Рідномовна освіта (українська мова і література, мови і літератури корінних народів та національних меншин)
Мовно-літературна освітня галузь

Обов’язкові результати навчання

Очікувані результати навчання

1. Змістова лінія «Взаємодіємо усно»

Критично сприймає інформацію для досягнення різних цілей; уточнює інформацію з огляду на ситуацію

Учень / учениця:

- зважає на ситуації спілкування: враховує умови, учасників, мету [4 МОВ 1-1.1-1];

- з увагою сприймає усні репліки діалогу, перепитує, уточнює з огляду на ситуацію спілкування [4 МОВ 1-1.1-2];

- обговорює усне повідомлення в парі або групі для пошуку додаткових аргументів або спростування наведених [4 МОВ 1-1.1-3];

- зіставляє почуте з власним досвідом [4 МОВ 1-1.1-4]

На основі почутого створює асоціативні схеми, таблиці; стисло і вибірково передає зміст почутого; переказує текст за різними завданнями

Учень / учениця:

- перефразовує репліки в діалозі [4 МОВ 1-1.2-1];

- передає зміст усного повідомлення (послідовність подій у розповіді; перелік ознак в описі; наведені аргументи в міркуванні) [4 МОВ 1-1.2-2];

- переказує текст творчо (зміна оповідача в тексті-розповіді; зміна послідовності переліку наведення ознак у тексті-описі; зміна послідовності аргументів у тексті-міркуванні) [4 МОВ 1-1.2-3];

- передає зміст повідомлення за допомогою асоціативних схем, таблиць [4 МОВ 1-1.2-4]

Виокремлює необхідну інформацію з різних усних джерел, зокрема медіатекстів, для створення власного висловлювання з конкретною метою

Учень / учениця:

- виокремлює інформацію для створення власного висловлення з конкретною метою (усне оголошення, усний відгук, усний стислий переказ) [4 МОВ 1-1.3-1];

- прогнозує, як відібрану інформацію можна використати корисно [4 МОВ 1-1.3-2];

- систематизує та узагальнює необхідну інформацію [4 МОВ 1-1.3-3]

Визначає та обговорює цілі, основні ідеї та окремі деталі усної інформації; пояснює зміст і форму текстів, зокрема медіатекстів, пов’язує, зіставляє із власними спостереженнями, життєвим досвідом, враховує думки інших осіб

Учень / учениця:

- визначає тему усного повідомлення [4 МОВ 1-1.4-1];

- визначає головну думку тексту [4 МОВ 1-1.4-2];

- зіставляє тему і головну думку усного повідомлення з власними спостереженнями, поведінкою, досвідом [4 МОВ 1-1.4-3];

- пояснює можливий вплив висловлення на слухача [4 МОВ 1-1.4-4]

Висловлює своє ставлення до усного повідомлення, простого тексту, медіатексту, обґрунтовує думки, спираючися на власний досвід; визначає позицію співрозмовника, погоджується з нею або заперечує її

Учень / учениця:

- висловлює своє ставлення до усного повідомлення (наприклад, прагнення спростувати або шукати додаткові аргументи на захист) [4 МОВ 1-1.5-1];

- обґрунтовує своє ставлення до усного повідомлення, наводячи приклади з власного досвіду, а також спираючись на набуті наукові знання [4 МОВ 1-1.5-2];

- визначає позицію мовця (категоричність чи невпевненість; дотримання етикету (ввічливість) чи порушення етикетних норм), аргументовано погоджується з нею або заперечує її [4 МОВ 1-1.5-3]

Висловлює власні погляди, підтверджує їх прикладами, враховує думки інших осіб; дотримується найважливіших правил літературної вимови, висловлюючи власні погляди

Учень / учениця:

- вступає і підтримує діалог на теми, пов’язані з важливими для дитини життєвими ситуаціями [4 МОВ 1-1.6-1];

- наводить аргументи на захист власної думки та ілюструє її прикладами [4 МОВ 1-1.6-2];

