Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Тетяна Гільберг, Світлана Тарнавська, Ніна Павич 2020

3.10. Формувальне оцінювання навчальних досягнень учнів з інтегрованого курсу «Я досліджую світ»
Розділ 3. Організація уроку інтегрованого курсу «Я досліджую світ»

«Ти можеш!» - має нагадувати вчитель учневі.

«Він може!» - має нагадувати колектив.

«Я можу!» - має повірити в себе учень.

Віктор Шаталов

Початкова школа покликана розкривати таланти та здібності кожного учня, допомогати молодшим школярам формувати, розвивати та вдосконалювати предметні та ключові компетентності, які забезпечуватимуть поступ дитини в загальному розвитку, її готовність до навчальних та життєвих викликів. Успішне виконання цих завдань залежить від комплексного підходу до організації освітньо-пізнавального процесу, однією зі складових якого є система оцінювання освітніх досягнень учнів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів, тобто визначення результативності освітнього процесу, є його невід’ємною частиною. Воно визначає позитивні результати, успіхи, досягнення здобувачів освіти, водночас дає змогу виявити індивідуальні виклики, проводити цілеспрямовану корегувальну роботу, задовільняє освітні можливості та потреби всіх учнів.

Оцінювання, оцінка. Ці поняття людина використовує щоденно, хоч і не завжди вживає ці терміни. Коли їсть, одягається - відбувається процес аналізу, порівняння, визначення доцільності, ефективності, результативності чогось тощо. У школі на уроці учнів оцінюють учителі, однокласники. Оцінюють результативність праці дитини й батьки (чи особи, які їх замінюють). За допомогою оцінки можна як поліпшити, так і погіршити емоційний стан учня. Як бути вчителю в сучасній школі, щоб здійснювати оцінювання діяльності учня, забезпечувати його особистісне зростання, опанування ним предметних та ключових компетентностей і разом з тим не водити у стресову ситуацію? Як проводити оцінювання та використати його результати для вирішення основних цілей і завдань сучасної освіти?

Відповідно до вимог часу в педагогічній науці України відбувається істотне переосмилення ролі та функцій оцінювання та оцінки навчальних досягнень учнів на різних етапах навчання, зокрема в початковій ланці освіти. Розробляються сучасні методичні підходи щодо впровадження нової системи оцінювання.

За нормативними документами про освіту розрізняють оцінювання результатів навчання та оцінювання для навчання. У першому варіанті це є сумативне оцінювання, у другому - формувальне оцінювання. Формувальне (формативне, формуюче, формаційне) оцінювання називають ще оцінюванням для поліпшення навчання [10].

Відстеження особистісного розвитку учня/учениці та поступу в набутті ним/нею навчального та практичного досвіду і компетентностей відбувається за допомогою інструментів формувального оцінювання, що аналізує процес навчання учнів, а не результат.

Оскільки темп засвоєння освітньої програми з певного курсу, навчального предмета в кожного учня/учениці різний (враховуючи індивідуальні психофізичні особливості), досягнення освітніх результатів ним/нею може відбутися раніше або пізніше від завершення зазначеного циклу чи рівня навчання.

Орієнтирами для спостереження за процесом навчання та оцінювання поступу учнів у ньому є вимоги до обов’язкових та очікуваних результатів навчання учнів початкової школи, що зазначені в ДСПО, Типових освітніх програмах. Загальні вимоги до обов’язкових та очікуваних результатів навчання, формування компетентностей учнів початкової освіти використовуються для проведення формувального (поточного) та завершального (підсумкового) оцінювання з метою організації постійного спостереження за навчальним поступом кожного учня/учениці, обговорення результативності навчання дитини з батьками або особами, що їх замінюють, проведення корегувальної роботи. Підсумкове та формувальне оцінювання - не тотожні. Підсумкове оцінювання, що активно використовували вчителі у шкільній практиці у формі стандартних тестів і перевірних (самостійні та контрольні) робіт, здебільшого зосереджується на тому, чого НЕ знають чи НЕ вміють робити учні. Воно відходить у минуле, на перший план виходять методи та форми оцінювання, які зосереджуються на протилежному - що знають і що вміють робити учні [8].

У чому відмінність формувального оцінювання від підсумкового? Якщо для підсумкового оцінювання було важливим насамперед констатувати результати діяльності на уроці, то формувальне оцінювання складається з компонентів, що дозволяють перетворити його на дієвий інструмент процесу індивідуалізації і поліпшення навчання, адже передбачає: активну участь учнів у процесі власного навчання; інформування про цілі навчання та критерії оцінювання; використання самооцінювання і взаємо- оцінювання відповідно до цих критеріїв; забезпечення зворотного зв’язку для самостійного контролю учнями своїх успіхів і визначення подальших навчальних завдань та способів їх виконання.

Підсумкове оцінювання в тій ролі, що було раніше, себе вичерпало. А формувальне оцінювання в умовах компетентнісного навчання стало йому альтернативою.

Формувальне оцінювання є інтерактивним оцінюванням прогресу учнів, що дає змогу вчителю відповідним чином адаптувати освітній процес, відстежувати особистісний поступ дитини, хід опановування навчального матеріалу та вибудовувати індивідуальну освітню траєкторію особистості. А для учнів дає змогу формувати впевненість у собі, наголошуючи на сильних сторонах, а не на помилках, діагностувати досягнення на кожному з етапів навчання; вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаруванню; підтримувати бажання навчатися та прагнути максимально можливих результатів; запобігати страху перед помилками. Невід’ємною частиною процесу оцінювання є формування здатності учнів самостійно оцінювати власний поступ [8].

