Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Тетяна Гільберг, Світлана Тарнавська, Ніна Павич 2020

3.8. Як підготувати проект уроку та особливості його реалізації
Розділ 3. Організація уроку інтегрованого курсу «Я досліджую світ»

Найскладніше почати діяти, решта залежить лише від наполегливості.

Амелія Ергарт

Урок як найбільш поширена форма організації освітнього процесу - простір взаємодії педагога й учнів. Саме від того, як побудований урок, багато в чому залежить, якою мірою буде реалізовано вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів освіти, зазначені в тексті Державного стандарту початкової загальної освіти.

Який же має бути урок у сучасній початковій школі? Як змінюється діяльність учителя в ході підготовки до уроку і його проведення в умовах реалізації ДСПО? Основним завданням учителя є побудова освітнього процесу, спрямованого на досягнення учнями цілей освітньої програми, проектування і реалізація освітнього процесу. Щоб цього досягти, учитель має володіти методикою проектування уроку. Сучасною формою проектування різних етапів освітнього процесу є складання технологічної карти (уроку, вивчення навчальної теми).

Проектування сучасного уроку, з одного боку, є основною складовою педагогічної діяльності, з іншого - не регламентовано нормативними документами. Це пов’язано з наявністю суб’єктивних чинників: контингент учнів, стиль педагогічного керівництва, компетентність педагога, рівень сформованості навчальних умінь у дітей, а також використовувані вчителем освітні технології.

Основними у проектуванні навчального процесу є такі позиції:

✵ орієнтація на досягнення очікуваних результатів;

✵ організація вчителем навчальної діяльності на основі системно-діяльнісного підходу;

✵ різнобічність системи оцінювання (самооцінки учнями) процесу і результатів освітнього процесу (навчальної діяльності);

✵ індивідуальний підхід до здобувачів освіти.

Безпосередню підготовку вчителя до уроку «Я досліджую світ» доцільно розпочати зі складання проекту уроку, який можна подати у формі послідовного виконання таких завдань:

1. Виберіть типову освітню програму, за якою будете розробляти проект уроку (і подальших уроків), ознайомтеся з її особливостями. Здебільшого урок розробляється і проводиться на базі того чи іншого навчально-методичного комплекту (НМК). Тому доцільно ознайомитися зі специфікою НМК, за яким працює клас.

2. Виберіть тему уроку у шкільному підручнику або в календарно-тематичному плануванні, ознайомтеся з його змістом за підручником, якщо вважаєте за потрібне, скорегуйте формулювання теми. Доцільно тему подати у вигляді проблеми (ідеї, сюжету), яка є цікавою і мотивуючою для учнів.

3. Визначте місце обраної теми в загальній структурі курсу, з’ясуйте, який матеріал, пов’язаний з нею, вивчався до і буде вивчатися після. Це важливо для забезпечення наступності питань, які розглядаються. Отриману інформацію можна врахувати у визначенні завдань уроку, змісті запитань на етапе актуалізації знань. Вона допоможе чіткіше уявити, на якому рівні формуються знання - уявлень, понять чи закономірностей. Наприклад, якщо під час екскурсії учні вперше побачили ґрунтовий розріз і дізналися, що видимий верхній горизонт землі називається ґрунтом, то тут робота поки йде на рівні уявлення. У завданнях (планованих досягненнях) цієї екскурсії так і слід зазначити: «уявлення про ґрунт району екскурсії» або: «первинне уявлення про ґрунти». У розробках занять наступних уроків, де розглядається ґрунт, стає можливим використання терміну «поняття».

4. Будь-яке планування діяльності починається з формулювання цілей. Найбільш ефективним способом визначення мети у проектуванні педагогічного процесу є формулювання цілей у вигляді результатів навчання, виражених у діях учнів: знає..., розуміє..., виконує..., застосовує правило... тощо.

Учитель проектує цілі уроку як систему навчальних завдань у межах теми або окремого уроку відповідно до трьох груп освітніх результатів: загальних, конкретних (предметних), особистісних.

Технологічний опис цілей уроку у вигляді запланованих результатів учнів є початковою сходинкою у здійсненні оцінювання дій учнів на уроці та рефлексії педагогом результативності проведеного уроку. Визначивши цілі (проміжні результати учнів у межах навчальної теми), учитель може дібрати відповідні завдання, за допомогою яких оцінюватиме індивідуальні досягнення дітей.

Визначивши цілі уроку, учитель формулює педагогічні завдання в логіці від запланованих результатів учня до дій вчителя.