- ініціює дискусію, висловлюючи власні погляди і слухаючи інших [4 МОВ 1-1.6-3];

- висловлює доброзичливо своє ставлення до думок інших (поділяє їх повністю, частково чи аргументовано відхиляє) [4 МОВ 1-1.6-4];

- дотримується правил літературної вимови у власному висловлюванні [4 МОВ 1-1.6-5];

- створює власне висловлення на основі почутого/ побаченого/ прочитаного [4 МОВ 1-1.6-6]

Обирає вербальні та невербальні засоби спілкування, доречно використовує їх для спілкування та створення простих медіатекстів відповідно до комунікативної мети; вимовляє з правильною інтонацією різні за метою висловлювання речення; використовує у власному мовленні засоби художньої виразності у творах різних жанрів

Учень / учениця:

- добирає словесні й несловесні засоби спілкування з огляду на мету та умови спілкування, враховуючи наявність варіантів [4 МОВ 1-1.7-1];

- робить висновок про узгодженість або неузгодженість словесних і несловесних засобів спілкування та намірів у поведінці співрозмовника [4 МОВ 1-1.7-2];

- використовує різні форми візуалізації (малюнки, графіки,схеми, таблиці) для супроводу своїх поглядів під час презентації, щоби привернути увагу слухачів [4 МОВ 1-1.7-3];

- створює есе для висловлювання власних поглядів та усної презентації [4 МОВ 1-1.7-4];

- використовує засоби художньої виразності для досягнення комунікативної мети (привітання, побажання, вияв співчуття, захоплення) [4 МОВ 1-1.7-5];

- правильно інтонує різні види речень за метою висловлювання та емоційним забарвленням [4 МОВ 1-1.7-6]

Описує власні емоції та емоції співрозмовника від прослуханого/ побаченого. Доречно використовує у власному мовленні формули мовленнєвого етикету

Учень / учениця:

- передбачає й описує свої емоції та емоції співрозмовника, коли пропонує для читання або перегляду книгу, фільм, гру тощо [4 МОВ 1-1.8-1];

- доречно використовує у власному мовленні формули мовленнєвого етикету, зважає на різні види тональності (звичайна, фамільярна, вульгарна) [4 МОВ 1-1.8-2]

Пропонований зміст

Діалогічне та монологічне мовлення.Уявлення про ситуацію міжособистісного спілкування (умови, учасники, мета). Репліка в діалозі: порада, співчуття, комплімент тощо. Перепитування як спосіб уточнення почутої інформації в діалозі. Перефразування. Мовні засоби вираження запитань (інтонація, займенники, прислівники, частки, сполучники, порядок слів). Позиція мовця (категоричність чи невпевненість; дотримання мовленнєвого етикету чи порушення етикетних норм). Дискусія як зіставлення різних поглядів на проблему.

Розповідь, опис та міркування як види монологічного мовлення. Інтонація розповідного, спонукального, питального речення. Інтонаційне забарвлення окличного речення. Есе як висловлення довільної форми.

Робота з інформацією. Явна і прихована інформація. Перетворення інформації: види асоціативних схем, таблиця.

Мовленнєвий етикет. Норми спілкування в різних комунікативних ситуаціях (знайомі та незнайомці). Сфери спілкування: навчання, сім’я, дозвілля, послуги тощо. Різні види тональності (звичайна, фамільярна, вульгарна).

