Нова українська школа: формування соціальної компетентності учнів початкової школи - Лоліта Малініна 2021

1.1. Визначення ключових понять
Розділ 1. Формування соціальної компетентності в умовах освітньої реформи «Нова українська школа (НУШ)». Досвід перших років дії реформи

Перш ніж розпочати будь-яку справу, доросла людина зазвичай визначає для себе що, навіщо та як вона це робитиме. Завдяки певним навичкам і вмінням вона оцінює свій стан, тобто визначає, що має та чого їй бракує. І після цього вирішує, із чого почати та який шлях обрати, аби досягти найкращого результату.

Фахівці в освіті зазвичай вважають вдалим старт у навчанні з визначення основної термінології і понять. Тому перші заняття присвячують наданню базової інформації. Натомість фахівці з психології переконані, що потрібно прислухатися до себе, визначити, який рівень моїх знань; що вже я маю та вмію, а про що потрібно дізнатися та навчитися; який маю для цього ресурс.

Отже, розпочинаймо! Зробіть, будь ласка, глибокий вдих. Вам зручно? У вас достатньо часу для читання? Якщо відповіді на ці запитання — «ні», то ви втратите частину інформації і робота з посібником буде менш ефективною, ніж у тих, хто прагне дізнатися про нове, обравши зручний час і комфортне місце.

Якщо ви не маєте часу й натхнення, то відкладіть посібник. Саме для вас у виданні вміщено додаток 1, у якому подано сім порад щодо формування соціальної компетентності у ваших учнів/учениць. Сім коротких важливих речей, які ви щоденно використовуватимете у своїй роботі, і це сприятиме досягненню соціальної зрілості. Коли ж відчуєте потребу дізнатися більше й знайдете для цього достатньо часу та зручне місце, тоді ознайомлюйтеся з посібником далі.

Маленькій дитині природа дає неймовірні сили й натхнення. Діти дошкільного та молодшого шкільного віку — невичерпне джерело енергії. Однак із початком навчання в школі ці сили зникають «невідомо куди». Пояснення такої ситуації є в оповіданні В. Сухомлинського «Віл і Садівник» (див. додаток 2), яке ознайомить із двома стратегіями та мотиваціями до дії, а також із двома варіантами працездатності.

Тепер спробуймо розібратися, хто ми, чого прагнемо, яку картину світу уявляємо, який маємо досвід та які кроки насамперед треба зробити для досягнення поставленої мети.

Ви — учитель/учителька початкової школи або батько/ мати дитини молодшого шкільного віку, методист/методистка, який/яка запроваджує в початковій школі інноваційні методи, або просто зацікавлена людина, що прагне дізнатися більше про формування соціальної компетентності в молодших школярів/школярок, бо ситуація, що є, вас не задовольняє.

У вас уже є певне уявлення про «соціальну компетентність», і ви точно маєте певний досвід її формування в дітей. Щоб цей методичний посібник став більш ефективним, саме зараз, не зазираючи в інтернет або інші джерела інформації (зокрема, у цей посібник), виконайте завдання:

• Дайте власне визначення соціальної компетентності.

• Як ви її розумієте?

Соціальна компетентність — це: _______________________________________________

Якщо ви пам’ятаєте визначення терміна «соціальна компетентність» когось із фахівців минулого або сучасності й повністю згодні з автором/авторкою, не забудьте зазначити його/ її ім’я. Окрім опису складових соціальної компетентності, ви можете намалювати схему, таблицю чи виконати простий малюнок (до речі, останнє корисно зробити кожному). Обрання образу, символу чи ілюстрації спонукає до виявлення суттєвого в понятті. І це будуть саме ті суттєві ознаки, як ви їх розумієте, бо в підручниках зазвичай не прийнято малювати, а тільки описувати словами.