5. Складання переліку матеріальних засобів (обладнання), які використовуватимуться на уроці. Тут учителю доводиться орієнтуватися на засоби, які є в наявності. Іноді певні засоби (зразки ґрунтів, корисних копалин, муляжі, матеріали для дослідів, картини, відео- та аудіозаписи тощо) доведеться підготувати заздалегідь. Деякі наочні посібники можуть підготувати школярі. Наприклад, перед вивченням теми «Термометр» школярі можуть на уроках технологій виготовити моделі термометрів.

6. Наступним етапом є вибір способів і засобів досягнення цілей. Часто вчитель орієнтується на певну базову освітню технологію, методи, підходи (системно-діяльнісний, особистісно орієнтований, компетентнісний). У спеціальній літературі (Фоменко Т. В.) виділяють сучасні технології побудови освітнього процесу на проблемних, діяльнісних, ситуативних, діалогових та ін. засадах. Перевагу слід віддавати розвивальним технологіям навчання, оскільки вони більшою мірою наближені до сучасного освітнього стандарту.

7. Визначте зміст уроку та його структуру. Важливими елементами кожного діяльнісного уроку слід уважати: доведення цілей уроку до учнів, планування і роботу за планом, практичну роботу із засвоєним матеріалом, елементи оцінки (самооцінки). Крім предметних знань, умінь, навичок і ставлень, у зміст за можливості вводяться: моделювання, класифікація, виявлення причинно-наслідкових зв’язків тощо. Продумайте можливість введення в зміст уроку елементів, спрямованих на:

✵ встановлення міжпредметних зв’язків;

✵ стимулювання пізнавального інтересу (формулювання проблемних запитань, проведення дослідів, експериментів, зв’язок із життям тощо);

✵ розвиток інформаційних умінь (завдання на самостійний пошук інформації);

✵ розвиток комунікативних умінь (робота в парах, групах та ін.).

Детальний виклад змісту уроку дозволяє скласти технологічну карту уроку. Технологічна карта уроку - спосіб проектування уроку у формі таблиці, що дозволяє структурувати та деталізувати зміст і процес уроку за обраними параметрами (наприклад, етапами організації навчальної діяльності дітей).

Приклад технологічної карти уроку на основі системно-діяльнісного підходу вміщено в Додатку. Третій стовпчик таблиці заповнюється насамперед, потім - перший, далі - другий. Фіксація запланованих результатів на кожному етапі дозволяє розподілити зазначені спочатку результати для кожного етапу, завдяки чому чітко спроектувати урок, орієнтований на досягнення запланованих результатів. У міру освоєння технології проектування уроку вчитель може залишити два перших стовпчики, перенісши на кожному етапі результати у внутрішній план дій.

Таким чином, замість поширеного в масовій практиці складання конспекту уроку, що являє собою набір різних форм роботи і завдань, «нав’язаних» дитині вчителем, проектування технологічної карти уроку є чітко структурованим плануванням взаємодії вчителя і дітей на уроці, у межах якої кожен учень:

✵ може побачити (виокремити) відповідно до віку, можливостей навчальне завдання, усвідомити свою роль у його вирішенні;

✵ виступає як суб’єкт діяльності, коли визначальними атрибутами суб’єкта є наявність у дитини власної мети, особистісного (мотиваційного) компоненту діяльності, активності;

✵ дістає можливість спланувати майбутню роботу, виявити її результат і усвідомити шлях, яким можна отримати нові знання та вміння, виокремити загальні способи дій;

✵ навчиться здійснювати контроль за своїми діями, способами їх виконання та оцінювання, бачити важливість освоєного досвіду, знань, умінь, набутих особистісних якостей для досягнення поставленої мети.

Усе це разом дозволить учителю вирішувати на уроці головне завдання стандарту - формування самостійної навчальної діяльності (навчити дитину вчитися).

Недоліки, які часто трапляються у проведенні вчителями перших уроків у школі:

✵ надмірна прив’язаність до конспекту уроку. Цей стан невпевненості в собі можуть помітити діти, що, звичайно ж, небажано. У такому разі підготовка до уроку має бути ретельнішою;

✵ нерідко запланований матеріал опановується швидше, ніж очікувалося, одночасно вчитель не готовий раціонально використовувати час, що залишився до дзвінка. Найбільш прийнятний варіант виходу із ситуації - використання заздалегідь підготовленого додаткового матеріалу за темою уроку (додаткові вправи, цікаві факти тощо);

✵ не вдається правильно відобразити (реалізувати) специфіку певного методу (прийому) чи технології навчання. Очевидним способом подолання цієї проблеми є детальне ознайомлення з технологією проведення;

