Читання розробки уроків та методичні рекомендації - Нова українська школа - 2021
Підсумковий урок-конференція за темою «Шевченкове слово»
Мета. Розширити і поглибити знання учнів про великого поета, художника, письменника Т.Г. Шевченка. Вчити дітей наслідувати Тараса Шевченка та виконувати його заповіти. Продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова. Розвивати навички етики мовної поведінки, поповнювати словниковий запас учнів учнів. Виховувати любов до поезії, до рідного краю, до спадщини, яку залишив нам великий Кобзар.
Обладнання. Портрет Т.Г. Шевченка на рушнику, виставка творів та картин поета. Малюнки дітей до творів Т.Г. Шевченка. Фотографії, ілюстрації, грамзаписи. Плакат з епіграфом уроку.
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо!»
Хід уроку
І. Організація класу
- Доброго дня, діти!
- Яке чудове привітання! «Добрий день!» — це означає, що над нами мирне небо, що ми вільні люди, що у нас хороше на серці.
- «Добрий день» — це означає, що ми всі бажаємо один одному добра.
- Давайте разом вимовимо невеличке привітання.
Добрий день, сонце золоте!
Добрий день, небо голубе!
Добрий день, усі люди!
Добрий день, мої друзі!
- Отаким дружнім привітанням ми почнемо наш урок — конференцію. (Пояснення слова конференція).
- Я хочу розпочати наш урок епіграфом:
«І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.»
- Хто, на вашу думку, звертається до нас цими словами? (Т.Г. Шевченко)
ІІ. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.
- Сьогодні наш урок присвячений великому поету України Т.Г. Шевченку, творчість якого знають і люблять і в Україні і в багатьох інших країнах світу.
- Чому ж так шанують великого Кобзаря?
- В чому сила його слави? (Думки дітей)
- На сьогоднішньому уроці ми дізнаємось про це.
- Тема нашого уроку:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
- Успіх уроку залежить від кожного з вас, адже кожна група готувала певну сторінку з життя і творчості Тараса Шевченка.
- А працювати ми будемо за таким планом:
1. Життя і творчість Т.Г. Шевченка.
2. Т.Г. Шевченко — художник.
3. Літературна спадщина:
а) вірші про дитячі роки;
б) вірші про природу України;
в) вірші Т. Шевченка про Україну, її історію, героїв.
- На уроці працюватимуть:
1. Група юних дослідників життя і творчості Кобзаря.
2. Група юних артистів покаже нам сценку з життя Шевченка Т.Г. та інсценізацію вірша.
3. Група читців подарує нам насолоду від читання віршів геніального поета.
4. Секретар зафіксує найбільш цінні думки.
Вправа «Мої Очікування»
- Продовжіть речення «Від сьогоднішнього уроку я чекаю…»
ІІІ. Основна частина уроку. Презентації груп.
- Давайте повернемось з вами у ті далекі часи, коли починав своє життя малий Тарасик.
Слово нашим артистам.
1. Життя і творчість Т.Г. Шевченка.
Сценка «Тарас з мамою».
(заходить мати, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик)
Хлопчик. Матуся, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?
Мати. Так, мій синочку, правда.
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки, ясні, великі, а другі ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся мій хлопчику (гладить його по голові)
Вчитель. Дякуємо нашим акторам. А зараз слово юним дослідникам життя Т. Шевченка.
1-й учень. 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Київщині в сім’ї селянина — кріпака Шевченка народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що його прозвали в сім’ї « малим приблудою». Восьмилітнього Тараса батьки відали до дяка в «науку».
2-а учениця. Дивна була ця наука. П’яниця — дяк навчав дітей по церковним книгам, за найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи вже відомим поетом, Тарас Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.
Ти взяла мене маленького за руку
І хлопця в школу одвела
До п’яного дяка в науку.
- Учися, серденько, колись
З нас будуть люди, - ти сказала.
3-й учень. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Залучена важкою працею померла мати.
Та матір доброю мою
Ще молодою — у могилу
Нужда та праця положила.
4-а учениця. Незадовго після смерті матері в 1825 році помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.
Там батько, плачучи з дітьми
(а ми малі були та голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!…А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи
Носити воду школярам.
5-й учень. Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».
Вчитель. І знову просимо наших артистів до слова.
Інсценізація вірша «Мені тринадцятий минало».