Важливу роль у розвитку сфери саморегуляції система оцінювання навчальних досягнень учнів відіграє тоді, коли побудована на принципі самооцінювання. Учня/ученицю слід ставити в ситуацію, що спонукує аналізувати власну відповідь, навчальну активність. Потрібно розвивати в них уміння самостійно оцінювати результат своїх дій, контролювати себе, знаходити і виправляти власні помилки.

Оцінювання навчального поступу розпочинається з перших днів навчання дитини у школі і триває постійно.

Про складнощі в навчанні важливо говорити з учнем індивідуально, аби не створювати ситуацію колективної зневаги до дитини. Важливо не протиставляти дітей одне одному. Стимулюючим має бути порівняння роботи (відповіді, дії тощо) з тим, як працювала дитина раніше. Доцільно акцентувати увагу лише на позитивній динаміці досягнень учнів [24].

Теоретичні дослідження та практичні експерименти щодо осучаснення, реформування системи оцінювання навчальних досягнень учнів, студентів, слухачів (здобувачів освіти) проводили зарубіжні і вітчизняні науковці, учителі-практики.

Класичним у наукових колах зарубіжжя вважають визначення оцінювання, подане відомим новозеландським ученим К. Е. Бібі, який трактує оцінювання як систематичне збирання і тлумачення фактів, за якими йде наступний етап - судження про їхню цінність і відповідне планування подальших дій. Інакше кажучи: ознайомлення з результатами праці, освіти, їх оцінка (об’єктивна і суб’єктивна) і на основі досягнутого - планування подальшої діяльності [7].

Основний меседж дослідження і впровадження полягає в тому, що має існувати взаємозв’язок між учнем і вчителем у питанні організації освітнього процесу для задоволення освітніх, пізнавальних, розвивальних потреб на основі співпраці, об’єктивного, ефективного і стимулюючого оцінювання результатів поступального розвитку та освіченості особистості, до заохочення учнів до самооцінювання, самовдосконалення [15].

Отже, формувальне оцінювання дає можливість учням усвідомлювати й відстежувати особистий прогрес і планувати подальші кроки з допомогою вчителя. Для педагога формувальне оцінювання означає - бути поруч із учнем і вести його до успіху. Учителі використовують інформацію з оцінювання для корегування навчання та забезпечення правильного виконання учнями завдань. Коли наставники регулярно залучають учнів до збирання та перевірки інформації про своє навчання, вони допомагають їм ставати відповідальними та самостійними [6] .

Колективами наукових працівників і практиків досліджено технологію формувального оцінювання, подано приклади використання різних видів формувального оцінювання, зокрема в початкових класах на основі компетентнісного підходу навчання.

Водночас питання організації та проведення формувального оцінювання в шкільній практиці на уроках різних навчальних курсів та предметів потребує досконалого опрацювання.

Пропонуємо ознайомитися з окремими зразками та прикладами організації та проведення формувального оцінювання на уроках/заняттях з інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

► АЛГОРИТМ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ.

1. Формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей.

В освітньому процесі об’єктом оцінювання є діяльність учня/учениці для досягнення цілей навчання. Отже, основою всіх видів оцінювання є чітка постановка навчальних завдань та цілей учням. У початкових класах, на перших етапах навчання вчитель/вчителька розробляє, доводить до відома й обговорює зі школярами цілі уроку. Регулярні обговорення в майбутньому мають перерости у традиційну спільну роботу вчителя з учнями.

Цілі навчання мають формулюватися конкретно, чітко, лаконічно, так, щоб їх можна було «виміряти», тобто порівняти результат з «міркою». Тоді можна визначити, на якому рівні досягнуто ціль. На жаль, досить часто на практиці цілі формулюються надто широко, абстрактно, їх неможливо виміряти.

Наприклад. За традиційним підходом формулювання мети (цілей) уроку на тему «Шкіра. Догляд за шкірою» було таким: «Формувати навички правильного догляду за шкірою». За рекомендаціями щодо формувального оцінювання ціль уроку має визначається так: «Учень/учениця розуміє, яку роль виконує шкіра, знає, чому шкіра має бути чистою, що митися/приймати душ слід не менше як два рази на тиждень». Інший приклад. Тема «Кімнатні рослини». Мета: «Розширити й уточнити уявлення дітей про рослини, розкрити їх значення для людей» (ціль узагальнена, не конкретна, невимірна). Порівняйте конкретну ціль, яку можна визначити, виміряти, об’єктивно оцінити: «Уточнити, чи учні знають назви кімнатних рослин, які є у класі. Учні мають знати, що кімнатні рослини прикрашають кімнату, очищають повітря, збирають пил, окремі з них використовують для лікування. Мають розуміти, що без постійного догляду рослини можуть загинути. Організувати постійний догляд за квітами нашого класу».

У формулюванні конкретних навчальних цілей, тобто очікувань щодо рівня і якості засвоєння навчальної інформації, за основу доцільно брати таксономію, яку запропонував Б. Блум (див. мал. 27, 28).