Якщо ви не маєте чіткого уявлення про соціальні компетентності, зазначте це. Не маєте бажання/сил/натхнення писати, не пишіть нічого. Головне у відповідях — щирість. Тут не буде ані судді, ані екзаменатора. Не буде прискіпливої перевірки та оцінювання правильності відповідей. Оцінювати свій запис, власне формулювання згодом будете ви самі: наскільки це повне визначення, наскільки воно відповідає загальноприйнятому баченню або ж це альтернативна точка зору. Може, ви побачите, що добре орієнтуєтесь у темі, а можливо, доведеться щось змінити, додати чи навіть повністю переписати.

До вашого визначення та подальших нотаток радимо повернутися після того, як прочитаєте останнє речення цього методичного посібника.

Наступним кроком буде ваша відповідь на запитання: «Що мотивувало вас прочитати посібник?»

Оберіть один чи кілька варіантів із запропонованих.

1. Цікава тема (професійна чи особиста), завжди шукаю нову інформацію.

2. Маю прочитати/продивитися, бо дали завдання на педагогічній раді.

3. З’явився вільний час.

4. Порадили авторитетні люди.

5. Маю конкретну проблему (дитина чи діти, яких маю навчити соціальної компетентності, а досвіду та знань бракує).

6. Вважаю автора/видавництво авторитетним джерелом і завжди слідкую за новинками.

7. Випадково натрапив/натрапила, зацікавило, вирішив/вирішила прочитати.

8. Інший варіант.

А тепер одразу сформулюйте:

актуальні, на ваш погляд, проблеми соціалізації дитини на сучасному етапі розвитку суспільства — _______________________________________________

______________________________________________ ;

ваші особисті запитання щодо соціалізації дитини молодшого шкільного віку на основі власного досвіду — _______________________________________________

______________________________________________ ;

очікування від прочитання цього навчально-методичного посібника — _______________________________________________

____________________________________________________ .

Навіть якщо ви нічого не зазначили в жодному із завдань, але все ж таки їх прочитали, триває взаємодія.

Наступне завдання: не зупиняючись, менше ніж за хвилину, позначте, чи знаєте ви про подані поняття. Добре знайомі слова пропускайте; ті, про які маєте не зовсім чітке уявлення, — підкресліть олівцем, а незнайомі поняття — обведіть.

Афіліація, агентність, анскулінг, адаптація, соціально-емоційне навчання, соціальна зрілість, СЕН-хвилинки, дисципліна, відповідальність, дитячий негативізм, рівні співробітництва, рівні спілкування, «м’які» навички, бар’єри комунікації, емоційний інтелект, емпатія, інформаційне суспільство, суспільство знань, кібербулінг, комунікативні почуття, емотикон, нетикет, кліпове мислення, покоління Y і Z, особливі освітні потреби, інклюзія, синергія, «лідер у мені».

Звісно, це неповний перелік понять, явищ, предметів і теорій, розгляд яких допоможе якнайповніше охопити оновлений зміст «соціальної компетентності». Якщо ви не позначили жодного слова з переліку, тоді ви справді дуже добре обізнані в цій темі. Отже, вам треба порівняти власні знання з іншою точкою зору й шукати нові горизонти невідомого.

Цілком імовірно, що дехто з вас не вважає за потрібне щось писати, а хоче тільки читати й дізнаватися, оскільки ви відчуваєте внутрішній спротив до такої пропозиції в навчально-методичному посібнику. Вам це нічого або нікого не нагадує? Хіба немає у вашому класі дітей, які не завжди хочуть щось писати, які беруть у руки олівець/ручку тільки під тиском дорослого (так треба, усе одно зробиш — тут чи вдома).

Головне, потрібно усвідомити: тиск, примус, умовляння, маніпуляції — малоефективні методи надання нових знань, умінь і навичок, оскільки мають низький коефіцієнт корисної дії. Вони можуть зруйнувати позитивне сприйняття самого процесу навчання та пізнання, на відміну від свідомого підходу й внутрішньої мотивації молодших школярів. Ви ж знаєте, що діти роблять не те, що їм говорять, а наслідують тих, кого бачать.