✵ часто не вдаються методи, специфічні для тієї чи іншої науки, елементи якої входять у курс «Я досліджую світ». Наприклад, досліди, проведені або організовані вчителем уперше, часто або не вдаються зовсім, або не досягають очікуваного дидактичного результату. Те саме може трапитись і з моделюванням, наприклад, з використанням глобуса. Вихід - обов’язкове попереднє (до уроку) пророблення досліду, запланованих операцій з глобусом тощо. Аналогічна ситуація може скластися і з використанням технічних засобів навчання;

✵ трапляються й фактичні неточності, а часом і грубі помилки у викладі матеріалу уроку чи в ході відповідей на запитання учнів. Ситуацію можна зрозуміти - учителю початкових класів доводиться оперувати матеріалами, які належать до різних галузей знань. Тому йому потрібна постійна робота з підвищення своєї природознавчої, суспільствознавчої, екологічної, історичної ерудиції. Уникнути негативних моментів допоможе і фактичний матеріал, який пропонується в деяких методичних посібниках;

✵ слід очікувати, що вчитель-початківець, як, утім, і вчитель з певним досвідом роботи за традиційною методикою, зіткнеться з труднощами, пов’язаними з освоєнням нового освітнього стандарту. Тому вчителям пропонується пройти тренінгові навчання, вебінари, тематичні семінари, майстер-класи, зустрічі з авторськими колективами, опрацювати матеріали на створених електронних платформах, відвідати EdCamp, ознайомитися з методичними рекомендаціями тощо.

Поради вчителю

✵ Реалізуючи свій проект уроку, коригуйте його відповідно до сприйняття учнями. Іншими словами, діючи, орієнтуйтеся передусім на те, що відбувається з дітьми (як змінюється їхнє розуміння, які помилки або знання перешкоджають або, навпаки, сприяють просуванню). Однак кінцеву мету уроку постійно пам’ятайте.

✵ Під час уроку співвідносьте свою активність (насамперед, мовну) і активність дітей. Якщо запитання поставлено, терпляче очікуйте відповіді стільки, скільки потребують для неї діти. У жодному разі не повторюйте слова дітей! Якщо їх вимовлено тихо, попросіть дитину повторити голосніше або прислухайтеся. Ви можете недовго (1-3 хв) розповідати щось під час уроку, та основну розмову ведуть діти.

✵ Якщо дитина ставить питання або висловлює свою думку, завжди звертайте увагу на адресність промови (або класові, або заперечення чи схвалення іншому учневі (вам) - таких звернень не має бути багато). Привчайте дітей повертатися обличчям до співрозмовника (класу), називати його на ім’я.

✵ Домагайтеся, щоб школярі сміливо висловлювали свою точку зору, не боялися помилитися. Використовуйте кілька корисних правил.

Презумпція правильної відповіді. Усяка відповідь учня, у якій можна знайти хоч якийсь сенс, вважається правильною. У процесі обговорення вчитель повинен показати, до якого результату веде це судження, знайти в ньому корисне зерно і постаратися підвести дитину і клас до правильної відповіді.

✵ Нехай учень говорить, як може, але вчитель має завжди говорити правильно. Дозволяйте учням уживати будь-які слова, навіть не зовсім правильні. Похваліть учня за відповідь і виправте за потреби.

✵ На будь-яке цікаве і творче запитання може бути більше ніж одна правильна відповідь. Не бійтеся різних відповідей учнів, багато з них виявляються правильними. За потреби коригуйте висловлювання.

✵ Намагайтесь уникати оцінювання дітей. Учитель погоджується або коригує самооцінку і взаємооцінку дітей, звертає їхню увагу на досягнення одне одного, а надто на досягнення тих, кому щось дається важко і хто докладає багато зусиль. При цьому діти мають відчувати доброзичливість і спокій учителя стосовно до всіх.

Урок можна вважати вдалим, якщо:

✵ реалізовано його задум (тобто досягнуто запланованих зрушень/поступу у способах роботи дітей, запланованих результатів), навіть якщо спроектований хід уроку було порушено;

✵ цей результат здобуто ненасильницьким щодо дітей шляхом, тобто діти працювали ініціативно, з інтересом, говорили на уроці більше, ніж учитель; пішли з уроку, бажаючи продовжити заняття.

Що має робити педагог?