Рівні засвоєння знань (Таксономія Б. Блума, 1956)

Малюнок 27. Таксономія Б. Блума

Малюнок 28. Категорії цілей навчання (за Б. Блумом)

ТАКСОНÓМІЯ (від грец. taxis - порядок і nomos - закон)

Наука про принципи та способи класифікації та номенклатури складноорганізованих ієрархічних систем дійсності.

Учений визначив шість категорій/ груп навчальних цілей: знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання [6, 23].

Знання - перша категорія цілей навчання. Адже для того, щоб проаналізувати явище, подію, порівняти ознаки об’єктів, оцінити конкретну дію, зробити певні перетворення, сформулювати висновки тощо, треба мати інформацію, знати й пам’ятати її.

Наприклад, вивчаючи тему «Органи чуття» (1 клас) навчальну ціль можна сформулювати так: «Знати, що органами чуття в людини є: очі - орган зору, вуха - орган слуху, шкіра - орган дотику, ніс - орган нюху, язик - орган смаку. Пояснити, яку роль виконує кожен орган». Порівняйте: «Формувати та розвивати уявлення учнів про органи чуття та їх значення для людини» (неконкретно, невимірно).

Розуміння як категорія таксономії відображається у трьох типах поведінки, навчальної діяльності учнів: трансляції (від конкретного до абстрактного) - тобто використанні інших термінів, символів, переказуванні тощо; інтерпретації (реорганізації ідей, виокремленні серед відомих ідей значущих, тлумаченні зв’язків, узагальненні, поясненні, стислому переказі тощо); перенесенні знань - трансформації (прогнозуванні, заснованому на розумінні напрямів, тенденцій, правил) [6].

Наприклад, тема «Чи можна все чути за допомогою вух» (1 клас). Мета: учні мають розуміти, що чіткість звуку залежить від відстані до джерела звуку. Скласти поради, як берегти слух. Зробити висновки про способи збереження слуху: носити головний убір у холодну пору року; не слухати гучну музику; самостійно не чистити слухові проходи; у разі потреби вчасно звернутися до батьків і лікаря».

Засвоєння навчального матеріалу на рівні застосування означає, що учень буде правильно застосовувати знання в ситуації, що є відмінною від тієї, у якій він отримував це знання. Зауважимо, що інформація, знання, уміння, навчальний досвід, який отримали учні в процесі вивчення курсу «Я досліджую світ», мають бути практичним надбанням дитини, її «дороговказом» у повсякденному житті.

Наприклад, тема «Досліджуємо властивості води». Одним з компонентів постановки цілі на уроці може бути: уточнити з учнями, для чого потрібна вода в оселі. З’ясувати, як використовують і бережуть воду в родинах учнів. Зосердити увагу дітей на економії прісної/питної води в домашніх умовах.

Аналіз як категорію цілей навчання спрямовано на виявлення окремих частин матеріалу, визначення зв’язків між ними і принципів організації, з’ясування передумов, висновків, концепцій, які закладено в тексті чи в схемах, малюнках інформації, за якими учні мають їх дослідити, вирізнити, назвати, пояснити або яких автор тексту дотримується, проте не висловлює.

Зазначимо, що на кожному уроці/занятті з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» проводиться аналіз досліджувального об’єкта, поняття, його ознак, властивостей, взаємозв’язків між певними об’єктами, явищами, діями, операціями. Встановлюються взаємозв’язки та взаємозалежності, вплив певного природного явища на інше, вплив навколишнього середовища на людину, тварин, рослини і навпаки. Ці характерні зв’язки варто розглянути, акцентувати на них увагу учнів, учити помічати закономірності у природі, спостерігаючи за нею, виділяючи її ознаки, властивості, аналізувати їх, порівнювати, робити висновки.

У формулюванні навчальної цілі варто про це зазначати, звертати увагу на розгляд складових поняття, яке вивчається, уміти їх виділити, проаналізувати і, звичайно, на основі аналізу конкретної ситуації робити узагальнені висновки.

Наприклад, тема «Чи всі гриби їстівні?». Мета: «Виділити будову гриба, яка складається з грибниці, плодового тіла, до якого належать ніжка та шапинка. Уточнити ознаки розрізнення їстівних та отруйних грибів. Скласти перелік основних правил збирання грибів».

Категорія синтезу означає вміння комбінувати елементи так, щоб отримати нове ціле, що характеризується новизною та оригінальністю. Для прикладу наведемо зразок формулювання цілей уроку з теми «Яка наша адреса» (2 клас). Цілі: «Усвідомити, що Батьківщина - Україна складається з малих батьківщин, де проживає кожен з нас». Інший зразок, тема «Явища природи» (2 клас). Мета: «Підвести учнів до розуміння того, що кожній порі року властиві певні явища природи, на основі детального розгляду особливостей пір року».

Варто пам’ятати, що на одному чи кількох суміжних уроках ставиться навчальна мета, що поєднує кілька категорій. Ступінь її досягнення, виконання буде різним, поступальним.

Оцінка як категорія таксономії передбачає вміння оцінювати значення певного матеріалу (твердження, художнього твору, дослідницьких даних тощо) із застосуванням чітко визначених критеріїв.

Учитель спільно з учнями розробляє й обговорює цілі уроку. Мета має бути вимірною, щоб за допомогою оцінювання виміряти, на якому рівні її досягнуто. Висновки про рівень засвоєння знань, умінь аналізувати, поєднувати, застосовувати знання, уміння, навички на практиці в навчальному процесі і в житті учні можуть формулювати самостійно.