Оксана. Чому ж плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй , Тарасику. Адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й кажуть, малюєш. От виростеш і будеш маляром. Еге ж?
Тарас. Еге ж, маляром.
Оксана. І ти розмалюєш нашу хату.
Тарас. Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо я буду — таки маляром.
Оксана. Авжеж, будеш! А що, ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой бідні ягняточка, що чабан у них такий — вони питочки хочуть.
Вчитель. Не дивлячись на те, що народився поет в бідній кріпацькій сім’ї й дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.
2. Слово групі дослідників. Тарас Григорович Шевченко — художник.
1-й учень. Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б повчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Маляр погоджується навчити хлопчика малювати, однак пан Енгельгарт забирає його до себе в Петербург і Тарас стає козачком.
2-а учениця.
Хоче малювати,
Прагне він до знань,
Там за це багато
Зазнає знущань.
Нишком він малює
Статуї в саду,
Вночі пише вірші
Про людську біду.
3-й учень. Зустріч в Петербурзі з земляком — художником Сотенком змінила долю Тараса Григоровича. Він познайомився також з байкарем Гребінкою, художниками Брюловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі.
4-а учениця. Тарас Григорович виправдав їхні надії. В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званям «вільного художника». Тарас малює портрети, картини, зарисовує пам’ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів. Ось погляньте, які чудові картини залишив у спадок Тарас Шевченко.
(Діти розглядають ілюстрації картин Т.Г. Шевченка)
5-а учениця.
Так в людському морі
Стрілися брати,
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
Викупили друзі.
Вольним став Тарас!
Чом же серце в тузі?
Біль чому не згас?
Вчитель. Тараса викупили з неволі, коли йому було 24 роки. Це був 1938 рік. Тарас Григорович пише перші відомі нам твори. А у 1840 році виходить перше видання «Кобзаря» — всього 8 творів.
Велику книгу написав,
І «Кобзарем» її назвав.
В тім «Кобзареві» зложив заповіти,
Щоб знали всі дорослі й діти.
За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. 10 років він був на солдатській службі. І незважаючи на заборону писав вірші і малював.
Солдатська служба, заслання, тяжке життя дуже підірвали здоров’я Тараса Григоровича. І 10 березня 1861 р., проживши всього 47 років, Тарас Григорович помер від серцевого нападу.
Ми познайомилися із сумною долею Т.Г. Шевченка. Він зазнав багато переслідувань, неволю. Та десятилітнє заслання не зломило волю Шевченківського духу. Найкращий і найцінніший скарб дала йому лише після смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах сердець збуджуватимуть його твори.
3. Літературна спадщина.
Цей розділ уроку готувала група дітей, які люблять творчість Шевченка. Юні декламатори зачитають його вірші.
Діти читають напам’ять вірші:
А) Вірш про дитячі роки:
«Мені тринадцятий минало»
- Що вас найбільше схвилювало в цьому вірші?
«І виріс я на чужині»
- Як ви думаєте, чому більшість віршів Шевченка про дитинство написані у засланні, на чужині?
б) Вірші про природу України
- Т. Шевченко любив свою рідну природу мальовничої України, тому багато віршів присвятив цій темі:
«Світає, край неба палає»
«Сонце заходить, гори чорніють»
«Садок вишневий коло хати».
- Які почуття викликають у вас вірші?
Слухання грамзапису пісні «Зоре моя вечірняя».
В) Вірші про Україну, її історію, героїв.
«Іван Підкова»
«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.»
- Чи справдились слова Шевченка?
4. Шевченко в пам’яті народній.
- Пам’ятаймо, діти: поезія Т. Шевченка давно стала нетлінною частиною духовного буття Українського народу. Шевченко для нас — це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти сином свого народжу і серед нихнайперший і найголовніший:
Свою Україну любіть,
Любіть її «Во время люте,
В останю тяжку минуту
За неї Господа моліть.
ІV. Підсумок уроку
Секретар висловлює своє враження від уроку.
Висловлюють й учні, які бажають сказати свою думку.
Вправа «Вільний мікрофон»
- Висловіть свої враження від уроку. Чи справдились ваші очікування? Що найбільше сподобалось?
Вчитель. Минають віки, але слово Шевченка — живе!
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнено земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, кладемо
Всі. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.
Тебе своїм сучасником звемо.