Хрестоматія позакласне читання 1 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Казка - Лисичка-сестричка і вовчик-братик
Частина 3. Що буде потім?

(Українська народна казка)

Жили собі дід і баба. Дід каже бабі:

— Ти, бабо, печи пироги, а я запряжу сани та поїду за рибою.

Наловив дід риби повні сани. Їде додому, бачить: лисичка згорнулась клубочком, лежить на дорозі.

Дід зліз із санчат, підійшов, а лисичка й не ворушиться, лежить наче мертва.

— Яка знахідка! Буде моїй бабі комір до кожушанки.

Узяв дід лисицю, поклав у сани, а сам пішов попереду.

А лисиця улучила час і почала викидати тихесенько з саней по рибці та по рибці. Викинула всю рибку і сама тихесенько втекла.

Дід приїхав додому і кличе бабу:

— Ну, бабо, знатний комір привіз тобі до кожушанки!

Підійшла баба до саней: нема на санях ні коміра, ні риби. І почала вона старого лаяти:

— Старий ти дурень, вирішив мене обдурити?!

Тут дід і здогадався, що лисичка була не мертва. Побивався дід, побивався, та що поробиш!

А лисиця тим часом зібрала на дорозі усю рибу в купку, сіла та й їсть.

Аж ось вовк:

— Добридень, кумонько, хліб та сіль...

— Я їм свій, а ти подалі стій.

— Дай мені рибки.

— Налови сам та й їж.

— Так не вмію.

— Диви! А я ж наловила. Ти, куме, йди на річку, опусти хвіст в ополонку, сиди і примовляй: «Ловись, рибко, і мала, і велика, ловись, рибко, і мала, і велика!» То риба сама тобі на хвіст чіплятиметься. Більше посидиш — більше й наловиш.

Пішов вовк на річку, опустив хвіст в ополонку, сидить і примовляє:

— Ловись, рибко, і мала, і велика, ло-вись, рибко, і мала, і велика!..

А лисиця ходить біля вовка і примовляє:

— Ясні, ясні на небі зорі, мерзни, мерзни, вовчий хвіст!

Вовк питає лисицю:

— Що це ти, кумонько, все говориш?

— А я тобі допомагаю, рибку на хвіст наганяю.

А сама знову:

— Ясні, ясні на небі зорі, мерзни, мерзни, вовчий хвіст.

Сидів вовк усю ніч біля ополонки, хвіст у нього і примерз. На ранок хотів піднятися, та де там. Він і думає: «Дивись, скільки риби привалило — і не витягнеш!»

А в цей час іде баба з відрами по воду до ополонки. Побачила вовка і кричить:

— Вовк, вовк! Бийте його!

Вовк — смик-смик, не може витягти хвоста. Баба покидала відра та до нього з коромислом. Била-била, вовк рвався-рвався, ледве хвіст відірвав та навтікача. «Добре ж, — думає, — я вже тобі віддячу, кумонько!»

А лисичка тим часом залізла до хати, де жила та баба, наїлася опари тіста, голову собі тістом вимазала, вибігла на дорогу, впала і лежить — стогне.

Вовк їй назустріч:

— Он як ти радиш, кумонько, рибу ловити! Дивись, як мене побили...

Лисиця йому й каже:

— Ой, кумасю! У тебе хвоста нема, та голова ж ціла, а мені голову розбили. Дивись — мозок виступив, ледве плентаюсь.

— І те правда, — каже їй вовк. — Де тобі, кумонько, вже йти, сідай на мене, якось довезу.

Сіда лисиця вовку на спину, він і повіз її.

Ось лисиця їде на вовкові і тихенько співає:

— Битий небитого везе, битий небитого везе!

— Що це ти, кумонько, все щось говориш?

— Я, кумасю, твій біль замовляю.

А сама знову:

— Битий небитого везе, битий небитого везе!

Оленка сказала, що найбільше за все любить те, що у вас на Землі називається «весна». Вона каже, що навесні все прокидається, проростає, радіє.

І ще — це така поетична пора року, що треба співати й читати вірші. ДРУЖЕ! Давай читати ці вірші разом і уявляти весну!