Наприклад, під час вивчення теми «Для чого потрібний календар» (2 клас) учні висловлюють власні спостереження, висновки щодо почутого, побаченого, розглянутого тощо. Висловлюють свої думки, судження, висновки в різних формах: вербально, практично: «Я знаю, що в році 12 місяців», «Знаю, як побудовано календар: у ньому позначено дні тижня, дати цих днів». «Я вмію користуватися календарем, визначаю за календарем дні, коли в мене будуть тренування, позначаю дні народження друзів» тощо.

Формувальне оцінювання відбувається щоуроку, поетапно. Підтримувати учнів і вселяти оптимізм щодо результативності досягнутого має вчитель.

Цей підхід демонструє створення ефективного зворотного зв’язку, який має бути чітким, зрозумілим, своєчасним, відбуватися в атмосфері доброзичливості і взаємоповаги. Отже, зворотний зв’язок є позитивним. Позитивно налаштований учитель пропонує учневі допомогу у виконанні завдання. Що більше інформації отримує вчитель про рівень знань, міркування, навчання учнів, то більше має можливостей для корегування процесу.

2. Забезпечення активної участі учнів у процесі пізнання.

Формувальне оцінювання є об’єктивним, забезпечує зворотний зв’язок про ступінь розуміння, усвідомлення, засвоєння та використання учнями відповідних компетентностей, знань, умінь і навичок. Для учня/учениці воно слугує рекомендацією до дії, поступового та впевненого зростання навчальних успіхів і розвитку особистості. Таке оцінювання сприяє активізації освітньої діяльності учнів, їх активній участі у процесі власного навчання.

Для успішного засвоєння освітньої програми учню потрібно працювати з навчальним матеріалом, досліджувати, аналізувати його, розширювати діапазон власного сприйняття, бути активним, дієвим, самостійним тощо.

Щоб знання ставало інструментом, учень має з ним працювати: застосовувати, шукати умови й межі застосування, перетворювати, розширювати, доповнювати, знаходити нові зв’язки та співвідношення тощо. Це забезпечується різноманіттям прийомів, форм і методів роботи з навчальним матеріалом.

Для прикладу розглянемо організацію та проведення уроку/заняття з теми «Досліджуємо властивості повітря» у розділі «Я дослідник. Я дослідниця» (1 клас). Актуалізацію опорних знань та чуттєвого досвіду учнів доречно розпочати з виконання простих фізичних вправ: підняти руки, присісти, устати, вдихнути повітря і повільно його видихнути. Потім запропонувати відгадати загадку: «Таке велике, що займає увесь світ, таке маленьке, що в щілину зайде». Звісно, відгадку швидко знайдуть/назвуть діти. Основне, щоб вони пояснили зміст тверджень у загадці.

Кожне твердження, що закладене в інформаційному тексті, варто проаналізувати: Де є повітря? Доведіть. Чи бачите ви повітря? Чому? Якого воно кольору? Чи має повітря запах? (Учні можуть «попрацювати» носом - переконатися в наявності запахів. Якщо виникне сумнів щодо цього, то доцільно з’ясувати, що впливає на наявність певного присмаку, запаху).

До проведення дослідів дорослі разом з учнями мають підготувати матеріал: прозору посудину, камінці, поролон, поліетиленові кульки тощо.

Завершальним буде практичне завдання щодо визначення чистоти/забрудненості повітря в населеному пункті, де проживають діти.

Логічним переходом до проведення дослідів може бути запитання: Які ще властивості має повітря? Заслухайте пропозиції. Слід передбачити й інший порядок ознайомлення з властивостями повітря. Це може бути практичне дослідження запропонованої учнями властивості або перенесення її розгляду на інший час (надто коли потрібні певні засоби навчання).

3. Ознайомлення учнів з критеріями оцінювання.

Обговорення з учнями критеріїв оцінювання робить процес оцінювання прозорим і зрозумілим для всіх суб’єктів освітнього процесу та сприяє позитивному ставленню до процесу оцінювання. Критерії, розроблені для формувального (поточного) оцінювання, мають описувати те, що зазначено в навчальних цілях. Учнів слід ознайомити з ними до початку виконання завдання. Конкретно сформульовані критерії оцінювання, зрозумілі, доступні, донесені до учнів, скеровують їх до активної діяльності для успішного виконання завдання.

Розглядаючи тему в 1 класі «Безпечна дорога до школи», особливу увагу дітей слід зосередити на об’єктах, предметах, які можуть створювати небезпеку під час руху учнів. Першокласників до школи супроводжують дорослі. Проте знання правил безпечного руху обов’язкові для кожного школяра, їх важливо дотримуватися разом з батьками.

Педагогічна практика показує, що розроблення критеріїв робить процес оцінювання прозорим і зрозумілим для всіх суб’єктів. Укладання критеріїв спільно з учнями сприяє позитивному ставленню до процесу оцінювання з боку учнів, батьків.

4. Забезпечення можливості й уміння учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія).

Для планомірної організації освітньо-пізнавального процесу в початковій школі важливо знати, якими знаннями учень/учениця володіє, яке їхнє ставлення до теми уроку, яких знань, навичок бракує, про що варто дізнатися.

Щоб отримати ефективний зворотний зв’язок від учнів щодо засвоєння ними навчального матеріалу та виконання поставлених навчальних цілей, слід з 1 класу формувати в них навички рефлексії (самоаналізу). Водночас самооцінювання передбачає не лише оцінювання учнем власної роботи, а й визначення проблем, викликів і способів їх вирішення. Самооцінювання має передувати оцінюванню вчителем освітніх досягнень учня/учениці.

Доцільно також використовувати взаємооцінювання, однак без надмірного захоплення. Користь від процесу взаємооцінювання отримують і ті, кого оцінюють, і ті, хто аналізує, оскільки в них з’являється можливість побачити й усвідомити власні помилки.

Діти повинні розуміти, що вони оцінюють не особистість, а виконану роботу. Учні мають оволодіти навичками спостереження за своїми діями, результатами і діями та результатами однокласників відповідно до поставленої мети. Мають учитися тактовно висловлювати свої враження, судження, оцінку, побажання, рекомендації тощо. Початкові навички рефлексії як особистісного новоутворення в повному обсязі мають сформуватися тільки наприкінці молодшого шкільного віку.

Формувальне оцінювання - це «зворотний зв’язок» для учнів, що дозволяє їм усвідомити, які кроки слід зробити для поліпшення своїх результатів. Тобто учні мають характеризувати (оцінювати) хід реалізації своєї діяльності (інтроспективна форма рефлексії), констатувати результативність своєї діяльності, роботи (ретроспективна форма рефлексії) та планувати шляхи корегування майбутньої діяльності (проспективна форма рефлексії).

Проводити рефлексію доцільно на кожному етапі уроку, або вибірково, або на кінець уроку. Запитання і завдання для рефлексії мають бути різноманітними, щоб отримати зворотну інформацію від учнів за емоційними, знаннєвими та практичними чинниками.

Розглянемо приклади проведення рефлексії на уроках з теми «Що таке експеримент?» (2 клас). Рефлексію здійснюємо після проведення експерименту з квітами «Чи поглинають рослини воду?».

Система завдань і запитань до учнів може бути такою:

- Ну як, цікаво? А що сподобалося? Чому?

- Як можна довести, що рослини поглинають воду? (Білі квіточки хризантем набули різного забарвлення залежно від кольору води).

- Порівняйте свої «кроки» проведення експерименту із запропонованим на форзаці підручника. Чи все вдалося вам зробити? Чому?

- Які ще експерименти вам хочеться провести? Що для цього треба зробити?

- Чого ви навчилися, проводячи експерименти?

Спонукають до рефлексії запитання: «Що нового дізналися на уроці?», «Що привернуло увагу?», «Що нового у спілкуванні?», «Що найбільше схвилювало (що нового в емоціях)?», «Як ти можеш довести, що ...?», «Що думаєш про ... ?», «Обґрунтуй свою думку», «Як можна розв’язати цю проблему?».

Наведемо зразки - приклади орієнтовних завдань у робочих зошитах для учнів 1-2 класу з інтегрованого курсу «Я досліджую світ», що виконують рефлексивну функцію (див. мал. 29).

Малюнок 29. Завдання з рефлексією

«Сигнал руки» - одним положенням руки діти дають сигнал про закінчення роботи, іншим - про наявність проблем, запитань. Відповідно вчитель/вчителька реагує на сигнали і приймає рішення щодо подальшого поступу в роботі.

«Світлофор» — картка, що містить три кольори. Роль її використання аналогічна попереднім технікам: зелений - зрозуміло - йдемо далі; жовтий колір - неповне розуміння навчального матеріалу, червоний колір дає сигнал, що є проблеми в учня, він/вона потребує допомоги. Після отримання сигналів учитель з’ясовує: Що зрозуміли учні? Що не зрозуміли?

Складання письмово або усно короткого есе. Що ти дізнався/лася? Які питання залишилися для тебе незрозумілими?

«Вимірювання температури». Під час виконання завдання вчитель/вчителька контрольним запитанням з’ясовує, як працюють учні, чи все їм зрозуміло. Вчасно надана допомога попереджує негативні наслідки всієї роботи.

Для вимірювання навчальних досягнень учнів та оцінювання і самоцінювання пропонуємо зразки технік формувального оцінювання та процедуру їх використання.

Індекс-картка, що має різне кольорове зображення з обох боків. Один колір (за домовленістю) сигналізує про повне розуміння змісту навчального матеріалу, інший - що виникли запитання, проблеми.

Сигнал рукою. Учні можуть сигналізувати вчителю про результати своєї діяльності: за домовленістю.

«Швидка допомога». Учитель періодично дає учням зразки/підказки для побудови структури відповіді: «Щоб знайти невідомий доданок, достатньо ...». «Спостерігати - це означає ...».

«Дві зірочки». Техніка для організації взаємоперевірки та взаємо- оцінювання творчого завдання однокласника/однокласниці. Учні мають виставити позитивні результати один одному («дві зірки») і висловити одне побажання щодо доопрацювання.

Учитель може самостійно доповнити цей перелік та успішно його використовувати в педагогічній практиці.

Формувальне (поточне) опитування - це форма перевірки освітніх результатів, яка йде відразу за презентацією матеріалу або за будь-яким видом діяльності на уроці. В опитуванні бажано уникати запитань: «Що сподобалося?», «Що не сподобалося?» без попередньої операціоналізації цього узагальнення. Відповіді учнів у цьому випадку можуть здебільшого стосуватися форм, організації роботи, а не змісту навчання.

