Формування екологічної грамотності молодших школярів в інтегрованому курсі «Я досліджую світ» - Андрусенко І. В. 2020

Сутність та принципи формування екологічної грамотності молодших школярів

Глобальна екологічна криза неупереджено демонструє людству невід­повідність взаємин людського суспільства з природою. В останні кілька десятиліть виникла екологічна небезпека — стан, що загрожує життєво важливим інтересам особистості, суспільству, державі, світовому спів­товариству в цілому і навколишньому природному середовищі виникло в результаті антропогенних і природних впливів на неї.

Як відомо, після прийняття в якості програми ООН на XXI століття на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в червні 1992 р. в Ріо-де-Жанейро отримала широке поширення концепція сталого розвитку — стратегія поліпшення якості життя людей.

Указом Президента № 440 від 1 квітня 1996 року в «Концепції перехо­ду України до сталого розвитку» були визначені основні напрямки цього переходу. Сьогодні необхідно не захищатися від екологічної загрози, а запобігати їй. На думку багатьох філософів і вчених, для реалізації но­вої стратегії в цьому напрямку потрібно змінити свідомість населення, а основним механізмом його реалізації виступає освіту, завдяки якому потрібно і можна швидко сформувати у сучасних жителів планети нові людські якості, оскільки від внутрішнього світу кожної окремої люди­ни залежать взаємини людського суспільства і природи. Освіта і сталий розвиток — два процеси, що мають безпосереднє відношення один до одного, і екологічна освіта є умовою сталого розвитку суспільства. Клю­човою метою освіти має стати формування особистості, орієнтованої на систему екологічної компетентності.

Дослідження проблем екологічної освіти учнів початкових класів є об’єктом наукових пошуків Н. Бібік, Т. Байбари, В. Бондаря, В. Вербицького, Н. Коваль, О. Онопрієнко, О. Пометун, Г. Пустовіта, О. Савченко. Науковці зазначають, що способом існування і виявлення змісту є його форма організації, а саме, узгоджена діяльність учителя й учнів, що здійс­нюється у встановленому порядку; наслідування дітьми ведення ощад­ливого домогосподарювання, економічної грамотності. Дослідження проблеми екологічної грамотності відомим українським дидактом О. Я. Савченко, розкриває сучасні дидактичні характеристики парадигми екологічної освіти учнів початкової школи. Зумовлено це тим, що на сучасному етапі навчальна взаємодія має забезпечувати розвиток дитячої особистості в напрямку екологічної грамотності.

В якості структурних компонентів екологічної культури Н. Ф. Винокурова, Е. В. Гирусов, С. Н. Глазачев, С. Д. Дерябо, А. Н. Захлєбний, І. Т. Суравегина, В. А. Ясвин називають екологічну освіченість, екологічну свідомість, мислення, світогляд, екологічні відносини, систему цінностей, культуру почуттів, культуру екологічно виправданого поведінки, природоохоронну діяльність.

На підставі зазначеного, ми робимо висновок, що невід’ємним ком­понентом екологічної культури особистості є екологічна освіченість особистості, а екологічна грамотність — її основою, формування яких відбувається в процесі екологічної освіти.

За визначенням академіка І. Д. Звєрєва, екологічна освіта — «без­перервний процес навчання, виховання і розвитку особистості, спря­мований на формування системи наукових і практичних знань і умінь, ціннісних орієнтацій, морально-етичних і естетичних відносин, що за­безпечують екологічну відповідальність особистості за стан і поліпшен­ня соціоприродного середовища». [.]. Тому екологічна освіта можна вважати унікальним засобом збереження і розвитку людини і розвитку людської цивілізації.

Аналіз досліджень з даного питання показав, що екологізація освіти змінює характер розвитку процесу взаємодії природи і суспільства шля­хом його гармонізації. Сфера освіти, на думку С.М. Глазачев, повинна «формувати цілісну картину матеріального і духовного світу, передава­ти цінності духовні, культурні, моральні в їх національному та загально­людському розумінні» [6].

Таким чином Україна стала перед вибором стратегії свого розвитку в сучасну епоху. Вченими пропонуються різні стратегії розвитку, покли­кані комплексно вирішувати проблему соціально-екологічної кризи.

Для нашого дослідження важливим є визначення поняття «еко­логічна грамотність». Аналіз педагогічної літератури показав, що поняття «грамотності», незважаючи на його широке використан­ня, не має загальновизнаної чіткого трактування. Грамотність мож­на розглядати як системну здатність людини виконувати нескладні предметні дії. При цьому грамотність може бути загальною і спеці­альною. Загальна грамотність традиційно відображає здатність лю­дини до читання, обчислень, письма. Спеціальна грамотність полягає в сформованих здібностях до виконання нескладних предметних дій в спеціальних сферах.

Одним із сучасних напрямків у розробці поняття «грамотність» є по­няття «функціональної грамотності». На думку О. Є. Лебедєва, «функціо­нальна грамотність — це рівень освіченості, який може бути досягнутий учнями за час навчання в школі» [6, с 34].

