Система міжпредметних завдань на уроках літературного читання - О.Я. Савченко 2020

3.4. Міжпредметні завдання у процесі діяльності
Розділ 3. Міжпредметні завдання як ресурс формування ключових і предметних компетентностей здобувачів початкової освіти

Впровадження терміну «метод проєктів» у шкільній освіті має таку історію. Вважають, що у шкільний простір його ввели американські педагоги. У 1911р. Американське Бюро виховання узаконило термін метод проєктів, а в 1919р. Центральне шкільне відомство надрукувало соціальний листок «Проєктий метод у справі освіти», визнавши його як метод навчання.

В основу технології проєктного навчання покладено прагматичні ідеї Джона Дьюї (1859-1952), відомого американського філософа і педагога, за яким метою навчання є формування особистості, що вміє пристосуватися до умов вільного підприємництва. Тому вчений надавав виняткового значення практичній самостійній роботі учнів, пробудженню допитливості, імпровізації, уяві. У роботі В.Х. Кілпатріка «Проєктний метод навчання» (1921) було підкреслено, що програму навчання має розробляти вчитель разом із дітьми, щоб виконувати різні проєкти з урахуванням потреб середовища. (За цим підходом навчання мало відбуватися наче низка дослідів, корисних справ дітей).

У 20-30-х роках ХХ ст. метод проєктів почав активно застосовуватися у радянській школі. Він навіть уважався єдино правильним, а навчальні програми, побудовані на його основі, називалися комплексно-проєктивними. Така універсалізація методу значною мірою зумовила його неефективність і подальшу заборону у школах у 30-тих роках.

Активно розвивали в українській школі ідеї проєктивного навчання на початку ХХ ст. Софія Русова, Григорій Ващенко, Антон Макаренко та ін. Вони пов’язували метод проєктів із розширенням можливостей для розвитку активності й самостійності дитячої особистості, підготовкою її до вільного життя та праці. У 90-тих ХХ ст. метод проєктів повернувся у шкільний простір, але у нових умовах функціонування школи він набув суттєвих змін, що відображено у багатьох дослідженнях.

Сутність проектного навчання у початковій школі полягає у моделюванні і здійсненні процесу розв’язання значущих для дітей цілей, проблемних задач і ситуацій, що вимагають пошуків, досліджень, співпраці між собою і дорослими. Застосування методу проєктів ґрунтується на взаємозв’язку навчальної, дослідницької, прогностичної і комунікативної складників навчального пізнання.

Стосовно початкової освіти ми користуємося терміном навчальний проєкт, який має такі основні ознаки: конкретну мету, точно визначену тривалість, склад виконавців та спрямованість на конкретний результат, який можна показати публічно. Проєктна діяльність школярів, за аналогією до навчальної, має охоплювати мотиваційний, когнітивний, діяльнісний і контрольно-оцінювальний складники. За цих умов участь дітей у проєктній діяльності сприяє:

✵ розвитку пізнавальних потреб, інтересів, дослідницької поведінки;

✵ збагаченню новими знаннями, інформацією, новими цінностями;

✵ розвитку умінь співпрацювати; визначати мету, планувати, розподіляти час, здійснювати самоконтроль і самооцінку;

✵ формуванню умінь працювати з різними видами інформації (збирання, аналіз, систематизація, узагальнення, збереження і спосіб використання).

Навчальні проєкти, які виконують молодші учні на уроках літературного читання, можуть бути монопредметними і міжпредметними, передбачати різні способи організації навчальної співпраці, різні форми презентації результату. (Схема 1).

Схема 1. Способи організації і презентації результатів проєктної діяльності

В організації проєктної діяльності вчителю необхідно здійснити разом з учнями:

✵ цілевизначення особистісно значущої мети, проблеми, задачі, яка викликає в них зацікавленість, бажання досліджувати, дізнаватися нове;

✵ чітко спланувати проєктну діяльність у співпраці з учнями: мета, етапи роботи, зміст, результат, тривалість виконання, розподіл ролей учасників;

✵ передбачити різні способи навчальної взаємодії учнів на уроці і позаурочний час (індивідуальна, парна, групова, колективна робота) з метою досягнення мети проєкту;

✵ обговорити з дітьми різні форми презентації результату проєкту і його оцінювання.

Виконання проєктів передбачає пошукові дії учнів, які актуалізують універсальні способи пізнання, а отже, є міжпредметними.

Організовуючи співпрацю учнів на уроках літературного читання, застосовуючи метод проєктів, учитель може виступати у різних ролях: як координатор, консультант, учасник презентації проєкту, член журі тощо. Разом з учнями він обговорює тему проєкту, орієнтує дітей на пошуки джерел інформації, цікавиться ходом роботи, використовує різні способи заохочення, допомагає здійснити презентацію. Учні є активними розробниками, керівниками груп, виконавцями-дослідниками, учасниками презентації. Разом з учителем вони висловлюють свої оцінки щодо результатів проєкту. В організації проєктної діяльності вчителю необхідно подбати про певну готовність учнів. Зокрема, вони мають усвідомлювати важливість своєї сумлінності, активності й відповідальної участі у цій справі, мати певний досвід самостійної роботи-індивідуальної, у парі і в групі. Із самого першого проєкту вчителеві слід брати до уваги, що успіх проєктної роботи безпосередньо залежить від оволодіння учнями міжпредметними дослідницькими уміннями. До них належать:

✵ визначення мети діяльності (цілевизначення) і проблеми (задачі), яку слід розв’язати;

✵ передбачення дій, які треба виконати, та їх послідовності;

✵ заохочення виконавців проєкту до самоконтролю, самооцінки, рефлексії.

Важливо також поступово знайомити дітей з різними формами презентації проєкту (індивідуальної, групової, колективної), розкривати можливості поєднання слова і образу у донесенні задуму.

Для уроків літературного читання ми пропонуємо чимало завдань, які сприяють мотиваційній і процесуальній підготовці учнів до виконання проєктів. Зокрема, починаючи з 2 класу, діти навчаються працювати з пам’ятками-алгоритмами, які визначають чітку послідовність дій, виконують завдання підручника, що передбачають різні способи навчальної взаємодії. Наприклад, завдання: попрацюйте в парі, поміркуйте разом, читаємо разом; будь дослідником; поміркуй, вислови свою думку. Уперше тема проєкту пропонується другокласникам у квітні місяці, коли в них вже є певний досвід співпраці у групах. Ця тема про конкретний і емоційно близький дітям об’єкт — «Моя улюблена іграшка». У його виконанні домінувальними є доступні дітям дії: вибір і опис іграшки, її всебічний розгляд; висловлювання оцінювальних суджень, участь в інсценізації.

Наступний творчий проєкт для другокласників — колективне створення рукописного журналу (тема «Я хочу сказати своє слово!»). У цьому разі дітям пропонується у підручнику допомога: короткий опис цієї роботи у вигляді пам’ятки «Як працювати над проєктом?» (підручник, с. 144). Особливу увагу тут необхідно звернути на обговорення плану роботи як у групах, так і колективно.

Навчаючи дітей визначати послідовність подій у творі, вчитель акцентує увагу на важливості плану дій для правильного відтворення тексту і послідовного чіткого виконання будь-якої роботи, особливо тривалої, якою є участь у виконанні проєкту.

Досвід, набутий другокласниками, може бути основою для складання третьокласниками пам’ятки учаснику проєкту, яку доцільно використати у процесі обговорення теми і послідовності розроблення проєкту.

✵ Чим ця тема мене зацікавила?

✵ Для чого (з якою метою) я працюватиму над проектом?

✵ Що я сам/сама можу зробити? Коли краще?

✵ Що мені потрібно для роботи?

✵ Якого результату я очікую?

✵ Як би я хотів/хотіла показати результат проєкту?

Така пам’ятка є опорою для індивідуальних висловлювань учнів, визначення мислительних дій, виявлення їхнього ставлення до мети, завдань, способів виконання, очікуваного результату; мотивація на успіх.

Пропонуємо орієнтовні рекомендації щодо роботи над проєктами, теми яких запропоновано у створених нами підручниках з літературного читання для 2-4 класів.

Методика роботи над проєктами.

2 клас

3 клас

4 клас

В оцінюванні результатів проєктної діяльності молодших учнів є різні підходи. Критерії, форми, спосіб оцінювання залежать від теми, тривалості проєкту, його зв’язку з програмовим матеріалом, складності роботи, яскравості, переконливості презентації.

Важливо, щоб на початку робот над проєктом вчитель разом з дітьми визначили, як буде оцінюватися проєкт, за якими критеріями (вимогами). Це сприятиме цілеспрямованості та відповідальності виконавців проєкту. Тому в процесі роботи і під час оцінювання завершеного продукту учні мають висловлювати свої судження, вмотивовано звертаючись до вже відомих їм орієнтирів. (Що ми одержали? Де це можна застосувати? Кому це можна показати? Чого я навчився? Що було цікавим? Що, на мою думку, можна було зробити по-іншому?). Тематика міжпредметних проєктів на уроках з літературного читання може бути досить різноманітною: ознайомлення з творчістю поета, письменника, твори якого викликали особливий інтерес дітей, з пам’ятними місцями, які пов’язані з літературою рідного краю, із створенням вистав за прочитаними творами; журналів, книг-саморобок, дослідження походження значущих для українців символів, відображення знаменитого літературного героя в різних видах мистецтва і т. ін.

Цікавими для дітей можуть бути теми: «Казка стукає у двері» (за творами Юрія Ярмиша); «Земля — це книга, у якій історія твого народу» (за творами Алли Коваль і Дмитра Білоуса); «Пригоди славнозвісної книги». (Наприклад, Сельма Лагерльоф «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми»; Всеволод Нестайко і його славнозвісні «Тореодори з Васюківки»); «Цікаві пригоди братів наших менших у творах Миколи Трублаїні»; «Про винаходи і винахідників», «Сторінками журналу для «Пізнайок» та ін.

Зауважимо, що проєктна робота не повинна переобтяжувати дітей. У 2 класі доцільно виконувати короткочасні проєкти 1-1,5 тижні, у 3-4 середньої тривалості (до 2 тижнів).

Отже, використання методу проєктів на уроках літературного читання є важливим ресурсом формування основних навчальних умінь і літературного розвитку учнів. Ефективність цього методу визначається цікавістю і значущістю тематики, підготовкою дітей до проектної діяльності, правильним використанням МПЗ. Зокрема, слід навчати учнів оволодівати універсальними дослідницькими вміннями: визначати мету своєї роботи, самостійно працювати з джерелами інформації, співпрацювати у парі групи, в колективі; оволодівати уміннями оцінювати результати проєкту та свою участь у досягненні спільного результату.