Індивідуальний підхід до формування і розвитку навички читання молодших школярів - Мартиненко В. О. 2020

2.2. Характеристика типологічних груп учнів 2-4 класів за рівнем розвитку технічної і смислової сторін навички читання
Розділ 2. Упровадження системи індивідуалізованих завдань з формування й розвитку навички читання в учнів 2-4 класів

Сучасна ситуація становлення й розвитку читацької діяльності молодших школярів має свої особливості і ставить перед шкільною практикою нові завдання, необхідність поглибленої індивідуалізації, психологізації навчального процесу, які не стояли так гостро ще кілька десятиліть тому. Сьогодні ми спостерігаємо досить високе наповнення класів у більшості початкових шкіл, що не сприяє повноцінній індивідуалізації та диференціації навчального процесу.

Організаційно-методичні умови індивідуального підходу до формування й розвитку навички читання молодших школярів включали:

- вивчення стартових можливостей учнів щодо рівня розвитку у них різних характеристик навички читання на початку навчального року;

- виділення типологічних груп учнів за провідним компонентом труднощів у читанні;

- врахування індивідуальних психологічних особливостей розвитку у школярів базових пізнавальних процесів (уваги, пам’яті, мовленнєвих умінь та ін.);

- доцільність застосування для учнів різних типологічних груп з особливостями розвитку навички читання індивідуалізованих різнорівневих завдань, які враховують поетапність відпрацювання тих чи інших умінь; ступінь нарощування ступеня їх ускладнення, кількість операцій, часові затрати на виконання, що дає змогу таким дітям працювати у зручному для них темпі, виконувати доступні і посильні завдання, забезпечувати позитивну мотивацію у навчанні;

- різноманітний характер форм і методів навчання читання, у т.ч. ігрових, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів;

- орієнтація у процесі формування навички читання на суб’єкт-суб’єктні відносини і стимулювання активності учнів;

- обізнаность класовода з особливостями становлення й розвитку навички на різних етапах навчання, із сутністю індивідуальних труднощів дітей у читанні.

Для продуктивної організації роботи на уроках читання доцільно на початку навчального року проводити вивчення стартових можливостей учнів з читання за участю класовода, психолога, логопеда), бесіди з батьками і визначити орієнтовні типологічні групи дітей, спираючись на індивідуальні особливості розвитку у них базових когнітивних функцій, виявлені труднощі навчання читання. Тобто, та чи інша типологічна група групи дітей виділяється, наприклад, не лише за ознакою «має недоліки з читання», а передусім за встановленими причинами, чому учень/учениця має такі проблеми. Зазвичай, труднощі під час читання у дітей мають комплексний характер (в однієї дитини може спостерігатися низка труднощів) Як засвідчує їх детальний аналіз, більшість труднощів, які впливають на розвиток навички читання, можна умовно згрупувати за двома провідними показниками (труднощі вербального і невербального характеру).

До групи з провідним компонентом вербальних труднощів читання відносяться учні 2-3 класів з труднощами злиття звуків у склади, фонетико-фонематичним недорозвинення мовлення (утруднення у вимові губних, шиплячих, сонорних та ін., а також розрізнення їх на слух, змішування і заміна голосних букв у словах, заміна слів на основі їх оптичної подібності); труднощами орфоепічного характеру (неправильне наголошування, порушення правил орфоепічного читання); лексико-граматичним недорозвиненням мовлення (обмежений словниковий запас слів, порушення узгодження слів у роді, числі, відмінку); труднощі словотворення, зв’язного мовлення та ін.).) Численні помилки під час читання створюють труднощі розуміння слів, їх зв’язку у реченні і освоєння смислу тексту.

Крім того, у таких дітей слабко сформована така якість читання, як виразність. Під час читання вголос школярі цієї типологічної групи утруднюються у правильному інтонуванні кінця речень, робити обґрунтовані паузи під час відповідних розділових знаків у тексті, логічні паузи (учні 3-4 класів); змінювати силу голосу, темп читання залежно від змісту тексту, користуватися під час читання засобами інтонаційної та позамовної виразності.

