Читання розробки уроків та методичні рекомендації - Нова українська школа - 2021

Щоб не перетворити дитину в склад знань, комору формул та правил, необхідно вчити її мислити… Метод шести капелюхів мислення

Засновник методу - британський психолог, доктор медичних наук Едвард де Боно

В основі методу - ідея паралельного мислення, при якому різні точки зору не стикаються, а співіснують.

Це простий і практичний спосіб розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений метафоричним капелюхом певного кольору. Учні можуть навчитися оперувати різними аспектами свого мислення по черзі. Потім зібрати ці аспекти разом і дістати «повно кольорове мислення».

Принцип організації в режимі цієї технології полягає у тому, що кожен учень у процесі обговорення проблеми «одягає» капелюх певного кольору і мислить так, як «вимагає» колір одягнутого капелюшка.

Білий капелюх - інформація, факти, збагачення новими конкретними знаннями.

Червоний капелюх - емоції, почуття, формування свого ставлення до подій та їх учасників.

Чорний капелюх - негативні сторони ситуації; обережність; недоліки.

Жовтий капелюх - переваги, позитивні сторони явища, ситуації.

Зелений капелюх - творчість, почуття гумору; втілення нових пропозицій, ідей.

Синій капелюх - контроль за розумовим процесом; підбиття підсумків, рефлексія.   

Послідовність приміряння капелюшків:

В першу чергу завжди одягаємо білий.

Останній має бути синій.

Після чорного завжди має бути жовтий.

А в іншому послідовність примірки капелюхів диктує сама ситуація.

Притча про старого Майстра

Колись давно, а може, й недавно, жив на світі старий мудрий Майстер. З усіх земних багатств володів він лише кольоровим фетром. Але руки в Майстра були золоті, а душа мудра. Тож дарував він людям щось значно більше за головні убори ― капелюхи, кепки, панами й чепчики. Забравши своє замовлення, люди виходили з майстерні Капелюшника одухотворені, рішучі й натхненні. Чи ж варто говорити, як уславився своїм умінням Майстер, які вдячні були йому люди, долучившись до його Великого секрету?

Минали роки. Настав час, і Майстер покинув цей світ, залишивши шістьом синам свою славу, майстерню, обрізки кольорового фетру й... шість різнокольорових капелюхів ― білий, чорний, жовтий, червоний, зелений і синій. Капелюхи були такі вишукані, що мали б належати дуже успішній, розумній і забезпеченій людині.

― Мабуть, батькова спадщина ― це ті гроші, які нам заплатить замовник цих капелюхів, ― вирішили сини Майстра. Безумовно, вони коштують дуже дорого, тож ми станемо багаті! Поділимо гроші порівну й помандруємо світом шукати кожен своєї долі, ― міркували сини.

Але спливав час, а багатий замовник не з'являвся.

― Дивно, ― міркували сини, ― останнє замовлення мало бути найдорожчим. Якщо ж ніхто за ним не приходить, може, ми залишимо ці капелюхи собі?

І вирішили сини поділити капелюхи між собою.

― Я візьму капелюх білого кольору, ― заявив перший син. ― Він такий витончений і чудовий! У ньому я красуватимуся на балах і прийомах. І не буду почуватися усього-на-всього сином простого капелюшника...

― А я оберу чорний капелюх, ― сказав другий син. ― Чорний пасуватиме до будь-якого вбрання. У цьому капелюсі я буду строгий, елегантний і природний у будь-якій ситуації. Упевнений, він принесе мені щастя!

― А я візьму жовтий, ― сказав третій син. ― У наших краях так мало сонячних днів, я так за ними сумую! Жовтий капелюх подарує мені гарний настрій, у ньому мені так личитиме посмішка! А той, хто посміхається, той щасливий.

― А мій капелюх - червоний, ― вигукнув четвертий син. ― Я завжди мріяв виділятися з юрби, прагнув, щоб на мене звертали увагу. У червоному капелюсі мене помічатимуть! Мене любитимуть найвродливіші жінки!

― Найоригінальніший із капелюхів - зелений! ― зауважив п'ятий син. ― Завдяки його кольору я завжди буду елегантним і сучасним! Хай він трохи нестандартний, та я візьму його, зелений капелюх!

