Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 1-2 класах на засадах компетентнісного підходу - Масол Л.М. 2019

3.1. Проектування і моделювання уроків мистецтва
Розділ 3. Організаційно-методичні засади навчання мистецтва

Навряд чи є вища насолода, ніж насолода творити.

Микола Гоголь

Процес підготовки вчителя до уроку є вирішальним для вироблення оптимального здійснення навчально-виховного процесу в школі. У підготовці вчителя до уроку виокремлюють два етапи - попередній і безпосередній.

На першому етапі вчитель вивчає Державний стандарт початкової освіти, Типові навчальні програми, підручники й методичні посібники, довідкову літературу, узагальнений досвід колег, а також розробляє календарний тематичний план на рік.

На другому етапі вчитель конкретизує планування і складає конспект уроку, у якому уточнює його місце в загальній системі уроків з предмета і визначає:

✵ тему;

✵ мету;

✵ завдання навчання, виховання і розвитку учнів;

✵ очікувані результати;

✵ структуру уроку із зазначенням послідовності етапів;

✵ зміст дидактичного матеріалу;

✵ методичне забезпечення (методи, прийоми, технології);

✵ види діяльності учнів (індивідуальні, групові, фронтальні);

✵ навчальне обладнання, зокрема наочні та технічні засоби.

Орієнтовну структуру підготовки вчителя та домінанти змісту і методики представлено в методичному посібнику «Конспект-конструктор уроків мистецтва: домінанти змісту і методики. 2 клас» авторів Л. М. Масол, О. В. Гайдамаки та О. М. Колотило.

У сучасній педагогіці знайшли науково-теоретичне обґрунтування і практичне застосування такі складові планування педагогічної діяльності, як проектування і моделювання.

3.1. Проектування і моделювання уроків мистецтва

Проєкт (від лат. рrojectus - «кинутий вперед») - план, попередній задум, який має бути доведений до практичної реалізації. Він може бути у вигляді пакету матеріалів або моделі.

Моделювання (від фр. modeler - «ліпити», «формувати») - метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об’єкта (оригінала) іншим, подібним до нього (моделлю). Модель (від фр. modele - «міра», «зразок») - це зменшене відтворення або умовний образ якогось об’єкта чи групи об’єктів, що виявляє подібність до оригіналу.

Усі моделі поділяють на дві великі групи: матеріальні (предметні, реальні, об’єктивні) та ідеальні. Останні своєю чергою поділяються на образні (іконічні), знакові (знаково-символічні), мислені (уявні). Попри всю схематизацію та умовність ідеальні моделі здатні не просто імітувати схожість з оригіналом, а й виявляти його суттєві властивості. Відповідність моделі й оригіналу може бути різною: подібність, аналогія, гомоморфізм (узагальнена або часткова подібність), ізоморфізм (взаємно-однозначна відповідність структур моделі і прототипу).

Моделювання передбачає дотримання трьох загальних принципів:

✵ відповідності моделі оригіналу (не довільна, волюнтаристська побудова, а така, що відповідає освітнім реаліям);

✵ екстраполяції модельної інформації (можливості перенесення інформації з моделі на реальний педагогічний процес);

✵ верифікації модельної інформації (перевірки адекватності моделі в педагогічному досвіді).

Розробка моделі уроку є складовою проектування інтегративних художньо-педагогічних технологій, що відображає важливу частину підготовчої діяльності вчителя щодо уроку мистецтва і служить його головним орієнтиром на практиці.

У середовищі вчителів найпоширенішим способом підготовки до навчально-виховного процесу стала практика складання робочого плану уроку і конспекту - короткого письмового викладу його майбутнього змісту. План чи план-проспект уроку (словесний конспект) дає змогу відтворити переважно односпрямовану послідовність викладу матеріалу на уроці. За умов його підкріплення візуальною схемою (графічний конспект) виникають додаткові можливості побачити цілісність уроку і простежити зв’язки між його окремими складовими та між уроками певного циклу.

У шкільній практиці подібна попередня проективна робота з навчальним матеріалом отримала назву побудови «опорних сигналів», у вищій школі - складання «опорних конспектів».