У групі з невербальними труднощами були учні з недоліками зорового сприймання і зорової пам’яті (часті регресії, труднощі фіксації погляду на одному рядку), проблеми з розвитком різних властивостей уваги (вибірковість, концентрація, стійкість, розподіл, перерозподіл), саморегуляція власної діяльності) та ін.

Важливо наголосити, що вербальні труднощі у багатьох випадках — це наслідок недостатньої сформованості когнітивних функцій невербального характеру. Наприклад, заміна голосних та приголосних букв у словах, їх перестановка, заміна слів на основі їх оптичної подібності корелюють з недоліками зорового сприймання, зорової пам’яті, концентрації уваги та ін. Недочитування складів у словах, пропуски, нерозбірливе читання, порушення його плавності почасти пов’язані з неприродним для учня темпом читання, невмінням керувати своїм диханням розладами уваги.

На наступних етапах навчання (в основній і старшій школі) недостатня сформованість у школярів технічних характеристик навички читання є перепоною для оволодіння продуктивними прийомами кваліфікованого читання значних за обсягом, складніших за змістом і формою текстів з різних предметів.

Отже, у процесі формування повноцінної навички читання важливо проводити цілеспрямовану систематичну роботу з усунення у школярів відповідних труднощів читання. Сьогодні рівні оволодіння учнями 2-4 класів складниками технічної сторони навички читання у багатьох з них не відповідають нормативним. Виникає гостра необхідність посиленої уваги до формування й розвитку техніки читання з метою створення педагогічних передумов усвідомленого сприймання змісту прочитаного.

При цьому варто зробити посилений акцент на такій роботі у 2 класі, коли спостерігається уповільнення процесу успішного становлення навички, у т.ч. через об’єктивні причини: відсутності або недостатнього представлення у змісті підручників відповідних вправ і завдань. Аналіз підручників з читання засвідчує, що значною мірою вони зорієнтовані на розвиток смислової сторони читання. Діти, у яких недостатньо сформована початкова навичка читання в 1 класі, у наступних класах мають проблеми з розподілом уваги між технічною і логічною сторонами процесу відтворення й розуміння змісту тексту.

Типологічна група школярів з високим і достатнім рівнем сформованості навички читання характеризується нормативним досягненням очікуваних програмових результатів з читання. У контексті подальшого розвитку повноцінної навички читання доцільно застосовувати систему вправ і завдань на інтенсивний розвиток навички читання вголос, прийомів розуміння змісту прочитаного, початкових умінь читати мовчки (2 клас); інтенсивний розвиток навички читання мовчки: темпових характеристик і смислового читання із застосуванням різних видів читання (3-4 класи). Під час самостійної роботи над текстом з метою повноцінного його розуміння ефективним є дотримання учнями логіки (етапів) проникнення у його смислову тканину: до текстова діяльність, (первинна інтерпретація), первинне розуміння (семантизуюче, когнітивне), вторинна інтерпретація, розпредмечування розуміння (розуміння смислу тексту), порівняно з традиційною роботою над текстом, яка має місце у шкільній практиці (читання тексту, відповіді на запитання). Продуктивним під час роботи над текстом у сенсі поглибленого його розуміння доцільним є застосування завдань на розвиток елементів критичного мислення. Така логіка опрацювання змісту тексту забезпечуватиме поглиблене розуміння змісту, діалогову взаємодію учня з текстом на всіх етапах його сприймання.

Вагомий вплив на удосконалення навички читання, розвиток елементів критичного мислення у школярів групи з високим і достатнім рівнем розвитку навички читання мають завдання на моніторинг учнями власної читацької діяльності.

Навички мовлення формуються з раннього дитинства і багато в чому — під впливом дорослих. Дитина навчається говорити на прикладі своїх батьків, інших старших людей. Серед вагомих, першорядних компонентів мовленнєвого середовища, які мають вплив на учня, є грамотне мовлення самого педагога. Саме вчитель закладає підвалини культури мовлення, першооснови кваліфікованого читача — молодшого школяра.