2. Змістова лінія «Читаємо»

Прогнозує зміст дитячої книжки за обкладинкою, заголовком, ілюстраціями та анотацією; володіє повноцінними навичками читання (вголос і мовчки), що дає змогу зрозуміти тексти різних видів

Учень / учениця:

- прогнозує орієнтовний зміст тексту на основі заголовка, ключових слів, анотації, невербальної інформації (ілюстрації, таблиці, схеми, графіки тощо) [4 МОВ 2-2.1-1];

- читає подумки та виразно вголос тексти різних видів та з різною метою [4 МОВ 2-2.1-2];

- розповідає (докладно, стисло або вибірково), про що йдеться в тексті [4 МОВ 2-2.1-3];

- ставить запитання різної спрямованості: до змісту твору, до автора, до читача [4 МОВ 2-2.1-4];

- знаходить у тексті відповіді на поставлені запитання [4 МОВ 2-2.1-5];

- відтворює фактичну інформацію з тексту [4 МОВ 2-2.1-6];

добирає і впорядковує потрібну інформацію з таблиць, графіків, схем тощо [4 МОВ 2-2.1-7];

- установлює послідовність дій персонажів художніх творів [4 МОВ 2-2.1-8];

- зіставляє прочитане із власним життєвим досвідом [4 МОВ 2-2.1-9]

Пов’язує елементи інформації в цілісну картину; розрізняє факти і думки про ці факти; формулює прямі висновки на основі інформації, виявленої в тексті; визначає форму і пояснює зміст простих медіатекстів

Учень / учениця:

- виявляє в тексті неочевидну інформацію, узагальнює її [4 МОВ 2-2.2-1];

- виділяє ключові слова та пояснює, як вони допомагають зрозуміти зміст тексту [4 МОВ 2-2.2-2];

- виявляє зв’язки в текстах: між окремими частинами тексту, між частинами тексту і темою або головною думкою [4 МОВ 2-2.2-3];

- досліджує елементи тексту (слова автора, діалог персонажів, опис, виражальні засоби мови) [4 МОВ 2-2.2-4];

- розрізняє в тексті факти і судження, знаходить між ними зв’язок [4 МОВ 2-2.2-5];

- висловлює припущення про наміри автора тексту, обґрунтовує свої думки [4 МОВ 2-2.2-6];

- формулює під час і після читання тексту запитання для можливої дискусії [4 МОВ 2-2.2-7];

- установлює причиново-наслідкові зв’язки між подіями, вчинками персонажів та їхніми стосунками з іншими персонажами [4 МОВ 2-2.2-8];

- виявляє деталі тексту, важливі для розуміння ідей;

- розпізнає стиль тексту і пояснює, як він впливає на сприймання інформації [4 МОВ 2-2.2-9];

- формулює ідеї тексту, пов’язує їх із власним досвідом [4 МОВ 2-2.2-10]

Описує емоційний стан персонажів, співпереживає

Учень / учениця:

- описує свої емоції, пережиті під час читання художнього твору, наводить приклади вчинків персонажів, які викликали відповідні емоції[4 МОВ 2-2.3-1];

- аналізує емоційний стан персонажів, пояснює причини відповідних переживань персонажів [4 МОВ 2-2.3-2];

- використовує власний емоційний досвід для оцінювання емоційного стану персонажів художнього твору [4 МОВ 2-2.3-3];

- пояснює, кому з літературних персонажів співчуває і чому [4 МОВ 2-2.3-4]

Висловлює власне ставлення до творів, літературних персонажів, об’єктів мистецтва і навколишнього світу, наводить прості аргументи щодо власних думок, використовуючи текст, власний досвід та інші джерела; описує враження від змісту і форми медіатексту

Учень / учениця:

- оцінює правдоподібність описаних подій і тверджень із тексту, спираючись на свої уявлення про світ і власний досвід [4 МОВ 2-2.4-1];

- висловлює свій погляд на предмет обговорення (тему, головну думку, висновки тощо) [4 МОВ 2-2.4-2];

- оцінює надійність джерела інформації, обґрунтованість висновків [4 МОВ 2-2.4-3];

- визначає роль елементів форми (слова автора, діалог персонажів, опис, виражальні засоби мови) для розуміння змісту [4 МОВ 2-2.4-4];

- виражає свої почуття та емоції щодо прочитаного мовою мистецтва [4 МОВ 2-2.4-5]

Визначає мету читання (для задоволення, розваги, пошуку потрібної інформації) та обирає відповідні тексти

Учень / учениця:

- визначає мету читання й обирає відповідно до неї тексти (книжки) (для задоволення, розваги, знаходження потрібної інформації) [4 МОВ 2-2.5-1];

- пояснює, наскільки обрані тексти допомогли досягнути мети читання [4 МОВ 2-2.5-2];

- добирає необхідну інформацію з різних джерел: шукає її у словниках, довідниках, енциклопедіях, бібліотеці, Інтернеті [4 МОВ 2-2.5-3]

На основі тексту створює план, таблицю, модель

Учень / учениця:

- добирає та створює ілюстративний матеріал до художнього тексту [4 МОВ 2-2.6-1];

- складає план тексту [4 МОВ 2-2.6-2];

- узагальнює, систематизує, класифікує інформацію з тексту у вигляді таблиць, схем [4 МОВ 2-2.6-3]

Експериментує з текстом (змінює сюжет, переказує текст з іншої позиції, додає персонажів, імпровізує під час інсценізації)

Учень / учениця:

- переробляє прочитаний твір: уводить нових персонажів, змінює події або їх час, змінює оповідача тощо [4 МОВ 2-2.7-1];

- створює власний художній текст, наслідуючи сюжетні та стильові особливості прочитаного тексту [4 МОВ 2-2.7-2];

- створює власний текст, використовуючи елементи кількох прочитаних текстів [4 МОВ 2-2.7-3]

Пропонований зміст

Книжка як джерело знань і задоволення. Елементи книжки та їх призначення: обкладинка, титульна сторінка, ілюстрації, зміст, анотація тощо. Мета читання (розважитися, отримати інформацію, зрозуміти, переконатися тощо). Читання для загального, вибіркового та повного розуміння. Пошук у тексті фактів, суджень, очевидної й неочевидної інформації.

Стилі мовлення, види текстів, жанр, роди літератури (епос, лірика, драма),намір автора.

Науково-популярні тексти. Мета, тема, головна думка. Назва, автор. Заголовки, підзаголовки.

Фотографії, графіки, схеми. Поділ тексту на частини, параграфи. План тексту. Ключові слова. Головна і другорядна інформаціяв тексті.

Довідкова література: паперова та цифрова.

Тексти зі щоденного життя. Інформаційні та інструктивні тексти (рахунки, запрошення, листи, зокрема електронні, анкети, зокрема онлайнові, інструкції, пам’ятки, оголошення тощо).

Художні тексти. Малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор, казки, пісні, легенди, міфи. Письменник як автор художнього твору. Дитячі твори українських та іноземних авторів.

Теми дитячого читання: пригоди, фантастика, сім’я, дружба, патріотизм, відданість, любов до рідного краю, моя Україна тощо.

Аналіз художнього тексту. Місце і час подій, персонажі (мотиви поведінки, причини переживань та емоцій, стосунки між персонажами). Елементи сюжету: зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка. Тема, ідея.Твори, спільні за тематикою та споріднені за ідеями. Початкове уявлення про художню деталь тексту.

Поняття про критичне читання. Способи критичного читання.

Мова художнього твору.Слова автора та персонажів (порівняння, метафори тощо, без уведення термінів), пряме і переносне значення слів у художньому тексті. Проза, вірш та їх ознаки.

Інтерпретація художнього тексту. Виразне читання, драматизація, читання в ролях, творчий переказ, створення власного тексту за аналогією, продовження тексту.

Запитання до окремих абзаців і до тексту. Проблемні запитання. Оцінювання переживань та емоцій персонажів.

Емоційний вплив творів на читача. Опис настрою, почуттів персонажів твору та власних емоцій, викликаних твором. Вплив переживань персонажів на емоції читача. Порівняння цих емоцій із почуттями, викликаними іншими творами або подіями з власного життя.

Улюблений персонаж, обґрунтування свого вподобання, причини співпереживання персонажеві.

