Літні вправи на кожний день. Я йду в 4-й клас - І. В. Єфімова, Н. В. Курганова 2019

8 тиждень
Липень

20 липня

· Прочитай твір Олега Буценя.

ГОРОБЧИК

Маринка вбігла в кімнату весела, задихана і просто з порога закричала:

— Дивіться! Горобчик!

Люда, що сиділа за столом і малювала, відштовхнула стілець і мерщій побігла до сестри.

— Де?

— Ось,— показала Маринка сіреньку пташку, розтуляючи долоні.

— Напевне, з дерева впала й забилась,— сказала мама.

— А вона видужає?

— Не знаю, треба допомогти їй.

— Видужає! Видужає! — закричали дівчатка.— Ми будемо добре доглядати її.

— Того ж дня мама дістала у сусідів стару клітку і посадила в неї горобчика. Маринка і Люда поставили йому блюдечко з водою, накришили хліба, насипали круп.

Першого дня горобчик сидів у куточку зажурений.

А через кілька днів весело стрибав по жердинках.

Якось підійшла Люда до клітки, яка висіла на вікні, дивиться: знову зажурився горобчик, забився у куток.

Напевне, схотілось і йому політати в синьому небі. Жаль стало Люді горобчика. Відчинила вона дверцята клітки і... випустила його на волю.

Саме тут прибігла до кімнати Маринка. Побачила порожню клітку, питає:

— А де горобчик?

— Випустила,— відповідає Люда.

— Ех ти,— накинулася на неї Маринка,— а ще хвалилася, що пташок любиш. Не хочеш ти їх доглядати — от і випустила.

— А от і ні! — засперечалася з нею Люда.— Я більше за тебе їх люблю.

Так чи не так.

21 липня

· Прочитай притчу.

У ПРИГОДІ

Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з’їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому:

— Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуйся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те в пригоді стану!

Засміявся лев:

— Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати? У якій же це пригоді?

— А хто може теє знати? — каже мишка.— Тільки благаю тебе — зглянься наді мною!..

Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки.

Коли це, за якимсь часом, попався лев у тенета. Б’ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого не зробить — ще гірше заплутався в сітку. Аж де взялась мишка — одну петельку перегризла, другу... Як заходилася, то таку дірку в тенетах зробила, що й лев виліз! Тоді мишка й каже левові:

— А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригоді стала!

— Бачу,— каже лев,— віддячила ти мені й навчила мене! Спасибі тобі. Я бачу, що добро, зроблене комусь, сторицею повертається.

Чи знаєш ти, шо...

Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду.

22 липня

· Прочитай твір.

ХТО ДУЖЧЕ ЛЮБИТЬ

Були якось Петько з Миколою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі — ну як їх не взяти?

Понесли хлопці їжаків додому, кожний до себе.

Минуло ще кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечалися, хто з них більше любить свого їжака. Петько хвалиться, що годує їжака молоком, ганчір’я намостив у коморі, мало не голки йому чистить.

— А ти що зробив для свого їжака? — питає Миколу?

— Нічого,— похмуро відповів хлопчик.

— От бачиш, сказав Петько,— не любиш ти свого їжака.

— Ні, люблю,— заперечив Микола,— я його оце до лісу відніс, випустив на волю.

Олег Буцень

· Запиши числа в порожніх клітинках таким чином, щоб по горизонталях, вертикалях і в кожному квадраті вони не повторювались.

23 липня

· Прочитай оповідання Василя Сухомлинського.

СУНИЦІ ДЛЯ НАТАЛІ

У третьому класі вчиться маленька дівчинка Наталя. Вона довго хворіла. Повернулася до школи бліда, швидко втомлювалася.

Андрійко розповів своїй мамі про Наталю. Мама сказала:

— Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьорою, червонощокою... Понеси їй суниць, Андрійку...

— Андрійкові хочеться понести суниць Наталі, але чомусь соромно. Він так і сказав мамі:

— Соромно мені, не понесу...

— Чому тобі соромно? — здивувалася мама.

Андрійко й сам не знав чому.