― Ви розібрали всі капелюхи, ― мовив шостий син, ― позбавивши мене можливості вибору. Та я навіть радий, адже обираючи, обрав би саме синій колір! Який цікавий збіг!

Отже, спадщину старого Майстра було чесно розділено. Зачинивши майстерню, брати вирушили облаштовувати своє життя.

Минуло чимало часу, і сини старого Майстра знову зійшлися під дахом батькової майстерні. Сидячи біля вогню, кожний із них розповів свою історію. Спадщина Майстра вплинула на долю кожного з них.

Син, який узяв Білий капелюх, став поважною людиною, обійняв високу посаду радника володаря могутньої країни, став послідовним і незворушним, логічним і чітким у своїх рішеннях чиновником. Розповідаючи історію свого життя, він зупинявся лише на фактах і подіях, нехтуючи почуттями й переживаннями — своїми та інших людей. Його об’єктивність вражала. Брати дивувалися зі змін у братовій вдачі, проте розповідь викликала безмежну повагу до його чесності й безкомпромісності.

Володар Чорного капелюха став не просто спостережливим та уважним до всіх і всього, а прискіпливим, в'їдливим і брутальним. Розповідаючи про людей, із якими його звела доля, він охоче називав їхні найслабші риси, захоплено визначав вади й недоліки, створюючи відразливі, потворні портрети. З його розповідей поставали дріб'язкові, тупуваті, огидні особи, хоча насправді мешканці міста, у якому жив другий син Майстра, були гідними людьми. Проте цей син Капелюшника зробив непогану кар'єру, тому що навчився передбачати будь-які проблеми й уникати помилкових рішень.

Жовтий капелюх зробив третього сина оптимістом. З його розповіді випливало, що живе він у найкращому в світі місті, мешканці якого ― найкращі в світі люди. Він щиро радів і дню, і ночі, і теплу, і холоду, кохався в квітах і займався благодійництвом.

Поки брати розповідали свої історії, один із них час від часу нетерпляче підхоплювався, то радісно аплодуючи, то розпачливо заламуючи руки, то

роздратовано шпурляючи в куток свого Червоного капелюха. Брати спостерігали за ним із цікавістю, адже не кожен реагує на життєві умови й пригоди так емоційно. Виявилося, що четвертий син Капелюшника став актором, сценічне ім'я якого добре всім відоме! Завдяки винятковій емоційності й чутливості він геніально грав і драматичні, і комічні, й трагічні ролі. Його мрія збулася: він сягнув неймовірної слави. Але в особистому житті не мав щастя, у побуті був безпорадним, так і не навчившись стримувати свої почуття...

П'ятий син Старого Майстра розклав на столі фотографії, газети, плакати й афіші. Брати побачили його в товаристві добре відомих людей. Ось йому потискує руку президент, ось він дає інтерв'ю знаменитому журналістові, ось реклама написаної ним п’єси, ось репортаж із відкриття його виставки… Хазяїн Зеленого капелюха вражав розмаїттям своїх талантів, це принесло йому визнання й популярність, та він залишався дуже скромним і зовсім невибагливим, як у юності. Чудово малював, складав прекрасні вірші й писав незрівнянну музику. Мав чимало винаходів у різних галузях. До всього, за що б не брався, підходив творчо, нетрадиційно. Його ідеї приносили радість і забезпечували добробут багатьом людям.

Знявши свій Синій капелюх, останній із синів Капелюшника пильно подивився братам у вічі. І такою мудрістю, таким розумінням, такою любов’ю сяяв цей погляд, що зрозуміли брати: перед ними Мудрець і Вчитель. Багато хто звертався до нього по пораду, багато кому допоміг він у житті…

Сини Майстра зрозуміли, яку дивовижну спадщину залишив їм батько. І захотілося кожному з них зняти свій капелюх і приміряти капелюхи братів.

Чинячи так, вони розвивали в собі все нові й нові якості, пізнавали світ і людей, і це робило їх щасливими.

Минуло з тих пір багато, а може, і небагато часу, але різнокольорові капелюхи живуть серед людей і дозволяють одягати себе тим, хто прагне безперервно вчитися чогось нового...

Сильні сторони:

Слабкі сторони:

Можливості:

Загрози: