Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Тетяна Гільберг, Світлана Тарнавська, Ніна Павич 2020

3.4. Групова робота як засіб формування ключових компетентностей молодших школярів
Розділ 3. Організація уроку інтегрованого курсу «Я досліджую світ»

Навчаючи інших, теж навчаєшся.

Народна мудрість

В умовах запровадження інтерактивного навчання особливе місце займають групові форми (робота в малих групах) і методи роботи. Адже учні стають невід’ємною частиною згуртованого дитячого колективу і завдяки своїм індивідуальним можливостям починають відчувати і співпрацювати з однолітками, зацікавлені в підтриманні дружніх стосунків з ровесниками. Групова форма роботи має велике значення для формування самостійності школяра. Заняття в малих групах на уроках дає змогу учням набути навичок спілкування та співпраці. Дискусії малими групами стимулюють роботу в команді, розвивають почуття терпимості та поваги до думки інших.

Зрозуміло, що роль учителя тут особливо ефективна у плані дієвого співробітництва. Таким чином, групові форми роботи сприяють піднесенню рівня навчальних можливостей учнів, активізації навчального процесу на уроках інваріантної і варіативної частин навчального плану. Цей метод дає можливість одночасно висловитись багатьом дітям і заощадити час.

Із чого розпочинати впровадження групового навчання? На думку багатьох науковців, зокрема фахівців з розвивального навчання, у початковій школі варто говорити про «вирощування» групової роботи, точніше, умінь дітей для успішного спільного пошуку. Результатом цього процесу стає як сформована у школярів здатність організовувати роботу групи (планувати дії; розподіляти ролі; дотримуючись норм співпраці, реалізовувати задумане; представляти свої висновки у вигляді моделі, схеми тощо), так і здатність свідомо обирати зручну й ефективну форму роботи над завданням і за потреби ініціювати групову роботу.

Пропонуємо такі рекомендації щодо організації групової роботи, яка надасть можливість досягти бажаного результату.

1. Планування групової форми навчання на уроці.

На початку навчання попрацювати в парі, групі школярам пропонує учитель, але вже у 2-3 класах ініціатива у виборі форми виконання завдання поступово передається дітям. Тому, говорячи про планування вчителем групової роботи на уроці, ми маємо на увазі визначення й створення ситуацій, у яких можливе їх ініціювання дітьми, а також детальне продумування організаційних моментів. Таким чином, плануючи урок, вибудовуючи його зміст, учитель працює над такими питаннями.

2. Місце й завдання групової роботи на уроці.

Безперечно, ефективність спільної роботи пов’язана з її вмотивованістю для дітей. Вони мають відчути потребу працювати разом, побачити сенс в об’єднанні зусиль. Об’єктивні передумови, що викликають у дітей потребу об’єднатися у групи для виконання завдання, створюють такі ситуації:

✵ задачу не можна розв’язати індивідуально;

✵ спільне обговорення значно прискорює процес пошуку рішення;

✵ специфіка завдання така, що потребує розподілу між членами групи операцій, які потрібно виконати для отримання результату.

Формування вміння працювати у групі фактично передбачає одночасне формування кількох видів здатностей:

✵ здатність до «колективного мислення» для знаходження способу розв’язання певного класу задач;

✵ здатність організувати спільну роботу;

✵ здатність до рефлексії.

Ці здатності, будучи, з одного боку, важливою умовою ефективного спільного пошуку, з іншого, можуть формуватися лише у процесі поступового формування в учнів уміння працювати в групі.

На початковому етапі (1 клас) основним завданням групової роботи є оволодіння дітьми нормами співпраці, навчання способів організації спільного обговорення. Практичні задачі (математичні, лінгвістичні або інші), спільне виготовлення виробів, робота над проектом є засобами для проведення групової роботи, дають змогу зробити спільний пошук змістовним. Після того як правила роботи групи освоєні школярами (тобто більшість дітей дотримується їх самостійно), акцент переносимо на пошук, конструювання учнями способу розв’язання певних завдань.

3. Склад груп і місце їх розташування.

Загальні правила організації групової роботи:

✵ варто пам’ятати, що такої форми спілкування (як навчальна співпраця) у дитячому досвіді ще не було. Отже, дитячу співпрацю потрібно культивувати з тією ж ретельністю, що й будь-яку іншу навичку: не ігноруючи «дрібниць», не намагаючись перейти до складного, перш ніж опрацьовано просте. Як сісти за партою, щоб дивитися не на вчителя (як звичайно), а на товариша; як погоджуватися, а як заперечувати (але як і коли заперечувати неприпустимо); як допомагати, а як просити про допомогу - без відпрацювання цих «ритуалів» взаємодії до автоматизму неможливо організувати складніші - вільні та творчі форми спільної роботи школярів.

✵ уводячи нову форму співпраці, слід надати її зразок. Учитель разом з 1-2 дітьми біля дошки показує на одному прикладі весь хід роботи, акцентуючи форму взаємодії (наприклад, мовленнєві кліше: «Ти згоден?», «Не заперечуєш?», «Чому ти так гадаєш?» тощо). Кілька зразків різних стилів взаємодії дають можливість дітям обрати свій власний стиль;

✵ по-справжньому зразок спільної роботи буде опанований дітьми лише після розбору 2-3 помилок. Головний принцип розбору помилок спільної роботи: розбирати не змістову помилку, а хід взаємодії;

✵ об’єднувати школярів у групи варто з урахуванням їхніх особистих схильностей, але не лише за цим критерієм. Найслабшому учню потрібен не стільки «сильний», скільки терплячий і доброзичливий партнер. Упертому корисно помірятися силами з таким же. Двох гіперактивних об’єднувати небезпечно (але за тактовної підтримки саме у такому вибухонебезпечному з’єднанні можна налагодити з такими дітьми контакт довіри). Найрозвинутіших дітей не варто надовго закріплювати за «слабкими», їм потрібен партнер рівної сили. За можливості краще не поєднувати дітей з поганою самоорганізацією, увага яких легко відволікається, із дуже різними темпами роботи. Але і в таких «групах ризику» можна розв’язати майже не вирішувані виховні завдання: допомогти дітям побачити власні недоліки і забажати з ними справлятися;

✵ для спрацьовування груп потрібно щонайменше 3-5 занять. Тому часто пересаджувати дітей не варто. Водночас і закріплювати єдиний склад груп, скажімо, на довгий період (місяць) також не рекомендується: діти мають отримати досвід співпраці з різними партнерами. Однак і тут можливий лише індивідуальний підхід. Скажімо, двох дітей таких, що прихильні одне до одного й не спілкуються з іншими дітьми, розлучати можна лише ненадовго (з надією розширити їхнє коло спілкування);

✵ під час оцінювання роботи групи слід підкреслювати не стільки учнівські, скільки людські чесноти: терплячість, доброзичливість, приязність, ввічливість, привітність тощо;

✵ оцінювати можна лише спільну роботу групи, у жодному разі не ставлячи дітям, які працювали разом, різних оцінок;

✵ групова робота зазвичай потребує переставляння столів. Для роботи в парі зручні звичні ряди. Для роботи трійками, а тим більш четвірками столи треба ставити так, щоб дітям, які працюють спільно, зручно було дивитися одне на одного.

Принципи формування груп:

✵ групи створюються на різних етапах уроку залежно від дидактичних, психологічних та управлінських цілей учителя і результатів контролю, від тих же цілей залежить і склад груп;

✵ кожна група діє стільки часу, скільки їй відводиться для виконання запропонованого завдання;

✵ група отримує завдання на обмежений час і після закінчення цього часу звітує про результати роботи (інколи важливіший не результат, а сам процес роботи).

Групова робота - це передусім гра, в організацію, у навчання. Гра допомагає учням зрозуміти навчальну тему, знайти незрозумілості. Головна мета групової і парної роботи - розвиток мислення учнів. Як у кожній грі, тут є свої правила. Правила доцільно опрацювати зі школярами заздалегідь і користуватись ними в подальшій роботі. Також правила можуть опрацьовуватись тут і зараз, тобто тільки для роботи над конкретним завданням. Правила можна доповнювати, змінювати. «Положення про групову і парну роботу» затверджуються колективно (усім класом), і потім уся робота підпорядковується цим правилам.

Наведемо приклад орієнтовних правил:

✵ брати активну участь у роботі групи (пари);

✵ починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім - по черзі;

✵ дотримуватись правил активного слухання, не перебивати одне одного;

✵ обговорювати ідеї, а не особистостей, які висловили ці ідеї;

✵ утримуватись від оцінок та образ учасників групи;

✵ намагатися дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

На початкових етапах навчання школярів роботи в малих групах особливо ефективна технологія роботи в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість висловлюватись. Робота в парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім озвучити це перед класом. Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування, уміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця не дає можливості ухилитися від виконання завдання.

На уроках можна використовувати такі види роботи в парах:

✵ гра «Незнайко» (один учень читає, інший виправляє помилки);

✵ «Інтерв’ю» (узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті тощо);

✵ гра «Кіт і мишка» (зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи одне одного);

✵ «Взаємні запитання» (протестувати та оцінити одне одного);

✵ «Щоденник подвійних нотаток» (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент; сформулювати підсумок уроку чи серії уроків; дати відповіді на запитання вчителя).

Для організації роботи в парах використовують такий алгоритм:

✵ школярам пропонують завдання (запитання для невеличкої дискусії чи аналізу ситуації);

✵ діти об’єднуються в пари (за жеребкуванням, пропозицією вчителя або власним бажанням тощо);

✵ розподіляються ролі (за потреби);

✵ регламентується час для обговорення ідей;

✵ регламентується час на висловлювання;

✵ регламентується час на дискусії;

✵ регламентується час для презентації ідей парами.

Співпраця в парах готує дітей для подальшої роботи у групах. Групова робота - це унікальна організація уроку. Вона забезпечує взаємодію між школярами і робить непрямим керування вчителя. Він виступає організатором або коучем початку й кінця роботи: формулює завдання, спільну інструкцію з його виконання, разом з дітьми бере участь в оцінюванні результатів. Етап спільної оцінки допомагає формуванню самооцінки і самоконтролю школярів. Дуже важливо, що оцінюється робота всієї групи, а не окремих школярів. Помилки дітей обговорюються лише у групі. Робота молодших школярів перетворюється з індивідуальної діяльності кожного учасника на співпрацю. Діти змушені навчитися домовлятися швидко, не враховуючи особисті інтереси. Поступово школярі починають відчувати клас частиною свого світу, вони зацікавлені в підтриманні дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності школярів. Працюючи в команді, учні мають можливість проявляти ініціативу; учитися планувати свої дії, дискутувати, переконувати; нести відповідальність за себе і команду.

Основні способи об’єднання школярів у групи. Велике значення має процес об’єднання дітей класу в групи. Дуже часто вчитель об’єднує дітей у групи з урахуванням їхніх особистих можливостей. Відомо, що слабкому учневі потрібні не стільки сильні, скільки терплячі й доброзичливі партнери. Школяреві з високою активністю потрібен партнер, здатний слідкувати за ходом міркувань. Об’єднання дітей «за бажанням» не завжди дає продуктивний результат, оскільки особисті стосунки стають головними в розподілі доручень і організації роботи. Об’єднуючи школярів у групи, треба використовувати різні способи - за бажанням учнів, за пропозицією вчителя, жеребкуванням тощо.

Способів об’єднання школярів у групи (пари) є дуже багато. Наведемо приклади деяких з них:

1. За бажанням.

Об’єднання в групи відбувається за взаємним вибором. Завдання на формування груп може подаватися у двох основних варіантах: «Об’єднайтеся у групи по...», «Об’єднайтеся у...рівні групи».

Такий спосіб можна успішно використовувати, якщо вчитель добре знає клас і розуміє, що стоїть за бажанням дітей працювати разом, або у випадку, коли вони лише навчаються працювати в групі і важливішим є процес, а не результат.

Навчання відбувається легше і комфортніше в групі емоційно близьких людей. Згодом можна ускладнити процедуру вибору за бажанням: запропонувати школярам об’єднатися у пари-трійки за бажанням, а потім за допомогою жеребкування об’єднати їх у кілька більших груп.

2. Випадковим числом.

Група, сформована таким чином, характеризується тим, що в ній об’єднуються діти, які за інших обставин ніяк не взаємодіють. Робота в такій групі розвиває у школярів здатність прилаштуватися до різних умов діяльності й до різних партнерів. Проте можливі і конфлікти. Іноді у разі стійкого протистояння учасників варто дещо змінити склад групи. У цілому цей метод формування груп дуже корисний для навчання дітей співпрацювати. Способи формування «випадкової» групи: жеребкування, об’єднання дітей, які сидять поряд (в одному ряду, в одній половині класу); за допомогою імпровізованих «фантів» тощо.

3. За певною ознакою.

Ознаку визначає вчитель або обраний учасник. Так, можна об’єднати за першою буквою імені (голосна-приголосна), відповідно до пори року, коли народився, за кольором очей тощо. За цього способу об’єднуються діти, які рідко взаємодіють один з одним, але він одразу визначає спільну ознаку, що зближує учнів.

4. За вибором лідера (капітана).

Лідера обирає вчитель (або клас колективно), а він збирає групу. Тут може бути кілька способів: лідери виходять до дошки і почергово називають імена однокласників, яких хочуть взяти до своєї групи. Як правило, школярі насамперед обирають тих однокласників, які справді здатні працювати й досягти результату. Хоча й симпатії тут також враховуються.

5. За вибором учителя.

Учитель сам створює групи, роз’яснюючи тим самим певні педагогічні завдання. Він може об’єднати в групи дітей з однаковим темпом роботи, інтелектуальними здібностями або створити рівні за силами групи.

Яких умов важливо дотримуватися, упроваджуючи методики групових форм навчання школярів? Організовуючи групову форму навчання, слід дотримуватися відповідних умов:

1. Завдання сформулювати ясно й чітко. На початку роботи слід дати школярам інструкції по виконанню роботи. Наприклад, порадити їм розглядати предмет з різних точок зору. Або записати на дошці ключові слова для обговорення теми та ін.

2. Залучити до роботи у групах усіх дітей класу.

3. Розподілити ролі. На перших етапах формування груп розподілення вчителем ролей має особливе значення. Пізніше це можуть робити самі школярі.

4. Учити школярів пояснювати одногрупникам інформацію, власні думки.

5. Приділяти увагу всім групам однаково.

6. Виправляти помилки.

7. Не виправляти та не критикувати перші висловлювання, навіть якщо допущено грубу помилку. Це мають робити самі учні в доброзичливій формі.

8. Не давати відповіді на запитання, якщо на нього може відповісти будь-хто зі школярів.

9. Не чинити тиск на учасників, давати їм висловлюватися.

10. Педагогу не слід ходити по класу або стояти біля однієї парти. Учні часто соромляться висловлювати думку у присутності вчителя. Проте ближче до кінця роботи, коли учасники вже ведуть розмову, педагог може взяти участь в обговоренні: слухати, спрямовувати, відповідати на запитання.

Поведінка вчителя під час групової роботи. Учитель, який працює на заняттях з малими групами, може поводитися по-різному:

✵ контролювати;

✵ організовувати;

✵ оцінювати роботу учнів;

✵ брати участь у роботі групи або пропонувати учасникам різні варіанти вирішень;

✵ виступати в ролі наставника, дослідника або джерела інформації.

Педагогу варто пам’ятати, що групове заняття має свою структуру, якої бажано дотримуватись під час проведення уроку (cх. 14).

Схема 14. Структура групового заняття

Які бувають види групового навчання? За технологією застосувань парну та групову роботу можна поділити на такі види:

✵ збирання інформації з певної теми;

✵ інтенсивна перевірка обсягу й глибини знань;

✵ розвиток умінь аргументувати власну позицію.

Що формує групова форма навчання? На традиційних уроках більшу частину часу займає мовлення учителя. Традиційно вчителі викладають нові теми, пояснюють правила, проводять різні вправи, дискусії із цілим класом, у яких кожен учень може говорити лише кілька хвилин (у кращому разі). Саме групова робота допомагає вирішити проблему великих класів і надати учням можливості більше говорити.

У Державному стандарті початкової освіти (2018 р.) передбачено вимоги до обов’язкових результатів навчання, що визначаються з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, в основу якого покладено ключові компетентності. Деякі з них найкраще реалізувати на уроках шляхом використання методик групової роботи:

✵ громадянська компетентність — здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства.

✵ комунікативна компетентність - здатність особистості застосувати в конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями.

✵ соціальна компетентність - здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Однак групове навчання відрізняється від традиційного не лише тим, що дає більше можливостей школярам висловлюватися. Із груповою роботою пов’язаний якісно новий, багатший рівень взаємодії. Мовлення у традиційних методах обмежується ініціативою лише одного вчителя в умовах, коли цілий клас стає «груповим співрозмовником».

Робота в невеликих групах дає можливість школярам:

✵ стати ініціаторами розмови;

✵ слухати співрозмовника та висловлювати власну думку;

✵ безпосередньо вести бесіду;

✵ виокремлювати важливу ідею;

✵ обмінюватися думками;

✵ грати такі ролі, які в інших умовах були б неможливі.

Ще одною важливою перевагою групової роботи є безпека невеликої групи, де кожний не такий помітний для всіх, не такий вразливий до критики чи незгоди думок.

Під час роботи в малих групах мовчазні школярі стають активними учасниками навчального процесу, хоча до цього рідко брали участь у роботі цілим класом. Така невелика група перетворюється на малу шкільну (класну) спільноту, у якій усі співпрацюють, щоб досягти спільних цілей.

Під час роботи у групах у дітей зростає мотивація. Завдяки досягненню потреби «безпеки» учні звільнені від страху, спроможні прагнути успіху - а то й найкращого виконання роботи.

Групова робота сприяє розвитку відповідальності та самостійності дітей; розширює їхні комунікативні здібності; розвиває критичне мислення, адекватну самооцінку й відповідальність, здатність до кооперації та праці; виховує взаємоповагу, толерантність. Вона майже рівномірно розподіляє відповідальність за свої дії та результати між усіма членами групи. У невеликій групі важко «сховатися». Кожен школяр знає, що від виконаної ним частки роботи залежить результат роботи всієї групи.

Характеристика класу, що працює за методиками групової роботи:

✵ позитивна взаємозалежність;

✵ індивідуальна звітність;

✵ різноманітність у доборі груп;

✵ розподіл лідерства;

✵ пряме формування соціальних навичок;

✵ учитель-модератор та фасилітатор.

Завдання вчителя під час організації групової роботи:

✵ організувати самостійну, пізнавальну, дослідницьку, творчу діяльність учнів, пояснити мету майбутньої роботи;

✵ учити самостійно здобувати потрібні знання;

✵ учити критично осмислювати отриману інформацію;

✵ учити робити висновки та аргументувати їх;

✵ учити вирішувати проблеми, використовуючи здобуті факти.

Групова діяльність школярів на уроці складається з таких елементів:

1. Попередня підготовка до виконання групового завдання, усвідомлення поставлених навчальних завдань, формулювання єдиної загальної мети.

2. Обговорення та складання плану виконання навчального завдання у групі, визначення способів його розв’язування (орієнтовна діяльність), розподіл обов’язків, функцій.

3. Активна робота по виконанню навчального завдання.

4. Взаємні перевірка і контроль за виконанням завдання у групі.

5. Повідомлення, за викликом учителя, про отримані результати, формулювання остаточних висновків.

6. Співпраця і взаємодопомога.

Види звіту роботи групи можуть бути такі:

1. Уся група звітує призначеному вчителем учневі.

2. Уся група звітує вчителю без залучення школярів з інших груп. Ця форма використовується для груп вирівнювання, коли завдання, які вирішуються групою, істотно відрізняються від розв’язуваних основним складом класу.

3. Представник групи (за вибором учителя) пояснює хід розв’язання завдання всьому класу біля дошки. У ході обговорення обґрунтовує окремі кроки, відповідає на запитання щодо завдання, ставить свої запитання, також розглядаються інші способи розв’язання. Це метод «публічного захисту».

Оцінка за звіт у другому і третьому видах ставиться всім членам групи. А оскільки у групі заздалегідь не знають, кого призначать відповідальним, то всі її члени зацікавлені в добрій підготовці кожного, що створює додаткові стимули для ефективної роботи мікрогрупи.

Оцінка, виставлена за роботу у групі школярем-лідером (капітаном), а потім підтверджена вчителем, виховує відповідальність за доручену справу.

Групова форма навчальної діяльності порівняно з іншими організаційними формами має низку значних переваг:

✵ за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

✵ висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

✵ формується вміння співпрацювати;

✵ формуються мотиви навчання, гуманні стосунки між дітьми;

✵ розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Застереження щодо використання методики групових форм навчання. Основними застереженнями у використанні методики групових форм навчання є:

✵ не примушувати виконувати спільну роботу дітей, які з будь-яких причин відмовляються сьогодні працювати разом (наступного дня варто запропонувати їм знову сісти разом);

✵ не виявляючи жодного невдоволення, дозволити дитині працювати самостійно, якщо вона цього забажала;

✵ не займати дітей спільною роботою більше ніж 10-15 хв уроку (принаймні, у 1 класі), бо це може призвести до підвищення втомлюваності;

✵ не вимагати абсолютної тиші під час спільної роботи: діти мають обмінюватися думками, висловлювати власне ставлення до роботи товариша. Боротися потрібно лише зі збудженими викриками, розмовами на повний голос. Але боротися - м’яко: шестирічки не в змозі тривалий час утримувати довільну саморегуляцію, захоплюючись завданням. Корисно ввести «шумомір» - звуковий сигнал, що сповіщає про перевищення припустимого рівня шуму;

✵ не карати дітей позбавленням права брати участь у груповій роботі. Достатнім покаранням кривдникові буде відмова партнера сьогодні працювати з ним. Кривдник сам має знайти собі товариша для роботи на уроці (домовитися на перерві й сповістити вчителя).

