Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019
Мирилки
* * *
Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин-мізин-мізинець —
Помирив нас, молодець!
* * *
Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько:
«Миріться швиденько!»
* * *
Мирись, мирись, мирись
І більше не сварись!
Ир-ир-ир-ир,
Настав мир.
Ба-ба-ба-ба,
Знову дружба.
* * *
Через тин вишня похилилася,
Дружка з дружкою посварилися:
«Тобі яблучко, мені грушечка,
Не сварімося, помирімося, моя дружечко».
* * *
Винний я
І винний ти.
Так бува
У нас завжди.
Тож обоє
Уклонились
І швиденько
Помирились.
* * *
Не дивися
Так сердито,
Дуже хочу
Я дружити.
Ось мізинчик,
Мізинець —
Сварки нашої кінець.
ДРУЖЕ! А ти промовляєш мирилки, коли миришся з друзями чи рідними? Може, маєш якусь улюблену мирилку? Розкажи мені, будь ласка!
А як ні, то можеш вивчити якусь із наведених — вони короткі та цікаві.
Проказавши останню мирилку, діти радісно дивились один на одного — як добре, коли поряд хороші друзі! Раптом усі здригнулися. За їхніми спинами пролунав дзвінкий голосок: «Знову дружба! Як чудово! І я дуже радий з вами дружити! І до бібліотеки я із задоволенням піду! Адже ви допоможете мені розібратися у прочитаному?..»
Скільки було радості, скільки ніжних слів почув Питайко, скільки обіймів довелося йому витримати... І знову Оленка мала вгамовувати однокласників:
— Обережно, будь ласка! Він же ще слабенький! Ви що, хочете, щоб Питаєчко нічого не встиг побачити? Йому ж після такого галасу знову відпочинок знадобиться!
— Справді, ми ж його вже замучили!
— Питаєчку, ти відпочинь до ранку, а завтра Оленка принесе тебе до школи, і ми, як і раніше, після уроків знову зберемося поспілкуватись!
— Ідіть, готуйтеся до уроків, я тепер знову буду з вами... Може, місяць, а можливо, і більше витримаю... І взагалі, у нас іще майже два роки... З перервами...
Питайко дійсно трохи втомився від такого бурхливого прояву емоцій друзів. Приємно, звичайно, але після року сплячки він ще не зовсім отямився...
Учні помітили це і поспіхом тихенько залишили Оленчину квартиру. Але на вулиці не витримали і голосно закричали:
— Ура!!!
...А зранку — знову школа, знову клас, уроки, навчання. Після четвертого уроку учні зібрались на улюбленій галявинці за школою. Звичайно, і Питайко був з ними. Добре все обміркувавши, вирішили сьогодні ж улаштувати Питайка десь на полиці шкільної бібліотеки.
Без сумніву, всі трохи хвилювались, як він там буде сам, бо ж ніхто з учнів не міг залишатися з розвідником увесь час.
— Не хвилюйся, Питаєчку, ми будемо часто-часто навідуватися до тебе, відповідати на твої питання, розповідати про наші успіхи... — Оленка нервувала набагато більше за самого Питайка.
Питайкові ж дуже хотілось якнайшвидше потрапити до місця, яке називалося так милозвучно і загадково, — БІБЛІОТЕКА.
Учні з Питайком на руках вже вирушали до шкільної бібліотеки, але їх зупинив тихий і, як завжди, розважливий голос Арсена:
— Зачекайте, ми ж не вирішили найголовнішого — з яких саме полиць Питайко почне читати! Адже в бібліотеці дуже багато книжок зовсім різних жанрів, рівнів складності. З чим будемо знайомити його найперше?
Учні повернулися на галявину і з вдячністю подивилися на Арсена. Справді, не здіймати ж галас серед бібліотеки! Треба детально все продумати, що інопланетянин прочитає насамперед. І одразу ж почалися суперечки:
— Казки! — кричали любителі казок.
— Щось про життя тварин! — це Полінка і Настуся.
— Про нас, школярів!
— Пригоди! Про шпигунів, індіанців, поліцію!
— Енциклопедії — в них про все на світі розповідається!
— Підручники, з них одразу всього навчиться!
— Щось із гумором, веселе, жартівливе!.. — найголосніше кричав непосидючий Мишко.
— І чого ви кричите? Чом би не спитати в самого Питайка? Що його найбільше цікавить? — знову тихий розумничок Арсен урятував клас від сварки. — Про що ти, Питаєчку, хочеш дізнатись?
Питайко, який серед сварок почувався дуже незатишно, вдячно відгукнувся на запитання Арсена:
— Коли я розповів вам, що пробуду на Землі, поки ваша планета тричі обернеться навколо Сонця, ви сказали, що це — три роки. Я б хотів знати, що таке РІК, що зміниться на Землі за цей ваш рік...
Арсен присів із Питайком на руках на лаву і став говорити. Він розповів, що рік має чотири пори...
— Ти прилетів на початку осені — бачиш, і зараз, як і рік тому, листя жовтіє, а скоро і зовсім опаде. Осінні місяці звуться вересень, жовтень і листопад. Коли осінь минає, настає зима. Вона триватиме три місяці — грудень, січень, лютий. Між груднем та січнем настає новий календарний рік. Врешті, про зиму ти й почитаєш найперше.
За зимою настане весна. Це моя улюблена пора року. Весні відведено три місяці — березень, квітень і травень. Навесні багато гарних, веселих свят: Восьме березня — свято жінок, Перше квітня — день гумору і сміху, Великдень... Та й про них ти згодом дізнаєшся, ще й святкуватимеш їх з нами...
А після весни настане найтепліша пора року — літо. Три місяці шкільних канікул! Я дуже сподіваюся, що влітку ти відвідаєш з нами різні місця відпочинку. А звуться літні місяці червень, липень і серпень.
Арсен обернувся до однокласників, які терпляче слухали його розмову з Питайком:
— Тож спочатку нехай почитає про пори року. Різне — і казки, і вірші, й оповідання. Бо йому все це треба пізнати, а потім прожити. Я знаю, де знаходиться полиця, яка нам потрібна...
Арсен знав шкільну бібліотеку, як власну квартиру, тому ніхто не заперечував.
До бібліотеки зайшли гуртом, але дуже тихо, бо шуміти тут не можна — про це знали всі. Перед тим як увійти, Микитка нагадав усім «мовчанку».