Наступного дня він усе ж таки взяв з дому банку з суницями. Коли закінчилися уроки, він підійшов до Наталі. Віддав і тихо сказав:

— Це суниці. Ти їж, і щоки в тебе будуть червоні.

— Наталя взяла банку з суницями. І тут сталося дивне. Щічки її стали червоними, немов мак. Вона ласкаво подивилася Андрійкові в очі й прошепотіла:

— Спасибі.

«Чому це щічки в неї стали червоними? — з подивом думав Андрійко.— Вона ще ж не їла суниць...»

· Розшифруй вислів, рухаючись за схемою.

24 липня

· Прочитай загадки про гриби. Запиши відгадки.

1) Під березою грибочок,

Поряд жінка і синочок...

З деревом вони куми,

Добре знаємо їх ми!

2) Ці грибочки невеличкі,

Із близнючок в них сестрички.

По лісах мандрують пішки,

Руді носять босоніжки.

3) Обліпили всі пеньочки

Мами — тата сини й дочки:

Мов гвіздочки, всі тоненькі,

Вишукані й чепурненькі.

4) Гарну шапку одягнув

І під деревом заснув...

Козар, козляк обзивають,

Всі його у лісі знають!

5) Сирі шапки, сирі ніжки,

Можна і сирими трішки...

Видів безліч, всі смачні:

Ласі, добрі, їстівні!

6) Із найперших своїх днів

Найбіліший із грибів.

За властивостями цінний

Лікар від хвороб відмінний.

· Розв'яжи задачу.

Оленка й Іванко назбирали 2 кошики грибів. Оленка взяла з одного кошика майже всі гриби, а Іванко взяв із другого кошика стільки грибів, скільки залишилося у першому кошику. Скільки усього грибів залишилося в обох кошиках разом?

25 липня

· Вінні Пух збирається писати оголошення. Для цього йому треба розфарбувати папір з одного боку синім кольором. Допоможи йому це зробити.

· Вінні-Пух написав на кульках числа в певній послідовності. Знайди закономірність і впиши в порожні кульки наступні числа.

· Познач, на якому килимку зафарбована площа більша.

26 липня

· Прочитай твір Марії Пономаренко.

НАМИСТО ЗОРИНКИ

У ясного Місяця та темної Ночі була донечка — гарна та мила. Звалася вона Зоринка. Багато справ у дівчинки: вказати дорогу в темряві, першою сповістити, коли Світанок настане... Тоді на Землю ступає господарем ясне й любе Сонце. Зоринка завжди першою зустрічала свою золотокоронну тітоньку й так низько вклонялася їй, що довга коса спускалася долу. Сонце теж усією душею любило Зоринку й у день повноліття подарувало племінниці чудове намисто — усе з перлів та діамантів. Здавалося, що в кожній намистині відбивається весь світ — чистий та ясний, мов джерельна водиця.

На лузі, порослому темно-зеленою травицею, якась добра людина викопала криничку. Щоранку навідувалася сюди й Зоринка. Схід Сонця ледь-ледь жевріє, а дівчинка вже нечутно ступає вузькою стежинкою. От тільки про одне жалкувала — ще додивляються останні сни квіти. А Зоринці так хочеться зазирнути в їхні оченята!

Цього ранку забарилася з матінкою Зоринка. Допомогла їй чесати її довгу-предовгу косу. Біжить луговою стежкою — ніг під собою не чує. Ось і криничка. Зоринка робить останній крок і... дарунок ясного Сонця розкотився-розсипався по зеленій траві.

— Ой леле! — у відчаї заплакала Зоринка.— Що ж тепер буде?

— Не сумуй, Зоринко,— тітонька всміхнулася до племінниці тисячами золотих промінчиків.— Збирай швидше свої камінці...

— Зоринка кинулася було за намистом, але... Маленькі сяючі діаманти прикрасили різнобарвні капелюшки квітів. З-під них на дівчинку дивилися щасливі очі. А травиця... Від Зоринчиного намиста вона стала на диво гарною...

— Що ж ти, дівчинко,— прошепотіло Сонце,— я так і знало...

— І від того сміху луг спалахнув тисячами мерехтливих блискіток. То світилася на сонці роса.