Щоб успішно реалізувати компетентнісний підхід, педагог має вміти:

✵ орієнтуватися в ситуації на ринку праці, хоча б у своєму населеному пункті (районі), і розуміти, які вміння будуть потрібні учням, щоб знайти собі роботу в сучасних умовах;

✵ бачити і розуміти справжні життєві інтереси своїх учнів;

✵ виявляти повагу до учнів, їхніх суджень і запитань, навіть якщо ті здаються важкими чи провокаційними, а також до самостійних спроб і помилок дітей;

✵ відчувати проблемність досліджуваних ситуацій;

✵ пов’язувати досліджуваний матеріал з повсякденним життям та інтересами учнів, властивими їхньому віку;

✵ закріплювати знання та вміння в навчальній і позанавчальній практиці;

✵ планувати уроки з використанням усього різноманіття форм і методів навчальної роботи, і насамперед усіх видів самостійної роботи (групової та індивідуальної), діалогічних і проектно-дослідницьких методів;

✵ ставити цілі та оцінювати ступінь їх досягнення разом з учнями;

✵ досконало використовувати метод «створення ситуації успіху»;

✵ залучати для обговорення минулий досвід учнів, створювати новий досвід діяльності та організовувати його обговорення без зайвих втрат часу;

✵ залучати експертів і фахівців (викладачів ВНЗ; працівників фірм, банків, організацій та закладів; поліціянтів, пожежників, військових, рятувальників, лікарів, психологів тощо) для обговорення з учнями тих питань, у яких вони недостатньо компетентні;

✵ демонструвати учням рольові моделі на прикладі реальних людей, літературних персонажів, а також у ході виконання проектів, рольових ігор та психологічних тренінгів, які дозволяють дітям виявляти і випробовувати нові для них способи мислення, сприйняття та поведінки, бачити та моделювати наслідки такої поведінки;

✵ оцінювати досягнення учнів не лише оцінкою - балом, а й змістовною характеристикою;

✵ оцінювати просування класу в цілому і окремих учнів не лише на уроках, а й у розвитку тих чи інших життєво важливих якостей;

✵ усвідомити прогалини учнів не тільки в знаннях, а й у готовності до життя.

Крім того, педагог має розуміти, що:

✵ потрібно бути постійно готовим до будь-яких несподіванок;

✵ будувати сьогоднішню і завтрашню поведінку на основі вчорашніх знань і вчорашнього досвіду неможливо;

✵ його головне завдання - забезпечити максимум успіху і мінімум невдач у майбутньому житті своїх учнів, і тому батьки учнів - найвірніші його союзники;

✵ будь-яка людська діяльність має красу й ефективність, і це уявлення можна передати учням;

✵ частину своїх функцій можна делегувати учням, і вони впораються, якщо зрозуміють, що це корисно і вигідно їм самим;

✵ достатньо проводити хоча б кожен десятий урок у логіці компетентнісного підходу, щоб навчальна мотивація учнів різко зросла.

Щоб реалізований педагогом підхід у навчанні був дійсно компетентнісний, педагог має остерігатися:

✵ за звичкою вважати себе головним і єдиним джерелом знань для своїх учнів;

✵ передавати учням свій досвід життя і виховувати їх, виходячи з того, як був вихований він сам;

✵ уявлень про те, що є раз і назавжди задані способи «правильного» і «неправильного» вирішення життєвих та професійних проблем;

✵ дріб’язкових правил та інструкцій;

✵ бездоказово-нормативних висловлювань на кшталт: «треба», «повинен», «так прийнято», які не супроводжуються подальшими поясненнями.

Перевіримо себе

Трансформуйте одну з розробок уроку, виконаного у традиційній формі, у проект уроку в технології діяльнісного підходу. За основу можна взяти наведені вище або інші варіанти структури «діяльнісного» уроку.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Антипова О., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. - 1991, - № 1. - С. 65-69.

2. Мурзина Н. П. Проектирование современного урока в условиях реализации ФГОС и профессионального стандарта / Початкова школа. - 2014, № 6. - с. 5-12.

3. Миронов А. В. Технология изучения курса «Окружающий мир» в начальной школе (Образовательные технологии овладения младшими школьниками основами естествознания и обществознания): учебное пособие / А. В. Миронов. - 510 с. - Режим доступу: https://is.gd/JUej3U

4. Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста / под ред. Д. Б. Эльконина, А. Л. Венгера. - Режим доступу: https://is.gd/b63MZm

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - Режим доступу: https://bookup. info/classik/rubinshteyn

6. Пометун O. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. - К.: А. С. К., 2004.

7. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи / Олександра Яківна Савченко. - К.: Грамота, 2012. - 504 с.

8. Савченко О. Сучасний урок у початкових класах/О. Савченко. - Київ: МагістрS, 1997.-С. 199.

9. Теорія і практика компетентнісного підходу// Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / під заг. ред. О.В. Овчарук. - Київ: К.І.С., 2004.

10. Якісний урок у початковій школі: методичні рекомендації молодому вчителю / С. А. Мельник, О. М. Гезей; за заг. ред. Покроєвої Л. Д. - Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2016. - 80 с.

ДОДАТОК

Таблиця 9

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА УРОКУ