Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Вірші - Подарунок
Весна
Полиця 1. Пори року

Настала весна. Багато клопотів з'явилося у звірів та птахів. Усі вони чепурили свої оселі, лісові галявини. Дехто змінював вбрання: зайці скидали білі шубки, а натомість одягали сірі, вовки та ведмеді лише обновляли свої кожухи, бо не звикли міняти кольору.

Та найбільше метушилися малята, потай від усіх готуючи подарунки, адже незабаром мамине свято. У цей день на головній лісовій галявині мали зібратися найповажніші мешканці лісу й вирішити, кому присудити головний приз за найкращий подарунок.

Засмучений сидів у своїй хатинці лише зайчик Сіра Шубка. Йому теж хотілося порадувати маму, проте він ніяк не міг придумати для неї подарунка. Ось зайчик вийшов надвір. У лісі де не глянь біжать струмки.

На горбочку, якраз біля головної галявини, побачив Сіра Шубка блакитну квіточку на тонкій стеблині.

— Хто ти? — запитало зайченя.

— Пролісок, — відказала квіточка. — Дуже соромно не знати мене, адже розквітаю я щовесни.

— Це моя перша весна, — зніяковіло зайченя, — тому я й не чув про тебе.

— Ага, он воно що! — розсміявся Пролісок. — А чому ти такий засмучений?

— Як же мені не сумувати? Завтра мамине свято, а подарунка ще не маю.

Пролісок співчутливо подивився на зайчика, трохи подумав та й каже:

— То, може, візьми мене та й подаруй своїй мамі...

— Як же я візьму?! — розгубилося зайченя. — Ти ж тоді не будеш рости.

— Звісно, не буду, — зітхнув Пролісок, — але ж ти не маєш подарунка. Усі матимуть, а ти — ні.

— Дякую тобі, Проліску, — раптом зраділо зайченя. — Тепер я знаю, що подарувати мамі!

І ось в день свята мам геть усі малята прийшли на головну лісову галявину. Кожне з них принесло дбайливо загорнутий у торішнє листя подарунок. Тільки в Сірої Шубки в лапках не було нічого.

Подарунки малят були справді напрочуд гарні: різьблені скриньки й розфарбовані мисочки, горішки й ткані рушнички, вишивані серветки й намисто з шипшини! Нарешті дійшла черга й до Сірої Шубки. Зайченя взяло маму за лапку й повело на горбочок: там синіла квітка.

— Я дарую тобі, матусю, ось цього Проліска. Тільки зірвати його я не міг, адже він тоді не ростиме.

— Дякую тобі, мій любий синочку, — розчулилася зайчиха. — Дякую за чудовий подарунок.

Коли ж усі подарунки були вручені мамам, до лісових мешканців звернувся ведмідь на ймення Буркотун:

— Ми тут порадилися й вирішили головний приз віддати зайчикові Сіра Шубка.

— Ура! — кричали звірята, бо їм сподобалися слова старого ведмедя.

— Тримай міцно! — Буркотун подав зніяковілому зайченяті лозяного кошика, вщерть наповненого рожевобокими яблуками, ще восени зірваними з лісової яблуньки. — їж на здоров'я та не забудь маму почастувати, — Буркотун весело примружив очі.

— Не забуду! — сказало зайченя і подало кошик з яблуками мамі.

Марія Пономаренко

Друже, я знову геть заплутався. Допоможи мені!

* Чому зайчик Сіра Шубка сидів сумний?

* Чому Сіра Шубка не впізнав Проліска?

* Як ти гадаєш, чому головний приз за найкращий подарунок було присуджено саме Сірій Шубці?

* Намалюй подарунки, які подарували звірятка своїм мамам.