Додаткові уточнюючі запитання і завдання можуть бути такими:

— Яка основна ідея, головна думка, мораль у...?

— Який висновок можна зробити? Чому?

— Як можна перевірити, що ...?

— Чим ... схожі/відрізняються від ...?

— Які характерні ознаки ...?

— Яким чином ми можемо показати, проілюструвати ...?

— Виконайте порівняння.

— Придумайте і сформулюйте подібне завдання чи запитання про...

— Яким чином ... співвідноситься з ...? Наведіть приклад.

— Яку проблему намагаємося вирішити?

— Що ви пропонуєте зробити?

— Що могло б статися, якби ...?

— Які критерії вашої оцінки ...?

— Які докази або підтвердження ви можете навести на користь ...?

— Як це можна підтвердити/спростувати?

5. Корегування спільно з учнями підходів до навчання з урахуванням результатів оцінювання.

Це останній етап організації формувального оцінювання.

Формувальне оцінювання не є елементом сумарної оцінки, оскільки його мета насамперед полягає в мотивації і активізації навчальної діяльності. Мотивація у процесі навчання забезпечується дотриманням певних принципів формувального оцінювання:

✵ відмова від конкуренції серед учнів, від складання рейтингів, нагород за правильно виконані завдання; позначення усталеними символами (що, власне, замінює оцінку в балах), пріоритет словесної похвали виконаної роботи і заохочення;

✵ перенесення ситуації конкуренції на ігрові види діяльності або проектну роботу, що дає можливість відмовитися від різкої критики помилок, яка спричинює негативні емоції в дітей;

✵ ситуативність навчальної діяльності, тобто добір навчальних завдань з елементом новизни та непередбачуваності, орієнтованих на життєвий досвід учнів;

✵ надання можливості учням удосконалити роботу та підвищити оцінку. Використання таких принципів і підходів привчає дітей до ефективного самооцінювання. Коли учні володіють навичками самооцінювання і взаємооцінювання, то питань про справедливість і адекватність оцінки не виникає. Практика показує, що коли навіть формульне оцінювання прямо не впливає на підсумкове, опосередковано воно сприяє підвищенню і формуванню стійкої мотивації до навчання.

Учні й учитель спільно добирають форми роботи, види діяльності, тематику навчального змісту матеріалу, час і методи, способи додаткового опрацювання прогалин кожної дитини зокрема.

Формувальне оцінювання передбачає організацію навчального процесу таким чином, щоб він приносив учням задоволення і яскраві емоційні переживання, тому пріоритетним тут стає використання парно-групової роботи, проектних технологій, ігрових форм навчання тощо.

Облік результатів завершального (підсумкового) оцінювання, що здійснюється з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учня/учениці, фіксується учителем у свідоцтві досягнень. Воно має бути зрозумілим документом для батьків або осіб, які їх замінюють, давати розгорнуте уявлення про навчальний поступ дитини у школі протягом навчального року.

► ПОРТФОЛІО. ТЕХНОЛОГІЯ ПОРТФОЛЮ.

У методиці формувального оцінювання розглядають ще групові форми оцінювання та вимірювання навчальних результатів за допомогою портфоліо.

Детальний аналіз ролі, значення портфоліо, його видів, технології педагогічного користування портфоліо в освітньому процесі для формувального оцінювання здійснила академік НАПН України Н. М. Бібік [8].

Однією з важливих технологій оцінювання в початковій школі, особливо в 1 класі, є технологія портфоліо, яка забезпечує вчителя обґрунтованою інформацією про процес і результати навчальної діяльності учня/ учениці за певний відрізок навчального часу. Портфоліо дає також можливість учням формулювати власні оцінні судження про результати своєї діяльності.

Портфоліо - це спосіб фіксування, накопичення продуктів навчальної діяльності, індивідуальних досягнень кожного здобувана освіти. Матеріали в портфоліо розміщує учень/учениця, батьки та вчитель. Вони відображатимуть процес навчання дитини в її сильних та слабких позицій, потреби. Зупинимося на деяких моментах його формування, використання на уроках з інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Портфоліо завжди візуалізоване, - зазвичай, у вигляді спеціальної папки, у якій розміщуються унаочнені матеріали: малюнки, схеми, поробки, матеріали письмових робіт з математики, мови та читання, дослідження, природні матеріали - гербарії, тематичні добірки ілюстрацій з певної теми, які учні роблять самостійно (з підписом, власними коментарями) тощо.

Розрізняють три основних види портфоліо.

Робоче (загальне) портфоліо - до його створення долучаються всі: учитель, учень, батьки. Добирають як поточні роботи, так і зразки підсумкових робіт. Цінним у цьому портфоліо є те, що в ньому відображаються всі результати навчальної діяльності. Водночас воно може бути переобтяжене чималою кількістю робіт. Тому варто у виборі робіт звертати увагу на ті, де результати позитивні, які демонструють прогрес у навчанні, за якими можна визначити проблеми, потреби.

Демонстраційне (учнівське) портфоліо містить лише найкращі роботи, які обирають самі діти. Такий вид портфоліо є досить сильною мотивацією для дитини виконувати роботи, що демонструють її найкращі здібності. Проте в більшості випадків це не може бути системним показником щоденної навчальної діяльності учнів. Методичною засторогою буде рекомендація, щоб учні намагалися з кожної роботи дібрати свій кращий варіант.

Портфоліо вчителя містить перевірні (самостійні, підсумкові) письмові роботи учнів, виконані завдання і зразки робіт, які відібрав учитель. У вчительське портфоліо вкладають продукти навчальної діяльності, які засвідчують її динаміку (навички користування ножицями, навички з письма, уміння виконувати обчислення тощо), а не лише абсолютні оцінки. Можна доповнювати його зразками творчих робіт або їх фотоілюстраціями, що не увійшли до учнівського портфліо.

Окремим розділом у вчительському портфоліо є фіксація оцінок - результатів учнів з предмета, допущені помилки, їхня кількість, дані про соціальну компетентність учня/учениці, співпрацю, спілкування з однокласниками, уміння організувати робоче місце, слухати, чути, відтворювати, пояснювати, про зацікавленість і мотивацію до навчання, уміння дотримуватися алгоритмів дій, правил, визначених колективом за його/її участі, про виконання доручень тощо.

Оформлення портфоліо може бути різноманітним, яскравим, цікавим. Настанови в його оформленні дає вчитель. Можна показати зразки, долучити до обговорення вмісту портфоліо учнів. Доречним буде привчати їх до запису дати виконання роботи. У такий спосіб виконуватиметься функція компетентнісного підходу в навчанні - практичне використання здобутих знань з теми «Час. Одиниці часу».

Єдиних вимог до будови/структури портфоліо немає. Щоб повно, широко і різнопланово відобразити рівень досягнення учнями навчальних цілей, рекомендується використовувати поданий далі перелік розділів для оформлення учнівського портфоліо.

Титульний аркуш «Це я і моя сім’я» містить інформацію про адресу й найменування навчального закладу, прізвище, ім’я, по-батькові учня/ учениці та клас. За бажанням можна помістити тут фото учня/учениці, членів сім’ї (з дозволу батьків або осіб, які їх замінюють) або малюнки дитини про свою сім’ю. Фото, малюнки розкривають соціалізацію дитини, її стосунки з рідними, близькими.

Розділ «Що я вмію і люблю робити» дозволяє проілюструвати навички і захоплення учня/учениці. Тут можна помістити ілюстрації, фото, вироби, записи справ, досягнень з різних сфер діяльності (спорту, навчання, дозвілля, праці). Така інформація допоможе вчителю дібрати діапазон справ, які спонукатимуть дитину до активних дій в освоєнні програмового змісту.

У розділі «Мої захоплення» зазначаються хобі дитини. Буде добре, якщо ці захоплення матимуть практичну основу і будуть представлені оригінальними виробами, аплікаціями, які можна тут прикріпити. У процесі навчання ця інформація може допомогти педагогам розвинути наявні в дитини здібності, а також знайти серед однокласників однодумців і друзів.

Доречним є розділ «Мій режим дня». Він прищеплює учневі навички планування. Рекомендуємо роздрукувати цей лист портфоліо і запропонувати повісити його вдома поряд з робочим місцем. У вкладці «Моя улюблена їжа» буде дуже цікаво написати не лише про смакові переваги, а й розкрити секрети рецептури певних страв.

«Мої досягнення і плани». Інформація в цьому розділі дозволяє вчителю зорієнтуватися в сильних сторонах учня/учениці, зрозуміти прагнення і бажання дитини отримати додаткові знання та навички або ж переконатися в тому, що в неї вже є деякий арсенал досягнень. Пропонуйте учням зазначати, що, де і коли відбулося, і не забувати вкладати сюди подяки, грамоти, якщо такі є, або їх копії.

У розділі «Моя зайнятість в гуртках, секціях і клубах» бажано відобразити вподобання і заняття дитини. За бажанням можна зазначити назву гуртка, клубу, секціїї, які вона відвідує, дні та час занять у них.

Розділ «Моя творчість» розкриє талант дитини в малюванні, ліпленні, літературних смаках, музиці тощо. Цей розділ не є обов’язковим.

На сторінці «Мої малюнки» можна вклеїти малюнки, зроблені учнем, або роздрукувати лист цього розділу (бажано в декількох примірниках) і попросити дитину намалювати що-небудь.

Розділ «Мої успіхи в навчанні» має містити роботи, які дитина вибере самостійно. Арсенал доробок, практичних робіт з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» є значним і складатиме більшість «скарбів» портфоліо. Пам’ятайте, що портфоліо має бути максимально орієнтованим на дитину. Коли дитині надається можливість вибирати свої роботи, це створює ситуацію, у якій саме дитина починає визначати критерії оцінювання її робіт. Знаючи мету зберігання тієї чи іншої роботи, діти починають здійснювати самооцінювання.

Для добору відповідного матеріалу до портфоліо пропонуємо такі форми пропозицій учням:

✵ Обери зі своїх напрацювань, доробків, виробів дві-три кращі роботи з теми ... , розділу ...

✵ Вибери по одній роботі, яку виконано на початку, у середині та кінці вивчення курсу.

✵ Вибери роботи, які, на твою думку, найкраще демонструють, чого ти навчився/навчилася за семестр, за останній тиждень.

✵ Вибери дві роботи, якими пишаєшся.

✵ Вибери три роботи, які хочеш продемонструвати друзям, дорослим.

Важливо, щоб дитина обґрунтувала вибір своїх робіт.

