Прочитай текст уголос. Самостійно або за допомогою дорослих (учителя, батьків) зроби позначку: скільки слів ти прочитав /прочитала за 1 хвилину?

ДИВОВИЖНІ ІМЕНА

2

□ □

Якось сидів я в парку на лаві. Поряд зі мною читав газету

14

□

□

старенький дідусь у солом'яному брилі й барвистій вишиванці.

22

□

□

А неподалік грався м'ячиком маленький хлопчик. Підкинув

29

□

□

хлопчик м'ячика. Ударився той об стовбур дерева й відкотився

38

□

□

прямцем дідусеві до ніг. Підняв дідусь м'ячика й чекає, що далі

49

□

□

буде.

50

□

□

Підійшов хлопчик до нашої лави, став за два кроки й теж

61

□

□

чекає, щоб йому м'ячика віддали.

66

□

□

— Ти хто? — запитав дідусь.

70

□

□

— Петрик,— баском відказав хлопчик.

74

□

□

— І прізвище своє знаєш?

78

□

□

— Знаю. Козаченко.

80

□

□

— А ще ти хто?

84

□

□

Хлопчик мовчав.

86

□

□

— У якому місті ти мешкаєш?

91

□

□

— У Києві.

93

□

□

— Отже, ти не тільки Петрик Козаченко,— усміхнувся

100

□

□

дідусь,— але й киянин. Крім того, ти — українець, бо

109

□

□

народився в Україні й належиш до українського роду. А ще

119

□

□

ти — європеєць. Адже наша країна розташована не в Африці,

128

□

□

не в Америці, не в Австралії, а в Європі. 1, нарешті, ти землянин,

141

□

□

бо живеш на планеті Земля. Он хто ти, Петрику Козаченку!

151

□

□

Дідусь простяг хлопчикові м'ячика. Той ухопив його

158

□

□

обіруч і вистрибцем побіг розказувати мамі, що сиділа на

167

□

□

сусідній лаві, скільки, виявляється, в нього цікавих, просто

175

□

□

дивовижних імен.

177

□

□