Хрестоматія позакласне читання 1 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Казка - Закопане золото
Частина 2. Питайкові канікули

(Українська народна казка)

Мав батько трьох синів. Були вони дуже ліниві. Щоб їх прогодувати, батько працював як віл — чорнів від роботи, руки йому пухли, а сини ходили собі понад рікою, лісом, вилежувалися У садку.

Казав їм батько:

— Сини мої, працюйте, бо тяжко вам буде, коли я помру.

А найстарший син відказує:

— Ей, тату, працюй, поки можеш, а ми будемо працювати, як тебе не буде.

— Та ти не вмієш нічого, — каже батько.

— Я оженюся — буде жінка працювати.

Другий син говорить:

— І я оженюся.

А третій:

— Я так само зроблю.

Батько працював-працював та й занедужав. Прийшли сини, питають:

— Тату, ти вмираєш, а що нам лишаєш?

А батько бідний був, але мав мудру голову, подумав і каже:

— Діти, шукайте в землі золото.

— А в якому місці золото закопано? — питають сини.

— Оцього я вам не скажу, — відповідає батько. — Копайте город, оріть ниву, садіть, обробляйте, збирайте — там і золото знайдете.

Полежав батько трохи та й помер.

Прийшла зима, сини переїли все те, що батько назбирав, а нового нічого не садили і не сіяли. На другу зиму голодують ліниві сини.

Пішов найстарший брат пари шукати — повернувся з гарбузом, пішов середульший сватати дівчину — не пішла за нього, пішов і наймолодший — ніхто не хоче ледарів.

Добули якось до весни, а навесні давай золото шукати.

Перекопали весь город — не знайшли золота, засадили картоплею — вродила їм гарна картопля. Пішли ниву копати. Скопали ниву — нема золота, але посіяли пшеницю — вродилася пшениця така буйна, така здорова!

Помолотили, відвезли зерно до млина, намололи муки, напекли хліба, посідали свій хліб їсти, а наймолодший брат каже:

— Ой, які ми, брати, дурні! Бачите? Золото уродилося. Правду нам тато казав, аби ми шукали в землі золото!

Брати повставали з-за столу, закатили рукави поза лікті й узялися до роботи. Відтоді земля давала їм золото: родився хліб. Вони дбали, все мали, скоро поженилися. Разом з жінками сходилися й при столі говорили:

— Якби-то наш мудрий батько тепер жив, то і нам би краще було.

ДРУЖЕ! А як ти гадаєш, чому я не зрозумів цієї казки?

В Оленки вже заплющувались очі і не було сили на довгі пояснення.

— Завтра вранці я поведу тебе на город, і ти сам побачиш, як земля годує тих, хто на ній працює, — пообіцяла вона.

Питайко заспокоївся і всю ніч терпляче чекав на зустріч із невідомим ГОРОДОМ.

Нарешті настав ранок. Оленка принесла Питайка на бабусин город і стала показувати, що на ньому росте.

ДРУЖЕ! Здогадайся, що росло на городі Оленчиної бабусі.