Не вірите, що в учнів/учениць початкової школи є внутрішня мотивація до системного навчання? Адже діти й самі не знають, що для них добре, а що ні. А може, ви вважаєте, що діти без тиску й примусу не будуть навчатися? Тоді погортайте книжку «Мотивуюча школа» А. Макліна, головного психолога муніципальної ради м. Глазго (Велика Британія). До того ж він працював учителем середньої школи для учнів/учениць з емоційними й поведінковими труднощами. Цей фахівець, як і багато інших, вважає, що «діти допитливі від народження і мають природну схильність до навчання. Вони внутрішньо вмотивовані, щоб задовольнити свої потреби в знанні та розумінні. Тим часом у школі існує тиск, напруження для продуктивного високого рівня засвоєння знань», що викликає в учнів/учениць спротив, заниження їхньої самооцінки, зумовлює прояви соціальної дезадаптації. «У цій атмосфері багато дітей розгублюються, не маючи змоги вивільнити свою внутрішню мотиваційну енергію до знань, і вчителі/учительки вважають, що вони зовсім не мають мотивації до навчання. Кожний/кожна учень/учениця має по-своєму налаштовуватися, а учитель/учителька має зважати й у разі потреби корегувати». Тільки так можна закласти фундамент не тільки успішного усвідомленого засвоєння знань, а й успішної соціалізації, індивідуалізації та формування високого рівня соціальної компетентності молодших школярів/школярок.

Віддалена комунікація «через текст» має певні недоліки. Неможливо автору/авторці й читачеві/читачці вести діалог на сторінках посібника в повному розумінні цього слова. Проте уважний читач уже фіксує, що по-справжньому навчати учнів/ учениць можна, тільки тоді знаємо про них якомога більше: стан готовності сприйняти нову інформацію, їхні особливості, здібності, попередній життєвий досвід, рівень сформованості ключових компетентностей, їхнє ставлення до навчання, прагнення та мрії, бажання та реальні можливості щодо реалізації власних бажань і відповідності зовнішнім вимогам, ресурсні стани. Адже дитина «реагує на зовнішній подразник активною дією, потім диференціює свої чуттєві враження від нього й лише тоді осягає інформацію розумом, аналізує її» (О. Кононко). Натомість дорослий осягає інформацію розумом, кваліфікує своє чуттєве враження від неї, на її основі приймає рішення і вдається до відповідної активної дії.

Якщо соціальну компетентність уявити як піраміду, то широка основа, на якій вона стоїть, — це ставлення до речей, особисті якості, установки, бічні грані — знання, уміння та навички, а вершина — самореалізація.

Нам потрібно окреслити локальний та глобальний ракурси: якими мають бути результати в процесі формування соціальної компетентності учнів/учениць початкової школи та яким має бути суспільство соціально компетентних людей.

Отже, наступне завдання:

ваше бачення сформованої соціальної компетентності в молодших школярів/школярок:

Бачення суспільства соціально компетентних громадян:

Порівняйте свій опис із результатами, на які орієнтовані європейське освітнє середовище та реформа НУШ в Україні.

Локальний ракурс

Соціальна компетентність (зрілість) учнів/учениць наприкінці початкової школи — свідомий інтерес до соціального життя, прагнення до співпраці, здатність засвоювати й дотримуватися правил групи, уміння встановити правила за нових обставин, знання соціальних ролей і громадянських позицій, дотримання певних культурних норм, навички культурного спілкування, усної та писемної комунікації відповідно до вікових особливостей, знання своїх прав та обов’язків у доступних актуальних ролях, уміння працювати в команді, критично й творчо мислити, готовність і позитивне ставлення до співпраці та навчання в середній школі.

Глобальний ракурс

Розвинене суспільство освічених соціально компетентних людей із високим рівнем розвитку емоційного інтелекту. Емпатії, де панують здорові стосунки, взаємоповага та співпраця. Школи, до яких діти поспішають уранці в очікуванні цікавого дня, насиченого новими відкриттями, теплими, гармонійними стосунками, радістю подолання перешкод, досягненнями. Людська спільнота, яка знає про нищівні війни тільки зі сторінок підручників з історії та вибудовує майбутнє на засадах співдружності й співтворчості, плекає людські цінності, виховує в кожній дитині життєву стійкість, здатність володіти собою та брати на себе відповідальність не тільки за себе, а й за розвиток суспільства. Учить спілкування, ефективної комунікації в різних за чисельністю командах, перед якими стоять різні завдання. Здатна системно та комплексно вирішувати питання, критично й водночас творчо мислити, долати труднощі, узгоджувати власні інтереси з інтересами оточення, ставити цілі й досягати їх, учитися протягом усього життя жити в гармонії із собою та навколишнім світом.