Робота у групах позитивно впливає на досягнення школярів, коли в групах панує атмосфера доброзичливості і підтримки. Якщо при груповій роботі діти негативно ставляться одне до одного, виявляють неповагу, то така групова діяльність не сприяє їхнім досягненням.

Час підвести підсумки.

1. Навчальна група - це суспільна група. Люди, які належать до однієї групи, співпрацюють та взаємозалежать у досягненні спільної мети. їхню поведінку визначають групові норми. У кожній групі є структура, яку можна описати та схарактеризувати.

2. Члени групи відіграють визначені ролі, які віддзеркалюють потреби та механізми їх забезпечення, які виражені поведінкою. Кожна роль може мати для групи конструктивне значення.

3. Група - це живий організм, який розвивається. Сукупність явищ, які заходять у процесі розвитку групи, називається «груповий процес». Варто враховувати його й тоді, коли працюємо з групою у так званому «короткому навчальному циклі». Перехід групи з одного етапу на наступний може бути заблокований кризою, джерелом якої є тенденція групи залишатись у такому стані, у якому вони перебувають, та невміла поведінка тренера.

4. У кожній навчальній групі виникають складні ситуації. Приводом для них найчастіше буває внутрішній опір учасників, який виникає через те, що люди намагаються оберігати свою індивідуальність, не бажають інтелектуально або емоційно працювати, маніпулюють іншими тощо. Опір слід поважати та вміло підключати учасників, які чинять опір, до групової роботи. Одночасно треба піклуватись про те, щоб група розвивалась у напрямку чергового етапу.

5. У групі можуть виникнути міжособистісні ігри як прояв «життєвого сценарію» учасників. Це підсвідоме маніпулювання з метою звернення на себе уваги інших учасників та зміцнення почуття власної вартості. Тільки вміле блокування ігор надає можливість порівняння того, що підсвідоме, з тим, що реальне та очевидне, а це сприяє добрим контактам між людьми.

Перевіримо себе

✵ Запропонуйте власні способи об’єднання дітей у групи.

✵ Обміркуйте, чи є доцільною організація групового навчання у класах з наповнюваністю 5 учнів.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Богданова І. М. Педагогічна інноватика: Навчальний посібник// І. М. Богданова. - Одеса: «ТЕС», 2000.

2. Васьков Ю.В. Сучасні освітні інноваційні концепції// Ю. В. Васьков І Педагогічні теорії, технології, досвід. - Харків, 2000

3. Гавриш Н. В. Інтегровані заняття: методика проведення / Н. В Гавриш. - Київ: Шкільний світ, 2007. - 128 с.

4. Державний стандарт початкової освіти навчання [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://nus.org.ua/news/uryad-opublikuvav-novyj-derzhstandart-pochat kovoyi-osvity-dokument/

5. Жоголева Н. В., Байсара Л. І. Психологія візуального мислення та засоби його формування при навчанні [Електронний ресурс] / Н. В. Жоголева, Л. І. Байсара. - Режим доступу: http://www. rusnauka.com/22_NIOBG_2007/ Psiholog іа/25170.doc/htm

6. Локшина О. І. Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу: теорія і практика (друга половина XX - початок XXI ст.) / О. І. Локшина. - Київ: Богданова А. М., 2009. - 404 с.

7. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/ zagalna-serednya/ua-sch-2016/konczepcziya.html

8. Освітні технології: Навчально-методичний посібник // О. М. Пехота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. [За заг. ред. О. М. Пєхоти]. - К.: «А.С.К.», 2001.

9. Пометун О. І. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. - Київ: А.С.К., 2004. - С. 50-96.

10. Томаш Гарстка, Катажина Кошевська. Навчальні матеріали. ЦОВВ. - Варшава, 2002.

11. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: Теорія і методика І О. Г. Ярошенко. - Київ: Партнер, 1997. - С. 46-74.

12. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/2540

13. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.slideshare.net/glinskaya30/ ss-16396482

14. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://naurok.com.ua/post/metod- lapbook-yaskravo-tvorcho-piznavalno

15. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://naurok.com.ua/grupovi-metodi- roboti-na-urokah-v-pochatkovih-klasah-74935.html