3. Змістова лінія «Взаємодіємо письмово»

Пише рукописними буквами розбірливо в темпі, який дає змогу записати власну думку та інформацію з різних джерел; створює висловлювання, записує їх, ураховуючи мету та адресата і дотримуючися норм літературної мови, користується орфографічним словником; створює тексти різних типів і жанрів (казка, розповідь, опис, міркування); створює прості медіатексти, використовує різні форми їх презентації

Учень / учениця:

- записує текст (від руки чи за допомого клавіатури — за потреби) в темпі, який дає змогу записати власну думку та інформацію з різних джерел [4 МОВ 3-3.1-1];

- створює самостійне письмове висловлення (розповідь, опис, міркування) на теми, які його / її цікавлять, за прочитаним твором, про ситуацію з життя в школі, сім’ї тощо, зважаючи на мету та адресата [4 МОВ 3-3.1-2];

- створює тексти зі щоденного життя (запрошення, оголошення, афіші тощо) з дотриманням типових ознак жанру [4 МОВ 3-3.1-3];

- створює художні тексти (загадки, лічилки, невеликі казки, байки, вірші тощо) [4 МОВ 3-3.1-4];

- переказує письмово текст розповідного змісту з елементами опису або міркування, висловлює своє ставлення до того, про що пише [4 МОВ 3-3.1-5];

- записує свою думку про предмет висловлення; формулює запитання та відповіді під час письмового спілкування [4 МОВ 3-3.1-6];

- оформлює власне висловлення зрозуміло, дотримуючися норм літературної мови, за потреби звертається до словників [4 МОВ 3-3.1-7]

Створює короткі дописи для захищених ресурсів, зокрема веб-сайту закладу загальної середньої освіти

Учень / учениця:

- створює повідомлення для Інтернет-спілкування, дотримуючися норм етикету онлайнового спілкування (нетикету) [4 МОВ 3-3.2-1];

- використовує відповідні емотикони для вираження особистих емоцій [4 МОВ 3-3.2-2];

- створює документи для спілкування та поширення результатів діяльності, індивідуальної або групової роботи за допомогою цифрових пристроїв та програм [4 МОВ 3-3.2-3]

Знаходить і виправляє орфографічні помилки, зокрема із застосуванням знань про будову слова; аналізує та вдосконалює створений текст відповідно до мети спілкування, перевіряє грамотність написаного

Учень / учениця:

- визначає, чи відповідає створений текст меті, перевіряє грамотність написаного [4 МОВ 3-3.3-1];

- удосконалює власний письмовий текст, знаходить і виправляє помилки, редагує зміст тексту [4 МОВ 3-3.3-2];

- обговорює письмові роботи (власні й однокласників) у парі, малій групі, відзначає позитивні характеристики [4 МОВ 3-3.3-3];

- висловлює, за підтримки вчителя, поради щодо можливого вдосконалення тексту [4 МОВ 3-3.3-4]

Пропонований зміст

Комунікативна спрямованість процесу письма. Адресат, мета, ситуація. Особливості сучасного письма: письмо від руки та за допомогою клавіатури.Словесні та графічні засоби (емотикони, піктограми, схеми, графіки, фото, карти тощо). Норми онлайнового спілкування (нетикет).

Графіка, орфографія та пунктуація. Алфавіт. Орфограми, пунктограми, правила слововживання та словозміни (у межах вивченого). Словники як довідкове джерело зі слововживання та правопису (тлумачний, орфографічний).

Редагування рукописного та електронного тексту.

Жанри писемного мовлення. Оголошення, афіша, пам’ятка, інструкція, коментар у захищеній онлайновій спільноті, загадка, лічилка, казка, байка, вірш, оповідання, есе тощо як писемні висловлення. Типи тексту: опис, розповідь, роздум. Тема та підтеми. Заголовок і підзаголовки. План тексту. Абзац. Емотикон як засіб вираження реакції на допис у захищеній онлайновій спільноті.