Зміни в навколишньому середовищі висувають до сучасної людини підвищені вимоги до самоусвідомлення, самозбереження, самореалізації та саморефлексії, до згуртованості й співпраці, гнучкості та вміння вчитися. Не встигло людство усвідомити перехід від промислового суспільства до постіндустріального, а вже на порозі — інформаційне суспільство, у якому важливо не тільки якісно засвоювати, а щоденно застосовувати набуті знання. Поліпшення якості життя через розвиток технологій, збільшення обсягу щоденної інформації на тлі швидкого «старіння» знань, матеріальні та технічні блага, що їх сучасні діти отримують від народження, є даністю часу. Проте на тлі низької культури в суспільстві загалом і культури споживання зокрема спостерігаємо масове незнання, що й звідки береться чи як воно працює. Це ставить перед учителями/учительками нові вимоги до якості освіти, що потребує нових методів і технологій навчання, справді інноваційних, що виведуть на новий рівень освіти та життя.

А тепер наступне завдання:

напишіть, які, на вашу думку, необхідні навички формуються в межах соціальної компетентності:

1._______________________________________________

2._______________________________________________

3._______________________________________________

4._______________________________________________

5._______________________________________________

6._______________________________________________

7._______________________________________________

8._______________________________________________

9._______________________________________________

10._______________________________________________

Порівняйте свої нотатки з найнеобхіднішими навичками в 2025 р., згідно з визначенням Всесвітнього економічного форуму, які більш відомі як «м’які», — розв’язання складних проблем, критичне мислення, ініціативність, лідерство та соціальний вплив, витривалість, стресостійкість і гнучкість. Як свідчать результати численних міжнародних досліджень і спостережень, володіння громадян такими навичками, формування адекватного ставлення до життєвих викликів на основі загальнолюдських цінностей сприяють оздоровленню стосунків і згуртованості в командах, інституціях, суспільстві та у світі загалом.

Час визначити тлумачення терміна «соціальна компетентність молодших школярів». Об’єктивно не може іти мова повною мірою саме про компетентність, для цього потрібний певний рівень самоусвідомлення та усвідомлення, засвоєння знань на всіх рівнях таксономії Блума, який в учнів/учениць 1-4 класів у процесі формування.

Соціальна компетентність учнів/учениць початкової школи — здатність у швидкозмінних умовах життя мобілізувати й використовувати внутрішні ресурси, такі як знання, навички й установки, ставлення, якості, риси характеру за нових обставин; докладати вольові зусилля для реалізації базових потреб самозбереження, саморозвитку й самореалізації; поводитися оптимістично; визначити власне місце в соціальному оточенні, самостійно знаходити шляхи найефективнішого самовизначення в ньому; оновлювати свої соціальні знання, виявляти гнучкість, збагачувати соціальний досвід, прагнути до взаємодії, ефективної співпраці з іншими.

Набуття учнями/ученицями початкової школи знань, умінь, навичок, якостей, формування особистісного ставлення до себе й оточення відбуваються різними індивідуальними темпами. До того ж діти переступають поріг школи з певним рівнем сформованості соціальної компетентності в дошкільний період. Тому вважаємо за доцільне визначити її загальний зміст і вибудовувати індивідуальну траєкторію розвитку кожного/кожної учня/учениці. Допоможе в цьому таблиця 1 (див. табл. 1).

Ключові терміни й поняття формування соціальної компетентності визначені документальною правовою базовою основою в межах реформи освіти НУШ, детальний зміст соціальної компетентності молодших школярів/школярок відповідно до вікових періодів (1-2 та 3-4 класи) розглянемо далі в частині 1.2.

Таблиця 1

Загальні складові соціальної компетентності учнів початкової школи