У зміст функціональної грамотності в природничій освітній галузі вхо­дить екологічна грамотність (знання, розуміння і дотримання правил екологічної поведінки) [6, 76]. Найважливішою складовою частиною функціональної грамотності в глобальному масштабі стає екологічна грамотність, спрямована на виживання людини в сучасних умовах.

Згідно з тлумачним словником суспільствознавчих термінів, «еколо­гічна грамотність — рівень природничо-наукових знань, спеціальних умінь і навичок, а також моральних якостей людини, що дозволяють йому свідомо брати участь в природоохоронній діяльності».

Тому необхідно говорити про функціональну екологічної грамотності, в першу чергу, як про певні екологічні знання, головним чином природ­ничо, здатних пояснювати сутність явищ, що відбуваються і формувати цілісність картини світу, мислення і світогляд.

Поняття «екологічна грамотність» як педагогічна категорія озна­чає процес навчання, виховання і розвиток особистості, спрямований на унормування системи наукових і практичних знань, ціннісних орієн­тацій поведінки і діяльності, що забезпечують відповідальне ставлен­ня до навколишнього соціально-природного середовища та екологічно доцільного способу життя.

Вивчення змісту навчального предмета у початковій школі дозволили виявити й обґрунтувати дидактико-методичні засади формування еко­логічної грамотності молодших школярів, що є компонентом функці­ональної грамотності.

Основу екологічної грамотності становлять екологічні знання, які розкривають сутність природних явищ й уявлення про цілісність при­роди, впливають на формування екологічного мислення й наукового світогляду. Екологічна грамотність є найважливішим складником еко­логічної освіти молодших школярів, метою якої постає становлення екологічно доцільного способу життя в сучасних умовах. Визначено й науково обґрунтовано сутність понять «екологічна грамотність» — рівень природничо-наукових знань, спеціальних умінь і навичок, а також моральних якостей учнів, що дозволяють їм свідомо брати участь в природоохоронній діяльності. Термін «екологічні цінності» об’єднує різні елементи довкілля такі як чисте повітря, чиста вода, різноманітність рослинного і тваринного світу, природні явища тощо. На основі аналізу наукових джерел уточнено зміст і сутнісні характе­ристики споріднених понять. З’ясовано, що екологічна грамотність учнів початкових класів обумовлена індивідуальними й віковими осо­бливостями особистості, рівнем знань про закономірності функціону­вання природних систем, умінням аналізувати взаємодію людини з довкіллям в процесі природоохоронної діяльності та сформованістю ціннісного ставлення до природи. Загальні результати експеримен­тального дослідження дозволили визначити педагогічні умови, які сприятимуть формуванню екологічної грамотності молодших шко­лярів у процесі навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ», а саме: підвищення мотивації учнів до вивчення природи; інтеграція екологічного потенціалу навчального змісту за допомогою міжпредметних зв’язків; використання інтерактивних освітніх технологій і діяльнісних методів навчання.

Формування екологічної грамотності учнів початкових класів здійс­нюється в результаті цілеспрямованого навчання. У процесі навчання учні з різних предметів збагачуються екологічними знаннями. Цей вза­ємозв’язок і обумовленість різноманітних видів діяльності визначають систему екологічної освіти. Мета і завдання дослідження полягає у роз­робці та впровадженні сучасних методологічних підходів формування екологічної компетентності учнів початкових класів.

Формування екологічної компетентності в початковій школі відбу­вається в полі гуманістичної освітньої парадигми на засадах дидактич­них принципів гуманізації, гуманітаризації, інтеграції, диференціації і реалізуються через особистісно-орієнтовані технології навчання. Такий підхід сприяє самореалізації особистості учня в житті, його соціальній адаптації, конструктивній суспільній діяльності і є умовою формування громадянина України.

Для забезпечення формування екологічної грамотності застосовуєть­ся ціла низка сучасних методів та педагогічних прийомів.

Особливості формування в учнів умінь застосувати знання про об’єкти природи, їх взаємозв’язки і залежності для розв’язання те­оретичних і практичних задач; використовувати спеціальні методи вивчення об’єктів природи; виконувати всі етапи пізнання об’єктів природи в їх об’єктивно зумовленій послідовності; виконувати різні види пізнавальних дій щодо об’єктів природи та інформації про них; аналізувати проблемну ситуацію, формувати її у формі запитання чи завдання; визначати шляхи розв’язання проблеми та передбача­ти результат, доводити передбачення, робити висновки, аналізува­ти результати розв’язання проблеми; цілеспрямовано й різнобічно сприймати об’єкти природи.

Досвід упровадження проблеми формування екологічної грамотності в початковій школі показав, що формування практичних умінь і навичок молодших школярів завдань екологічного змісту має здійснюватися в наближених до реального життя умовах, в процесі розв’язання життєвих ситуацій, виконання практичних робіт і різнорівневих завдань, рольових та дидактичних ігор, участі в діалогах, суспільно корисних акціях тощо.