4. Змістова лінія «Досліджуємо медіа»

Визначає та обговорює цілі, основні ідеї та окремі деталі усної інформації; пояснює зміст і форму текстів, зокрема медіатекстів, пов’язує, зіставляє із власними спостереженнями, життєвим досвідом, враховує думки інших осіб

Учень / учениця:

- визначає мету простого медіатексту (усна реклама, аудіокнига, мультфільм, комп’ютерна гра), пояснює, кому він адресований [4 МОВ 4-1.4-1];

- визначає правдоподібність описаних подій і тверджень з медіатексту, виходячи з власного досвіду [4 МОВ 4-1.4-2];

- визначає роль елементів форми (голос, музичний супровід, фонові шуми, кольори, спецефекти тощо) для розуміння змісту [4 МОВ 4-1.4-3];

- розрізняє факти й судження в простому медіатексті, виокремлює цікаву для себе інформацію [4 МОВ 4-1.4-4]

Висловлює власне ставлення до творів, літературних персонажів, об’єктів мистецтва і навколишнього світу, наводить прості аргументи щодо власних думок, використовуючи текст, власний досвід та інші джерела; описує враження від змісту і форми медіатексту

Учень / учениця:

- описує враження від змісту і форми медіатексту [4 МОВ 4-2.4-1];

- висловлює власні погляди на події, явища, предмети, цінності, представлені в простому медіатексті [4 МОВ 4-1.5-2];

- оцінює вплив на власне сприйняття окремих елементів медіатексту [4 МОВ 4-1.5-3];

- пояснює, чи змінилося під впливом медіатексту власне уявлення або думки про предмет повідомлення і як саме [4 МОВ 4-1.5-4]-

Обирає вербальні та невербальні засоби спілкування, доречно використовує їх для спілкування та створення простих медіатекстів відповідно до комунікативної мети; вимовляє з правильною інтонацією різні за метою висловлювання речення; використовує у власному мовленні засоби художньої виразності у творах різних жанрів

Учень / учениця:

- створює прості аудіальні медіапродукти (презентує роботу групи, робить оголошення зі сцени, повідомляє новини через гучномовець тощо) самостійно та в групі [4 МОВ 4-1.7-1];

- створює прості візуальні медіапродукти (фото, листівка, комікс, книжечка, стіннівка, колаж тощо) самостійно та в групі, ураховує мету й аудиторію [4 МОВ 4-1.7-2];

- створює прості аудіовізуальні медіатексти (відеозапис виступу, вистави, екскурсії, інтерв’ю ) з допомогою вчителя / вчительки, враховує мету й аудиторію [4 МОВ 4-1.7-3];

- використовує різні форми презентації простих медіатекстів [4 МОВ 4-3.1-4]

Пропонований зміст

Уявлення про медіа, медіаграмотність. Мета і цільова аудиторія. Зіставлення інформації з різних джерел. Правдива і неправдива інформація. Емоційно-ціннісне навантаження медіатекстів.

Візуальні медіа. Паперова та електронна книжка. Інтернет-ресурси для дітей (зокрема сайти дитячих журналів). Засоби масової інформації: газета, журнал. Елементи форми (колір, фото, шрифт).

Аудіальні медіа. Засоби масової інформації: радіо. Аудіокнижка, онлайн радіо. Засоби впливу на радіослухачів (інтонація, тембр, фононові шуми, музичний супровід).

Аудіовізуальні медіа. Засоби масової інформації: телебачення. Види телевізійних програм (новинні, розважальні, ток-шоу, ігрові, спортивні, просвітницькі, дитячі ). Мультфільм. Елементи форми (рухомі образи, звукові засоби).

Інтернет. Комп’ютерні ігри, розроблені за мотивами відомих дитячих книжок, фільмів тощо.

Реклама у друкованих виданнях, на радіо та телебаченні.

Маніпуляція в медіа. Уявлення про маніпуляцію.

