Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Що трапилося з крокодилом
Полиця 4. Казки

— Ох і спекота сьогодні! — позіхнув Крокодил. — Навіть вилазити з води нема охоти. Та ж треба, треба... — І він поплив до берега.

Там, у пісок, декілька днів тому Крокодил зарив яйце і все бігав дивитися, коли з нього вилупиться синочок — крокодиленя. Але час спливав, і в інших крокодилів малюки вже у річці хлюпалися, а в нього... От і зараз — вкотре вже! — Крокодил відкопав цілісіньке яйце, засмучено покрутив його в лапах, підніс до вуха. Раптом почулося: тук-тук.

— Хтось є! — зрадів Крокодил. — Так, так! Заходь! Ой, що ж це я — виходь!

— Чого галасуєш? — підповзла КрокОдилиха. — Допомогти, або що?

— Постривай, — прошепотів Крокодил. — Нехай саме.

— Тук-тук... — начебто хтось зсередини стукав молоточком.

Тріснула шкаралупа, і з дірки висунулася маленька голівка. Крокодил закляк.

— Тук! — і на траву з розколотого яйця випало жовтороте... пташеня.

— Пф-ф! — засичала стара Кроко-дилиха. — Це що за новина?

Крокодил збентежено знизав плечима. А пташеня з допитливістю роздивилося навкруги і пострибало — спочатку помалесеньку, а потім усе веселіше і впевненіше до Крокодила. Крокодил позадкував.

— Послухай, — нарешті оговталася зелена зубата стара, — я прожила довге життя, багато чого бачила, а щоб таке — ніколи. Хочеш знати мою думку? Зроби вигляд, нібито в тебе ніхто не народився.

— А воно? — розгублено запитав Крокодил.

— Його треба негайно з'їсти! Інакше крокодили тебе просто на сміх піднімуть.

— Дякую, — пробелькотів Крокодил. Він подивився на пташеня. Воно лопотіло голими крильцями, пискотіло, свистіло... (Адже прикро: ти вилупилося, а тобі ніхто не радіє.) Зате коли воно знов побачило Крокодила — стрімголов кинулося до нього.

«Отже з'їм його зараз, а то й справді неприємностей з ним наживеш!» — подумав Крокодил, а пащу розкрити не спромігся — такий довірливий вигляд мав жовторотик.

— Та їж уже! Проковтни, як пігулку, навіть не помітиш! Давай! — сичала позаду Крокодилиха.

— Зараз, зараз... от тільки злізе з носа.

Та коли пташеня потерлося об жорстку щоку Крокодила і пропискотіло: «Та-а-то!», останній раптом зрозумів: він не зможе це пташеня з'їсти. Не зможе, та й годі. Адже це було його пташеня.

— Ну! — роздратовано загарчала стара.

— Бублики гну! — огризнувся Крокодил.

— Шмаркач! — обурилася Крокодилиха. — Ну, постривай! Я тобі влаштую веселе життя! Хотіла все зберегти у таємниці, а тепер навіть і не подумаю.

І розлючена стара стрибнула з кручі у воду. Вона одразу ж розбовкала про пташеня всім крокодилам у річці. Ви, мабуть, самі помічали, що крокодили винятково допитливі звірі, а тут ще й така подія, що не кожного дня трапляється. І хоча була страшенна спека, вони геть усі повилазили з води — і мале, і старе. Плазують, перемовляються, тільки те й чутно, що гомін та хлюп-хлюп — мокрі кроки. Оточили Крокодила, пащі свої роззявили і заходилися реготати!

Аж сльози з очей заструміли! Уявіть: реготали навіть малюки, які самі тільки-но вилупилися.

Пташеня злякано притулилося до Крокодила. І тоді Крокодил розважливо промовив:

— Послухайте, дивна все-таки справа. Ну поталанило вам, ну з'явилися ви на світ за усіма правилами, як заведено. Ну такі ви, як усі... Та якщо хтось вийшов несхожим на вас? Так давай регочися з нього, глузуй, а ще краще — проковтни його та й квит?! Так виходить?

Усі замовкли.

— Дивний ти якийсь, — звернувся до нього приятель, який у цю ж хвилину перетворився на «колишнього приятеля». — Ти і сам реготав би на нашому місці...

— Не знаю, можливо, — замислився Крокодил. — Але відтепер, після того як зі мною таке трапилося, я нікого піднімати на сміх не буду. І попереджую: це крокодиленя... хм... чи хто б воно не було... буде жити зі мною. Якщо хто його зачепить — ремствуйте на себе.

Так і стали вони жити разом. Крокодил спорудив пташеняті будиночок у затінку, носив туди черв'яків і мошок, яких він з ранку до вечора ловив у лісі. Якщо пташеня куди-небудь зникало, Крокодил хвилювався, шукав його скрізь, розпитував у родичів: «Пташеняти мого не бачили? Пташеня не пробігало?» А вони ледь не лускали від бажання розреготатися, але, пам'ятаючи про погрозу Крокодила, стримувалися. Зате позаочі потішалися з нього невтомно. Кумасі пащекували:

— Чи не дурниці ревти від радощів через те, що плюгавка вкрилася пухом...

— А на крилах цього здихляти, бачте, пір'я виросло...

— Ви чули новину? Воно перепурхнуло через кущ.

— Ти ба, яка подія! Крокодил від щастя усю ніч не зімкнув очей.

— Божевільний якийсь! Ви тільки подивіться на нього! Усі обернулися.

Крокодил стояв, задерши голову, і дивився, як над лісом летіло його пташеня.

— Ей! Куди ти? Не смій літати! Упадеш! Повертайся! — гукав до нього зхвильований Крокодил.

І почув у відповідь:

— Не впаду! Я — птах! Справжній птах! Я вже не пташеня!

— Поводься обережніше!.. — ще раз крикнув Крокодил.

— Навчити тебе літати, тату? — пробриніло в повітрі.

— Так! Так! — зрадів Крокодил, а сам подумав: «Тоді я зможу охороняти тебе скрізь — навіть у небі!»

— Та як же я полечу? У мене ж немає крил.

— Подумати тільки! — бідкалася стара Крокодилиха. — Був Крокодил як Крокодил! І раптом отаке маєш! Літати йому заманулося!

— Ну й дивак... Просто ненормальний якийсь! — підтакував його «колишній приятель».

Птах спустився, сів Крокодилові наг олову і прошепотів йому щось на вухо. Інші крокодили теж нашорошили вуха, але птах промовляв дуже тихо.

— Ей! Чи не можеш ти там якось голосніше? — не витримав хтось із них.

— Ні, — відповів птах. — Це наша родинна таємниця... Ну, спробуй, — посміхнувся він до свого Крокодила.

— Спробуй! Спробуй! — зареготали з ріки роззявлені пащі.

Вони, ясна річ, не вірили, що Крокодил зможе полетіти. А він розігнався, відштовхнувся хвостом від землі, змахнув лапами... І поплив у повітрі, наче аеростат. Спочатку він здивувався, потім зрадів, а коли здійнявся дуже високо — злякався. Та в ту ж хвилину почув голос:

— Усе добре, тату. Воруши, воруши лапами, начебто у воді пливеш...

Крокодил озирнувся. Птах був поруч.

...Більше в тих краях ніхто не бачив маленького сірого птаха і літаючого Крокодила. А історія про них давно перетворилася на казку, яку оповідають своїм малюкам звірі в джунглях.

Марина Москвіна

Аеростат — літальний апарат, наповнений газом, легшим за повітря; повітряна куля.

ДРУЖЕ! Мені знов необхідні твої пояснення. Допоможи, будь ласка!

* Чому Крокодил не зміг з'їсти пташеня?

* Чому приятель Крокодила перетворився на «колишнього приятеля»? Як ти розумієш ці слова?

* Чому Крокодил хогів навчитися літати? А як ти гадаєш, чому ця мрія здійснилася?