Формувальне оцінювання дозволяє аналізувати як когнітивні, так і вольові, емоційні складові навчальної діяльності, що в цілому позитивно впливає на мотивацію навчання учнів та його ефективність. Воно безпосередньо пов’язане з новим осмисленням навчального процесу, у якому учень поруч із учителем стає активним суб’єктом навчання, і передбачає відмову від жорсткої звітності та розвиток нової оцінної практики [6].

Формувальне оцінювання підтримує впевненість учнів у тому, що кожен з них здатен поліпшити свої результати, оскільки дітям наводять приклади того, чого від них очікують. Активне застосування сучасними педагогами методики формувального оцінювання є одним з ключових чинників якісної освіти.

Перевіримо себе

✵ Проведіть спостереження за ходом уроку «Я досліджую світ». Оцініть діяльність учителя із залучення учнів до оцінювання своїх досягнень.

✵ Виберіть серед поданих слова, що створять асоціативний кущ із словосполученням формувальне оцінювання. Поясніть свій вибір. Доповніть.

— Оцінка для навчання.

— Зворотний зв’язок.

— Підсумкова оцінка.

— Навчання на помилках.

— Діагностика.

— Моніторинг.

— Корекція.

— Перевірка.

— Портфоліо.

— Рефлексія.

— Самооцінювання.

— Взаємооцінювання.

— Самостійна робота.

— Контрольна робота.

— Співбесіда.

— Проектне завдання.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Бородкина, Н. В. Формирующее оценивание в школе: учебн. пособ. / Ч. В. Бородкина, О. В. Тихонова. - Режим доступу: https://is.gd/NhlDuk

2. Вілмут Дж. Використання портфоліо для навчання та оцінювання: навч. посібн. / за ред. І. Є. Булах, М. Р. Мруги. - Київ: Майстер-клас, 2007. - 48 с.

3. Вілмут Дж.Оцінювання для навчання: навч. посіб./за ред. І. Є. Булах, М. Р. Мруги. - Київ: Майстер-клас, 2007. - 170 с.

4. Гордон Э. В. Формирующее оценивание как инструмент современного урока истории, обществознания // Молодой ученый. - 2018. - № 29. - С. 161-163.

5. Дементієвська Н. Формуюче оцінювання в курсі допрофільної підготовки за програмою Intel «Шлях до успіху» / Н. Дементієвська // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. - 2012. - № 2. - С. 60-69.

6. Кабан Л. В. Формувальне оцінювання навчальних досягнень учнів у новій українській школі (https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=4471)

7. Локшина О. І. Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу: теорія і практика - Київ: Богданова А. М., 2009. - 404 с.

8. Морзе Н. В. Формувальне оцінювання: від теорії до практики / Н. В. Морзе, О. В. Барна, В. П. Вембер // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. - 2013. - № 6. - С. 45-57.

9. Нова українська школа: порадник для вчителя / під заг. ред. Н. М. Бібік. - Київ: ТОВ «Вид. дім «Плеяди», 2017. - 206 с.

10. Пинская М. А. Формирующее оценивание / М. А. Пинская. - Режим доступу: https://is.gd/o66YxJ

11. Полякова О. Реалізація компетентнісного підходу в оцінювальній діяльності вчителя початкових класів / О. Полякова // Рідна школа. - 2013. - № 11.

12. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация / Дж. Равен - Режим доступу: rulit.me/books/kompetentnost-v-sovremennom-obshchestve-read-232089-1.html

13. Фишман И. С. Формирующая оценка образовательных результатов учащихся: метод, пособ. - 244 с. - Режим доступу: prohorovaon.files.wordpress.com/2013/ 01 /d184d0b8d188d0bcd0dd2.pdf

14. Шакиров, Р.Х. и др. Оценивание учебных достижений школьников [Текст] / Р. X. Шакиров, А. А. Буркитова и др. - Бишкек : «Билим», 2012.

15. Щербак О. І. Теорія і практика оцінювання навчальних досягнень : навчально- методичний посібник І О. І. Щербак, Н. 3. Софій, Б. Ю. Бович; за наук. ред. О. І. Щербак. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2014. - 136 с.

16. Я досліджую світ: зошит: навч. посібн. для 1 кл. закл. заг. серед, освіти: у 4 ч.; /Тетяна Гільбергта ін. - Київ: Генеза, 2018. - 64 с.: іл.

17. Я досліджую світ: зошит: навч. посібн. для 2 кл. закл. заг. серед, освіти: у 2 ч.; /Тетяна Гільберг та ін. - Київ: Генеза, 2018. - 96 с.: іл.

18. Bloom, В., Englehart, М. Furst, Е., Hill, W., & Krathwohl, D. (1956). Taxonomy of educational objectives: The classification of educational goals. Handbook I: Cognitive domain. New York, Toronto: Longmans,

19. https://nus.org.ua/articles/yak-uchytelyu-otrymaty-zvorotnyj-zv-yazok-vid-uchniv- kilka-efektyvnyh-metodyk/

20. https://cutt.ly/OLu9WO

21. https://naurok.com.ua/prezentaciya-formuvalne-ocinyuvannya-v-nush-46370.html

22. Наказ МОН «Про затвердження метод, рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів 1 класу у Новій українській школі» № 924 від 20.08.2018

23. Лист МОН «Методичні рекомендації щодо формувального оцінювання учнів 1 класу» від 18.05.2018 № 2.2-1250.