Нова українська школа: порадник для вчителя - Н. М. Бібік 2019

1.4. Компетентнісний підхід, ключові компетентності
Розділ 1. Огляд концепції «Нова українська школа»

Нині у світовій практиці ефективність освіти пов'язують із реалізацією компетентнісного підходу. Компетентнісні результати навчання учнів початкової школи визначено у попередніх документах - Державному стандарті загальної початкової освіти (2011), вимогах, уміщених у навчальних програмах 2012 р., вимогах до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів 2014 р.

Однак перехід на компетентнісні засади поки не відображено належним чином у дидактичному і методичному забезпеченні навчання, де все ще домінує знаннєва компонента. Зазначимо, що Стандарт 2011 р. переважно орієнтував освітян на формування в учнів молодшого шкільного віку предметних компетентностей, тоді як нові нормативи спрямовані передусім на досягнення ключових, але не обмежуються ними.

Новітнє розуміння компетентнісного підходу загалом і ключових компетентностей зокрема містять такі документи:

✵ Державний стандарт початкової освіти (2018);

✵ Типова освітня програма для закладів загальної середньої освіти, розроблена під керівництвом О. Я. Савченко (2018);

✵ Типова освітня програма початкової освіти, розроблена під керівництвом Р. Б. Шияна (2018).

«Компетентність - динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність».

Концепція «Нова українська школа»

1.4.1. Сутнісні ознаки компетентності

У світовому досвіді склалося розуміння компетентності як інтегрованого результату освіти, набутого особистістю.

Таке досягнення передбачає зміщення акцентів із накопичення нормативно визначених знань, умінь і навичок на вироблення і розвиток умінь діяти, застосовувати досвід у проблемних умовах (коли, наприклад, наведено неповні умови задачі, бракує інформації про щось, обмаль часу для розгорнутого пошуку відповіді, коли невідомі причиново-наслідкові зв'язки, коли не спрацьовують типові варіанти рішення тощо). Саме тоді створюються умови для залучення механізмів компетентності - здатності діяти в конкретних умовах і мотивів досягти результату.

Компетентність часто тлумачать через усталені поняття: «здатність до...», «комплекс умінь», «готовність до...», «знання в дії», «спроможність», «індивідуально-особистісна рефлексивна функція» та ін. Як випливає із зазначеного вище, компетентність - багатогранна, тобто ні знання, ні вміння, ні досвід діяльності самі по собі не є компетентністю, тільки спільно.

Компетентності дають змогу усунути суперечності між засвоєними теоретичними відомостями та їх використанням для розв'язання конкретних життєвих завдань:

✵ уміти розрізняти об'єкти, ознаки, властивості;

✵ аналізувати і пояснювати причини та наслідки подій, вчинків, явищ;

✵ створювати тексти, вироби, проекти;

✵ висловлювати ставлення до подій, вчинків - своїх та інших людей;

✵ брати участь у колективних справах, у розв'язанні навчальних завдань; оцінювати вчинки, різні моделі поведінки;

✵ користуватись певними предметами та ін.

До ознак ключових компетентностей належать такі: поліфункціональність; надпредметність; міждисциплінарність; багатокомпонентність; спрямування на формування критичного мислення, рефлексії, визначення власної позиції.

Ключові компетентності з'єднують в одне ціле особистісне і соціальне в освіті, відображають комплексне оволодіння сукупністю способів діяльностей, що створює передумови для розроблення індикаторів їх вимірювання; вони виявляються не взагалі, а в конкретній справі чи ситуації; набуваються молодою людиною не лише під час вивчення предметів, а й засобами неформальної освіти, впливу середовища тощо⁵.

У Концепції викладено ключові компетентності, визначені «Рекомендаціями Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (від 18 грудня 2006 р.), та їхній взаємозв'язок з уміннями у вигляді «канви» розвитку учня.

Визначення цих компетентностей подано в тексті Концепції⁶.

Важливий акцент змін пов'язаний із тим, що визнається рівнозначність усіх ключових компетентностей на всіх етапах навчання. Тобто кожна освітня галузь (мовно-літературна, іншомовна, математична, природнича, технологічна, інформатична, соціальна і здоров'язбережувальна, фізкультурна, громадянська, історична, мистецька) має освітній потенціал, необхідний для формування кожної ключової компетентності. Цей потенціал має бути реалізований наскрізно у процесі навчання кожного предмета або курсу.

Наприклад, математична освітня галузь дає змогу сформувати такі компетентності:

✵ спілкування державною мовою - уміння, що виробляється у процесі навчання математики, а саме лаконічно та зрозуміло формулювати думку, аргументувати, доводити правильність тверджень;

✵ спілкування іноземними мовами - зіставляти математичний термін або буквене позначення з його походженням з іноземної мови;

✵ основні компетентності у природничих науках і технологіях - моделювати процеси, що відбуваються в навколишньому світі;

✵ інформаційно-цифрову компетентність - діяти за алгоритмом і складати алгоритми;

✵ уміння вчитися - доводити правильність певного судження та власної думки;

✵ ініціативність і підприємливість - здійснювати раціональний вибір;

✵ соціальну та громадянську компетентності - робити висновки з отриманих результатів розв'язування завдань соціального змісту;

✵ обізнаність та самовираження у сфері культури - естетично зображувати фігури, графіки, рисунки;

✵ екологічну грамотність і здорове життя - ощадливо користуватися природними ресурсами.