5. Змістова лінія «Досліджуємо мовлення»

Аналізує значення слів з урахуванням контексту, будови слова, перевіряє власне розуміння значення слова за словниками; використовує у власному мовленні слова з переносним значенням, синоніми та антоніми, фразеологізми для досягнення мети спілкування; правильно вживає граматичні форми частин мови; правильно записує різні види речень за метою висловлювання

Учень / учениця:

- з’ясовує будову слова; утворює нові слова, пояснює роль закінчень, значення префіксів і суфіксів для правильного вживання слів усно та на письмі [4 МОВ 5-4.1-1];

- перевіряє орфограми доречним способом (за орфографічним словником; зміною форми слова або добором споріднених слів, за правилом) у процесі письма та пояснює свій вибір [4 МОВ 5-4.1-2];

- удосконалює свою вимову, зважаючи на фонетичні закономірності (збіг приголосних, кінцевий приголосний, наголошені та ненаголошені голосні тощо) [4 МОВ 5-4.1-3];

- утворює в процесі мовлення відповідні граматичні форми слів різних частин мови [4 МОВ 5-4.1-4];

- вправно будує речення, зважаючи на мету висловлювання [4 МОВ 5-4.1-5];

- поширює речення різними членами відповідно до комунікативної стратегії [4 МОВ 5-4.1-6];

- доречно використовує у власних висловленнях слова з переносним значенням, синоніми, антоніми, багатозначні слова й пояснює таке слововживання [4 МОВ 5-4.1-7];

- обґрунтовує пунктограми (у межах вивченого) для правильного оформлення висловлення на письмі [4 МОВ 5-4.1-8]

Cтворює прості мовні ігри, кросворди, ребуси, експериментуючи зі звуками, словами, фразами; виокремлює характерні риси свого мовлення (улюблені слова, фрази); спостерігає за їх впливом на співрозмовників; коригує своє мовлення

Учень / учениця:

- створює ігри зі словами на основі запропонованих [2 МОВ 5-4.2-1];

- творить власні художні тексти (усмішки, вірші, казки, оповідання тощо) на основі відомих [2 МОВ 5-4.2-2];

- експериментує із власними текстами, стилізує їх, наприклад, трансформуючи речення, додаючи епітети, порівняння тощо [2 МОВ 5-4.2-3];

- розпізнає уривок із власного тексту серед запропонованих уривків і пояснює характерні ознаки власного мовлення [2 МОВ 5-4.2-4];

- пояснює вплив власного мовлення на співрозмовника [2 МОВ 5-4.2-5]

Пропонований зміст

Звуковий аналіз слова. Голосні та приголосні звуки. Склад. Наголос. Голосні наголошені та ненаголошені. Приголосні тверді, м’які та пом’якшені; дзвінкі та глухі; подовжені. Орфоепічний словник як довідкове джерело норм літературної вимови. Чергування звуків (заміна наголошеного голосного звука ненаголошеним, глухого приголосного дзвінким, твердого приголосного м’яким або пом’якшеним), яке не впливає на зміну значення слова. Історичне чергування у формах слова та споріднених словах.

Закономірності позначення звуків буквами. Позначення твердості та м’якості приголосних на письмі. Позначення звука [й] у різних позиціях. Позначення звуків, що чергуються, на письмі. Орфограми, пов’язані з чергуванням звуків. Орфографічний словник як довідкове джерело щодо норм правопису.

Будова слова. Основа та закінчення. Значущі частини основи слова: префікс, корінь, суфікс. Спільнокореневі слова. Уявлення про способи словотворення. Складні слова.

Лексичне значення слова. Уявлення про власне українські слова та слова, запозичені з інших мов. Слова однозначні і багатозначні. Переносне значення слова. Багатозначні слова і омоніми. Синоніми. Антоніми. Фразеологізми. Тлумачний і фразеологічний словники як довідкове джерело щодо лексичного значення слова та значення фразеологізму. Словник іншомовних слів.

