Хрестоматія позакласне читання 1 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Оповідання - Жовтий гостинець
Частина 1. Незвичайна зустріч Питайко у школі

На день народження дарували Ганнусі усілякі гостинці.

Хоча вже вона й до школи ходила, проте принесли їй велику кругло-оку ляльку, яка вміла подавати голос і казати слово «мама». Принесли їй новенький портфель, хоча в неї був один, і не гірший за подарований, а такий самий. Дістались Ганнусі також книжки, пенал, цукерки, квіти.

А от дядечко Мазур усіх гостей насмішив. То цей дядечко нічого не подарував своїй племінниці. Вірніше, подарував, але хіба можна назвати гостинцем курчатко?

Жовте курчатко лагідно подзьобувало її носиком, а Ганнусі те було дуже приємно.

Вранці, поснідавши, зібрала свої книжки та зошити — і до школи.

— А що ти в портфель поклала? — батько до неї.

— Сніданок.

— А біля сніданку?

Ганнуся мусила зізнатись:

— Курчатко. — І заторохкотіла благальною скоромовкою: — Я його дома боюсь залишати, бо тут кіт. Він усю ніч дерся в кімнату, то я ледве одбилась од нього.

— А хіба курчатко має ходити до школи? — усміхається батько. — Воно вчитиметься писати? Еге?

— Ні, — заперечила Ганнуся. — Воно лиш сидітиме в моєму портфелі, більш нічого.

— А дисципліни не порушуватиме?

— Воно ж маленьке зовсім! Не порушуватиме.

— Ну гаразд. Аби не порушувало.

Щойно Ганнуся вийшла надвір, як дістала своє курчатко з портфеля і вже несла його в руці. Жовтий пушок на курчаті під вітром ворушився, ніби живий, а воно примружувало очі і було таке беззахисне, смішне й гарне, що Ганнуся не могла відірвати від нього погляду. Люди, що зустрічались на вулиці, запитували:

— Воно теж до школи?

— До школи! — відповідала Ганнуся.

— Ото яке грамотне! — вдавано дивувались. — Це ж, либонь, і читати, і писати вміє. Що ж із цього курчати буде, як воно виросте?

Перед школою заховала курчатко в портфель, а на уроці, коли починала сумувати за ним, сягала рукою в портфель. А то бубоніла собі під ніс, називаючи курчатко ласкавими іменами.

— Ганнусю, з ким це ти розмовляєш? — підійшла до неї вчителька.

— Сама з собою.

— Краще йди до дошки, побачимо, як ти вмієш писати.

Ганнуся пішла до дошки, а замкнути свій портфель забула. І коли вже вона, взявши крейду, виводила продиктовані вчителькою слова, курчатко вилізло з портфеля.

— Де взялось курча? — спитала вчителька.

— Дядечко Мазур подарував на день народження.

— Що ж, доведеться віднести назад. А потім знову повертайся до школи.

Вийшла Ганнуся на поріг класу, сумно їй стало.

— Не приймають тебе до школи, — шепотіла Ганнуся. — А якби сиділо в портфелі і не лазило по підлозі, то, може, тебе й не вигнали б із класу, може б, ти й повчилось трохи. От бач, як погано бути неслухняним.

Євген Гуцало

Першокласники нареготалися досхочу, а потім замислились.

— І це все, що ти запам'ятав? Розумієш, це ж зовсім не все і далеко не всі ми такі. І знаєш, мабуть, краще тобі про людей щось почитати, — сказали вони.

— А що таке «почитати»? — не зрозумів Питайко.

— А ти відгадай загадку, — запропонував Богдан.