконує специфічні операції мовленнєвої діяльності. Мовленнєві порушення в дитячому віці негативно впливають на психофізіологічний стан дитини, подальшу шкільну адаптацію та формування особистості [8]. Розгадування буквених головоломок дуже корисне для мозкової діяльності дітей, значно покращує розумові здібності. Заняття із застосуванням завдань із цього видання дозволяють задіяти частини мозку, активність яких у процесі виконання рутинних завдань знижена. У результаті обсяги здорових дієвих мозкових клітин збільшуються, а функціонування органу поліпшується.

Для підвищення ефективності використання дидактичних матеріалів деякі завдання рекомендуємо виконувати із застосуванням розрізної абетки, що дозволить активізувати в діяльності дрібну моторику, яка своєю чергою має важливу особливість: вона дуже тісно пов’язана з нервовою системою, зором, увагою, мовленням, пам’яттю та сприйняттям людини. Доведено, що розвиток навичок дрібної моторики безпосередньо впливає на розвиток мовлення дитини та зростання рівня інтелекту.

Оскільки мовлення пов’язане із мисленням, то дитина з порушеннями мовленнєвого розвитку має недостатньо сформовану й мисленнєво-пізнавальну функцію, що негативно позначається на оволодінні нею читанням і письмом у початковій школі. У зв’язку із цим учителі початкових класів мають сприяти створенню належних навчально-корекційних умов розвитку особистості дитини з особливими освітніми потребами, що є важливим завданням організації освітнього процесу закладу загальної середньої освіти з інклюзивним навчанням відповідно до Концепції Нової української школи.

Систематична робота з використанням представлених завдань дасть змогу педагогам та батькам правильно побудувати корекційну роботу з дітьми, які потребують спеціальної логопедичної допомоги. Наведені приклади завдань можуть з успіхом бути використані як на фронтальних заняттях, так і під час індивідуальної роботи педагога та батьків з дитиною над лексичними темами.

Представлені завдання спрямовані на сприяння подоланню дислексичних помилок в учнів молодших класів. Слід зазначити, що для якісного проведення корекційно-розвивальних занять завдання для кожної дитини слід підбирати індивідуально, ураховуючи специфіку порушення мовлення, набуті навички, вік, емоційний стан, психологічні особливості.

Головне пам’ятайте: дитині має бути цікаво, тоді вона буде більш уважною і не так швидко втомиться, частіше хваліть дитину - і вона буде більш старанною.