Граматичне значення слова. Частини мови. Самостійні та службові частини мови. Граматичні значення самостійних частин мови. Іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник як самостійні частини мови. Роль службових частин мови в реченні. Прийменник, сполучник, частка як службові частини мови. Вигук як частина мови, яка не є самостійною або службовою.

Речення та словосполучення. Словосполучення та речення.Зв’язок слів у словосполученні. Члени речення як слова, що пов’язані граматичним зв’язком. Головні та другорядні члени речення. Граматична основа речення. Підмет і присудок як головні члени речення. Однорідні члени речення. Слова, що не є членами речення. Просте і складне речення (загальні уявлення). Види речення за метою висловлення. Роль розділових знаків у позначенні речення на письмі.

6. Змістова лінія «Театралізуємо»

Описує емоційний стан персонажів, співпереживає

Учень / учениця:

- обговорює враження від драматизації, зосереджуючи увагу на тому, як словесні і несловесні засоби доповнюють один одного для зображення емоційного стану персонажа, його намірів [4 МОВ 6-2.3-1];

- добирає, працюючи в групі, аудіосупровід до вистави серед запропонованих музичних фрагментів [4 МОВ 6-2.3-2]

Експериментує з текстом (змінює сюжет, переказує текст з іншої позиції, додає персонажів, імпровізує під час інсценізації)

Учень / учениця:

- створює, працюючи в групі, п’єсу на основі відомого твору (інсценізована казка, казка, казка на новий лад тощо) [4 МОВ 6-2.7-1];

- імпровізує,використовуючи голос і мову тіла (міміку, жести, поставу, рухи) для виконання запропонованої/ обраної ролі , надає варіанти несловесних засобів (міміку, жести, поставу, рухи) і пояснює, чому обраний один із них [4 МОВ 6-2.7-2]

Пише рукописними буквами розбірливо в темпі, який дає змогу записати власну думку та інформацію з різних джерел; створює висловлювання, записує їх, ураховуючи мету та адресата і дотримуючися норм літературної мови, користується орфографічним словником; створює тексти різних типів і жанрів (казка, розповідь, опис, міркування); створює прості медіатексти, використовує різні форми їх презентації

Учень / учениця:

- передає своє враження від побаченої вистави у письмових відгуках (наприклад, запис у щоденнику вражень або в класному альманасі) [4 МОВ 6 — 3.1-1];

- створює, працюючи в групі, фотозвіт для шкільної газети чи сайту про підготовку вистави або про виставу [4 МОВ 6-3.1-2]

- створює в групі театральну програмку, запрошення [4 МОВ 6-3.1-3]

Cтворює прості мовні ігри, кросворди, ребуси, експериментуючи зі звуками, словами, фразами; виокремлює характерні риси свого мовлення (улюблені слова, фрази); спостерігає за їх впливом на співрозмовників; коригує своє мовлення

Учень / учениця:

- описує характерні риси мовлення персонажа п’єси після перегляду вистави (повторювані слова, швидкість, гучність тощо) [4 МОВ 6-4.2-1];

- установлює зв'язок між характерними рисами мовлення персонажа п’єси та реакцією його співрозмовника [4 МОВ 6-4.2-2]

Пропонований зміст

Театр і література.

П’єса — літературний твір, призначений для театру.

Я — драматург (сценарист).

Персонажі п’єси. Головні персонажі.

Характери персонажів, вчинки персонажів.

Діалог між персонажами.

Ремарка, роль ремарок у п’єсі.

Драма і комедія.

Театр і гра.

Вистава. Неповторність вистави у часі.

Дійові особи та виконавці.

Словесні і несловесні засоби для створення образу персонажа на сцені.

Режисер.

Репетиція вистави.

Роль художника-декоратора, композитора у створенні вистави.

Декорації та театральний реквізит, театральний костюм, театральна афіша.

Тематична група слів «театр»: імпровізація, репліка, репертуар, драма, комедія, сценарист, драматург, фонограма, декоратор, гример, костюмер.