Проективна модель уроку мистецтва за способом викладу навчально-методичної інформації може виражатися у двох основних формах:

✵ вербальна, описова (план, план-проспект або сценарій, де висвітлюються основні етапи уроку та контури його перебігу);

✵ візуальна, зображувальна (графічна схема, малюнок, знаково-символічна модель, що пояснює педагогічний задум).

Проективна модель за ступенем насиченості інформацією може бути стислою (обмежуватися відображенням тільки найсуттєвіших компонентів змісту) або розгорнутою (деталізованою). У будь-якому випадку - це віртуальний об’єкт, адже педагогічна практика надзвичайно динамічна, мінлива, а учні як суб’єкти навчально-виховного процесу здатні вносити в хід уроку значні корективи, зокрема й абсолютно непередбачені. Ще більшою мірою імпровізаційність властива урокам мистецтва, тому художньо-педагогічна проективна модель може включати різні варіанти проведення уроку або його окремих етапів. Головне у проектуванні - створити поле творчих можливостей для вчителя та учнів, а не «еталонний» сценарій, що буде прямолінійно втілюватися за будь-яких умов.

На наше переконання, педагогам мистецтва, які вже призвичаїлися до складання робочих планів, потрібно насамперед опанувати технологію візуального моделювання і, по змозі, надавати їй перевагу у процесі підготовки до уроків. Такі моделі-схеми, інтелект-карти і моделі-образи здатні не просто в компактній формі концентрувати потрібну інформацію, вони дають змогу, по-перше, «схопити» цілісну художньо-педагогічну ідею уроку, по-друге, зафіксувати складну поліфонію інтегрованого уроку в єдності суттєвих властивостей і зв’язків, що в іншому випадку вимагає значних за обсягом словесних пояснень або взагалі майже не вербалізується, по-третє, накреслити контури педагогічної взаємодії, характерної для педагогіки співробітництва, нарешті - вийти за рамки дисциплінарних обмежень.

З-поміж проектних візуальних моделей пропонуємо користуватися такими різновидами:

✵ «технологічний план-панцюжок» - лінійно-схематичне зображення структурованої інформації, що відбиває «покрокову» послідовність етапів уроку;

✵ «технологічна схема-конспект» - просторово-схематичне зображення структури уроку з лаконічними словесними поясненнями, компактна форма якого дає загальне уявлення про взаємозв’язок основних компонентів змісту;

✵ «технологічна карта» - малюнок у вигляді конструктивної композиції або цілісного багатовимірного образу з опорними словами та символами, який «симультанно» демонструє зміст і структуру майбутнього уроку.

Візуальні проектні моделі майбутніх уроків мистецтва високоінформа-тивні завдяки добору ключових смислових одиниць (фактів, образів, понять) та їх розподілу за блоками (основні, додаткові) із взаємним узгодженням компонентів. Саме тому вони сприяють і оптимальному структу-руванню навчального матеріалу, і чіткій методичній організації процесу навчання. Водночас процес моделювання має потужну евристичну силу, спонукає вчителя до постійного вдосконалення цієї художньо-педагогічної технології від уроку до уроку. Для оформлення технологічних схем або карт і зменшення їх масштабу й обсягу доцільно розробити власний набір різних типів позначок (шрифти, кольорове маркування) та умовних зображень (геометричні, рослинні або антропоморфні форми, символи, емблеми, піктограми). Окрім одиничних моделей доцільно створювати серії моделей уроків, що охоплюють цілісну тему. Так з фахової потреби підготовка до уроку може перетворитися на захопливу творчість.

Технологія проектного моделювання інтегрованих уроків, зорієнтована на чітку заданість результатів, передбачає:

визначення мети і завдань уроку в межах програми

⇓

добір дидактичних матеріалів - основних і додаткових

⇓

виявлення інтегративних зв’язків у навчальному змісті і передбачення ситуацій їх можливого виникнення під час уроку

⇓

планування провідної художньо-інтегративної технології, у межах якої слід визначити комплекс методів і прийомів, засобів організації діяльності учнів (художньо-пізнавальної, індивідуальної і колективної, самостійної і творчої тощо)

⇓

узгодження запланованої діяльності вчителя і прогнозованої діяльності учнів, моніторинг і корекція освітніх результатів (особистісних, соціальних, предметних, міжпредметних, загальнонавчальних, загальнокультурних компетентностей).